Методи конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки

Формами вияву економічного закону конкуренції є боротьба за виживання, одержання місця на ринку, привернення  уваги споживачів до своєї продукції. Формами цієї боротьби є удосконалення  виробництва завдяки досягненням науково-технічного прогресу, зниженню витрат виробництва і досягненню високої норми прибутку.

Для кількісного вираження закону конкуренції можна використати формулу коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства. Позначимо його К_к. Це показник певною мірою може стати узагальнюючим при обчисленні конкурентоспроможності одиниці продукції (найкраще – однорідної, наприклад, 1 т цементу, 1 м тканини, однієї пари взуття тощо).

 

Коефіцієнт конкурентоспроможності виражає відношення між ринковою вартістю S і витратами підприємства С + V:

              

К_к = 

Цей коефіцієнт фактично характеризує здатність підприємства до виживання. Він не повинен досягати одиниці, оскільки це означатиме, що підприємство працює без прибутку. Чим коефіціент вищий від 1, тим успішніше діє суб’єкт конкуренції, тим міцніші його позиції на ринку.

Будь-який вид конкурентної боротьби розгортається навколо трьох  економічних складових: вартості (ціни) товару, витрат його виробництва і  прибутку. Їх взаємозв’язок полягає у тому, що величина прибутку (основна мета господарюючих об’єктів) залежить від рівня ціни товару, так і від величини витрат його виробництва: вона зростає за підвищення цін і зменшення витрат виробництва за незмінних цін і, навпаки, зменшується за зниження цін і зростання витрат виробництва. Сама конкурентна боротьба впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку. Цей внутрішній (суттєвий) зв’язок між величиною прибутку, вартістю (ціною) товару і витратами його виробництва утворює зміст закону конкуренції і визначає всі його функції в ринковій економіці.

Основними напрямами дії (функціями) закону конкуренції є: функція  врівноваження попиту і пропозиції, встановлення рівноважної ціни; функція  формування суспільно нормальних умов виробництва і реалізації товарів;

функція стимулювання НТП і підвищення ефективності виробництва; функція  диференціації суб'єктів ринкового  господарства і функція породження монополії. [18, 398]

В теоретичному аналізі економічної  конкуренції важливого значення набуває виокремлення та розуміння  ключових термінів та понять, серед  яких - об’єкт, суб’єкт та предмет  конкуренції. У доступних для  самостійного опрацювання джерелах ці питання або не акцентовані  взагалі, або ж трактуються суперечливо, що вимагає докладного їх розгляду. Об’єкт конкуренції – це потреби групи споживачів, що формують певний сегмент ринку. Суб’єкт конкуренції – це підприємства-виробники та фірми, що надають послуги. Предметом конкуренції є у вузькому сенсі товар або послуга, через які підприємства-суперники намагаються завоювати прихильність та гроші споживача; у широкому сенсі це певне благо, що його втілює у собі товар чи послуга.

Залежно від бачення сенсу  існування підприємства (виробництво  товару чи задоволення певної потреби  споживача), буде залежати і його поточна  діяльність, і розвиток, і сприйняття ним основних конкурентів. Так, підприємство, що визначає за своє головне завдання виробництво конкретного товару, в якості основних конкурентів виділяє  виробників аналогічних товарів  та товарів-замінників. Якщо ж метою  своєї діяльності підприємство вважає задоволення певної потреби споживачів, то при проведенні аналізу конкурентів  до уваги будуть прийматися всі ті, хто так чи інакше може задовольнити дану потребу або ж «перевести» її у будь-яку іншу потребу, або взагалі виключити її з життєдіяльності споживача. Саме відокремлення предмета конкуренції від її об’єкта показує, що у конкурентній боротьбі існує не одна, а дві сфери впливу: товар (предмет), з одного боку, та споживач (об’єкт) – з іншого, а це означає, що існують різні методи та прийоми конкурентної боротьби.

