Макроекономічні показники в системі національних рахунків

• нелегальну економіку, тобто види діяльності, що заборонені законодавством;
• легальну економіку, дозволені види діяльності, результати якої можуть обліковуватись, або не обліковуватись (виробництво на присадибних ділянках, разові послуги і т. ін).

    До  тіньової економіки найчастіше відносять  діяльність, доходи від якої приховуються від обліку та сплати податків.

    Тіньова економіка існує практично у  всіх країнах, але її обсяг суттєво  розрізняється (від 3-5% до 50-80% від ВВП). Значний обсяг тіньової економіки знижує можливості здійснення урядових програм розвитку соціальної сфери, пенсійного забезпечення  і ефективність державного регулювання економіки у зв’язку з тим, що виникає розбіжність між фактичним та офіційно зареєстрованим ВВП.

    При підрахунку ВВП слід враховувати, що на ринку продаються товари, що вироблені  не лише в поточному періоді. Доходи, що отримані від перепродажу товарів зараховуються в підрахунок ВВП лише частково, у тому випадку, коли внаслідок цієї операції виник дохід (ціна продажу вище ціни попередньої купівлі).

    Сам по собі абсолютний показник обсягу ВВП  не може свідчити про рівень розвитку національної економіки. Для цього  обсяг продукту та доходу необхідно  співвіднести з кількістю населення. у зв’язку з цим в макроекономіці часто використовується показник подушного ВВП, який змінюється як у зв’язку з динамікою ВВП, так і у зв’язку з динамікою населення.

    Але і показник обсягу ВВП на душу населення  не повністю характеризує рівень життя  населення, оскільки це середній показник і він не відбиває характеру розподілу створеного доходу між різними верствами населення (див. тему 11).

    На  основі ВВП, який є основним вимірником річного обсягу виробництва товарів  та послуг, розраховується ціла низка  показників, які дають більш точне уявлення про новостворену за період часу вартість.

    ВВП через амортизацію фактично включає  в себе вартість створену у попередніперіоди.

    ВВП, очищений від амортизації, утворює  чистий внутрішній продукт (ЧВП).

    ЧВП = ВВП - амортизація

    ЧВП показує, яку величину доходу, отриманого від виробництва ВВП, економіка  може споживати і при цьому  забезпечити просте відтворення  і не погіршити виробничі умови  майбутніх періодів.

    Доходи  які надходять саме власникам  факторів виробництва – резидентам держави, утворюють національний дохід (НД).

    НД = ВНП – Амортизація  – Непрямі податки 

    В процесі використання національний дохід поділяється на :

• фонд споживання – кошти, що використовуються для задоволення особистих і суспільних потреб;
• фонд нагромадження – кошти з національного доходу, що використовуються для розвитку та розширення виробництва.

    Резиденти країни можуть отримувати доходи від  використання факторів виробництва  як в середині країни, так і за її межами. У зв’язку з цим  в макроекономіці поряд з ВВП використовується показник валового національного продукту (ВНП). Він відрізняється від ВВП на величину сальдо факторних доходів і відбиває величину товарів та послуг що створені факторами виробництва, які належать резидентам країни на батьківщині або за кордоном:

    Сума  доходів, які отримують у решті-решт домогосподарства через доходи від  різних факторів, не співпадають з  величиною національного доходу. Вони менші від НД на величину фонду  нагромадження, але більші від нього  на величину отриманих трансфертів.

    Використовуваний  особистий дохід – це особистий дохід, який залишається домогосподарствам після сплати податків. 
 

    3. Роль цінового  фактора у вимірюванні  ВВП  

    У зв’язку  з тим, що за своєю суттю  ВВП – це ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, при його вимірюванні суттєву роль відіграє не тільки методологічна вірність та повнота обліку, а й фактор динаміки цін.

    Уявімо  собі гіпотетичну економіку, яка  виробляє 10 кг. хліба. Якою буде оцінка обсягу ВВП? 

    З наведеного прикладу видно, що ВВП може не змінитися при зміні фізичного  обсягу виробництва у натуральному вираженні (порівняння даних за 1 та 2 роки), або ж зміни ВВП можуть відбуватись за незмінних обсягів виробництва (порівняння 1 та 3 років). У зв’язку з цим застосовуються показники номінального та реального ВВП.

    Номінальний ВВП – фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на їх поточні ціни.

    Реальний  ВВП – фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на ціни базового періоду. Саме цей показник можна порівнювати за різні роки з метою з’ясування характеру динаміки національної економіки.

    Для визначення впливу зміни цін на рівень ВВП використовують цінові індекси, які відбивають динаміку рівня цін.

    Широке  застосування має індекс споживчих цін (ІСЦ) або індекс Леспейреса. Він розраховується для стандартного набору споживчих товарів (споживчого кошика) як вітчизняного, так і імпортного виробництва.

    Pt – ціна товару у поточному періоді;

    q₀ – кількість вироблених товарів у базовому періоді;

    P₀ – ціна товару у базовому періоді.

    Більш точно динаміку споживчих цін  відбиває розрахунок цього індексу як середньозваженої величини.

    Е^А, Е^В, E^N – економічна вага відповідного товару, яка відбиває частину видатків на той чи інший товар середнього домогосподарства.

    Іншим індексом, який використовують для з’ясування динаміки загального рівня цін є дефлятор ВВП або індекс Пааше. Його обчислюють як для споживчих товарів, так і для товарів виробничого призначення, які входять до складу ВВП, тобто вироблені всередині країни, за такою формулою:

    q_t – обсяг виробництва в розрахунковому періоді;

    P_t – ціни в розрахунковому періоді;

    P₀ – ціни в базовому періоді.

    Раніш інших індексів інфляційні тенденції  відбиває індекс цін виробників, для розрахунку якого приймаються до уваги ціни на сировину та напівфабрикати, які використовуються на ранніх стадіях виробництва.

    Індекси цін використовуються для зведення номінальних величин до реальних в залежності від ситуації в економіці. В разі, якщо в розрахунковому періоді  ціни перевищували базові, використовують метод дефлювання (тобто зняття впливу інфляції):

    В тому разі, якщо в розрахунковому періоді  ціни є нижчими базових, застосовується інфлювання, тобто збільшення номінального ВВП до розмірів реального.