Міжнародна економіка

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ІИ НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ТЕХНОЛОГІЇ ТА ДИЗАЙНУ 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

З дисципліни: «Міжнародна економіка» 
 
 
 

Студент 3 року навчання

Група ЗОАТ-10

Герасимович Н.В.

Викладач: 
 
 

Київ 2012 

Зміст:

1. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин.               с. 3
2. Міжнародний кредит та його форми.             с. 9
3. Статистисні дані.                                                                         с. 21
4. Література.                                                                                   с. 22

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Види  та характерні особливості  сучасних міжнародних  економічних відносин.

У другій половині XX ст. міжнародні економічні відносини у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, окремими фірмами та організаціями. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіональні міжнародні структури. Міжнародні зв´язки пронизують більшість національних економік, спричиняючи значний вплив на світову економіку. Базуючись на економіці окремих держав та світовій економіці, міжнародні економічні відносини залежать від них. Але вони є самостійним явищем, формою існування і розвитку світового господарства, його внутрішнім механізмом.МЕВ відображають господарські зв´язки між державами, регіональними об´єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридичними та фізичними особами для виробництва та обміну товарів і послуг, матеріальних і фінансових ресурсів. Основою їх є ринкові системи і механізми.Міжнародні економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки — на макрорівні, мікрорівні, наднаціональному рівні. На кожному з рівнів діють різні суб´єкти зовнішньоекономічної діяльності: на мікрорівні — окремі громадяни, підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекономічні операції; на макрорівні — національні господарства, які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну діяльність; на наднаціональному рівні — міжнародні організації та наднаціональні інститути.У світовому господарстві розвиваються усі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:

 1) міжнародна  торгівля товарами та послугами;

 2) міжнародна  міграція капіталу;

 3) міжнародна  міграція робочої сили;

 4) міжнародна  передача технології;

 5) міжнародні  валютно-фінансові та кредитні  відносини;

 6) міжнародна  економічна інтеграція;

 7) міжнародні  зусилля у вирішенні глобальних  економічних проблем.

Сутність  МЕВ та особливості  розвитку сучасних МЕВ 
Коріння сучасних міжнародних економічних відносин сягають у глибоку давнину. Вони почалися з елементарних форм, міжнародної торгівлі на базі натурального обміну між окремими особами, сім’ями і племенами. Об’єктами обміну були, як правило, надлишки окремих товарів та знаряддя виробництва. Міжнародна торгівля як торгівля між країнами виникла в епоху рабовласницького ладу. Для обміну призначалися переважно предмети розкоші та окремі види сировини.Значно більшого розвитку набула міжнародна торгівля х виникненням капіталізму, тобто з переходом від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Поява великого машинного виробництва, поліпшення умов транспортування, всебічний розвиток ринкових відносин утворили можливість і необхідність поширення зовнішньої торгівлі. У торгівлю були залучені практично всі країни світу. Виник світовий ринок, а з переходом в кінці ХІХ ст. До монополістичного капіталізму утворилася світова система господарства. Об’єктом міжнародних відносин стала не лише торгівля, а й фактори виробництва. Великий монополістичний капітал в погоні за надприбутками все частіше почав перетинати кордони країн, розширюючи міжнародний обмін. Почалася інтернаціоналізація господарський відносин, що разом з інтернаціональним капіталом сприяло виникненню монополій. Між ними зав’язалася гостра боротьба за ринки збуту, джерела сировини, галузі вкладання капіталу. Результатом цієї боротьби став економічний поділ світу. Національне виробництво стало інтернаціональним і набуло багатьох міжнаціональних і міжнародних ознак. Характерною для нього є активізація спільної підприємницької діяльності з широким залученням до країни іноземного капіталу, формування міжнародних господарських комплексів та виникнення міжнародної власності. Економічні відносини між країнами набули глобального характеру, стали міжнародними. У другій половині ХХ ст. Міжнародні економічні відносини у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, окремими фірмами та організаціями. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та украплюються регіональні міжнародні структури. Міжнародні зв’язки пронизують більшість національних економік, сприяючи значний вплив на світову економіку. Базуючись на економіці окремих держав та світовій економіці, міжнародні економічні відносини залежать від них. Але вони є самостійним явищем, формою існування і розвитку світового господарства, його внутрішнім механізмом.МЕВ – відображають господарські зв’язки між державами, регіональними об’єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридичними та фізичними особами для виробництва та обміну кадрів і послуг, матеріальних і фінансових ресурсів. Основою їх є ринкові системи і механізми.

