Моделі і методи прогнозування в державному регулюванні економіки

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту україни

Тернопільський  національний економічний університет

Факультет комп’ютерних інформаційних технологій 
 
 
 
 
 

КПІЗ

 з дисципліни «Прогнозування соціально-економічних процесів»

«Моделі і методи прогнозування в державному регулюванні економіки» 
 
 
 

                                               Виконала:

ст. групи ЕК - 41

Савчук  Ю. В. 

                                                  Перевірив:

Кочан О. В. 
 
 
 

Тернопіль – 2011

     ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………3

1. Моделі і методи прогнозування…………………………………………...5
2. Методи прогнозування макроекономічних процесів………...10

Висновки………………………………………………………………16

Список  використаних джерел………………………………………..18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Становлення ринкових відносин в Україні вимагає, насамперед, формування нового господарського механізму, у якому центральне місце  займає державне регулювання економікою. Для виконання функцій державного регулювання та правильного рішення  сьогоднішніх економічних завдань  необхідно передбачати наслідки багатьох господарських явищ і процесів. У зв'язку із цим прогнозування  соціально-економічних параметрів країни на всіх рівнях управління здобуває особливу значущість. За організаційною ознакою система науково обґрунтованих  прогнозів повинна включати складання  Державного прогнозу економічного й  соціального розвитку країни, прогнозів  окремих виробничих, управлінських  і територіальних структур.

     В умовах становлення в Україні  ринкових відносин відбувається оновлення  методологічних і практичних засад  державного регулювання економіки. Засобами регулювання, складовими якого  є прогнозування, програмування, стимулювання та контроль, у розвинених країнах  здійснюється координація державних  управлінських рішень і раціонально  розподіляються ресурси не тільки за галузевою, територіальною, а ще і  за часовою ознакою.

     Проблема  здійснення пошукових (теоретико-дослідницьких) прогнозів пов'язана з малим  періодом дослідження об'єкта, оскільки для аналізу й моделювання  можуть застосовуватися дані статистичної звітності з 1996 року (час введення національної валюти). Тому багато прогнозів  соціально-економічних показників зараз одержують не формалізованими (математико-статистичними) методами, а експертними, заснованими на суб'єктивній думці фахівців. Формалізовані ж  методи, застосовувані на коротких рядах економічної динаміки, не дозволяють прийняти однозначне рішення щодо моделі й відповідно прогнозу, можуть стати  причиною одержання так званого  “віяла прогнозів”.

     Аспекти прогнозування достатньо висвітлюються  у працях зарубіжних і вітчизняних  вчених. Вагомий внесок у створенні  теоретико-практичної наукової бази економічного програмування та прогнозування  належить академікам Геєцу В.М., Лукінову І.І., вченим-економістам Беседіну В.Ф., Гончарову Ю.В., Євдокимовій І.М., Крючковій І.В., Панасюку Б.Я., Пашуті М.Т., Савченку А.Г., Якубовському М.М. та іншим.

     Вдосконалення методичного забезпечення прогнозування  основних показників розвитку економіки  є нагальною потребою для виявлення  позитивних і негативних пропорцій  й тенденцій, обґрунтування доцільних  напрямків та заходів розвитку економіки.

     Узагальнюючи  все вище наведене, можна стверджувати про актуальність даної теми.

     Метою даної роботи є дослідження методів і моделей прогнозування розвитку економіки в підвищенні ефективності управлінських рішень при розробці економічної політики завдяки вдосконаленню макроекономічної та галузевої структури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.   МЕТОДОЛОГІЯ ПРОГНОЗУВАННЯ

     Для проведення прогнозування має забезпечуватись  єдина методологія.

     Методологія в загальному – це сукупність методів  та прийомів дослідження, які застосовуються в будь-якій науці з урахуванням  специфіки об'єкта її пізнання. Вона є органічною частиною економічної  науки управління суспільним виробництвом.

     Методологія прогнозування – це сукупність методів, прийомів і принципів, які дають  можливість сформувати шляхи й методи забезпечення пропорційного збалансованого розвитку народного господарства на основі пізнання об'єктивних економічних  законів, закономірностей розвитку суспільного виробництва, тенденцій  і перспектив технічного прогресу, а також розкриває та характеризує логіку соціально-економічного прогнозування, виходячи з настанов соціально-економічної  політики на даному етапі розвитку.

     З допомогою методології вивчаються процеси, які відбуваються в народному  господарстві та суспільному житті, проводиться відображення цих процесів у відповідних показниках, виявляються  недоліки та резерви в певних ланках економіки, прогресивні явища в  розвитку суспільства.

     Використання  економічних законів. Процес прогнозування базується на використанні економічних законів, оскільки в найзагальнішому вигляді економічний закон – це відбиття зв'язків між економічними процесами та явищами. До економічних законів, які використовуються в прогнозуванні, слід віднести закон планомірної організації та розвитку суспільного виробництва, закон пропорційного розвитку економіки, закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон неухильного зростання продуктивності суспільної праці, закон економії часу, закон грошового обігу, закон нагромадження, закон співвідношення індивідуальної та суспільної вартості, закон зростання потреб та ін., урахування яких сприяє досягненню економічної та соціальної ефективності.

     Закон планомірної організації та розвитку суспільного виробництва визначає в прогнозах і планах напрями  соціально орієнтованої економіки  та повноцінного задоволення потреб суспільства і його членів [12].

     Закон пропорційного розвитку виробництва  передбачає в народногосподарському  плані виявлення й дотримання необхідних пропорцій (кількісних співвідношень) у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ, темпах розвитку різних галузей і  регіонів.

