Міжнародна торгівля

6. Фінансовий аналіз.

7. Економічний аналіз.

Два останні напрямки є ключовими. Обидва вони базуються на зіставленні  витрат та вигод від проекту, але  відрізняються підходом до оцінки.[4,c.78]

Економічний аналіз оцінює прибутковість  проекту з точки зору всього суспільства, фінансовій аналіз - тільки з точки  зору фірми та її кредиторів.

У процесі аналізу проектів, що фінансуються міжнародними організаціями, необхідно враховувати їх економічні, технологічні, організаційні, соціальні, екологічні та фінансові аспекти.

Економічні аспекти.

Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект досягненню цілей розвитку національної економіки  України, а також чи існують альтернативні  шляхи досягнення тих самих економічних  вигод з меншими витратами. Однією з важливих вимог, що пред'являються  практично всіма міжнародними фінансовими  організаціями, є адекватне стимулювання різних учасників.

Конкретний метод аналізу проекту  вибирається стосовно рівня розвитку галузі, що розглядається.

Технічні аспекти.

Аналіз технічних аспектів містить  ряд факторів, у тому числі: передбачуваний масштаб проекту; типи процесів, матеріалів та обладнання; місце розташування проекту; наявність планів, креслень та іншої проектної документації; наявність необхідної інфраструктури; методи реалізації, експлуатації та обслуговування проекту, що пропонуються; порядок укладення  контрактів та оформлення поставок товарів  і послуг; реальність здійснення графіків реалізації проекту та поетапного одержання  вигод.

Організаційні аспекти.

У ході підготовки та аналізу проекту  розглядається компетентність адміністративного  персоналу, ефективність та відповідність  організаційної структури підприємства вирішуваним у проекті завданням.

Проект може включати програму професійної  підготовки, метою якої має бути підготовка кадрів для економічно ефективної реалізації проекту.

Соціальні аспекти.

При вирішенні питання про виділення  інвестицій міжнародні фінансові організації  вимагають обов'язкового врахування соціальних факторів, традицій та цінностей  як важливих факторів, які впливають  на здійснюваність, практичну реалізацію та експлуатацію проектів, спрямованих  на сприяння конкретним галузям та регіонам.

Мета аналізу - врахувати наступні чотири фактори:

-соціально-культурні та демографічні  особливості місцевих отримувачів  економічних вигод; 

- соціальну структуру зайнятості  в регіоні здійснення проекту; 

- соціальну стратегію реалізації  та експлуатації проекту, що  забезпечує сталу участь у  проекті отримувачів економічних  вигод. 

Екологічні аспекти.

Екологічна оцінка переслідує мету: визначити можливий вплив реалізовуваного  проекту на навколишнє середовище та врахувати екологічні аспекти в  ході розробки проекту, визначити шляхи  екологічної оптимізації проекту  або обмеження та шляхи усунення негативних впливів.

Фінансові аспекти.

Докладний аналіз фінансових ресурсів підприємства здійснюється шляхом вивчення підготовленого балансового звіту, звіту про прибутки та збитки та звіту про ліквідність.[5,c.32]

Кінцевою метою фінансового  аналізу, що проводиться міжнародними фінансовими інститутами, є оцінка рентабельності інноваційного проекту, комерційного та фінансового ризику, пов’язаного з інвестуванням  у проект, оцінка ймовірності реалізації проекту у встановлений строк. Тому при підготовці передінвестиційної документації для подання у міжнародні фінансові інститути слід звернути увагу на фінансову ефективність проекту, з тим щоб довести  здатність підприємства виконати всі  фінансові зобов'язання та отримати в достатньому обсязі фінансові ресурси для забезпечення прийнятого коефіцієнта окупності наявних активів, а також достатнього обсягу відрахувань у рахунок майбутніх капітальних потреб.

Фінансовий аналіз нерідко виявляє  необхідність коригування рівня  та структури призначених цін.

Фінансовий та економічний аналізи  доповнюють один одного - фінансовий аналіз проводиться з позицій окремих  учасників проекту, економічний - з  позиції суспільства. [5,c.37]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Світовий досвід фінансування  інноваційних проектів через  мережу інноваційних фондів 

 

За останні десятиліття в  США отримали широке розповсюдження декілька практичних форм здійснення ризикових капіталовкладень, з якими  пов’язане фінансування інноваційних проектів. Найпростіша з них зводиться до безпосереднього перерахування коштів від інвестора до засновників малої інноваційної фірми. Більш складні форми передбачають ряд додаткових заходів з метою зниження ступеню ризику та розподілу між групою інвесторів можливих збитків в результаті невдалих капіталовкладень.

