Міжнародна економіка

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Января 2012 в 00:47, контрольная работа

Описание работы

У другій половині XX ст. міжнародні економічні відносини у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, окремими фірмами та організаціями. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіональні міжнародні структури. Міжнародні зв´язки пронизують більшість національних економік, спричиняючи значний вплив на світову економіку. Базуючись на економіці окремих держав та світовій економіці, міжнародні економічні відносини залежать від них. Але вони є самостійним явищем, формою існування і розвитку світового господарства, його внутрішнім механізмом.МЕВ відображають господарські зв´язки між державами, регіональними об´єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридичними та фізичними особами для виробництва та обміну товарів і послуг, матеріальних і фінансових ресурсів. Основою їх є ринкові системи і механізми.Міжнародні економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки — на макрорівні, мікрорівні, наднаціональному рівні. На кожному з рівнів діють різні суб´єкти зовнішньоекономічної діяльності: на мікрорівні — окремі громадяни, підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекономічні операції; на макрорівні — національні господарства, які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну діяльність; на наднаціональному рівні — міжнародні організації та наднаціональні інститути.У світовому господарстві розвиваються усі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:
1) міжнародна торгівля товарами та послугами;
2) міжнародна міграція капіталу;
3) міжнародна міграція робочої сили;
4) міжнародна передача технології;
5) міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;
6) міжнародна економічна інтеграція;
7) міжнародні зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем

Содержание

1. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин. с. 3
2. Міжнародний кредит та його форми. с. 9
3. Статистисні дані. с. 21
4. Література. с. 22

Работа содержит 1 файл

Міжнародна економіка (готова).docx

— 53.30 Кб (Скачать)

 Конвертовані  облігації за певних умов можна обміняти на акції компанії-боржника за попередньо встановленим курсом.

 Варант — окремий документ, який дає право його власнику на покупку акцій протягом зазначеного строку за фіксованим курсом.

 Євроноти — короткострокові та середньострокові зобов´язання з плаваючою відсотковою ставкою.

 Єврокомєрційні  папери — зобов´язання приватних корпорацій, які випускаються на 3-6 місяців з невеликою маржею до відповідної базової ставки міжнародного грошового ринку.

 2. За джерелами:

  • зовнішнє кредитування;
  • внутрішнє кредитування.

 3. За формою надання:

  • товарні;
  • валютні.

 4. За строками міжнародні  кредити поділяються  на:

  • надстрокові — добові, тижневі, до трьох місяців;
  • короткострокові — до 1 року;
  • середньострокові — 1-5 років;
  • довгострокові — понад 5-7 років.

 Перший  з них використовується для термінових операцій; другий — переважно в  зовнішній торгівлі товарами споживчого призначення, матеріалами, сировиною, продуктами харчування та в обміні послугами; третій — для експорту машин і обладнання; четвертий — для фінансування інвестицій в інфраструктуру та виробничу сферу, для великомасштабних проектів.

 5. За валютою позики:

  • у валюті країни-позичальника;
  • у валюті країни-кредитора;
  • у валюті третьої країни;
  • у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ тощо).

 6. За забезпеченістю:

  • забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);
  • бланкові — під зобов´язання боржника.

 7. За формою надання:

  • готівкові;
  • акцептні;
  • депозитні сертифікати;
  • облігаційні позики.

1) зростання  масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжнародної торгівлі готовою продукцією — із суто комерційної вона значною мірою перетворилась у засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів;

 2)інтенсифікація  міграції капіталу в різних формах;

 3)зростання  масштабів міграції робочої сили;

 4)прискорення  і розширення інтеграції економік  країн і регіонів;

 5)швидкий  обмін науково-технічними знаннями;

 6)розвиток  сфери послуг;

 7) об´єднання  зусиль у вирішенні глобальних  економічних проблем.

 Наведені  вище характерні особливості різних форм міжнародних економічних відносин є узагальненими. Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. 
МВФ надає кредити декількох видів: 
1. Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%.  
2. Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних. 
3. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних. 
4. Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі. 
5. Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ) – для фінансування запасів сировини в звўязку з несприятливою конўюнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався. 
6. Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років. 
7. Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%.  Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобовўязані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.Група Світового банку – багатостороння неурядова кредитно-фінансова установа, яка обўєднує чотири окремі фінансові установи:Міжнародний банк реконструкції та розвитку;Міжнародну фінансову корпорацію; Міжнародну асоціацію розвитку;Багатостороннє агентство гарантії інвестицій.Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку – зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинених країн до країн, що розвиваються. Кожна з установ Групи Світового банку має свої функції і відіграє самостійну, якісно відмінну роль.Україна стала членом МБРР з вересня 1992 р., у жовтні 1993 р. вона стала 162 країною – учасницею МФК, а у 1995 р. – повним членом БАГІ.Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який часто називають Світовим банком, було засновано одночасно з МВФ як частину нової структури в системі організації міжнародного співробітництва на Бреттон-Вудській конференції в 1944 р. МБРР розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р.Мета Світового банку – сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Крім того, важливе місце у кредитній політиці МБРР посідає так зване стабілізаційне кредитування – фінансування програм структурної перебудови і галузевої адаптації – галузевих реформ, не повўязаних з конкретними проектами. Загалом структурне регулювання пропонується МВФ у вигляді певної макроекономічної програми, а пізніше стає головною умовою надання позик з боку МБРР. Програми структурної перебудови включають підтримку окремих реформ економічної політики і господарської реорганізації, передусім тих, що спрямовані на зменшення диспропорцій у зовнішній торгівлі, скорочення бюджетних дефіцитів або зменшення інфляції. Такі заходи, як приватизація державних підприємств, скорочення державних видатків, девальвація національної валюти, а також експортно-орієнтована політика, яку відстоює МБРР, в цілому сприяють залученню іноземних інвестицій, розвитку приватного підприємництва, зростанню сукупного доходу в країні. Однак, як правило, сплачують за такі програми скороченням субсидій для бідних верств населення. Їх результатом стає падіння доходів населення, зростаюча нерівність у суспільстві. 
Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації, векселі та інші гарантії заборгованості безпосередньо урядам, їхнім представництвам і центральним банкам, пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам та індивідуальним особам у більше ніж 100 країнах світу. Одним з основних інструментів запозичення коштів виступають єврооблігації, які почали випускатися МБРР з 1980 р.  
Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. Позики надаються здебільшого на 15-20 років і мають 5-рінчий пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнта кредитної лінії. Відсоткові ставки по позиках Світового банку змінюються кожні 6 місяців. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – заснована у 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування найбідніших країн світу. Офіційними цілями діяльності МАР в найбідніших країнах світу є: скорочення бідності; стабілізація і економічне зростання; захист навколишнього середовища. МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються у вигляді кредитування конкретних проектів. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40- річного періоду (згідно з кредитоспроможністю країни-позичальниці). Причому якщо протягом 70-80-х років кредити надавалися зі сплатою невеликих комісійних зборів у розмірі 0,75%, то з 1989 р. – 0%. Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів. Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від світового банку, ця установа має спільний з ним персонал і організаційно-технічні засоби. 
Міжнародна фінансова корпорація була заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. в 1996 р. членами МФК були 170 країн. Акціонерний капітал МФК формується шляхом підписки країнами-членами на акції і становить 2,45 млрд. дол. США.Основні види діяльності ИФК: 
- фінансування проектів приватного сектора економіки країн, розвиваються шляхом надання позик або прямих інвестицій; 
- сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках; 
- надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів. Інвестиції МФК мають прибутково орієнтований характер, тобто МФК фінансує лише рентабельні проекти, які мають добрі перспективи з точки зору одержання прибутку. На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядових гарантій. МФК може займати рівноправне положення в компаніях, яким вона позичає, відігравати роль каталізатора щодо інших інвесторів з приватного сектора, а також створювати ринки капіталу в країнах, що розвиваються. Багатостороннє агентство гарантії інвестицій – створене в 1988 р. і почало свою діяльність з 1990 р. Входить 110 країн-членів. Діяльність БАГІ спрямована на розповсюдження потоку прямих іноземних інвестицій серед країн-членів. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як 1) неконвертованість валюти або неможливість репатріації капіталу; 2) експропріація; 3) війна та громадянська непокора; 4) розрив контракту. Ця установа надає консультативні послуги на рівні урядів, допомагаючи останнім залучати приватні інвестиції в економіку.Для сприяння економічному співробітництву та інтеграції країн в різних регіонах в 1960-х рр. були створені регіональні банки розвитку: 
1960 р.- Міжамериканський банк розвитку (53 країни); 
1964 р. – Африканський банк розвитку (75 країн);  
1967р. - Азіатський банк розвитку (14 країн). 
В Європі функціонують такі регіональні валютно-кредитні організації: 
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) – створений у 1958 р. як фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для сприяння збалансованого і рівномірного розвитку країн Союзу. Метою ЄІБ є спрощене фінансування інвестицій в інфраструктуру чи промислових інвестицій за проектами, які викликають регіональний, галузевий чи загальноєвропейський інтерес. Більше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають в індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем звўязку та охорони довкілля. Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити надаються на 20-25 років. 
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – функціонує з 1991 р. з метою сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Основними обўєктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також знову створювані компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. 60% його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектора, а 40% - на розвиток інфраструктури. 
Пріоритетними сферами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує проекти вартістю не менше 15-17 млн дол., максимальна ставка відсотку – 16-18% річних.  
Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) – створений у 1973 р. в межах європейської валютної системи. Він надає кредити країнам –членам ЄС для покриття дефіциту платіжного балансу за умови використання ними програми стабілізації економіки, а також виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування. 
Проблема заборгованості та можливі шляхи її розвязання. 
Однією із складних міжнародних фінансових проблем виступає проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав через світову економічну кризу 1980-1982 рр. тощо – все це різко загострило на початку 80-х років увесь комплекс проблем, повўязаних із заборгованістю цих країн, створивши ситуацію “кризи боргів”. Причинами кризи також стали – невеликі розміри внутрішніх заощаджень, відўємне сальдо зовнішньоторговельних операцій; значний імпорт капіталі за відсутності власних ресурсів та інші. 
До початку 70-х років сума боргу була відносно невеликою і представлена головним чином була кредитами іноземних держав та міжнародних фінансових інститутів (МВФ, СБ та регіональних банків розвитку). Більшість таких позик здійснювалася на пільгових умовах, з низькою відсотковою ставкою і використовувалась на реалізацію конкретних проектів розвитку та оплату імпорту інвестицій і товарів.В кінці 70-х - на початку 80-х років становище змінилося, до процесу кредитування країн, що розвиваються, підключилися комерційні банки. Вони скористалися надлишком “нафтодоларів” країн-членів ОПЕК. Кредити надавалися для покриття дефіциту платіжних балансів і підтримки експортних галузей.  
За даними Світового Банку нараховується 16 країн з високим рівнем заборгованості: Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Польща.  
За період з 1970 по 1996 роки зовнішній борг країн, що розвиваються, зріс з 68,4 млрд дол. до 2,3 трлн дол. Тільки на обслуговування цього боргу витрати складали на початку 90-х років 169 млрд дол.  
Значна частина боргів набула репутації безнадійних. Виник “вторинний ринок боргів”, на якому зі знижкою (30% номінальної вартості) оберталися банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобовўязаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд дол. Реструктурування боргів країн, що розвиваються, у 80-90-ті роки зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися показники обслуговування боргу в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Однак, боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння в найменш розвинутих країнах, особливо африканських.Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку, але зростання зовнішнього боргу породжує проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків.Зобовўязання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти: 
1) відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю; 
2) зниження обмінного курсу місцевої валюти; 
3) жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за дефіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами); 
4) стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовомугосподарству. 
Починаючи з 1994 року МВФ надає кредити Україні. За 1994-2001 роки були підписані проекти співробітництва Світового Банку і України на суму 6,4 млрд дол., з них позики СБ – 4,8 млрд. дол. 
Статистичні дані: Зовнішній борг України на кінець ІІІ кварталу 2011 рокуЗа 9 місяців 2011 року обсяг валового зовнішнього боргу України збільшився на 5.8 млрд. дол. США (на 4.9%) і на кінець ІІІ кварталу становив 123.1 млрд. дол.США. Стосовно ВВП1 борг скоротився до 77.8%порівняно з 85.0% на початок року.Динаміку валового обсягу зовнішніх зобов’язаньУкраїни протягом 9 місяців 2011 року визначали:розміщення єврооблігацій Урядом (на 2.8 млрд. дол.США) та під гарантії Уряду іншими секторами економіки (на0.7 млрд. дол. США); скорочення зобов’язань перед нерезидентами за облігаціями внутрішньої державної позики (далі – ОВДП) на0.7 млрд. дол. США; продовження збільшення зобов’язань інших секторів за торговими кредитами (на 3.0 млрд. дол. США) та за довгостроковими кредитами (на 1.4 млрд. дол. США); подальше скорочення зовнішньої заборгованостібанківського сектору (на 2.2 млрд. дол. США). Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення за 9 місяців збільшивсяна 3.1 млрд. дол. США – до 52.6 млрд. дол. США. Рівень його покриття міжнародними резервами на кінець ІІІ\кварталу знизився до 67%.Основною валютою зовнішніх запозичень залишається долар США (70.8% за станом на 01.10.2011).Зобов’язання в спеціальних правах запозичень (СПЗ) перед МВФ становили 13.4% від валового обсягу боргу. Питома вага запозичень в євро та російських рублях на кінець ІІІ кварталу дорівнювала відповідно 10.7% та 2.2%. Частка зовнішньої заборгованості в гривні залишається незначною –2.2%.
 
 
 

 Література:

1. Світова економіка. Підручник, А.С.Філіпенко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та ін. – К.: Либідь,2000.-582 с. (глави 7,8 – с.132-182). 
2. Лукўяненко Д.Г. Міжнародна економіка.К.,1996. 
3. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник / Под ред. В.П.Колесова и М.Н.Осьмоввой. - М.: Флинта: МПСИ, 2000 – 480 с. (глава 3, с.69–95). 
4. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник/ А.С.Філіпенко, В.І.Мазуренко, Д.Сікора; за ред А.С.Філіпенка.- К.:Либідь,1997.-С.113-192.

5.http://www.bank.gov.ua Сайт Національного банку України.

Информация о работе Міжнародна економіка