Лісове господарство як складова ефективного розвитку економіки регіону

     3. Сучасний стан лісового господарства України. Проблеми та перспективи розвитку 

     В лісах Держкомлісгоспу нараховується більше 2,5 тисяч гектарів насаджень та плантацій дикорослих плодів і горіхів, що створює умови для розширення обсягів їх промислової заготівлі.

     Загалом потенційні обсяги ресурсів побічного лісокористування, а саме: наявність плантацій і насаджень аронії, грецького горіха, фундука, збільшення насаджень орієнтованих на майбутній розвиток фармацевтичної промисловості — створюють передумови для подальшого розвитку цього напрямку господарської діяльності лісогосподарських підприємств Держкомлігоспу.

     У 2009 році лісогосподарські підприємства Держкомлісгоспу України самостійно заготовили:

соку березового — 1580 тонн;

дикорослих плодів та ягід — 85,7 тонн;

лікарської сировини — 77 тонн;

     Найбільше березового соку-сирцю зібрали підприємства Волинського та Чернігівського обласних управлінь лісового та мисливського господарства — 687 та 623 тони відповідно.

     У 2010 році підприємствами лісової галузі планується заготовити близько 3000 тонн березового соку.

     Лісогосподарський комплекс відноситься до господарських  комплексів, що мають стратегічне значення для національної економіки, оскільки охоплює усі процеси, що пов'язані з відтворенням та використанням стратегічного ресурсу – лісу. Він займає порівняно незначне місце у промисловому виробництві України. Підприємства цієї галузі виробляють близько 2,4% загального обсягу промислової продукції і товарів народного споживання, на них зайнято близько 4,5% чисельності промислово-виробничого персоналу. Тому одним із основних завдань на шляху реалізації сучасної моделі економічного зростання держави проголошено розвиток національного ринку зі збалансуванням його внутрішньої і зовнішньої складових за умови випереджального зростання внутрішнього споживання. Також одним із завдань є пошук шляхів самостійного виживання державних лісогосподарських підприємств на основі реальної оцінки їх конкурентної позиції на ринку та обгрунтування адекватних рішень відповідно до поточної та перспективної ринкової кон'юктури.

     Проблемами  розвитку лісового господарства України  займалися такі вчені, як М.М. Бойко, Я.Я. Дяченко, С.А. Генсірук, В.І. Пила, О.Н. Анцукевич та інші.

     У сфері обробки й переробки  деревини в Україні функціонує 614 підприємств, 11,6 тис. виробництв, які  входять до складу різних підприємств  нелісопромислового профілю, та 3,2 тис. малих підприємств і кооперативів. Більша частина з них зайнята лісопилянням (61%), виготовленням будівельних деталей із деревини (24%) і виробництвом меблів (7%).

     Тривалий  спад виробництва у галузі уповільнився у 1997р., і промисловість стабілізувалась. Цей процес відбувся внаслідок підвищення попиту на продукцію галузі, розвиток підприємництва і часткове зміцнення фінансового стану підприємств. Зростання виробництва продукції спостерігалося в переважній більшості областей, а підприємства Житомирської, Черкаської, Харківської, Івано-Франківської, Луганської, Дніпропетровської, Чернігівської областей і м. Києва перевищили середній по галузі темп приросту. Спад виробництва спостерігався на підприємствах Херсонської, Кіровоградської, Хмельницької, Сумської, Одеської, Миколаївської та Запорізької областей.

     Сьогодні, коли економіка знаходиться в  занепаді і майже в більшості  галузях народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісової  промисловості та лісового комплексу  в цілому хоче бажати кращого. Нестабільність української економіки та національної валюти, нестача обігових коштів фінансових активів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентноспроможності на ринку.

     Незважаючи  на недостатні потужності з виробництва основних видів лісопродукції, останні використовуються незадовільно (у виробництві целюлози – на 46,9%, паперу – 25,8%, картону – 38,4%). Необхідно зазначити, що потреба в цій продукції в 2 – 6 разів більша, тому попит задовольняється за рахунок імпорту, на що витрачається щорічно близько 400 млн. дол. США.

     Досягнутий  обсяг виробництва продукції  визначається насамперед можливостями її реалізації, проте, він стримувався  такими факторами, як високі ціни та недостотньо  якісна продукція. Високі ціни на продукцію склалися в результаті значних витрат на їх виробництво (висока вартість сировини та інших матеріальних ресурсів). Крім цього на зростання ціни вплинуло використання застарілих технологій та експлуатація зношеного устаткування. Ці самі причини також вплинули й на погіршення якості продукції. Усе це вкрай негативно позначилося на конкурентоспроможності великої кількості галузевої продукції не лише на світовому ринку, але й на можливостях її реалізації у межах України.

     До  збільшення матеріальних витрат призвело насамперед зростання цін на ресурси, різке зменшення використання дешевої сировини – деревних відходів та макулатури, перевитрати сировини, палива та енергії через експлуатацію зношеного устаткування й застосування застарілих технологій.

     Стан  основних виробничих фондів галузі не відповідає сучасним вимогам виробництва. Ступінь їх зносу становить 43,6%, в  тому числі машин і устаткування – 56,6%. Найвищого рівня знос активної частини основних фондів досягає  в лісохімічній промисловості – 81,1%, виробництві целюлози і деревної маси, паперу і картону – 62,7%.