Хоча механізмом ризикових капіталовкладень допускається прямий зв’язок між  інвесторами та засновниками малої  інноваційної фірми, на практиці така форма використовується головним чином  великими інвесторами, та й то на більш  пізніх (а значить менш ризикованих) стадіях освоєння нововведень. В  більшості випадків інвестори йдуть  на кооперацію, утворюючи спільний венчурний (ризиковий) інноваційний фонд, від імені якого здійснюються ризикові капіталовкладення. Подібний фонд має статус обмеженого фінансового  партнерства. Його учасники отримують  прибуток і несуть збитки пропорційно  первісно внесеному капіталу. Найбільшими  венчурними фондами в США вважаються “Fideliti technology found” (700 млн. дол.), “XX century ultra” (500 млн. дол.), “Applaid technology found” (180 млн. дол.). Всього ж за різними оцінками в США налічується від 400 до 800 фондів ризикового капіталу. [6,c.45]

Здійснення фінансових операцій в  умовах підвищеного ризику пред’являє особливі вимоги до управління венчурними фондами. У зв’язку з цим розвиток ризикового підприємництва в США  з самого початку йшов шляхом формування інституту професійних управляючих, що отримують спеціальну винагороду за підсумками роботи фонду.

Широко розповсюдились в США  венчурні фірми, які беруть на себе управління одним або декількома фондами ризикового капіталу. Часто  такі фірми, що вже зарекомендували себе в очах інвесторів, виступають ініціаторами утворення нових фондів. Зазвичай, їх послуги щорічно сплачуються в розмірі 2-3 % від загального обсягу фонду ризикового капіталу на протязі 7-12 років, на які розраховано існування фонду. Після реалізації програми ризикових капіталовкладень отриманий доход розподіляється так, що на долю венчурної фірми припадає від 20 до 30 % всього прибутку, навіть якщо її первісний фінансовий внесок склав тільки 1 % всіх капіталовкладень.

Приватними джерелами формування фінансових ресурсів інноваційних фондів в США є окремі громадяни, корпорації, страхові компанії, пенсійні фонди, інші спеціальні фонди та пожертви, а  також надходження ризикового капіталу із іноземних джерел.

Якщо звернутись до опублікованих  статистичних даних, то провідне положення  по обсягу коштів, що направляються  в незалежні (за американською термінологією) приватні фонди ризикового капіталу, займають пенсійні фонди. Їх доля складає  приблизно 34% від загальної суми. Це спричинено прийняттям в США у 1978р. спеціального закону, за яким пенсійним  фондам дозволялось використовувати  частину своїх коштів у фінансових операціях з підвищеним ступенем ризику.[7,c.24]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Для визначення інвестиційної привабливості  країн згідно з результатами дослідження, проведеного Центром міжнародного приватного підприємництва, слід застосовувати  такі показники: характеристика місцевого  ринку; доступ до ринку; структура та якість робочої сили; валютний ризик; репатріація капіталу; захист інтелектуальної  власності; торгова політика; урядове  регулювання; ставки податків; політична  стабільність; рамки макроекономічної політики; інфраструктура ринку. Характеризуючи інвестиційну привабливість України  на основі перелічених вище показників, слід звернути увагу на низький рівень розвитку інфраструктури, часті зміни  уряду за роки незалежності, багаторазові зміни законодавчих актів, які регулюють  залучення іноземних інвестицій в Україну.Головною слабкістю України  є не інфраструктура і не низька розвиненість промисловості,а погана правова база і надмірна бюракратизованість.

Український уряд повинен створити досконалу правову базу і належні  умови для інвестиційної політики,що допоможе країні стати на новий етап у розвитку інвестування.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирование инвестиционных проектов. - М.: ИКЦ "ДИС", 2007. - 160с.
2. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: "Видавництво Лібра'ТОВ, 1998 p. -392с.
3. Васильченко С.М. Теоретичні основи інвестування // Фінанси України - 2001. -№1.
4. Карпінський Б.А. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України - 2001. -№7
5. Карпінський Б. Інвестиційна привабливість та ризик регіону: методи оцінки // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2006. - № 8.
6. Козик В.В., Федоровський В.А. Вплив амортизації на формування інвестиційної привабливості проектів // Фінанси України - 2002. -№ 8
7. Корнеєв В.В. Інвестиційна спорідненість приватизації і фондового ринку // Фінанси України - 2005. - № 4