 

 

 

 

 

 

 

 

Види конкуренції

Як відомо, конкуренція є складною і багатогранною категорією ринкової економіки. Пізнати її без глибокого  аналізу структури, тобто видів, з яких вона складається і які  взаємодіють між собою, дуже важко. Для цього слід розподілити конкуренцію  на види за певними критеріями (рис. 3).

Рис.3. Класифікація видів конкуренції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Внутрішньогалузева конкуренція  – це боротьба між товаровиробниками  однієї галузі за вигідніші умови  виробництва і реалізації товарів  з метою одержання надприбутку.

Міжгалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками різних галузей  економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу.

Міжнародна конкуренція – це конкуренція національних і транснаціональних  економічних суб’єктів за найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

Досконала (вільна, чиста) конкуренція  – це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники  продають ідентичну продукцію і 

жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Монополістична конкуренція –  це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто  вона базується на диференціації  продукції.

Олігополістична  конкуренція (гр. oligos - мало) – це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів. [4, 239]

 

2. Конкурентна боротьба в сучасній економіці.

В основі поняття «конкуренція» лежать людські потреби, які специфічні для різних культур і людей. Вони можуть бути задоволені за допомогою різних товарів, послуг, ідей. Здійснити це краще за конкурентів, спираючись на знання ринку, вимоги і можливості споживачів – така центральна ідея конкурентної боротьби. На практиці вона може бути реалізована, з одного боку, за рахунок ретельного вивчення ринку, відносин, що складаються між підприємствами та споживачами її продукції. з іншого – в результаті активного впливу на ринок та існуючий попит для збільшення ринкової частки та підвищення рентабельності продажів.

Для розуміння механізму  конкуренції велике значення має  правильна ідентифікація причин, за рахунок яких вдається обійти конкурентів. У практиці бізнесу в якості таких причин прийнято виділяти цінові і нецінові чинники, а також відповідні їм види конкуренції. [3, 15]

Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі «мирні» методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.  

Методи цінової конкуренції. Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби конкурентів є ціна. ЇЇ використання ґрунтується на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.

На конкурентному ринку нездатність  деяких підприємців використовувати  власне економічну технологію виробництва  в кінцевому підсумку означає  усунення їх конкурентами, які використовують ефективніші методи виробництва і мають можливості дещо знизити ціни, що приваблює покупців, сприяє швидкій реалізації товару, а отже, прискорює оборот капіталу.

Слід також мати на увазі, що деяке  зниження цін зберігає для виробника  норму прибутку за рахунок низьких  витрат виробництва. Таке зниження цін  слід відрізняти від зниження цін  нижче за собівартість, що є вже  методом нечесної конкуренції.

Коротко охарактеризуємо  прийоми цінової конкуренції (табл.2)

Таблиця 2

Прийоми цінової конкуренції

         

