Національна депозитарна система: проблеми становлення та розвитку

3. Аналітична  записка

Розбудова національної економіки, спроможної до структурної трансформації, неможлива без створення дієвих ринків капіталу. Забезпечення ефективності функціонування останніх в умовах динамічних перетворень в світовій економіці  та значного рівня відкритості економіки України потребує вдосконалення інституційної системи, спроможної адекватно реагувати на нові виклики розвитку національної економіки та ефективно задовольняти потреби учасників ринку.

Проведення структурних  реформ в економіці України вимагає здійснення заходів, спрямованих на розвиток вітчизняного ринку капіталу як найбільш ефективного механізму перерозподілу фінансових ресурсів на користь реального сектору. Вирішення цього завдання значною мірою залежить від розбудови інфраструктури вітчизняного ринку капіталу, елементом якої виступає національна депозитарна система.

Поштовхом до розвитку та поширення  центральних депозитаріїв цінних паперів  послугувала доповідь Групи тридцяти («G30») щодо системи клірингу і розрахунків на світових ринках цінних паперів, опублікована в 1989 р. Одна з рекомендацій звіту стосувалася необхідності створення Центрального депозитарію на кожному національному ринку. З часом ці рекомендації уточнювалися і доповнювалися, і в 1999 р. International Securities Services Association (ISSA) опублікувала оновлені рекомендації G30. В них рекомендації стосовно центрального депозитарію (Рекомендація № 3) були дещо розширені . Рекомендації групи були спрямовані на досягнення визначеності й зручності при передачі цінних паперів на світовому фондовому ринку. Зараз у світі усе більше схильні розглядати центральний депозитарій як ефективний механізм, тим більше під час відсутності іншої розрахункової системи, що забезпечує правову визначеність угод з бездокументарними цінними паперами.

Щорічне збільшення як обсягу торгів, так і ризиків, пов’язаних з постійною зміною місць зберігання та обліку цінних паперів обумовили  необхідність переходу до бездокументарної форми обліку прав на цінні папери за допомогою центрального депозитарію .

Створення незалежного центрального депозитарію цінних паперів є  основою успішного функціонування фінансового сектору країни. Наявність  єдиного депозитарію, який обслуговує професійних учасників ринку, мінімізує ризики, пов’язані з вчасною поставкою цінних паперів проти платежу, а також гарантує нормальний режим взаємодії учасників ринку з різних країн в єдиній глобальній мережі . З часу публікації звіту G30 кількість центральних депозитаріїв цінних паперів у світі швидко зростала, головною причиною чого стала тенденція до зосередження депозитарних і розрахункових послуг в одній або декількох національних установах, до підвищення ефективності ринків цінних паперів. На сучасному етапі спостерігаються процеси злиттів, або, принаймні, встановлення тіснішогоі співробітництва між центральними депозитаріями цінних паперів і, ймовірно, протягом наступних років відбуватиметься рух до їх консолідації.

Список використаної літератури :

1. Москвін С.О., Посполітак В.В., Хоружий С.Г. Депозитарна діяльність: Навч. посібник. – К.: АДС УМКЦентр, 2010.
2. Покришка Д.С., к.е.н. Собкевич О.В., к.держ.упр. Скиба М.В., Ус І.В. © НІСД, 2010
3. ДКЦПФР. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2009 р. – К.: ДКЦПФР, 2010. – C. 19-20.
4. Покришка Д.С., к.е.н. Собкевич О.В., к.держ.упр. Скиба М.В., Ус І.В. © НІСД, 2010. Фахівці Національного інституту стратегічних досліджень.