Методи конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки

 

План

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Сутність та види конкуренції………………………………………………...5
2. Конкурентна боротьба в сучасній економіці………………………………16

Висновки……………………………………………………………………………26

Список використаної літератури…………………………………………………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У повсякденному житті ми все  частіше зустрічаємо       слова:       "конкуренція",   "конкурентоспроможність", "конкурентна боротьба", "конкурентний ринок". Цим термінам інколи надаються різні значення, але всі вони можуть бути зведені до двох понять - "конкурентна боротьба" й "конкурентний ринок". Перше стосується способів поведінки окремих фірм на ринку, друге - ринкових структур і охоплює всі аспекти ринку будь-яких товарів, які впливають на поведінку й діяльність фірм (кількість фірм на ринку, технологію виробництва, типи товарів, що продаються і т.д.).

На конкурентному ринку суперники  використовують різні методи боротьби: цінові, нецінові, нечесні та чесні. Застосування того чи іншого методу, який у подальшому визначає й тип конкурентної поведінки підприємця на ринку, не є самоціллю. Визначальним у цьому процесі є прагнення завоювати таке становище на ринку, яке забезпечує вилучення додаткового прибутку. Історично конкуренція в ринковій економіці починалася із застосування переважно методів цінового суперництва. В умовах же сучасної конкуренції переважають нецінові методи.

Надзвичайно важливе завдання є  створення економіки спроможної забезпечити гідне життя населенню. У процесі становлення в країнах  ринкової економіки відбуваються глибокі  зміни в різних сферах економічного життя. Однією з найвагоміших змін є  те, що конкуренцію почали розглядати як важливий інструмент мікроекономічного  аналізу.

Саме тому поняття конкуренції  привертає пильну увагу не тільки спеціалістів, економістів, політиків, а й широких прошарків населення. Вивчення методів конкурентної боротьби є надзвичайно важливим та актуальним, особливо під час становлення ринкової економіки в Україні.

Метою даної роботи є дослідження  форм і методів конкурентної боротьби.

 

В контексті мети виділились наступні завдання:  

• розглянути поняття конкуренції як економічної категорії, з’ясувати її сутність та види;
• проаналізувати основні форми і методи конкурентної боротьби в сучасній економіці;
• проаналізувати стан та розвиток конкуренції в економіці України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність конкуренції

Одним із найважливіших елементів  ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини  теоретично уявити неможливо, а практично  вони просто не можуть існувати. Термін “конкуренція” з лат. «concurrentia»  - «змагання, суперництво». [6, 204]

Дослідження проблеми конкуренції  й конкурентоздатності до 90-х років минулого століття в Україні не мало необхідності. Термін “конкуренція” не застосовувався в радянській економіці. Так, у словнику політичної економії конкуренція визначалася як “антагоністична боротьба між приватними товаровиробниками за найбільш вигідні умови виробництва й збуту товарів”. Поняття конкуренції сполучалося з анархією, хижацькими методами і важкими соціальними наслідками. Елементи конкуренції й конкурентної боротьби були знайомі тільки керівникам підприємств, чия продукція йшла на зовнішній ринок. Відсутність приватної власності на засоби виробництва й установлення планів для всіх підприємств було причиною відсутності конкуренції.

В економічній науці не існує  точних відомостей відносно того, хто  і коли першим запровадив у науковий обіг термін «конкуренція». Перші найбільш цілісні теоретичні положення про рушійні сили конкурентної боротьби з'явилися лише у середині XVIII століття. І головна заслуга в цьому належить класичній політичній економії, представниками якої на основі багаторічних досліджень сформовано принципи досконалої конкуренції. Вихідним положенням класичної теорії був принцип абсолютних переваг, сформульований А.Смітом. Видатний економіст вперше довів, що конкуренція, урівнюючи норми прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і капіталу. У своїй фундаментальній праці "Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй" (1776 р.) він визначив поняття конкуренції як суперництво і ототожнив її з "невидимою рукою", яка начебто смикає за ниточки підприємців, змушуючи їх діяти відповідно до якогось ідеального плану розвитку економіки [7, 328].

Найбільш повно правила  конкуренції викладені у ст. 85, 86 і 91 "Римського договору про створення ЄС». Відповідно до цих статей забороняються будь-які угоди між підприємствами, рішення про об'єднання підприємств та їх координована діяльність, що мають на меті перешкодити, обмежити або порушити свободу конкуренції всередині ЄС. Угоди такого роду вважаються позбавленими юридичної сили. Несумісною з принципами ЄС вважається також індивідуальна монополістична практика, що ґрунтується на встановленні однієї або декількома фірмами панівного становища на ринку та зловживання ним. Забороняється будь-яка форма допомоги з боку держави, яка порушує або загрожує порушити конкуренцію, сприяючи деяким підприємствам або видам продукції. Для полегшення контролю над практикою антиконкурентних дій в ЄС діє система нотифікацій та реєстрації угод і видів комерційної практики, що можуть підпасти під дію правил конкуренції. [3, 13]

На сучасному етапі існує  велика кількість трактувань терміну «конкуренція» (табл.1). Як економічна категорія, конкуренція - це форма економічних відносин між суб'єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару.

Конкуренція між виробниками являє  собою тип взаємовідносин між  виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів  на ринку. Конкуренція між споживачами  також визначають як їх взаємовідносини  з приводу формування цін і  обсягу попиту на ринку. [8, 248]

Згідно Закону України «Про захист економічної конкуренції», «економічна конкуренція    (конкуренція) – змагання   між суб'єктами  господарювання  з метою здобуття   завдяки   власним досягненням   переваг   над   іншими   суб'єктами  господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати  між кількома продавцями,  покупцями,  а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку» . [1, 64]

 

Таблиця 1

Наукові підходи до визначення сутності поняття «конкуренція»

Визначення	Автор	Джерело
Конкуренція – суперництво на якому-небудь терні між окремими юридичними або  фізичними особами (конкурентами), зацікавленими  в досягненні однієї й тієї ж мети.	Азоєв Г. Л.	Конкуренция: аналіз, стратегия и  практика – М.: АОЗТ «Центр экономики и маркетинга», - 1999. – с.5
Конкуренція – це суперництво, змагання між товаровиробниками на ринку  за більш вигідні умови виробництва  і збуту товарів для отримання  на цій основі максимально можливого  прибутку.	Завьялов П. С.	Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах. – М.: ИНФРА-М, 2000. – с.209
Конкуренція – це суперництво між  людьми, фірмами, організаціями, територіями, зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж цілі.	Власова В. М. та ін.	Основы предпринимательской деятельности. Маркетинг. – М.: Финансы и статистика, 1999. – с.87
Конкуренція – процес управління своїми конкурентними перевагами для одержання  перемог чи досягнення інших цілей  у боротьбі з конкурентами за задоволення  об’єктивних чи суб’єктивних потреб у рамках законодавства або у природних умовах.	Фатхутдинов Р. А.	Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. – М.: ИНФРА-М, 2000. – с.16
Конкуренція – це суперництво підприємств  на ринку, яке спрямоване на оволодіння увагою потенційних споживачів.	Соловьев Б. А.	Управление маркетингом: 17-модульная  программа для менеджеров «Управление  развитием организации». – М.: ИНФРА-М, 1999. – Т.13. – с.113
Конкуренція (від лат. Concurrere – «бити разом») – притаманне товарному виробництву змагання між окремими господарськими суб’єктами (конкурентами), зацікавленими у більш вигідних  умовах виробництва і збуту товарів.	Войчак А. В.	Маркетинговый менеджмент – К.: КНЕУ, 1998. – с.71

 

 

 

Конкуренція виникає за певних умов:

1. наявності на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців будь-якого ресурсу або продукту;
2. свободи для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або залишити їх;
3. свободи виробляти ту чи іншу продукцію, обирати постачальників, розпоряджатися прибутками та вирішувати інші господарські проблеми;
4. пропозиція товарів повинна перевищувати попит. В умовах дефіциту товарів конкуренції не буде, бо тоді розкуповується все.[2, 153]

Повніше сутність конкуренції розкривають  виконувані нею основні функції:

1) стимулювання науково-технічного  прогресу, зростання продуктивності  праці, підвищення якості продукції  тощо. Ця функція певною мірою  збігається з однією із функцій  закону вартості, але є значно  ширшою за неї;

2) стимулювання переливу капіталу всередині галузей, між ними, а також між сферами економіки, внаслідок чого конкуренція є важливим елементом господарського механізму, а саме механізму регулювання процесу розширеного відтворення економічної системи;

3) посилення процесів концентрації та централізації виробництва і капіталу, що слугує однією з найважливіших причин виникнення монополій;

4) інтенсифікація праці внаслідок  конкуренції між найманими працівниками, що сприяє зростанню кількості  безробітних, масштаби якого негативно  впливають на становище зайнятих  працівників;

5) обмеження розвитку малих та  середніх підприємств, їх масове  банкрутство внаслідок використання  нечесних методів конкуренції  великими компаніями;

6) зростання вартості товарів  і послуг, спричинене використанням  гіпертрофованої реклами та деяких  інших видів маркетингової діяльності  підприємств у їхній боротьбі  за споживачів, ринки збуту;

7) сприяння корумпованості державного апарату, породжене конкуренцією за отримання державних замовлень. [17, 408]

Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію  праці тощо.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження у виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача. [13, 281]

В силу своєї суперечливої природи  конкуренція несе в собі одночасно  як позитивні так і негативні  наслідки й дії. З одного боку, вона виступає як зовнішня примусова сила, що спонукає її учасників у процесі  дбання про свої власні мікрогосподарські інтереси сприяти суспільному прогресу (рис. 1).

 

Рис. 1. Позитивні наслідки конкуренції.

   

 

 

 

 

Проте, як будь-який суспільний процес, конкуренція має  й негативні наслідки. Тому переоцінювати її можливості в реальній підприємницькій діяльності не слід. Більш того, враховуючи, що негативні наслідки конкуренції органічно властиві ринковому механізму, заснованому на приватній власності (стихія, анархія), необхідно в конкурентній стратегії постійно передбачати локалізацію цих наслідків (рис. 2).

Рис. 2. Негативні наслідки конкуренції

[6, 207]

Конкуренцію можна розглядати в  трьох аспектах:

• функціональна — в її основі лежить здатність різноманітних  товарів задовольнити одну і ту саму потребу;

• видова — найкраще задовольняє  потребу товар з високими споживчими характеристиками;

• фірмова — фірми випускають ідентичні товари, які можуть як різнитися за якістю, так і не різнитися. [5, 82]

У Законі України "Про обмеження  монополізму та недопущення недобросовісної  конкуренції у підприємницькій  діяльності" зазначається: «конкуренція – змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач». Боротьба на ринку великої кількості різних товаровиробників і постачальників ресурсів за споживача (покупця) і економічний успіх - об'єктивний економічний закон. Закон конкуренції відображає об 'єктивну взаємозалежність і причинно-наслідковий зв'язок між різними економічними суб'єктами, можливостями виробництва різноманітних товарів та послуг, які потрібні споживачам (покупцям), і можливостями реалізувати їх з максимальною економічною вигодою для всіх суб 'єктів ринкової економіки. [19, 237]

Закон конкуренції і кожна з  форм його вияву (конкуренція між  товаровиробниками і конкуренція  між споживачами) мають внутрішні  суперечності, які, у свою чергу, є  джерелом економічного прогресу. На сучасному етапі найвідчутнішими є суперечності між: пропозицією виробників і попитом споживачів; підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами; дрібними і середніми підприємствами за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції; великими компаніями, що ставлять перед собою аналогічні цілі; підприємствами монополізованого і немонополізованого секторів; різними категоріями і верствами населення і всередині них за можливість придбати товари і послуги високої якості за мінімальними цінами тощо.