Цінова конкуренція   - вид конкурентної боротьби  за допомогою цін, передусім  шляхом їх зниження з метою стимулювання попиту. Застосовується великими компаніями, орієнтованими на масовий попит, фірмами, що не мають достатніх сил і можливостей у сфері нецінової конкуренції, а також під час проникнення на ринки з новими товарами, при зміцненні позицій у разі раптового загострення проблеми збуту. Неминучі втрати цінової конкуренції: пониження ціни веде до зменшення прибутків; постійне маніпулювання цінами підриває фінансову стабільність фірми, ускладнює планування її діяльності і весь цикл менеджменту. Межі: цінова конкуренція в більшості країн обмежена законодавством; зниження цін не повинне доходити до рівня демпінгу.
Прийом/Різновид конкуренції	Характеристика
«Цінова війна»	Витіснення конкурентів шляхом поступового  зменшення цін з розрахунку на фінансові труднощі конкурентів, що пропонують аналогічні товари, собівартість яких вище. Потім ціни підіймаються знову, і ініціатор «війни» компенсує втрати  і витрати, пов'язані з витісненням конкурентів. Якщо конкуренти зроблять у відповідь кроки, цінова війна виявляється малоефективною; фірма може потрапити в «мертву петлю» — процес стрімкого падіння компанії, що увійшла до порочного кола невдач.
«Утримання цін»	Витіснення конкурентів за допомогою  утримання цін в період їх зростання  у фірм-конкурентів Прийом ефективний в умовах інфляції, проте скористатися ним можуть не всі, наприклад, особливо складно це робити тим фірмам, які працюють на імпортній сировині
«Маневрування цінами»	Надання різних знижок, таємне зниження цін, встановлення однакових цін або максимальне зближення цін на товари різної якості. Найбільш поширеним  є встановлення цін зі знижками: знижки за прискорення оплати, знижки за платіж готівкою; знижки за кількість товару або серійність; знижки з прейскурантних цін на товар, призначені для дрібнооптової торгівлі; дилерські знижки; знижки для окремих категорій покупців, в замовленнях і постійних контактах з якими зацікавлений продавець; експортні знижки іноземним покупцям; знижки за поза сезонну купівлю товару; приховані знижки у вигляді послуг (безкоштовна доставка товару, пільгові кредити, консультації по експлуатації і т. п.); товарообмінний залік, тобто зменшення ціни нового товару за умови повернення раніше купленого тощо. Використання знижок виправдане лише відносно товарів з еластичним попитом.
«Ціновий прорив»	Передбачає проникнення на ринок принципово новою високоякісною продукцією і встановлення на неї початкової нижче за рівень ринкових цін (в середньому на 30—50 %) з метою залучення масового покупця і збільшення частки фірми на ринку. Стратегія ефективна, якщо існує значний споживчий ринок, попит покупці досить еластичний, а «ціна впровадження» нижча за рівень витрат виробництва основних конкурентів, що не дозволяє їм швидко і суттєво знизить ціни.

 

Методи нецінової конкуренції. У ринковій економіці існує ще нецінова конкуренція. Вона застосовує такі способи:

1. Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна продукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології виробництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.
2. Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару. Реклама формує уявлення про особливості якості товару, хоча його споживна вартість при цьому часто залишається без змін. У рекламі акцентується увага на торговельних знаках і фірмових клеймах.
3. Умови, що пов’язані з продажем товару. Фірма зобов’язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, проводити безоплатні консультації щодо використання свого товару.

До незаконних методів нецінової  конкуренції відноситься промислове шпигунство; переманювання фахівців, які володіють виробничими секретами; випуск підроблених товарів тощо.

Коротко охарактеризуємо  прийоми нецінової конкуренції (табл.3).

Таблиця 3

Прийоми нецінової конкуренції

 

