Национальная экономика

Транснаціональним Корпораціям, Всесвітньою Асоціацією ЕВЗ.

      Крім того, існує багатоваріантність підходів у визначенні самого  явища вільних зон. Власні трактування  ВЕЗ  дає  законодавство  країн,  що  беруть участь у процесі зонування, а також  міжнародні  угоди,  теоретико-практичні дослідження,   документи    спеціалізованих організацій,  асоціацій тощо. Серед найбільш відомих назвемо лише ті визначення, що були дані в  постанові Ради спільного ринку від 4 березня 1969  p.,  YII  додатку до  Конвенції в Кіото від 18 березня 1973 p., документах UNCTAD від 1975 p., Ради  спільного ринку від 1988 p., матеріалах Міжнародної Організації Праці, Центра  00Н по ТНК.    Всесвітньої   Асоціації    ЕВЗ.    Всі    вони,    співпадаючи     у віддзеркаленні найважливіших суттєвих рис вільних  зон,  пропонують  власні, оригінальні  трактовки.  Але  визначення,  які  дані   в   цих   документах, недостатньо повно й точно описують сутність та основні риси поняття "зона".

     Наприклад, трактування поняття експортної  виробничої  зони  як  "чітко визначеної промислової зони, в якій сформовано анклав безмитної  торгівлі  в митному  та  торговому  режимі  приймаючої  країни,  І   в   якій   іноземні підприємства, що виробляють в  основному  продукцію  на  експорт,  отримують вигоду  з  наданих  фіскальних  пільг",  викладено Центром 00Н   ТНК.   Це формулювання далеко не Ідеальне і, за словами експертів Центру, не  враховує відхилень від схеми або так званих  "прикордонних"  явищ.  Суть  останніх  у тому, що зона, названа експортно-виробничою, може бути фактично орієнтована на  місцевий  ринок  (імпорт).  Режим  ЕВЗ  може  розповсюджуватися  на  всю територію  країни,  якщо  остання  відмінила  власним  рішенням  торговельні (тарифні та нетарифні) обмеження (Гонконг. Сінгапур, Макао).

     Крім того, під наведену дефініцію не підпадають іноземні для приймаючої держави підприємства, що мають  відповідні  митні  та  фінансові  пільги,  а також  оффшорні  території  та  центри  з   особливим   режимом   діяльності банківсько-страхових інститутів І нерезидентських  компаній.  Тобто  поняття ЕВЗ є вузьким, частковим випадком більш загального явища, що  займає  досить чільне місце  (до  50%  всіх  існуючих  ВЕЗ  за  кількістю  та  економічними результатами діяльності). Виходячи  з  відомих  традиційних  форм  існуючих  вільних  зон,  у  процесі систематизації переліченого вище різноманіття на  засадах  єдності  основних (суттєвих) рис можна побудувати  класифікаційну  схему ВЕЗ.  При цьому як вихідні критерії, що обумовлюватимуть віднесення тих або інших  структур  до вільних  економічних  зон,  необхідно  вважати:  умовну  екстериторіальність

утворення відносно митних кордонів та індиферентність  до  торгового  режиму

приймаючої держави;  спрямованість   на   активізацію   підприємницької   та

зовнішньоекономічної  діяльності,   використання   для   власного   розвитку

зовнішніх фінансових ресурсів, у тому числі іноземних  інвестицій;  особливий

(що  відрізняється   від  загального,  який  існує   на   території   держави

розташування) організаційно-правовий механізм.

    Слід зауважити: фактор залучення зовнішніх фінансових та інших ресурсів -  визначальний,  і не  може  не  враховуватись у процесі   аналізу.   Це принципово, адже світовий господарський  досвід  свідчить  про  використання форми  особливих  територіальних  утворень,  що  мають   спеціальний   режим сприяння окремим видам підприємницької діяльності, незалежно від  орієнтації на іноземний капітал, або такий, що прямо стимулює національних  виробників.

      Як  підтверджує практика,  це  -  важлива  та  ефективна  форма  стимулювання підприємницької діяльності  в  пріоритетних галузях (сферах)  діяльності,  а також  засіб  економічного  "оживлення"  депресивних  районів.   Але,   якщо узагальнювати  ці  тенденції,  то  слід  зазначити,  що  подібні   утворення поступово будуть  підключатися  до  системи  міжнародного  поділу  праці  та науково-технічного обміну і, таким  чином,  до  процесів міжнародного  руху капіталів.

     Виходячи з вищевикладеного, можна дати таке визначення поняттю  вільної економічної зони: ВЕЗ - це  обмежена  частина  території  держави,  на  якій встановлюються  особливі  митний,  податковий,  фінансовий,   організаційно- правовий  режими  діяльності  суб"єктів   підприємництва   для   активізації економіки та інтеграції у світове господарство. До цілей, які ставляться державою, що  створює  (або  санкціонує  створення) ВЕЗ, як правило, відносяться: розв'язання проблем  зайнятості  і  формування

нових робочих  місць; активізація зовнішньої торгівлі;  стимулювання  притоку

іноземних  Інвестицій  як  додаткового  джерела  фінансування;   активізація

обміну  знаннями  й  технологіями,  і  як  результат,  -  досягнення   нової

інноваційної  якості  економіки;  розширення  експортної  бази  або  розвиток

імпортозаміщення: підвищення  обсягів  зовнішніх  надходжень  та  покращання платіжного  балансу  країни-реципієнта;   ефективне  використання   місцевих ресурсів побудова структур,  що  є  провідником  та  каталізатором  ринкових перетворень

