Лікеро-горілчана промисловість України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту та маркетингу

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Лікеро-горілчана промисловість України»

 

 

 

 

                                                  Виконала:

студентка  І курсу 

     групи  УС-11

      Смірних  Д. В.

 

    Перевірила:

          Моісеєнко Т.Є.

 

 

 

Київ-2012 

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Сутність  та значення лікеро-горілчаної  промисловості в господарському  розвитку України 4

2. Сучасний  стан розвитку лікеро-горілчаної  промисловості України 5

3. Територіальна  структура лікеро-горілчаної промисловості  України 6

4. Продукція  лікеро-горілчаної промисловості  у торгівлі 7

5. Проблеми  та перспективи розвитку і  розміщення лікеро-горілчаної промисловості  України 9

Висновки 11

Список використаної літератури 12

 

Вступ

Харчова промисловість України — це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової продукції. Харчова промисловість України включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва.

В теперішній час лікеро-горілчана промисловість займає потужні позиції у розвитку харчової промисловості України загалом. Але, незважаючи на активний розвиток даного сектору економіки України, існують і проблеми, які перешкоджають як внутрішньому, так і зовнішньому її розвитку. Тому обговорення питання проблем і перспектив розвитку лікеро-горілчаної галузі є актуальним в українському суспільстві.

Лікеро-горілчане виробництво в  Україні - одна з важливих галузей  харчової промисловості, від якої значною  мірою залежить надходження коштів до Державного бюджету.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси розвитку і розміщення лікеро-горілчаної промисловості України.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдань:

1. визначити сутність та значення лікеро-горілчаної промисловості в господарському розвитку України;
2. охарактеризувати сучасний стан розвитку лікеро-горілчаної промисловості України;
3. дослідити територіальну структуру лікеро-горілчаної промисловості України;
4. виявити проблеми та перспективи розвитку і розміщення лікеро-горілчаної промисловості України.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні риси лікеро-горілчаної промисловості України.

Предметом дослідженнявиступає проблема розвитку і розміщення лікеро-горілчаної промисловості України

Розділ 1. Сутність та значення лікеро-горілчаної промисловості в господарському розвитку України

У країні створено потужну  виробничо-технічну базу з виробництва  лікеро-горілчаних виробів. Ліцензії на виробництво алкогольної продукції мають близько 400 суб'єктів підприємницької діяльності. На право оптової торгівлі – близько 900 суб'єктів підприємницької діяльності, роздрібної торгівлі – 150-200 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності. Виробництво лікеро-горілчаних виробів уже пройшло найнижчу точку падіння й поступово починає збільшуватися. Росте також експорт продукції. Крім традиційних ринків СНД, підприємства освоюють ринки Польщі, США, Канади, Ізраїлю й інших країн.

Українські підприємства спиртової й лікеро-горілчаної промисловості  входять у Державний концерн  «Укрспирт», до якого належать 8 обласних державних об’єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. У підпорядкуванні концерну більше ста підприємств з державною формою власності й 23 асоційованих члени з різними формами власності. Виробничі потужності цих підприємств за останні роки використовуються лише наполовину.

Ситуація, що склалася на ринку алкогольних напоїв, характеризується:

• поступовим нарощуванням обсягів виробництва основних видів продукції;
• повільним відновленням традиційних ринків збуту та низькою конкурентоспроможністю вітчизняної продукції на ринках далекого зарубіжжя;
• нестабільністю законодавчої бази;
• збільшенням обігу алкогольних виробів невизначеного походження (зокрема, фальсифікованих та контрабандних).

Основними виробниками горілки  та міцних лікеро-горілчаних напоїв є фірма "Союз-Віктан" (17,9% від загального обсягу), ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (15,6%), ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" (14,6%)[2].

 

Розділ 2. Сучасний стан розвитку лікеро-горілчаної промисловості  України

В Україні щорічно споживається понад 30 млн. дал. алкогольних виробів. Левова частка алкоголю, зокрема й фальсифікованої продукції, викидається на ринок з нелегального виробництва. Понад 50% алкогольних напоїв у закладах торгівлі не відповідають нормативам Держстандарту[3].

