Лісове господарство як складова ефективного розвитку економіки регіону

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розвиток  лісового господарства Корюкывського району 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

     Лісове  господарство є важливою складовою економіки.

     Ліси – це одне з найцінніших багатств, якими наділена природа. Перед лісовим господарством стоїть завдання здійснення обліку, вирощування лісів, охорона їх від пожеж, шкідників і хвороб, регулювання користування лісом з метою задоволення потреб суспільства.

     Стан  справ в якому сьогодні знаходиться  лісовий комплекс можна назвати  дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні зітнувся з рядом таких проблем  – екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками (якість вітчизняної продукції у порівнянні із закордонною, показує не на нашу користь), недостача інвестиційних ресурсів, застарілість техніки тощо.Розвиток ринкових умов господарювання поставив перед працівниками лісу складні завдання в зв’язку з приватизацією державного майна і можливою зміною форм організації виробництва в комплексних лісогосподарських підприємствах.

     Основними напрямками розв’язання проблем  розвитку лісового комплексу (лісогосподарського і лісопромислового виробництв) є:

     вдосконалення форм управління цим комплексом;

     комплексне  використання наявних деревних ресурсів (власних і завізних);

     інтенсифікація  відтворення лісів і користування лісом.

     При ситуації, що складається в нашій державі (корпоратизації лісопромислових підприємств і державної власності на ліси), визначальним стає вибір форм організації виробництва в комплексних підприємствах, і в тому числі – забезпечення реалізації основних принципів відтворення лісів, користування лісом, ефективної переробки лісосировинних ресурсів.

     Сьогодні  лісогосподарським і лісопромисловим  виробництвом управляють ті самі відомства  з виконанням тих самих функцій, що й раніше. Звичайно, за час своєї  діяльності існуючі форми управління мали певні здобутки, але їх структура громіздка, їх функції не сприяють розвиткові самостійності підприємств входять у суперечність з економічними методами управління виробничими процесами, а зовнішньоекономічна діяльність орієнтується на експорт продукції, головним чином сировинного напрямку.З огляду на стан навколишнього середовища, лісового фонду і користування ним, на необхідність комплексної переробки лісосировинних ресурсів, вітчизняний і зарубіжний досвід, на особливості економіки лісового комплексу в умовах становлення ринкової моделі господарювання, у правління лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом в Україні доцільно організувати з урахуванням чіткого поділу функцій між структурними формуваннями: Міністерством лісів України, Міністерством промисловості України, Міністерством охорони навколишнього середовища України.Реалізація запропонованої моделі управління лісовим комплексом можлива за умови розробки концепції господарювання в галузі та пакета нормативних матеріалів, відповідного доопрацювання Лісового Кодексу, а також становлення основних інститутів ринку, які в цілому повинні забезпечити ведення робіт по відтворенню лісів, користуванню лісосировинними ресурсами та їх промисловій переробці на науковій основі. Трансформування існуючої системи може бути і частковим – у порядку експерименту у певних природноекономічних зонах.

     Узагальнюючи  сказане про формування ринкових відносин у лісівництві, можна зробити  незаперечний висновок про необхідність суттєвого реформування Лісового кодексу  України, а також нормативних актів з питань лісового господарства. Без конкретизації та покладання політичної відповідальності за ефективне використання земельних ресурсів, які надають у постійне користування лісгоспам, на самих суб’єктів підприємницької діяльності марно чекати позитивних змін у лісівництві та проведення його на ринкові засади. Питання розробки і затвердження різнопланових лісівничих норм і правил ( і в тому числі – щодо річних обсягів користування ресурсами деревини у межах її середньорічного приросту) мають вирішувати без залучення Кабінету Міністрів України та Мінекороесурсів України. Це функції, які не властиві їм, а належать до мистецтва господарювання самих лісгоспів, чий досвід у цій справі налічує століття. До того рівні необхідну політику щодо лісівництві в Україні здатний виконувати у повному обсягу і з повною політичною відповідальністю спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади – Державний комітет лісового господарства України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  

1.     Дишко І.Ю. Конкурентоспроможність вітчизняної лісопродукції: відповідність рівнів якості та витрат вимогам світового ринку // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – С.26-32

2.     Статистична інформація / Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua.

3.     Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 роки) „Шляхом Європейської Інтеграції” / Автор. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 176 с.

4.     Щодо діяльності Державного комітету лісового господарства України: Інформаційно-аналітичні та довідкові матеріали до колегії від 25.10.2008 / Держкомлісгосп України. – К., 2008. – 59 с.

5. Дяченко Я. Державне регулювання лісового господарства в економічній системі відтворення природних ресурсів // Економіка України. - 1997.

6. Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопрмислового комплексу : приорітети, структура, ефективність. // Економіка України 1999. №1

7. Курочкін, Г. Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : Навч. посібник/ Г. Ф. Курочкін,; НАУ. -К.: Національна академія управління, 2004. -272 с.

8. Бобко А. Проблеми лісового господарства України:оподаткування землі,нормування відпуску та розмір заготівлі деревини// Економіка України. - 1998.

9. Фурдичко О.І. Основні напрями розвитку лісогосподарського комплексу України/ О.І.Фурдичко // Вісник аграрної науки. - 2001.

10. Медведєв Ю. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність // Економіка України. - 1999.

11. СтеченкоД. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика : Навч. посібник/ Дмитро Стеченко,. -К.: Вікар, 2001.

12. Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу // Київ. Знання. 1992.

      13. Костюк, Регіональна економіка,-К.:Наукова думка, 2007.

      14. Генсірук І. Історія лісництва в Україні // Львів. Світ. 1990.