Мікроекономічний аналіз динаміки витрат на виробництво продукції і резерви їх зниження

ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

 

УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра економічної теорії

 

КУРСОВА РОБОТА

 

З основ економічної теорії, мікроекономіки

 

та макроекономіки

 

На тему

 

Мікроекономічний аналіз динаміки витрат на виробництво продукції  і резерви їх зниження

 

Студент другого року заочної

 

форми навчання

 

Інституту вищої кваліфікації

 

за напрямом менеджмент

 

спеціальність 7.050201

 

менеджмент організацій/менеджмент

 

на ринку товарів та послуг

 

Єрошенко Оксана Миколаївна

 

Науковий керівник -

 

професор, завідувач кафедри

 

економічної теорії, В. Д. Лагутін 

 

КИЇВ – 2009р.

 

 

Вступ

 

Актуальність теми курсової роботи обумовлена тим, що будь-яке  виробництво пов'язане з витратами  на нього. В умовах ринку рівень витрат виробництва впливає на прибутковість  та конкурентоспроможність підприємства.

 

Зараз, в умовах різкого  зниження обсягів виробництва в  більшості галузей народного  господарства України, багато підприємств  знаходяться у стані виживання, обсяги реалізації продукції значно скоротились, а покупці також  не завжди виконують належним чином  свої контрактні зобов'язання щодо оплати продукції. Нестача фінансових ресурсів тягне за собою неспроможність підприємств  вчасно забезпечувати виробництво  сировиною, що може привести до додаткових санкцій з боку замовників, або  повної їх відмови від замовлень  і аж до банкрутства підприємства. Ситуація сьогодні є дуже складною і багато підприємств посилили увагу  до складу своїх витрат з метою  їх максимально можливого скорочення на період кризи.

 

Витрати на виробництво є  в основі виробничого процесу, вони - один з основних складових процесу  виробництва. Та саме про них у  першу чергу думає виробник.

 

На підставі порівняльного  аналізу рівня витрат менеджери  приймають рішення щодо асортименту  продукції, виробництво якої забезпечить  підприємству максимальний ефект.

 

Для визначення точки беззбитковості також необхідні дані про рівень витрат.

 

Для прийняття управлінських  рішень, навіть про закриття або  перепрофілювання підприємства, одним  з найважливіших показників є  витрати на виробництво.

 

Витрати виробничих факторів, які використовуються для виробничої та реалізаційної діяльності, називаються  «витратами на виробництво».

 

З економічної точки зору витрати є вартістю всіх матеріалів та послуг, що витрачаються. Кожна фірма  зацікавлена в аналізі витрат у динаміці їх співвідношення з рівнем ціни на продукт.

 

Важливе значення для аналізу  діяльності підприємства має розподіл витрат на постійні й змінні.

 

Будь-яке підприємство прагне отримати максимум прибутку при мінімальних  сукупних витратах. Природно, що мінімальний  обсяг сукупних витрат міняється  залежно від обсягу виробництва. Щоб вирішити скільки продукції  виробляти, менеджерам необхідно знати  те, як змінюються з рівнем виробництва  продукції сукупні витрати. Складові сукупних витрат по-різному реагують на зміну обсягу виробництва. Це відноситься, у першу чергу, до видатків на оплату обслуговуючого персоналу й оплату виробничих робітників. Тому «сукупні загальні витрати» діляться на «постійні» і «змінні».

 

Будь-яка фірма, перш ніж  почати виробництво, повинна чітко  представити, на який прибуток вона може розраховувати. Для цього вона вивчає попит і визначає, по якій (приблизно) ціні буде продаватися її продукція. Рішення приймається після порівняння передбачуваних доходів з майбутніми витратами.

 

При визначенні напрямку діяльності, який буде найбільш вигідним, рішення  приймаються зіставленням додаткових витрат з додатковими вигодами. Додаткові  витрати - це граничні витрати, пов'язані  з виробництвом додаткової одиниці  продукту найбільш дешевим способом.

 

Таким чином, управління витратами  на виробництво продукції є одним  із головних завдань менеджменту  виробничого підприємства, а це значить, що вони повинні постійно аналізуватись, після чого розробляються і впроваджуються заходи щодо їх оптимізації.

 

Ціль роботи - вивчити витрати  виробництва; розглянути структуру  й динаміку витрат конкретної організації  – ВАТ «Севастопольський морський завод».

 

Завдання роботи: 1) охарактеризувати поняття й склад витрат на виробництво; 2) вивчити стратегію підвищення ефективності витрат виробництва фірми; 3) представити прогнози й рекомендації з підвищення ефективності витрат виробництва.

 

 

1.  Поняття й склад  витрат виробництва

 

1.1 Сутність витрат виробництва

 

Економічний зміст поняття  витрати підприємства досліджували ще класики політичної економії. А. Сміт та Д. Рікардо під терміном витрати  розуміли ціну виробництва з урахуванням  рентних платежів. К. Маркс – що це сума витрат на придбання засобів  виробництва та робочої сили. Неокласична  теорія витрат виробництва розглядає  їх як суму витрат – постійних та змінних – на придбання факторів виробництва.

 

Таким чином, підсумовуючи різні  підходи до визначення сутності витрат, підкреслимо те, що для визначення у що обходиться виготовлення продукції, підприємство повинно здійснювати  її вартісну оцінку за речовим та кількісним складом (засоби та предмети праці), а  також за складом та кількістю  витрат праці, що потребує його виготовлення.

 

Прийнято вважати, що витрати  – це грошове відображення затрат виробничих факторів, необхідних для  здійснення підприємством своєї  господарської діяльності, направленої  на отримання прибутку та максимізацію добробуту власника.

 

Витрати мають такі основні  признаки:

 

1)  витрати відображають  обсяг спожитих виробничих факторів;

 

2)  величина спожитих  виробничих факторів визначається  у грошовому еквіваленті;

 

3)  об'єктом витрат виступає  вироблена продукція, чи види  діяльності, що здійснюються.

 

Виділяють:

 

- капітальні витрати –  довгострокові капіталовкладення,  спрямовані на якісну зміну  потужностей підприємства з метою  підвищення його ефективності;

 

- поточні витрати –  затрати виробничих факторів  при здійсненні підприємством  своєї поточної діяльності.

 

Виділяють економічний та бухгалтерський підходи до визначення складу та суми поточних затрат.

 

Бухгалтерські служби підприємства відслідковують рух витрат з метою  формування зовнішньої звітності про  діяльність підприємства. При бухгалтерському  підході під поточними витратами  розуміють фактичні затрати використаних ресурсів, що оцінюються у реальних цінах їх придбання.

 

Економічні служби до поточних витрат включають також затрати  втрачених можливостей. При цьому  визначають кінцевий втрачений прибуток, який підприємство недоотримало.

 

Загальна величина витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією  продукції, називається собівартістю.

 

Собівартість продукції  є одним з важливих узагальнюючих  показників діяльності фірми (підприємства), що відображають ефективність використання ресурсів; результати впровадження нової  техніки й прогресивної технології; удосконалювання організації праці, виробництва й управління.

 

Конкретний склад витрат, які можуть бути віднесені на витрати  виробництва, регулюється законодавчо  практично у всіх країнах. Це пов'язане  з особливостями податкової системи  й необхідністю розрізняти витрати  фірми по джерелах їхнього відшкодування (такі, що включаються в собівартість продукції й, отже, що відшкодовуються за рахунок цін на неї, й такі, що відшкодовуються із прибутку, що залишається в розпорядженні фірми після сплати податків і інших обов'язкових платежів). В Україні склад витрат, які можуть бути включені в собівартість продукції, та порядок їх включення регулюється П(С)БО 16 «Витрати» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

 

Собівартість складається  з витрат, пов'язаних з використанням  основних фондів, сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, а також  інших витрат, необхідних для виробництва  й реалізації продукції.

 

Таким чином, можна узагальнити, що витрати на виробництво – це вартість ресурсів, що пішли на виробництво  продукції. Розмір витрат на виробництво  – важливий показник господарської  діяльності підприємства. При оцінці рівню витрат необхідно пам'ятати  про затрати втрачених можливостей.

 

1.2 Класифікація витрат  виробництва

 

В основному виділяється  три основні напрями обліку та аналізу витрат, у розрізі яких накопичується та використовується інформація про витрати.

 

1) для визначення фактичної  собівартості виготовленої продукції  та фінансових результатів діяльності;

 

2) для прийняття управлінських  рішень;

 

3) для здійснення процесу  контролю та регулювання.

 

Для визначення фінансових результатів  діяльності порівнюють доходи звітного періоду з витратами цього  періоду, що були здійснені для отримання  цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються з моменту  їх виникнення. Найбільш загальним  та принциповим є поділ витрат залежно від функціонального  призначення на витрати звичайної  діяльності (операційні, фінансові, інвестиційні) та надзвичайні витрати.

 

Витрати періоду практично  не пов'язані за своєю економічною  сутністю з випуском продукції, її продажем, тобто дані витрати можливо розглядати в якості періодичних збитків  кожного звітного періоду.

 

Залежно від способів віднесення на собівартість окремих виробів  виробничі витрати поділяються  на прямі та непрямі. Прямі – це витрати, які пов'язані з виробництвом конкретних видів продукції й  можуть бути прямо включені до їх собівартості. Непрямі – це витрати, які носять загальний для виробництва декількох  видів продукції характер і включаються  до їх собівартості непрямим шляхом, а  за допомогою спеціальних методів  розподілу.

 

Для прийняття управлінських  рішень потрібно мати інформацію про  очікувані витрати, пов'язані з  реалізацією цих рішень. Для одержання  такої інформації витрати можуть в основному розподілятись на витрати за економічними елементами, витрати за калькуляційними статтями, умовно-постійні та умовно-змінні.

 

Економічні елементи витрат – це економічно однорідні види витрат:

 

-  матеріальні витрати;

 

-  витрати на оплату  праці;

 

-  витрати на соціальні  заходи;

 

-  амортизація основних  фондів та нематеріальних активів;

 

-  інші витрати.

 

Витрати, що пов'язані з  виробництвом продукції, групуються за наступними калькуляційними статтями:

 

-  сировина та матеріали;

 

-  покупні напівфабрикати  та комплектуючі, послуги виробничого  характеру сторонніх організацій  та підприємств;

 

-  паливо та електроенергія  на технологічні потреби;

 

-  зворотні відходи  (віднімаються);

 

-  основна та додаткова  заробітна плата;

 

-  відрахування на соціальні  заходи;

 

-  витрати на утримання  та експлуатацію обладнання;

 

-  загально виробничі  витрати;

 

-  втрати від браку;

 

-  інші виробничі витрати;

 

-  супутня продукція.

 

При прийнятті управлінських  рішень і плануванні собівартості необхідно  враховувати, що не всі витрати ведуть себе однаково у зв'язку зі зростанням або зниженням обсягу випуску  продукції. Тому розроблена класифікація витрат на змінні та постійні, яка знайшла  практичне застосування при організації  управлінського обліку на підприємствах. Змінні витрати змінюються відповідно до змін обсягів виробництва, безпосередньо  пов'язані з процесом виготовлення продукції. Постійні витрати пов'язані  з управлінням основною діяльністю підприємства та збутом продукції, їх зміна не пов'язана прямо із змінами  обсягів виробництва.

 

В поділі витрат на змінні та постійні закладене одне з важливих джерел зниження собівартості продукції: при укрупненні виробництва постійні витрати не змінюються, що і призводить до загального зменшення експлуатаційних  витрат на одиницю продукції.

 

Поділ витрат на змінні та постійні базується на залежності рівня витрат від обсягу виробничої діяльності. Змінні витрати змінюються прямо  пропорційно рівню виробничої діяльності. Сукупні змінні витрати мають  лінійну залежність від обсягу виробництва, а змінні витрати на одиницю продукції  є постійною величиною (табл. 1).

 

Таблиця 1 Динаміка змінних  витратВиробництво (Q), од. Сукупні змінні витрати (VC), тис. грн. Змінні витрати на одиницю продукції (AVC), грн.

 

0

 

100

 

200 

0

 

2000

 

4000 

--

 

20,00

 

20,00

 

 

Змінні витрати ростуть  пропорційно до збільшення обсягів  виробництва (рис. 1).

 

 

VC  AVC

 

4000

 

3000  30

 

2000  20

 

0 0

 

Q Q

 

Рис. 1. Графіки змінних  та середніх змінних витрат

 

Треба зазначити, що величини змінних витрат в остаточному  підсумку залежать не тільки від обсягів  виробництва, але й від економії матеріальних і трудових витрат у  результаті провадження раціоналізації виробництва й праці. Вплив останніх приводить до того, що змінні витрати  з ростом обсягів виробництва  збільшуються по-різному. На практиці виділяють три можливих випадки  збільшення змінних витрат: пропорційно  обсягам виробництва, регресивно, випереджаючими темпами в порівнянні зі зростанням виробництва.