Макроекономічна нестабільність: циклічність, інфляція, безробіття

    Катастрофічних  масштабів набуло фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів. Незначне пожвавлення інвестиційного процесу, що спостерігається останнім часом, не в змозі внести відчутні зміни у вирішення і цієї проблеми. Слід урахувати, що за роки кризи обсяг інвестицій скоротився майже у 5 разів, що реальне спрацювання основних засобів у провідних галузях сьогодні сягає 60-70%. В енергетиці, на транспорті та в деяких інших галузях цей показник впритул наблизився до критичної межі.

    Надійних  передумов сталого зростання  економіки України поки не існує, їх ще треба створити. А без цього  найбільш імовірним є сценарій депресивного розвитку. Його потенціал визначається динамікою +-2% ВВП. Звичайно, залежно від зовнішньої кон’юнктури, не виключається й певне прискорення.

    У зв'язку зі зміною галузевої структури  зайнятості (зменшенням числа працюючих  у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

    Регіональна диференціація гостроти безробіття з перших же місяців реєстрації виявилася  дуже значною. Уже до кінця 1991 р. найвищий і найнижчий регіональний рівні  безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

    Цікава  також диференціація регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну  масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою фаховою освітою, обличчя передпенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді.

    Таким чином, по складу безробітних можна  судити про просунення того чи іншого регіону по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають "високоосвічені жінки передпенсійного віку", можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні.

    В нашій державі населення більше цікавиться оплатою праці, наданням субсидій, соціальних виплат, отриманням пільг та інших видів матеріальних допомог, оскільки саме ці питання порушуються громадянами при звернення до Міністерства праці України (табл. 1). 

    Таблиця 1

    Найбільше звернень до Мінпраці надійшло з питань:

•   призначення, перерахунку та виплати пенсії – 3369 (або 39% від загальної кількості);
• отримання соціальних виплат, субсидій, надання пільг – 1848 (21%);
• соціального захисту інвалідів, забезпечення їх засобами реабілітації – 829 (10%);
• оплати праці 435 (5%);
• нагляду за дотриманням законодавства про працю – 359 (4%);
• санаторно-курортного лікування 231 (3%).

    Щодо  рівня безробіття у світі, то за даними Табл. 2 ми бачимо, що в цілому за останні пів року він знизився:

    Таблиця 2

    Рівень  безробіття у світі (2010р)

    У Росії для мігрантів з країн СНД вводяться трудові патенти і дактилоскопія. Дозвіл на роботу іноземним громадянам, які є кваліфікованими спеціалістами, видаватиметься на строк дії трудового договору з роботодавцями, які їх запросили, але не більш ніж на 3 роки.

    Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється  від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10%. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).

    Відзначимо, індекси споживчих цін (ІСЦ) і  цін виробників промислової продукції  в квітні 2010 р. склали відповідно 99,7% і 103%. На споживчому ринку в квітні 2010 р. відбулися певні зміни,що представлені у табл. 3:

    Таблиця 3

    ІСЦ на споживчому ринку (квітень 2010р)

         Для порівняння наведемо дані  індексів споживчих цін за останні 8 р.:

Таблиця 4

Індекс  споживчих цін в Україні за 2002-2010рр

    За  даними таблиці ми бачимо, що найбільше значення зафіксовано в 2008 році (122,3), а найменше в 2002 році(99,4). Це свідчить про те, що різкий стрибок інфляції відбувся 2008 році, що поступово продовжувала рости на протязі 2009 року.

    Найвищий рівень інфляції в Україні в квітні 2010 р. відносно попереднього місяця зафіксований у Севастополі - 0,4%, за даними Держкомстату. Інфляція в Києві і в Чернівецькій обл. у квітні склала 0,2%, в Тернопільській обл. - 0,1%. Інфляція у Львівській обл. склала 0%.

    В інших регіонах країни в квітні ц.р. була зафіксована дефляція: у Черкаській, Сумській, Полтавській, Закарпатській, Волинській обл. і АР Крим - 0,1%, в Харківській, Київській, Житомирській обл. - 0,2%, в Миколаївській і Вінницькій обл. - 0,3%, в Чернігівській, Луганській, і Донецькій обл. - 0,4%, в Хмельницькій і Рівненській обл. - 0,5%, в Херсонській, Одеській і Запорізькій обл. - 0,6%, в Кіровоградській і Івано-Франківській обл. - 0,7%, в Дніпропетровській обл. - 0,9%.

    Нагадаємо, інфляція в Україні в березні 2010 р. відносно лютого 2010 р. склала 0,9%. У лютому відносно січня ц.р. інфляція склала 1,9% (у січні 2010 р. - 1,8%). У грудні 2009 р. інфляція в Україні склала 0,9% відносно листопада і 12,3% відносно грудня попереднього року. Інфляція за січень-грудень 2009 р. відносно аналогічного періоду 2008 р. склала 15,9%. У 2008 р. інфляція в Україні склала 22,3%, в 2007 р. - 16,6%. 
 
 

     
 
Висновки

      Таким чином, наш аналіз показує, що циклічні коливання в економіці обумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення.

    В українській економіці немає  засобів для захисту від майбутніх потрясінь, оскільки з багатьох галузей практично повністю вимили обігові кошти. Натомість українська банківська система навряд чи зможе кредитувати стабілізаційні програми, оскільки не має достатніх фінансових ресурсів. Слід відмітити, що українському суспільству потрібна нова, гуманна стратегія соціального й економічного розвитку. Тобто, рівновага сучасної економічної системи повинна підтримуватися широкомасштабною діяльністю держави і насамперед антициклічним і антикризовим регулюванням. Головне завдання держави полягає в тому, щоб під час криз сприяти швидкому вирівнюванню суперечностей, переходу до пожвавлення та піднесення, а потім не допустити того, щоб нагромадження відхилень і диспропорцій набуло загрозливого характеру. Об’єктами такого регулювання є обсяг платоспроможного попиту й інвестиційний процес, а його основними інструментами – грошово-кредитна політика держави та бюджетне регулювання. Антициклічне регулювання потрібно здійснювати економічними, правовими й адміністративними методами.