Методика аналізу й оцінювання економічного зростання підприємства

     Саме  сукупний  попит  є  центральною   ланкою    макроекономічної  кейнсіанської моделі(на відміну  від  класичної, де в центрі  уваги була пропозиція).З  ефективним  попитом Кейнс пов'язував суть своєї теорії. Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності  від

рівня цін.

в) Неокейнсіанська теорія

Неокейнсіанство досліджувало проблеми динаміки ефективного попиту, використання інвестицій, поняття мультиплікатора. Інші ж аспекти теорії Кейнса були визнані несуттєвими й в моделях економічного зростання й циклу майже ні якої ролі не грали.  Якщо у теорії Кейнса визнавалась важливість грошей та їх особливі шляхи впливання на економічні процеси, то у неокейсіанських теоріях економічного зростання гроші залишались поза межами економічного аналізу.

Таким чином економічний  розвиток суспільства – це перш за все еволюція його економічного механізму. Показники динаміки економічного розвитку численні; вони не завжди піддаються кількісній оцінці й часто рухаються у різних напрямках.

У зв’язку з труднощами виміру процесу економічного розвитку у макроекономіці частіше за все  аналізують економічне зростання, тобто  змінення обсягу послуг й товарів  що виробляються у країні. Хоча це лише один з критеріїв економічного розвитку. Економічне зростання може вимірюватися у фізичному та вартісному виразі. 

Економічне зростання  визначається рядом факторів виробництва: трудом, землею, капіталом, підприємницькою  спроможністю. Вони, в свою чергу, складаються із ще дрібніших факторів (елементів), що дозволяє перегрупувати їх на зовнішньо- та внутрішньоеконмічні фактори, або на екстенсивні та інтенсивні фактори зростання.

Провідним елементом  економічного зростання у наш час є науково-технічний прогрес. Із розвитком й освоєнням досягнень НТП інтенсивні фактори стають переважними.

Сучасні теорії економічного зростання розвиваються у рамках неокласичного, кейнсіанського, неокейнсіанського  та посткейнсіанського напрямків, що знаходить  відображення у  державній стратегії економічного розвитку суспільства, методах й формах державного регулювання економічного зростання.

На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна  визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.

Економічне зростання  і економічний розвиток тісно  взаємопов’язані. Але зауважимо, що економічне зростання може відбутися і за умов відсутності економічного розвитку, в той час як економічний розвиток без економічного зростання неможливий.

Отже, економічне зростання  є більш вузьким за змістом  порівняно з економічним розвитком, адже розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва на якісно новій основі. Можна сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку, є його складовою частиною. Якщо економічне зростання відбиває суто кількісні зміни в економіці, то економічний розвиток – це якісне економічне зростання.

Основним показником, що вимірює і економічне зростання, і економічний розвиток, є реальний ВВП. Однак, тільки кількісний вимір  цього показника не дає можливості з’ясувати, чи відбувається економічне зростання, чи – економічний розвиток.

Крім реального ВВП  для вимірювання економічного зростання  і економічного розвитку прийнятним є і показник реального ВВП  на душу населення.

Переважно економічне зростання  розглядають та користуються як суттєвою складовою економічного розвитку.

Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.

Економічне зростання  класифікують за темпами і за типами.

За темпами розрізняють  високі і низькі. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання є річні темпи на рівні 3-5%. Класифікація за типами розрізняє екстенсивне (збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тобто середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється) та інтенсивне (приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, тобто за рахунок підвищення їхньої продуктивності) економічне зростання.

У дійсності важко  розмежувати один тип економічного зростання від іншого. В реальному процесі розширеного відтворення вони співіснують, поєднуються. Тому можна говорити про переважно інтенсивний тип або екстенсивний тип.

Методи аналізу  оцінювання економічного зростання, його якісь повністю визначаються факторами зростання

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

Фактори пропозиції включають:

кількість і якість природних  ресурсів;

кількість і якість трудових ресурсів;

обсяг основного капіталу (основні фонди);

нові технології –  НТП;

Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання  по суті, для чого важливим є два  наступних фактори. Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.

Фактори розподілу: здатність  до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Зауважимо, що фактори  пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи  нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття. Кожний із факторів економічного зростання вимірюється різними показниками (табл. 1).

Табл. 1. Показники факторів економічного зростання.

Фактори зростання	Кількісні показники  фактора	Заходи повного використання та підвищення ефективності	Показник ефективності використання
1. Природні ресурси	Показник для кожного  конкретного виду	Комплексна і глибока  переробка	Ресурсомісткість продукції
2. Трудові ресурси	Чисельність населення  в працездатному віці	Підвищення рівня освіти, поліпшення здоров’я вдосконалення  організації праці	Продуктивність праці
3. Основний капітал	Вартість	Вдосконалення організації  виробництва	Фондовіддача
4. Науково-технічний прогрес	Витрати на нову техніку, технології тощо	Розвиток сфери наукових досліджень та дослідницько-конструкторських розробок, впровадження їхніх результатів	Підвищення ефективності суспільного виробництва

             Збільшення реального продукту і доходу можна одержати або шляхом залучення більшого обсягу виробничих ресурсів, або продуктивнішим їх використанням. У кінцевому підсумку величина реального ВВП визначається як добуток трудових витрат на продуктивність праці. Величина трудових витрат залежить від чисельності зайнятих та середньої тривалості робочого тижня. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від загальної чисельності населення у працездатному віці та частки в ньому того населення, яке бере активну участь у суспільному виробництві. Середня тривалість робочого тижня визначається діючими в кожній країні законами про працю, колективними договорами, структурними особливостями економіки тощо. Продуктивність праці перебуває під впливом багатьох факторів, серед яких головним є технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Cписок використаних джерел

 

 

1. Закон України "Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні" від  16.07.1999 p., №996-XІV. 
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99. 
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.  
4. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора: Навч. посіб. —К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 132 с. 
5. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовый анализ: практическое пособие. – К.: ООО Редакция газеты «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес», 2001. – 288 с. 
6. Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства.//Дебет-Кредит. – 2000. - №34.  
7. Грідчина М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.:МАУП, 2002. – 232 с. 
8. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2003. – 349 с. 
9. Кожанова Є. П., Отенко І. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с. 
10. Тарасенко Т.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. -3-тє видання, перероблене. –Львів: „Новий Світ - 2000”, 2004. -344 с. 
11. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. К:”А.С.К.”, 2001. – 348 с. 
12. Швиданенко Г. О., Олексюк О. І. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства: Монографія. — К.: КНЕУ, 2002. — 192 с.