ЗМІСТ

1. Інструменти порівняння національних економік________________________3

2. Міжнародний ринок інвестицій______________________________________7

Список використаної літератури_______________________________________13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Інструменти порівняння національних економік.  

     Середовище  міжнародного менеджменту (середовище діяльності міжнародних корпорацій) – це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

     У таблиці 1 наведено характеристику національного та міжнародного середовища.

     Таблиця 1

     Порівняльна характеристика середовища для національних і міжнародних компаній

Для порівняння економічного середовища різних країн  використовують різноманітні інструменти, найбільш поширеними з яких є:

     ·        Індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму (враховуються стан внутрішньої економіки, участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях, якість державної виконавчої політики, стан ринків капіталів і якість фінансових послуг, інфраструктура обслуговування бізнесу, якість менеджменту, потенціал і використання НДР і НДКР, наявність і кваліфікація персоналу).

     ·        Індикатор структурних реформ ЄБРР – базується на середньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору і т. ін.

     ·        Індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба – ґрунтується на визначенні кумулятивного показника зменшення впливу держави на економічні процеси.

     ·        Індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера – визначається за 300 показниками економічного розвитку, що зведені в шість груп.

     У глобальному рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму 2010-2011 Україна спустилася на сім позицій порівняно з минулим роком і опинилася на 89-ому місці серед 139 країн світу.

     Перед Україною розташувалася Албанія, а  відразу за нею йде найменша країна континентальної Африки - Гамбія, а  на 91 місці стоїть Гондурас. Середньосвітовий індекс конкурентоспроможності у світі  становить 4,18 пунктів, при цьому  Україна набрала всього 3,9.

     Індекс  глобальної конкурентоспроможності фахівці  Всесвітнього економічного форуму розраховували  за 12 ключовими групами, при цьому, як пояснили в Нацбанку, Україна  втратила позиції за 9 з них.

     Найбільше падіння Україна продемонструвала за групою "Макроекономічна стабільність", спустившись за рік відразу на 26 сходинок (на 132 місце). Група "Ефективність товарних ринків" погіршилася на 20 позицій, спустившись на 129 місце.

     У групі "Інститути" наша країна втратила 14 позицій, спустившись до 134 місця. "Група "Інститути" - це регулятивне, ділове середовище діяльності, що складається  із прав власності, незалежності судової  влади, рівня марнотратства держкоштів і хабарництва, довіри до правоохоронних органів і політиків, прозорості державної політики, захисту інтелектуальної  власності", - пояснює директор аналітичного департаменту інвесткомпанії Astrum Investment Management Олексій Блінов.

     За  таким показником, як "незалежність судової влади", Україна на 134-му місці, за "марнотратством державних  коштів" - на 131-му, "хабарництвом" - на 127-му, "довірою до правоохоронних органів і політиків" - на 122-му, за "організованою злочинністю" - на 116-му.

     "Розвиненість  фінансового ринку" України  зайняла 119 місце ("мінус" 13 позицій), "Конкурентоспроможність бізнесу" - 100-е місце, спустившись на 9 позицій.

     За  показником "дефіцит бюджету" Україна опинилася на 134 місці, упавши відразу на 66 позицій. Держборг потягнув униз країну на 25 позицій (до 52-го місця), інфляція опустила Україну на 134 місце.

     У групі "Розвиненість фінансового  ринку" ситуація не краща. Надійність банківської системи України  стоїть на 138-му місці і є найнижчим  показником серед країн, що беруть участь у рейтингу, легкість узяття кредиту - на 130-му, ефективність податкової системи - на 136-му.

     У звіті зазначено, що цього року фахівці  Всесвітнього економічного форуму провели  дослідження з оцінювання топ-менеджерами  компаній факторів, які заважають  вести бізнес. Виходячи з результатів  цього дослідження, 19,6% українських  респондентів обвинуватили податкове  законодавство в перешкодах вести  бізнес, політична нестабільність впливає  на цей процес на 15,6%, корупція виявилася  на третьому місці з показником 13,9%. Водночас звіт містив і позитивні моменти, а саме: українська інфраструктура піднялася на 10 позицій вгору, зайнявши 68 місце. Охорона здоров'я й початкова освіта зросли на дві позиції - до 66 місця, а вища й професійна освіта залишилася на 46 місці.

     "Україні  вдалося зберегти такі конкурентні  переваги, як високоосвічене населення,  гнучкий і ефективний ринок  праці, перспективний за обсягами  внутрішній ринок. Список конкурентних  переваг економіки України, на  жаль, дуже короткий і охоплює  тільки 16 позицій (в 2009-му - 23 позиції)", - сказано в аналітичній записці  НБУ.

     На  думку експертів, наступного року Україні  вдасться піднятися в цьому рейтингу, поліпшивши свої показники інфраструктури, дефіциту бюджету, банківської та податкової сфер. Водночас експерти зазначають, що поліпшення буде незначним.  

     2. Міжнародний ринок інвестицій.

     Міжнародні  інвестиції грають найважливішу роль в підтримці і нарощуванні  економічного потенціалу країни. Це, у  свою чергу, сприятливо позначається на діяльності підприємств, веде до збільшення валового національного продукту, підвищує активність країни на зовнішньому ринку.