     Однією  з головних перспектив розвитку є  експорт. Основними імпортерами  української лісопродукції є  Росія Білорусь, Польща, Німеччина. Провідну роль експорту як важливого  напрямку реалізації експортного потенціалу Україна можна визначити кількома чинниками:

• -               По-перше, участь держави у міжнародному поділі праці і системі господарських зв'язків визначаться не імпортом продукції з інших країн, а виробництвом і постачанням продукції на світовий ринок, конкурентоспроможністю її товарів на зарубіжних ринках, відповідністю споживчих властивостей, якості продукції і рівня витрат вимогам світового ринку;
• -               По-друге, масштаби експорту визначають можливості одержання країною іноземної валюти, необхідної для модернізації економіки, оплати імпорту товарів, для виробництва яких держава не має достатніх ресурсів і сприятливих умов.

     Отже, розвиток експорту створює умови  для забезпечення економічної, продовольчої та фінансової безпеки країни.

     Останнім  часом відбулися вагомі зрушення у зовнішній торгівлі товарами деревообробної і целюлозно-паперової промисловості. Варто наголосити, що в склад експортної продукції входять переважно необроблені лісоматеріали, фанера, меблі, папір тощо. Однак у структурі експорту зберігається велика частка дешевої продукції і сировини (41,6%), зокрема необробленого круглого лісу і пиломатеріалів.

     Як  відомо, значення експорту для економіки  будь-якої країни є дуже важливим, адже він складає одну з головних позицій  доходу Державного бюджету країни.

     Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості та народного господарства в цілому не доводиться.

     Підсумовуючи, можна зазначити, що для виходу галузі з кризи першочерговими завданнями розвитку лісової промисловості України є:

• -         вдосконалення діючого законодавства;
• -         модернізація застарілого обладнання;
• -         пільгове кредитування;
• -         експортна орієнтація виробництва;
• -         влиття іноземних інвестицій в галузь;
• -         державна підтримка.

     Досягти розвитку лісової промисловості  можна лише у поєднанні всіх цих  елементів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Лісове господарство як складова ефективного розвитку економіки Корюківського району 

     Корюківський район розташований у межах природних зон лісостепу та мішаних лісів. Клімат – помірно-континентальний з достатньою кількістю опадів, теплим літом і порівняно м’якою зимою. Окрасою Полісся є ліси, якими вкрита майже четверта частина району.

     Лісове господарство в економіці району займає важливе місце. Основний напрямок його розвитку - задоволення потреб народного господарства в деревині і продуктах побічного користування лісом.

     Побічне користування продовжує розвиватись. Сюди відноситься заготівля ягід і лікарських рослин, збір грибів, заготівля соку, вирощування декоративного посадочного матеріалу, вирощування великої рогатої худоби і відгодівля свиней.

     Мисливську фауну в лісах представляють: лось, кабан, заєць, лисиця, куниця, ондатра, білка, фазан.

     Крім задоволення потреб народного господарства в деревині і продуктах побічного використання, ліси мають велике природоохоронне і рекреаційне значення.

     Вони виконують важливі протиерозійні, водоохоронні і гігієнічні функції; відіграють важливу роль в підвищенні врожайності прилягаючих сільгоспугідь, захищають їх від несприятливих факторів середовища, тому що є перепоною для руйнівних паводків, зменшують забруднення повітря, регулюють стік води на водозборах. Значна частина лісових масивів відіграє важливу роль в організації масового відпочинку, естетичного виховання і відновлення здоров'я.

     Аналіз сучасного розподілу площі лісового фонду по категоріях земель дозволяє зробити висновок, що лісові землі в практичній діяльності використовуються ефективно.

     Породний склад лісів складають: сосна – 57,8 %, дуб – 15,3 %, береза – 11,6 %, інші деревні породи та чагарники – 15,3 %.

     Розподіл насаджень по класах віку нерівномірний, що в свою чергу наклало відбиток на розподіл по вікових групах. В теперішній час в лісовому фонді переважають молодняки і середньовікові насадження при недостачі, достигаючих і спілих насаджень.

     За минулий ревізійний період середній вік насаджень змінився з 45 років до 50 років внаслідок природного росту насаджень.

     Основними причинами зміни площі покритих лісом земель є вирубування насаджень, прийом в склад ДЛФ не покритих лісом земель від інших землекористувачів. Збільшення загального запасу відбулося за рахунок природного росту насаджень, уточнення категорій земель і запасі в при таксації лісу.

     Направленість і результативність природного відновлення лісу як на не покритих лісом землях, так і під пологом насаджень в регіоні вивчені в достатній мірі.

     Тому найбільш ефективним є штучний спосіб лісовідновлення. Виняток складають вирубки високопродуктивної берези, які залишають під природне відновлення берези.

     В процесі лісоінвентаризаційних робіт по основних типах лісу підбирають кращі (еталонні) насадження, які відрізняються високою продуктивністю, найбільш досконалі в лісогосподарському і лісознавчому відношеннях і найбільш відповідають даним умовам місце-проростання.

     Вирощування подібних насаджень повинно бути метою ведення лісового господарства.

     Стабільно працюють в 2010 році всі три лісогосподарські підприємства. Виробництво продукції в ДП «Корюківське лісове господарство», ДП «Холминське лісове господарство» та РКСЛП «Корюківкаліс» склали відповідно 162,7%, 94,9%,та 153,3% до рівня 2009 року, а реалізація відповідно 135,8%,153,6%,та 122,1%.

   Експортні поставки за 10 місяців 2010 року здійснювали: ДП «Корюківське лісове господарство»- 4,6 млн.грн, ДП «Холминське лісове господарство»- 12,0 млн.грн., РК СЛП «Корюківкаліс»  - 1,0 млн.грн. 

Обсяги  виробництва та реалізації продукції лісогосподарськими підприємствами та інші показники їх роботи по Корюківському району