ФОРМИ ТА РІВНІ РОЗВИТКУ МЕВ.

Міжнародні  економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки – на макрорівні, мікрорівні, наднаціональному рівні.На кожному з рівнів діють  різні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності: на макрорівні – окремі громадяни, підприємства і фірми, які  проводять зовнішньоекономічні  операції; на макрорівні – національні  господарства, які безпосередньо  здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну  діяльність; на наднаціональному рівні  – міжнародні організації та наднаціональні інститути. У світовому господарстві розвиваються такі найважливіші форми міжнародних відносин:

1. міжнародна торгівля.

2. міжнародна міграція капіталу;

3. міжнародна міграція робочої  сили;

4. міжнародна передача технології;

5. міжнародні валютно-фінансові та  кредитні відносини;

6. міжнародна економічна інтеграція.

Усі форми міжнародних економічних  відносин взаємоповязані й взаємозалежні. Для них на сучасному етапі  характерне:

1) зростання масштабів і якісна  зміна характеру традиційної  міграції торгівлі готовою продукцією  – із суто комерційної вона  може значною мірою перетворитись  у засіб безпосереднього обслуговування  національних виробничих процесів;

2) інтенсифікація міграції капіталу  в різних формах;

3) зростання масштабів міграції робочої сили;

4) прискорення і розширення інтеграції  економік країн і регіонів;

5) швидкий обмін науково-технічними  знаннями;

6) розвиток сфери послуг;

7) об’єднання зусиль у вирішенні  глобальних економічних проблем.

Наведені  вище характерні особливості різних форм міжнародних економічних відносин є узагальненими. Детальніше ми розглянемо їх окремо по розділах.

ІНФРАСТРУКТУРА  СУЧАСНИХ МЕВ

Важливе місце у структурі світової економіки посідають інфраструктурні галузі. Залежно від виконуваних функцій у національних і світовому господарствах вони групуються у комплекси виробничої, інституційної, інформаційної, економічної, ринкової інфраструктури.Інфраструктура – це сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують виробництво (виробнича інфраструктура – транспорт, зв’язок, шляхи, лінії електропередач і т.д.) і населення (соціальна інфраструктура – комплекс заходів охорони здоров’я, торгівлі тощо). Інфраструктурні галузі та об’єкти характеризуються високою гнучкістю залежно від рівня їх виробничих і соціальних функцій, черговості їх виконання, масштабів створеного потенціалу та обсягу послуг, що ними надаються. Дедалі більшого значення нині набуває міжнародна інфраструктура – сукупність національних елементів транспортних систем, інформації та зв’язку, міжнародних банків і сфери послуг світового рівня, що забезпечують зовнішньоекономічну діяльність і функціонування міжнародного капіталу, розвиток бізнесу та конкуренції. Перехід до інформаційно-технологічної моделі світового господарства потребує якісного розвитку наявних та створення нових об’єктів і ланок інфраструктури, яким були би притаманні внутрішня єдність і спільне функціональне призначення. Найвищого рівня всі види діяльності інфраструктури набули у розвинутих країнах. Сектор послуг тут сягає близько 75%. Так, у секторі послуг США зайнято понад 70%, економічно активного населення, у країнах Західної Європи – від 60% (ФРН, Фінляндія) до 70% (Бельгія, Нідерланди, Норвегія). Аналіз внутрішньої структури сектора послуг цих країн показує, що активніше розвиваються не традиційні галузі типу готельного й ресторанного бізнесу, а такі, як фінансові послуги, професійне навчання, дизайн, освіта, охорона здоров’я, соціальне забезпечення – менше.В індустріальних країнах (деякі держави Південної та Східної Європи, Китай), “нових індустріальних країнах” (Аргентина, Бразилія, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, Республіка Корея, Мексика), найбільш розвинутих країнах Африки часто зайнятих у сфері послуг становить приблизно 30-40%, внутрішня структура характеризується підвищеною часткою виробничих галузей (транспорт, зв’язок) і пониженою – фінансової, інформаційної та соціальної. У до індустріальних країнах Азії, Африки та Латинської Америки частка зайнятих у сфері послуг є відносно висока внаслідок нерозвиненості промисловості або с/г. Н-д, у Сальвадорі цей показник сягає 69%, Гондурасі – 72%, Беніні – 74%. Серед галузей інфраструктури тут переважає готельний і ресторанний бізнес.Зростання ролі інфраструктури у світовому суспільному виробництві та обігу потребує дальшого підвищення економ. ефективності всіх її галузей, і насамперед, транспортних. Транспортна інфраструктура є вадливим елементом світових продуктивних сил. У свою чергу транспортна інфраструктура активно впливає на розвиток економіки окремих країн і світового господарства в цілому. Завдяки розвитку міжнародного транспорту розширюються межі міжнародних відносин, збільшуються обсяги світової торгівлі; залучаються в міжнародні економічні, науково-технічні та культурні відносини нові території, країни й народи. Транспорт сприяє процесам інтернаціоналізації та глобалізації міжнародних економічних відносин.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕВ  НА НАЦІОНАЛЬНОМУ  МІЖНАРОДНОМУ І НАДНАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

Сьогодні  можна говорити про світове господарство як глобальну господарську систему, що ґрунтується на національному, міжнародному і наднаціональному світогосподарському поділі праці, інтернаціоналізації та інтеграції виробництва і обігу, яка функціонує на принципах ринкової економіки. Сучасне світове господарство (ССТ) є цілісною системою, але ця цілісність складалась поступово. Вона формувалась в міру еволюції міжнародного поділу праці, процесу інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн в регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним регулюванням соціально-економічних процесів, транс націоналізації виробництва.Міжнародний поділ праці був тим об’єднуючим елементом, котрий створив систему світового господарства як сукупність взаємозв’язаних міжнародним обміном національних господарств, що виступають його підсистемами.Вихід торговельних зв’язків за межі національних кордонів, тобто інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капіталу), і нині залишається загальною активною тенденцією для всіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі.

Міжнародний кредит та його роль в міжнародних  економічних відносинах

Розвиненість  кредитних відносин є невід´ємною  умовою функціонування ринкової економіки. Кредитом називають рух позикового капіталу. Міжнародний кредит — це кредит, де кредиторами і позиковцями виступають різні держави, тобто рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини, які склалися між кредиторами і позиковцями різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Суб´єктами цих відносин є держави та державні органи, кредитні організації, нефінансові заклади, а також інші юридичні та фізичні особи.

 Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій:

 1. Забезпечує  перерозподіл між країнами фінансових  і матеріальних ресурсів, що сприяє  їх ефективному використанню.

 2. Посилює  нагромадження в межах всього  світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах.

 3. Прискорює  реалізацію товарів.

 У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позиковців внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

Форми міжнародного кредиту

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати  за різними принципами:

 1. За призначенням  розрізняють кредити:

• зв´язані;
• фінансові.

 Зв´язані  кредити мають цільовий характер, закріплений в кредитних угодах. До них належать:

• комерційні кредити, які надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг;
• інвестиційні — для будівництва конкретних об´єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;
• проміжкові — для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт.

 Фінансові кредити не мають цільового призначення. До них належать:

• єврокредити;
• облігації: з фіксованою та плаваючою відсотковою ставкою; з варантом; конвертовані облігації;
• євроноти;
• єврокомерційні папери та інші фінансові інструменти. Джерелом єврокредитів є ресурси евровалютного ринку. Такі кредити, як правило, надають великі банки на строк 5-10 років на умовах "роловер" (роловерний кредит). Весь договірний строк ділиться на періоди по 3-6 місяців, а тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. Для кожного наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошовому ринку. Відсоткова ставка за роловерними кредитами складається з двох частин — базової ставки і маржі. За базу приймаються відсоткові ставки за три- або шестимісячними міжбанківськими депозитами на відповідному ринку, наприклад LIBOR у Лондоні.

 Для довідки. ЛІБОР (LIBOR) — ставка, запропонована на Лондонському міжбанківському ринку депозитів. Це ставка відсотка, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті або валютній одиниці іншим банкам. Вона служить базовою ставкою для багатьох операцій на міжбанківському ринку позикових капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2%.