Макроекономічна нестабільність: циклічність, інфляція, безробіття

Міністерство  аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

 

 

Кафедра економічної  теорії

та економіки сільського

господарства

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Макроекономіка»

на тему: «Макроекономічна нестабільність: циклічність, інфляція, безробіття»

 

 

 

 

Виконала: студентка

гр.

 

Перевірила:

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2013

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………….…3

1. Циклічність в макроекономіці………………………………….………...5

     1.1 Циклічні коливання як форма економічного розвитку…………5

     1.2 Види економічних циклів…………………………………………9

2. Безробіття як показник циклічного розвитку……………………………12

2.1 Показники та причини безробіття……………………….………12

2.2 Методи боротьби з безробіттям…………………………….……16

2.3 Аналіз інфляційних  процесів в Україні………………………….20

3. Макроекономічна нестабільність в Україні та антикризова політика держави……………………………………………………………………..…22

Висновки………………………………………………………………………33

Список використаної літератури………………………………………….…35

 

Вступ

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, швидке збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються інфляцією (зростанням цін), спадом виробництва і низьким рівнем зайнятості (безробіттям). Предметом даної курсової є детальне дослідження економічного зростання та періодів його досягнення.

Циклічні коливання  в економіці були відомі давно, але  до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого  сезонний характер, що було зумовлено  переважанням сільського господарства і особливостями сільськогоспо-дарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні та іншими факторами. Тобто, циклічного характеру ринкова економіка набула з початку ХІХ ст., коли вона досягла високої зрілості. До цього циклічність не проявлялась достатньо рельєфно, що дало підставу класичній політичній економії говорити про безкризовий рівномірний економічний розвиток, що забезпечувалось, на думку її представників, доцільним і ефективним механізмом попиту та пропозиції. Проте з 1825 р., коли відбулась перша світова економічна криза, ринкова економіка з певною періодичністю переживає спади виробництва. Період від однієї кризи (спаду) до іншої назвали економічним циклом.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, що повторюються. Це означає, що кожна з його фаз повинна мати здатність до відтворення наступної. У підсумку цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух  відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклує накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при зародженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час поширення нового економічного циклу (пожвавлення, піднесення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) – досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Процвітання змінюється спадом або крахом.

Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову  кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чимало проблем безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тім роді діяльності, у якому людина може найбільше виявити себе, чи лишає їх такої можливості, через що люди переносять серйозний психологічний стрес. З вищесказаного можна зробити висновок, що показник безробіття є одним із ключових показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

Отже, ми можемо виділити такі завдання:

• детальний аналіз економічних циклів та їх розвитку;
• дослідження та запобігання зростання цін та знецінення грошей;
• розвиток та методи боротьби з безробіттям.

 

1. Циклічність в макроекономіці.

1.1 Циклічні коливання як форма економічного розвитку

 У багатьох країнах з ринковою економікою упродовж останніх двох століть спостерігається економічне зростання, що забезпечило істотне підвищення життєвого рівня населення. Проте тривале економічне зростання не є рівномірним. Піднесення у ринковій економіці неминуче чергуються зі спадами, інколи настають глибокі економічні депресії з великим безробіттям.

Циклічність – це форма  розвитку національної економіки і  світового господарства як єдиного  цілого, це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до другої.

В економічному циклі  досить чітко виділялись кілька періодів, або фаз. Таких фаз було чотири: криза, депресія (застій), пожвавлення та піднесення.

Криза – головна фаза циклу. Її функція полягає у встановленні порушеної рівноваги між основними пропорціями економіки. Вона розпочинається труднощами збуту продукції спочатку у оптовій, а потім і в роздрібній торгівлі. Починається затоварювання, підприємства працюють на склад. Скорочується виробництво, що зменшує сукупний попит на інвестиції, предмети споживання та працю. Закривається або банкрутує частина підприємств, зростає безробіття, зменшуються реальні доходи. З обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками, різко зростає попит на позичковий капітал, стрімко збільшується норма позичкового проценту. Паніка охоплює ринок цінних паперів, курс яких нестримно падає. Такою є реакція об’єктивного ринкового механізму на порушення рівноваги між попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням тощо, тобто на порушення макроекономічних пропорцій. Цей механізм діє швидко і безжально, стихійно встановлюючи втрачену рівновагу. Скорочення виробництв під час кризи поступово призводить до необхідних пропорцій і ринкова економіка входить у фазу депресії.

Депресія – фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва. На цій фазі відтворення просте, виробництво не розширюється, але й не звужується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи в умовах різкого зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але й на деякий час стабільним. В умовах скороченого виробництва процентна ставка по кредитах падає до свого мінімального значення. Проте поступово зростає сукупний попит і готуються умови для пожвавлення виробничої та комерційної діяльності.

Пожвавлення розпочинається з невеликого зростання обсягів виробництва, помітного скорочення безробіття. Підприємці, намагаючись відновити прибутковість виробництва, змінюють стару техніку і технологію на нові, більш прогресивні. Це створює передумови для наростання сукупного попиту на нові інвестиції, тому на цій фазі відбувається масова заміна основного капіталу, що дає поштовх до зростання виробництва у відповідних галузях. Це стимулює попит на сировину, матеріали, енергію тощо, а потім і на предмети особистого споживання для додаткових робітників, які поступово втягуються у суспільне виробництво, зменшуючи армію безробітних.

Нарешті, обсяг виробництва  досягає докризового рівня, зростають  ціни, прибуток і заробітна плата. Економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення – фаза циклу, коли виробництво перевищує рівень попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, зростають зайнятість, трудові доходи, прибутки, попит на товари і ресурси, поступово зростає ставка процента, розширюється комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу тощо. Розпочинається справжній економічний бум, тобто швидке економічне зростання, що готує ґрунт для наступної кризи, а отже, і циклу.

Отже, економічний цикл є болісною реакцією ринку на порушення  макроекономічних пропорцій. В умовах вільного підприємництва і вільної конкуренції не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного розвитку.

 Крім криз надвиробництва, існують і так звані нерегулярні  економічні кризи, до яких відносять  проміжні (між основними кризами  як фазами циклу), часткові, галузеві та структурні.

 Якщо циклічні кризи  охоплюють увесь процес відтворення,  то проміжні кризи носять локальний  характер. Вони не дають початку  новому циклу, а на короткий  час переривають фазу пожвавлення  або піднесення, вони менш тривалі та глибокі.

Часткові кризи, на відміну  від проміжних, охоплюють не всю  економіку, а якусь одну із її сфер, наприклад, грошовий обіг і кредит. Галузева криза вражає лише якусь  окрему галузь, скажімо, енергетику чи транспорт.

Структурна криза з’являється  тоді, коли стара структура економіки перестає відповідати новим техніко-економічним параметрам виробництва, існує нагальна необхідність її зміни і переходу до нового технологічного способу виробництва. Складність такого переходу зумовлена тим, що стара економічна структура не сприймає необхідних змін і чинить їм опір. Структурна криза безпосередньо розпочинається тоді, коли занепадають ключові галузі економіки, які визначають структуру відтворення суспільного виробництва. Занепад якоїсь однієї базової галузі (скажімо, вугільної) вимагає структурної перебудови всієї економіки (у цьому прикладі – розширення видобування нафти і газу, розвиток атомної енергетики, перехід на використання нових видів палива та енергії усіх інших галузей, поява нових технологій тощо). 

Економічна криза –  надзвичайно складне явище. Це схоже  на пошук причини захворювання людини. Такими причинами можуть бути нераціональне  харчування, нервове напруження, проникнення  інфекції в організм, застуда і  можливе ускладнення після неї  та ін. В цьому випадку важливо знайти найважливішу причину хвороби, поставити точний діагноз.

На сьогодні економісти пояснюють економічні коливання  по-різному. Одні з них підкреслюють вплив зовнішніх чинників. Такі важливі  технічні 
нововведення, як залізниці, автомобілі й автомобільні дороги, стали активними чинниками зростання виробництва, інвестиційної діяльності та зайнятості.

Окремі економісти пояснюють  економічні коливання політичними  обставинами. Політичні партії чи політики приблизно за рік до виборів правляча партія звичайно намагається стимулювати економіку, зменшити безробіття і збільшити доходи, щоб догодити виборцям. Унаслідок таких дій політиків, на думку деяких учених, і формуються економічні цикли.

Однак більшість економістів  вважає, що циклічні коливання в економіці породжуються силами, які діють усередині економічної системи. Усі зовнішні чинники реалізуються тільки через внутрішні сили в економіці.

Згідно з цим поглядом причиною економічних коливань є  зміни в обсязі сукупних видатків. Сукупні видатки охоплюють видатки споживачів, фірм на інвестиції, держави та іноземців на купівлю товарів і послуг даної країни. У ринковій економіці фірми виробляють товари і послуги, якщо їх можна вигідно продати. За умов, коли сукупні видатки низькі, фірми не зможуть реалізувати великі обсяги продукції. Як наслідок в економіці скорочуються виробництво, зайнятість і доходи. І навпаки, зростання обсягу сукупних видатків означає, що розширення виробництва буде продуктивним, тому виробництво, зайнятість і доходи також зростатимуть.

Аналіз чинників економічного циклу показує, що протягом тривалого  часу, незалежно від досягнутого  рівня доходу, запас інвестиційних  товарів відповідатиме цьому  рівневі, а нові чисті інвестиції можуть скоротитися до нуля, якщо не відбудеться зростання доходу, вдосконалення або нового зниження відсоткової ставки.

 
 
1.2 Види економічних циклів

Циклічність як об’єктивна закономірність економічного розвитку є багатоструктурною за своїм  змістом. З урахуванням тривалості розрізняють короткочасні, або малі (3-4 роки), середні (7-11 років) і великі економічні цикли (40-60 років).

У структурі економіки  особливо рельєфно виражені середні  цикли, що справляють найбільш відчутний  вплив на розвиток економічних процесів. У зв’язку з цим середні  цикли не без підстави називають базисними.

За своїм змістом  середні цикли являють собою  економічні цикли відтворювального процесу; вони відображають циклічність  розвитку не лише виробництва, а й  обміну, розподілу та споживання в їхній органічній єдності.