Капіталізація ринку — показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу (ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акції на кількість її акцій, що перебувають в обігу.)

     Розрізняють три форми організації фондових бірж. Перша форма — приватна саморегулююча біржа (Нью-Йоркська, Лондонська, Амстердамська фондові біржі). Друга форма — установи, що контролюються державою (Франція, Італія, Бельгія). Третя форма — це напівнезалежні біржі. Вони приймають власні правила та інструкції, що затверджуються та переглядаються державою.

     Національні ринки акцій відрізняють формою власності фондових бірж та регулюванням їхньої діяльності, членством у фондових біржах і методами встановлення рівня цін, роллю брокерів та дилерів, концентрацією курсової вартості акцій.

     Існують кілька систем установлення рівня цін  на фондових біржах: через систему  аукціонів, через діяльність спекулянтів—професійних біржовиків — та комбінація першого та другого способів.

     Трьома  головними міжнародними ринками  купівлі-продажу цінних паперів представниками різних країн є фондові біржі Нью-Йорка, Токіо та Лондона.

     Інструменти ринку акцій

     Акція — пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що закріплює права її власника на отримання певної долі прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні ним, а також на відповідну частину майна в разі ліквідації цього товариства.

     Класифікація  акцій:

     За  персоналізацією акцій (за способом передачі):

     іменні  акції;

     акції на пред’явника.

     За  ступенем свободи обігу:

     відкриті;

     закриті.

     За  вартістю:

     безкоштовні;

     платні.

     За  участю в управлінні:

     прості  акції;

     преференційні акції:

     — кумулятивні й некумулятивні;

     — відкличні та безвідкличні;

     — конвертовані та неконвертовані;

     — з фіксованою ставкою та без неї;

     — з пайовою участю та без неї.

     Ринок євроакцій

     Ринок євроакцій — це ринок акцій, що продаються за межами країни, у якій знаходиться компанія, яка їх випустила. Перше місце за обігом іноземних акцій належить Лондонській фондовій біржі. Серед 300 акцій, що найактивніше котируються на глобальних ринках євроакцій, акції Японії, США займають нижчі позиції, ніж акції Німеччини, Швеції, Нідерландів.

     Найпоширенішим  засобом отримання міжнародного котирування є видача Американської розписки депонування (ADR, American depository reсeipt) або включення в міжнародну систему «Автоматизованого котирування на фондових біржах» (SEAQ). ADR, American depository reсeipt — договірний сертифікат, що видається банком США на території США для надання відповідних акцій, які зберігаються в банку-гаранті іншої країни, іноземній корпорації. Ці розписки купуються та продаються як акції, причому кожна з них відповідає визначеній кількості акцій. Міжнародна SEAQ — це лондонська система оперативного котирування на екранах, яка займає чільне місце в торгівлі іноземними акціями. На сьогодні вона не має прямих конкурентів.

     Географічне положення Лондона, наявність розвиненої фінансової інфраструктури, доступність міжнародних котирувань SEAQ, ліберальні правила руху інформаційних потоків перетворюють Лондон на ідеальне місце для розміщення центру євроакцій.

     Ринки акцій країн третього світу

     Ринки акцій країн «третього» світу — це ринки країн, що розвиваються. Міжнародна фінансова корпорація щороку видає статистичний довідник про ці ринки. Термін «ринки, що розвиваються» охоплює три типи ринків: старі, давно створені ринки (Аргентина, Греція, Іспанія, Бразилія тощо); ринки, що розвинулись завдяки специфічним ситуаціям та обставинам (Сінгапур, Гонконг, Йорданія); та найновіші ринки (Південна Корея, Тайвань, Індонезія, країни СНД тощо). Ці ринки функціонують як сегментовані ринки довгострокового позичкового капіталу. Існує величезна кількість перешкод для іноземних портфельних інвестицій на цих ринках. Специфічні умови, що створили існуюче становище на ринках, що розвиваються (політична та економічна нестабільність, несприятлива грошово-кредитна та фінансово-бюджетна політика, максимальний рівень процентних ставок позик та банківських депозитів, недоліки інституціональної інфраструктури ринку та ін.), учені називають «стискуванням портфеля активів».

     Як  результат, названі ринки можна  схарактеризувати, як неефективні, де курс цінних паперів не відображає реалій, ринки з неадекватним регулюванням, з недостатньою ліквідністю, з недостатнім попитом та пропозицією. Але ці ринки можуть створити прибуток, вищий за середній рівень.

     Інвестиційні  механізми та індивідуальні інвестори

     Нині  існує ціла низка проблем, з якими  зустрічаються індивідуальні інвестори. Основна проблема — невеликий спектр інвестиційних операцій. Друга — достовірність джерел інформаційних потоків. Третя — наявність особистих дружніх контактів. Наступні — індивідуальна оцінка конкретних цінних паперів, розроблення адміністративних процедур для проведення інвестиційних операцій.

     До  інвестиційних механізмів для здійснення пайових вкладів у зарубіжні акції, що доступні індивідуальним інвесторам, відносять пряму купівля цінних паперів на зарубіжних ринках, використання Американських депозитних квитанцій (ADR) і три види інвестиційних фондів — фонд, що діє в одній країні, міжнародний та глобальний фонди. Використання перших двох інструментів не забезпечує професійного управління портфелем. Останні ж три, навпаки, забезпечують певні переваги інвестиційних рішень.

     Інституціональні  інвестори

     Інституціональні  інвестори зустрічаються у своїй  діяльності з тими самими проблемами, що й індивідуальні інвестори. Крім перерахованих труднощів, в інституціональних  інвесторів існує проблема пошуку секторів ринку, які б були великими та ліквідними для того, щоб інвестори могли працювати тут, не викликаючи значних змін у рівнях цін. Для інституціональних інвесторів відкриті широкі можливості отримання оперативної інформації та інвестиційних послуг.

     Однак, незважаючи на значні грошові ресурси, інституціональні інвестори середньої ланки частіше звертаються до послуг інших компаній, що спеціалізуються на міжнародних портфельних інвестиціях. Застосовуючи цей підхід до управління портфелями, інституціональні інвестори надають перевагу методам, пов’язаним з міжнародними та глобальними фондами.

     Список використаної літератури 

1. С. Э. Пивоварів, Л. С. Тарасевич  Міжнародний менеджмент. СПб.:"Питер", 2001

2. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001.

3. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент К.: КНЕУ, 2004. — 468 с

4. Куценко В.М. Міжнародний менеджмент. К. : МАУП, 2006. — 296с.

5. Мозговий О. Н. Фондовий ринок України. — К.: Фенікс, 1997.

6. «Світовий рейтинг конкурентоспроможності: Україна між Албанією та Гондурасом»- http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2010/11/02/30421