Детінізація обігу алкогольних  напоїв призведе до значного приросту відрахувань до бюджету, оскільки акцизний збір є вагомим бюджетоутворюючим податком, що становить всередньому 10% загальних надходжень. Якщо ж врахувати надходження від ліцензій на виробництво лікеро-горілчаної продукції, патентів та ін., то тільки "алкогольна" галузь забезпечує близько 13% надходжень у державну скарбницю. Проте виготовлення та реалізація підроблених товарів стають серйозною перешкодою на шляху стабільного поповнення державного бюджету[1].

Протягом останніх років відбувається як постійне зростання обсягів виробництва алкогольних напоїв міцністю 6 - 12%, так і розширення їх асортименту. Серед основних факторів, що впливають на динаміку виробництва та споживання слабоалкогольних коктейлів, найчастіше виділяють наступні:

• високий попит;

• спадає і посилюється конкуренція  з боку пива та сухих вин;

• масовість продукції вимагає  її позиціювання у середньому ціновому сегменті, що не завжди вигідно виробникам;

• високий бар’єр виводу нової слабоалкогольної торгівельної марки на ринок (понад 1 млн. USD) заважає виходу на ринок нових виробників;

• значні законодавчі обмеження  на рекламу та продаж слабоалкогольних коктейлів, порівняно з пивом, обмежують можливості стимулювання попиту та їх продажу[2].

Лідерами ринку слабоалкогольних коктейлів є «Оболонь», «Росинка»  та «Союз-Віктан» з ТМ «Лонгер».

Провідними виробниками використовуються різноманітні схеми побудови мережі збуту. Зокрема, лідер національного лікеро-горілчаного ринку та основний експортер української горілки – компанія Nemiroff використовує систему торгових домів, а також добре розгалужені дилерські мережі у найкрупніших містах України. 

Розділ 3. Територіальна  структура лікеро-горілчаної промисловості України

Лікеро-горілчана промисловість  зосереджена в основному у  великих містах: Києві, Харкові, Львові та ін.

Переважно на сільськогосподарській  сировинній базі розвивається виробництво  пива і безалкогольних напоїв. Розміщення підприємств галузі орієнтується на споживача (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів та ін.). Як сировину використовують плодоягідні соки, вітчизняні і зарубіжні екстракти, цукор, мед, різноманітні природні тонізуючі речовини тощо. З вітчизняною продукцією останнім часом конкурує продукція зарубіжних фірм.

Лікеро-горілчане виробництво використовує відходи цукрової промисловості, сокового виробництва, а також зерно та картоплю. Спиртові заводи зосереджені у Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Житомирській, Київській та інших областях. В Україні діє більше 40 підприємств лікеро-горілчаної промисловості, зосереджених головним чином у великих містах[3].

Регіональний розподіл продажу  алкогольних напоїв на одну особу, що найбільше було реалізуэться алкогольних напоїв в таких областях: Львівська, Харківська, Волинська, Чернігівська та Чернівецька. 

Розділ 4. Продукція  лікеро-горілчаної промисловості у  торгівлі

Внаслідок підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані вироби в Україні відбулося стрімке падіння випуску алкогольної продукції. Витіснена з ринку легальна продукція в короткі строки була замінена на фальсифіковану і сурогати. Отже, введення високих ставок акцизного збору зупинило процес нарощування обсягів легального виробництва в підгалузі[4].

У результаті зниження цін на лікеро-горілчані вироби дещо збільшилося виробництво цієї продукції. Але після подальшого підвищення ставок акцизного збору, виробникам не вдалось уникнути падіння його обсягів. Це свідчить, що при настанні рівноваги в системі "попит-пропозиція" на легальному ринку, при нееластичному попиті на алкогольні напої та за умови функціонування потужного "тіньового ринку" підвищення цін спричиняє зменшення обсягів виробництва легальної продукції та відповідне збільшення оборотів «тіньового ринку»[3].