     Закон пропорційного розвитку економіки  вимагає дотримання основних вимог  – погодженого розподілу суспільної праці по галузях і сферах виробництва, дотримання стійкої відповідності  структури виробництва структурі  попиту.

     Планомірність та пропорційність – це оптимальні співвідношення між структурними частинами  економіки. Планомірна пропорційність необхідна не тільки в економіці, а й у соціальній сфері (між  національним доходом і суспільними  фондами споживання населення, трудовими  ресурсами та кількістю робочих  місць, кількістю населення та наявністю  житлового фонду). Таким чином, закон  пропорційного розвитку економіки  вимагає встановлення й дотримання оптимальних пропорцій для ефективного  функціонування макроекономіки.

     Закон вартості й пов'язані з ним  грошові відносини використовуються при організації господарського розрахунку, встановленні цін і тарифів, плануванні фінансів, кредитів, грошового  обігу, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, заробітної плати, фондів стимулювання. Суть цього закону полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на основі їх суспільної вартості, тобто  відповідно до суспільно необхідних витрат праці на їх виробництво. Він  виступає як регулятор товарного  виробництва (розширення або скорочення), розподільник засобів виробництва  та робочої сили, регулятор виробничих відносин і розвитку продуктивних сил, фактор розшарування товаровиробників, стимулятор росту продуктивності праці. Таким чином, закон вартості економічними методами анулює неефективні господарства.

     Закон попиту і пропозиції виражає нерозривний  зв'язок між попитом, пропозицією  та ціною. Попит – це грошовий вияв потреби. Пропозиція – це результат  виробництва, яке приймає форму  товару та його поставки на ринок. Іншими словами, пропозиція – це сума ринкових цін товарів. Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим  вища ціна – тим менша купівельна спроможність. Пропозиція залежить від  зміни ціни. Чим вища ціна – тим  вигідніше виробляти товар, тим  більше товарів буде поступати на ринок. Ціна, при якій попит і пропозиція збігаються, називається ціною рівноваги (кількість товарів, що поступає на ринок, дорівнює кількості куплених товарів). При більш високій ціні виникає надлишок пропозиції над  попитом, посилюється конкуренція  продавців, у результаті чого ціна знижується. В умовах, коли ціна нижча від  ціни рівноваги й попит перевищує  пропозицію, виникає конкуренція  покупців, яка викликає підвищення цін. У результаті вільної конкуренції  ринок і ціни прагнуть до рівноваги. Для прогнозування попиту та пропозиції необхідно враховувати об'єктивні  та суб'єктивні фактори: рівень доходів  населення, місткість ринку, наявність  споріднених товарів і ціни на них, смаки, переваги, традиції та культуру народу даної країни, природно-кліматичні умови [12].

     Закон неухильного зростання продуктивності суспільної праці виражає залежність між витратами праці в суспільному  виробництві й ефективністю цих  витрат; у результаті економічного розвитку витрати суспільної праці  постійно збільшують корисний ефект, створюють  дедалі більшу кількість матеріальних благ за одиницю робочого часу. Цей  закон реалізується в плануванні продуктивності праці, в установленні пропорцій, розподілі та використанні трудових ресурсів. Для підвищення продуктивності праці необхідно  постійно вдосконалювати виробництво, тобто запроваджувати нові технології та устаткування, поліпшувати умови праці, підвищувати кваліфікацію працівників.

     Закон нагромадження використовується в  плануванні розподілу національного  доходу на доходи споживання та нагромадження.

     Закон зростання потреб передбачає задоволення  не тільки виявлених потреб, а й  тих, які можуть виникнути в планованому  або прогнозованому періоді.

     У міру суспільного прогресу розширюється коло потреб, змінюється їх структура. У складі матеріальних потреб змінюється співвідношення між потребами в  продовольчих і непродовольчих товарах, зокрема товарах довгострокового  користування.

     Важливо зауважити, що визнання об'єктивних економічних  законів не заперечує свободи  у виборі планових рішень.

     Концепція економічного прогнозування та планування. Одним з основних методологічних завдань є необхідність розробки концепції економічного прогнозування. Визначення поняття "концепція” означає "сприйняття". Це основна ідея будь-якої теорії, система поглядів на певне явище, а також спосіб їх розуміння, тлумачення та сприйняття. Концепція має бути розроблена для виконання двох важливих завдань: по-перше, формування цілісної системи економічного прогнозування в Україні, по-друге – соціально-економічного розвитку на довго-, середньо- та короткостроковий період, що формується перед початком роботи над прогнозом.

     Концепція соціально-економічного розвитку включає  загальне уявлення про стратегічні  цілі та пріоритети, про економічну політику держави та її найважливіші напрями, про засоби реалізації визначених цілей. Концепція розглядається  та затверджується Кабінетом Міністрів  України. У ній дається визначення політики держави щодо найважливіших  економічних процесів, які, імовірно, відбудуться в країні в майбутньому, і формується ставлення до них  держави в особі законодавчої та виконавчої влади. Крім макроекономічних визначень, економічна політика включає також загальні напрями розвитку грошово-кредитної, бюджетної, податкової, цінової, зовнішньоекономічної, структурної, митної та антимонопольної політики.

     Складовою частиною методології є методики, які являють собою сукупність конкретних методів і прийомів економічних, техніко-економічних, економіко-математичних розрахунків, необхідних для розробки окремих розділів і показників планів, їх координації та узгодження з ринком, аналізу виконання тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ 

     Методи  економічного прогнозування – це сукупність способів і прийомів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспективного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кількісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку економіки  чи суспільства в цілому. Для прогнозування  використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та проводиться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників.