Макроеконміка

4. Сектор закордон включає всі економічні суб’єкти, що знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Таким чином, суб’єкти макроекономіки беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють економічний організм:

1. Підприємницький сектор купує ресурси у домашніх господарств.

2. Домашні господарства купують у підприємств (фірм) товари та послуги.

3. Держава (уряд): а) купує товари у підприємств та ресурси у домашніх господарств; б) виплачує заробітну плату працівникам бюджетної сфери; в) орендує або купує земельні ділянки; г) надає суспільні блага та послуги домашнім господарствам і підприємствам (фірмам).

4. Домашні господарства й підприємницький сектор сплачують податки уряду.

5. Уряд надає трансфертні платежі домашнім господарствам та дотації фірмам.

Трансфертні платежі – це державні виплати індивідам, які не обумовлюються їх безпосередньою участю в суспільному виробництві. До урядових трансфертів належать допомога по безробіттю, пенсії ветеранам, допомога людям похилого віку і хворим. Дотації – урядові платежі, що надаються окремим підприємствам і домашнім господарствам, які виробляють або споживають певні товари та послуги.

Висновки

1. Макроекономіка – це галузь економічної науки, яка вивчає ефективність функціонування національної економіки як єдиного цілого з позиції сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, рівня інфляції та зовнішньої рівноваги.

2. Об’єктом макроекономіки є національна економіка. Предметом макроекономіки є ефективність функціонування механізмів економічної системи, що являє собою певним чином упорядковану систему відносин і зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних благ та послуг.

3. Суб’єктами макроекономіки є сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор та сектор закордон.

4. Макроекономіка виступає теоретичною основою економічної політики держави, що вимагає від студентів її творчого та наполегливого вивчення.

Проблема інфляції займає важливе місце в економічній науці, оскільки її показники і соціально-економічні наслідки відіграють важливу роль як в оцінці економічної безпеки України, так і всесвітнього господарства. Дана проблема є однією з найбільш гострих проблем  сучасного розвитку економіки у всіх країнах світу.

Інфляція –це переповнення каналів обігу грошової маси понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці та відповідно зростання товарних цін [1, 91].

Окремі аспекти інфляційного впливу на економічну безпеку досліджуються в працях А.Гальчинського, В.Гейця, А. Гриценка, В.Литвицького, А.Мороза, В.Міщенка, та ін.

Метою даної роботи є розгляд причин, які позначилися на збільшенні темпів інфляції, а також розгляд впливу інфляції на економічну безпеку країни.

Серед основних причин інфляції виділяють:

1. Інфляція витрат (інфляція пропозиції) – означає зростання цін внаслідок збільшення видатків виробництва. Джерелом зростання видатків є держава, профспілки та фірми. 

2. Високі інфляційні очікування. Інфляційні очікування є досить небезпечним явищем для економіки. Населення та господарюючі суб’єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення зарплати та запасається товарами, очікуючи їх швидке подорожчання, таким чином, провокуючи швидке підвищення цін на товари, що зненацька отримали підвищений попит. Виробники ж очікують підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладаючи в ціну товарів прогнозоване ними зростання цін.

3. Зменшення схильності до заощаджень. У січні-лютому 2008 року зростання доходів населення України відбувалося в умовах зменшення схильності до заощаджень, що сформувало певний надлишок попиту на ринку(інфляція попиту). Розширення споживчого попиту населення відбувалось під впливом дії декількох чинників, а саме: прискореного зростання доходів населення (реальні доходи у січні 2008 року порівняно з 2007 роком зросли на 24,3%) [4]; "підігріву" споживчого попиту з боку банківської системи через кредитування. Обсяги кредитування фізичних осіб у січні-лютому 2008 року зросли на 8,6%, при цьому обсяг чистих запозичень населення склав більше 4,2 млрд грн, що становить більше 20% від січневої заробітної плати[5].

        4. Криза на світових фінансових ринках.

        5. Великі виплати уряду через повернення заощаджень вкладникам Ощадбанку.

6. Прив'язаність гривні до долара. Долар тривалий час падає у ціні, тому звісно й наша гривня також падає стосовно інших валют.

7. Поглиблення макроекономічних дисбалансів, пов`язаних із неадекватністю темпів і структури зростання доходів населення динаміці кількісних і якісних показників економічного розвитку.

8. Загальносвітові тенденції зростання цін на енергоносії та продовольство [5].

10. Істотне посилення рейдерства. Захоплення ряду ефективних підприємств завдали економіці значної шкоди. Рейдерство безпосередньо впливає на інфляцію.

       Взагалі інфляція призводить до таких наслідків: перерозподіл доходів і багатства; знецінення заощаджень населення; посилення безробіття; згортання товарно-грошових відносин й розширення прямого продуктообміну на основі бартерних угод; відставання цін державних підприємств від ринкових; прихована державна конфіскація грошових коштів через податки; прискорена матеріалізація грошових коштів; нестабільність та недостатність економічної інформації тощо [1,99].

 Для боротьби з інфляцією, необхідно здійснити певні заходи: в короткостроковому періоді - запобігати необгрунтованому зростанню цін (тарифів) на окремі товари і послуги; також запобігати недобросовісній конкуренції і зловживанню монопольним становищем; обмежити ціни та торгівельні націнки; обмежити емісію грошей. У довгостроковому періоді - зменшити енерговитрати вітчизняної економіки та її залежність від кон’юнктури світового енергоринку; сприяти розвитку фінансових інструментів і фондового ринку, стимулювати нагромадження та інвестиції, необхідні для ефективного перерозподілу тимчасово вільних активів на цілі активізації інвестиційної діяльності та модернізації економіки; проведення  Урядом і  Нацбанком комплексу заходів монетарного і фіскального характеру, щоб запобігати надмірному зростанню попиту тощо [3,44].

Отже, проблема інфляції – це проблема, що стосується всіх і кожного, оскільки суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземних валют, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності.

Список використаних джерел:

1.Петрик О.І. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи//Стратегія соціально-економічного розвитку України.-2007-С.91-100.

2.Лабанова Е.М. Соціальні чинники та соціальні наслідки інфляції//Економіст.-2008.-№5-С.16-26.

3.Щербак А.Л.  Як приборкати інфляцію в Україні//Економіст.-2008.-№9.-С43-45.

4. http://www.zaxid.net