     Міжнародні  інвестиції надаються у формі  фінансового або іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень (у грошовій формі) міжнародних організацій  і фінансових інститутів, держав, підприємств  і організацій різних форм власності  і приватних осіб

     Міжнародні  інвестиції регулюються тими ж методами, що і приватні, але інструменти  можуть носити специфічний характер. При залученні і регулюванні  іноземних інвестицій використовуються гарантії уряду, податкові інструменти - пільги, тимчасові звільнення від  податків, преференції, інституціональні інструменти - наприклад, створення  консультативних рад, ліцензування, обмеження або повне закриття доступу в окремі сфери діяльності

     Широкий розвиток міжнародних інвестицій пов'язаний з тим, що вони дають можливість отримати вищу якість інвестиційного портфеля - велику прибутковість і менший ризик в порівнянні з чисто  національними інвестиціями. Цінні  папери кожного національного ринку  мають тенденцію одночасного  зростання або падіння їх курсів, оскільки на них однаково впливають  національні економічні і політичні  умови - об'єм і динаміка грошової маси, зміна процентних ставок, дефіцит  бюджету, грошова і податкова  політика держави та ін. При цьому  можливі ситуації, коли при падінні  цін одного класу цінних паперів (наприклад, акцій) внаслідок тих  або інших причин держава вживає заходи, сприяючі перетіканню капіталу в інший сегмент (наприклад, в  державні облігації), з метою запобігання  його відтоку з національного  ринку, що призводить до того ж до падіння  курсу національної валюти. Таким  чином, при чисто національному  портфелі інвестицій є можливість зберегти або навіть підвищити його якість (збільшити прибутковість і зменшити ризик) шляхом відповідної реструктуризації. Проте прибутковість національного портфеля не може бути вище за прибутковість найбільш прибуткових сегментів національного ринку, яка кінець кінцем визначається станом національної економіки. В той же час національні ринки різних країн мають відносну незалежність, і вкладення в цінні папери країн з економікою, що розвивається, може дати вищу прибутковість. Додаткова прибутковість міжнародних інвестицій пов'язана з можливим зростанням курсів валют інвестицій по відношенню до валюти інвестора.

     Окрім можливості отримання вищої прибутковості  міжнародні інвестиції можуть забезпечити  і менший ризик їх портфеля. Це також  пов'язано з тим, що економіка  різних країн розвивається нерівномірно, і якщо деякі національні ринки  акцій падатимуть, то інші можуть рости. Звичайно, із зростанням міжнародних  зв'язків і інтернаціоналізацією світової економіки міра залежності національних ринків один від одного збільшується, що може призводити до їх загального падіння в тій або  іншій мірі. Проте відносна незалежність економік різних країн призводить до відносної незалежності їх фондових ринків, що підтверджується практикою. Особливістю портфеля міжнародних  інвестицій є, як вже вказувалося, валютний ризик. У досить добре диверсифікованому  по країнах (валютам) портфелі цей ризик, як показує практика, значно менше  ризиків національних ринків, оскільки падіння одних валют означає  посилення інших. Падіння ж валюти інвестора означає зростання  курсів іноземних валют і, таким  чином, підвищення прибутковості портфеля міжнародних інвестицій. Крім того, валютний ризик може бути істотно  зменшений за рахунок використання розглянутих вище спеціальних методів  захисту від його несприятливої  зміни - методів хеджування. Слід також  враховувати, що міжнародний інвестор, згідний на ризик заради високої  прибутковості, може отримати її не лише від швидко зростаючих національних економік і (чи) окремих іноземних  компаній, але і від зростання  курсу іноземних валют.

     Таким чином, використання кредитними організаціями  міжнародних інвестицій не лише сприяє фінансовій стійкості і прибутковості  бізнесу, але і підвищує престиж  і імідж банку в очах потенційних  клієнтів.

     Для вирішення проблеми залучення інвестицій в економіку країни потрібна серйозна державна інвестиційна політика, що є  комплексом народногосподарських підходів і рішень, що визначають об'єм, структуру  і напрями використання інвестицій в сферах і галузях економіки.

     Головним  завданням державної інвестиційної  політики є формування сприятливого середовища, сприяючого залученню і  підвищенню ефективності використання інвестиційних ресурсів в розвитку економіки і соціального середовища.

     Держава реалізує функцію по формуванню в  країні сприятливого інвестиційного середовища через активний метод, пов'язаний з  підвищенням ефективності інвестиційної  діяльності, через інструменти активного  методу, які узагальнено можна  представити в наступному виді, : створення сприятливих умов для  діяльності приватних підприємців; пряма участь держави в ефективних і значущих для країни проектах; впровадження прийнятих в міжнародній  практиці критеріїв оцінки фінансової ефективності інвестицій, таких як поточна приведена вартість, внутрішня  норма рентабельності, термін окупності; стимулювання інвестиційної активності приватного сектора економіки за допомогою податкових пільг. Іноземним  інвесторам можуть бути надані митно-тарифні  і податкові пільги, якщо вкладення  капіталу перевищують суму 100 млн.долларов США або здійснюються в пріоритетних галузях, виробництвах, видах діяльності і депресивних регіонах.

     Іноземні  інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку. До майнових та інтелектуальних цінностей відносять гроші, цільові банківські депозити, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права й інші цінності.

     Іноземні  інвестиції здійснюються приватним  та державним капіталом. За статистичними даними, 90 % надходжень капіталу в країни, що розвиваються, забезпечується приватним капіталом і лише 10 % — міжурядовими кредитами та капіталом міжнародних фінансових організацій.

     Ринок акціонерного капіталу є одним із джерел на місцевих ринках кредиту, євроринках. Це важливий економічний інструмент, тому що ринки акцій можуть мобілізувати інвестиційні фонди та зменшити вартість купівлі капіталу для різних компаній.