Сучасний  стан ВЕЗ в Україні

     Заснування  ВЕЗ в Україні повинно сприяти створенню нових робочих місць і розв’язанню таким чином проблем зайнятості, стимулюванню припливу іноземного капіталу, розширенню експортної бази, покращанню платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті, ефективного використання місцевих ресурсів, стимулюванню ринкових перетворень. 
Основними передумовами створення та ефективного функціонування ВЕЗ в Україні є вигідне географічне розташування нашої держави, розвиненість її зовнішньоекономічних зв’язків, наявність природно-кліматичних умов, значних трудових та природних ресурсів, відповідного науково-технічного потенціалу і транспортної інфраструктури. 
ВЕЗ «Славутич»

     У зв’язку з тривалим виведенням з  експлуатації блоків Чорнобильської АЕС  виникла проблема працевлаштування її персоналу. З метою зняття соціальної напруги та створення нових робочих місць у місті Славутич Київської області Президентом України на період до 2010 року створено спеціальну економічну зону «Славутич».

     На  адміністрацію цієї зони покладено  обов’язки щодо розгляду і затвердження інвестиційних проектів, які реалізуються на території зони. 
Суб’єкти зони «Славутич» в обсягах господарської діяльності на території зони звільняються від сплати зборів до Державного інноваційного фонду, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, а також на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

     Зазначені суб’єкти, що ввозять на територію  України непідакцизне устаткування та обладнання для потреб власного виробництва, пов’язаного з реалізацією інвестиційних проектів, звільняються від сплати ввізного мита і податку на додану вартість із таких товарів.

     Крім  того, у разі внесення інвестицій на загальну суму не менш ніж 200 тис. доларів  США, що спрямовані на створення нових підприємств чи робочих місць шляхом розширення виробництва, реконструкції або технічного переозброєння, залучення до роботи на підприємстві не менше 50 відсотків осіб, вивільнених у зв’язку з довгостроковим виведенням з експлуатації блоків Чорнобильської АЕС, які мали там основне місце роботи, з установленням їм заробітної плати не менше чверті від загального фонду оплати праці, настає право на звільнення від сплати податку на прибуток підприємств на перші два роки функціонування підприємства повністю і на наступні три роки – на 50 відсотків, а також звільнення від плати за землю.

     За  даними електронного довідника «Підприємства  СНД», у Славутичі станом на 1998 рік  існує 5 підприємств: місцевий хлібозавод (86 співробітників) і чотири комерційні фірми, що спеціалізуються на продажу електронагрівачів ізраїльського виробництва, автомобілів російського виробництва, лісу, пиломатеріалів і продуктів харчування. 
Контроль за дотриманням суб’єктами зони «Славутич» вимог податкового законодавства та положень Указу Президента України від 18.06.98. № 657 «Про спеціальну економічну зону «Славутич» щодо пільг з оподаткування покладено на Державну податкову адміністрацію України.

     На  період виконання робіт із підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему звільняються: 
– від оподаткування – прибуток Чорнобильської АЕС, якщо ці кошти використовуються на фінансування робіт із підготовки до зняття і зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги; 
– від податку на додану вартість – операції, які виконуються за кошти міжнародної технічної допомоги, із ввезення (пересилання) на митну територію та закупівлі на митній території України товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), виконання робіт та надання послуг, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги; 
– від сплати мита – при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), що надходять у рамках міжнародної технічної допомоги.

     До  того ж, у перші два роки повністю і на наступні три роки на 50 відсотків звільняється від оподаткування прибуток суб’єктів господарської діяльності в адміністративно-територіальних межах міста Славутич, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку до 30 грудня 2001 року, якщо ці кошти використовуються винятково на створення нових робочих місць, розвиток виробництва та реструктуризації міста Славутич, а до 1 січня 2004 року звільняються від обкладання податком на додану вартість і ввізним митом товари (сировина, устаткування та обладнання), які використовуються для розвитку виробництва та створення нових робочих місць у місті Славутич. 
Таким чином, значно розширено перелік податкових пільг та пом’якшено умови їх надання, що робить інвестування в економіку міста Славутич більш вигідним і привабливим. 
 
 
 
 
 
 

3. Задача:

      Яким  повинен бути національний дохід, щоб  при автономному споживанні 200 грн., граничній схильності до споживання с' = 0,7, податковій ставці t = 20% задовольнити попит підприємств на інвестиції в обсязі 240 грн.? 

Розв'язок: 

УП=У8

С = 200 + 0,7 ( У – 0,2У );

У = 200 + 0,56У + 240 ;

У = 1 000 грн. 

Відповідь: національний дохід повинен дорівнювати 1 000 грн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Тести:

1) Індекс реального  обсягу промислового виробництва:

  а) це відносний показник;

  б) це абсолютний показник;

  в) розраховується для всіх видів промислової продукції;

  г) розраховується для найважливіших видів промислової  продукції;

  д) правильні  відповіді а) і г);

  г) правильні  відповіді б) і в).

2) Процес капіталізації  — це:

а) теперішня  вартість майбутнього доходу від  облігації;

б) майбутня вартість теперішніх облігацій;

в) одержання  купонного доходу;

г) одержання  виплат під час погашення облігації.

3) Індекс  гендерного розвитку за умов  наявності в країні гендерних  відмінностей:

  а) перевищує ІЛР;

  б) менший від ІЛР;

  в) дорівнює ІЛР;

  г) усі відповіді помилкові.

4) Основними  проявами монополізму на товарному  ринку є:

  а) вимивання «дешевого» асортименту;

  б) створення штучного дефіциту продукції;

  в) нав’язування споживачам вигідних умов поставок;

  г) усі відповіді правильні;

  д) усі відповіді помилкові.

5) Форвардний  валютний курс відрізняється  від спот-курсу: