Маркетинговий ризик

     VI спосіб - оцінка кредитоспроможності позичальника. У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на певну дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу.

     Межі  вивчення кредитоспроможності залежать від:

     - розміру позички;

     - терміну позички;

     - результатів минулої діяльності позичальника;

     - забезпечення кредиту (яка форма забезпечення передбачається);

     - взаємовідносин банку з клієнтом. 
Жодних твердих правил щодо цього не існує, оскільки кожний клієнт, що подав кредитну заявку, може мати специфічні особливості, які вимагають більш детального вивчення.

     Оцінка  кредитоспроможності - процес творчий, що вимагає від банківських працівників  глибоких економічних знань, аналітичного мислення, вміння визначати та оцінювати  тенденції в господарській діяльності і фінансовому стані позичальників, зокрема можливості дотримання ними принципів кредитування, прогнозувати майбутній стан справ позичальника і передбачати обставини, які  можуть на них вплинути. 
Здійснюючи оцінку кредитоспроможності, комерційні банки України керуються власними положеннями, що розробляються кожним банком, а також повинні враховувати нормативні вимоги НБУ, зокрема Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників (постанова НБУ від 29.09.97 № 323) та Положення про порядок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків (затверджене правлінням НБУ від 16.12 98 № 520).

     Згідно  з цими документами НБУ виділяє три групи позичальників:

     - юридичні особи, крім комерційних банків;

     - комерційні банки;

     - фізичні особи.

     Для оцінки фінансового стану юридичної  особи враховують такі економічні показники  його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, собівартість продукції, грошові потоки, склад та динаміка дебіторсько-кредиторської  заборгованості. 
Крім того, враховуються фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці, погашення кредитної заборгованості позичальника у минулому, професіоналізм керівництва, державна підтримка позичальника тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
Висновки

     Отже, система управління кредитним ризиком  має включати, як мінімум, такі компоненти:

     1) політику та положення щодо  управління кредитним ризиком,  які мають бути розглянуті  та затверджені органами управління  Компанії, відповідно до принципів корпоративного управління.

     2) положення щодо надання майна  в лізинг, яке б враховувало  як балансові, так і позабалансові операції Компанії;

     3) положення щодо лімітів ризику  на одного контрагента, групу  взаємопов'язаних контрагентів, за  галузями або секторами економіки,  за географічними регіонами або  іншими операціями, які можна  розглядати в сукупності. Зазначені  положення мають враховувати  всі компоненти кредитного ризику, як балансові, так і позабалансові,  на які наражається Компанія, а також можливий вплив інших  категорій ризиків;

     4) чітко визначену і продуману  систему повноважень з прийняття  рішень щодо ухвалення лізингових та факторингових операцій;

     5) комплексну систему оцінки кредитного ризику;

     6) належну інформаційну базу;

     7) процес ідентифікації лізингових  та факторингових угод, якість  яких погіршується, та належної  роботи з проблемними активами;

     8) підготовку та подання періодичних  звітів керівникам Компанії з  достатньою інформацією для оцінки рівня ризику;

     9) функцію незалежних перевірок  лізингової діяльності, призначенням  яких є аналіз якості як  окремих лізингових угод, так  і лізингового портфеля(ів) в цілому. Результати цього аналізу мають надаватися керівникам Компанії на регулярній основі. 
 
 
 
 

Література

1. Аналіз  банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович та ін.; За ред. А.М.Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003. — 599 с. 
2. Васюренко О.В. Банківські операції. — К.: Знання, 2000. — 242 с. 
3. Кредитний ризик комерцiйного банку / В.В. Вiтлiнський, О.В. Пернарiвський, Я.С. Наконечний, Г.I. Великоiваненко. За ред. В.В. Вiтлiнського. — К.: Тов-во "Знання", КОО, 2000. — 251 с.  
4. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.  
5. Стойко О.Я. Банківські операції. — К.: Лібра, 2000. — 258 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

АКАДЕМІЯ  МУНІЦИПАЛЬОГО УПРАВЛІННЯ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
 
 
 

ДОПОВІДЬ 

На тему «Маркетинговий ризик » 
 
 
 

      Виконала

Студентка 4 курсу

Групи ЕП- 41

Швець Юлія