Нецінова конкуренція   - базується на виділенні окремих товарів з низки товарів-конкурентів і наданні їм унікальних, відмітних для покупця властивостей (зміна властивостей продукції; надання продукції якісно нових властивостей; створення нової продукції для задоволення тих же потреб; створення нової продукції для задоволення потреб, що не існували раніше; оновлення властивостей товару, що є символом моди, престижу; вдосконалення послуг, супутніх товару (демонстрація, установка, гарантійний ремонт).
Прийом/Різновид конкуренції	Характеристика
Конкуренція, заснована на проміжку часу	Полягає в тому, щоб перетворити  на фактор конкурентної переваги час  від зародження ідеї продукту до початку  його постачань клієнтам. Час, що витрачається фірмою на виконання замовлення клієнта (продуктивний час), не тільки визначає величину втрат компанії, але і  служить лакмусовим папірцем того, наскільки уважні її співробітники  до клієнтів. Концентрація зусиль компанії на скороченні часу виконання замовлень  дозволяє знижувати витрати і  покращувати сервіс одночасно. Дж. Стік і Т. Хаут відкрили правило «від 0,05 до 5»: для  більшості продуктів тільки 0,05-5% всього часу є «продуктивним» (таким, що збільшує цінність продукту). Більше 95 % часу, який продукт в тій або  іншій формі проводить в компанії-його виробнику, втрачається даремно. Усунувши втрати, час виходу продукції на ринок можна скоротити в 20—200 разів. Час виходу продукції на ринок  повинен співставлятися з аналогічними показниками конкурентів.
Конкуренція заснована на проміжку часу для споживання товару	Конкуренція витікає з поділу товарів  на ті, що споживають (перегляд телепередач, рибалка, заняття спортом тобто  все, що відноситься до дозвілля) і  ті, що зберігають (найчастіше це послуги: прибирання удома, відкладена на «потім»; харчування в ресторанах швидкого обслуговування; здійснення покупок в невеликих  магазинах, на АЗС, поштою, через Інтернет тощо; приготування їжі із заморожених  готових продуктів; найом працівників  для догляду за будинком; використання посудомийних машин, печі СВІЧ.) особистий  час покупців. Певних витрат часу вимагає саме здійснення покупки - збір інформації (переглядання різних джерел інформації, огляд вітрин, вивчення реклами), порівняння різних продуктів; оформлення покупки і оплату товару, перебування покупця в дорозі, в черзі; заповнення гарантійних бланків; ремонт і підтримка товару в робочому стані; безпосереднє використання продукту; звільнення від використаного продукту (його утилізація, відвезення на звалище тощо. Багато продуктів  позиціонуються як ті, що дозволяють виконувати дещо справ одночасно (подвійне використання часу (поліхромія) - поєднання різних видів діяльності, наприклад, робота на персональному комп'ютері під  час польоту на літаку, перегляд телепередач за вечерею). Деякі виробники  постійно орієнтуються на «ціну часу» - створюють товари, що зменшують  ціну часу, зручно розташовуючи свої торгові  підприємства або надаючи інформацію про те, як краще до них дістатися; пропонуючи швидку установку товару.

 

Залежно від обставин, фірма  може застосовувати будь-які методи конкуренції, не заборонені законодавчо. В умовах сучасної конкуренції спостерігається  переважання нецінових методів  конкуренції над ціновими, в основу яких покладена боротьба за диференційований попит. Як правило, наявність могутньої  нецінової конкуренції пов'язують з високим рівнем розвитку ринкових відносин. Цінова і нецінова конкуренція  не є антиподами один одному, їх механізми  можуть поєднуватися і приносити  додаткові вигоди виробникам. [12, 163]

Нечесна конкуренція. Нечесна конкуренція – це діяльність господарського суб’єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів.

Методи здійснення нечесної конкуренції такі:

1. Дезінформація з боку виробника споживачів – покупців і господарських суб’єктів про товар і послуги. Вона виявляється в неправильних відомостях про споживчі властивості товару: клас, сорт, якість виготовлення.
2. Використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарського суб’єкта, на ім’я якого вони зареєстровані. Як правило, використовуються товарні бланки, маркування тих фірм, продукція яких користується великим попитом.
3. Поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів. Така інформації, звичайно, завдає шкоди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.
4. Намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам в постачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів.
5. Переманювання провідних спеціалістів конкурентів підкупом, встановленням більш високих окладів і різних пільг.

До нечесної конкуренції можна  віднести також порушення законів. Наприклад, у ряді країн встановлено, що продавець не має права пропонувати  товар за ціною, що нижча ніж собівартість, з метою усунення конкурентів. Проте  практика засвідчує, що цього правила  часто не дотримуються. І зниження цін залишається одним із способів нечесної конкурентної боротьби великих  промисловців проти невеликих фірм.

Чесна конкуренція - термін, що означає рівні умови для конкуренції, які досягаються вирівнюванням витрат на виробництво між зарубіжними та внутрішніми виробниками і нейтралізацією будь-яких переваг, які може мати іноземець над внутрішнім виробником: менші податки, дешевша робоча сила тощо. Цей аргумент висувається на захист протекціонізму, однак він є хибним, тому що зникає саме підґрунтя здійснення міжнародної торгівлі і логічним наслідком його є усунення перешкод торгівлі між країнами.