Mожна зауважити, що y лікеро-горілчаній підгалузях на відпускну ціну продукції діє велике податкове навантаження.

Hевідповідність між цінами на продукцію і купівельною спроможністю споживачів призвела до скорочення обсягів легального виробництва лікеро-горілчаних виробів у країні. Аналіз показує, що зміна обсягів виробництва продукції спиртової та лікеро-горілчаної підгалузей та податкова заборгованість їх підприємств, у свою чергу, характеризують незадовільний стан відповідної нормативної бази, недосконалість умов функціонування алкогольного ринку в Україні та розрахунків за їх продукцію. Розмір ставок акцизного збору на алкогольні напої повинен ув'язуватися з купівельною спроможністю населення, оскільки високі податки на ці вироби призводять до "тінізації" їх ринку і витіснення лікеро-горілчаної продукції, виготовленої на підприємствах, з легального ринку сурогатами. Отже, зміні податкових ставок має передувати прогнозування її можливих соціально-економічних наслідків[4].

На лідерів галузі, ДП „Імідж Холдинг” АК „Імідж Холдинг”, виробнича філія  ТОВ «Фірма «Союз Віктан лтд» і ДП «Українська горілчана компанія "NEMIROFF", припадає біля 60% виробництва даних виробів[1].

Підприємства-лідери активно розширюють асортименти існуючої продукції, надають рекламну підтримку своїх уже широко відомих в Україні й добре знаних марок за кордоном, збільшують обсяги виробництва, удосконалюють мережі збуту як за кордоном, так й в Україні. Їхньому успіху сприяє наявність хорошої сировинної бази, великий досвід виробництва, високий рівень споживання міцних спиртних напоїв в Україні й сусідніх країнах СНД, відносно низькі ціни на продукцію при високій якості.

Оцінки об'єму споживання горілки  й лікеро-горілчаних виробів в Україні сильно коливаються через значне тіньове виробництво даних товарів і контрабанди. Середній об'єм споживання даної продукції, ґрунтуючись на оцінних даних з виробництва/імпорту/експорту, за останні п'ять років склав 27,2 млн. дол. (без обліку контрабанди й тіньового виробництва), що відповідає оцінкам фахівців галузі, які оцінюють загальну ємність українського ринку алкогольних напоїв в 30-35 млн. дол. за рік[2].

Збільшити експорт  лікеро-горілчаної продукції передбачається за рахунок зменшення їх собівартості, поліпшення якості та розширення асортименту. Для вирішення цього завдання необхідно переходити на інноваційний шлях розвитку лікеро-горілчаної промисловості. Це передбачає:

• вдосконалення технологій і технічних засобів;
• збільшення асортименту та об'ємів випуску;
• раціональне використання теплоенергетичних, вторинних сировинних та матеріальних ресурсів;
• максимальне використання відходів виробництва завдяки створенню маловідхідних та екологічно безпечних виробництв;
• підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

 

Розділ 5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення лікеро-горілчаної промисловості України

Галузь продовжує стрімко відновлюватися після спаду виробництва в 90-х роках, про що свідчить ріст обсягів виробництва, експорту й споживання товарів. Кількість виробників скорочується, однак у той же час виробники, що залишаються, значно збільшують об'єми випуску й інвестують значні кошти в устаткування, технології й рекламу своєї продукції. Компанії активно розробляють схеми збільшення продажів своєї продукції як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому, удосконалюючи мережу збуту й рекламну підтримку. Дана галузь має всі шанси бути одним з лідерів харчової переробної промисловості України завдяки високій визнаній якості української продукції при відносно низьких цінах, хорошій сировинній базі й високому рівню споживання міцних алкогольних напоїв, як у самій Україні, так й у сусідніх країнах СНД.

З метою вдосконалення ринкових відносин у лікеро-горілчаній промисловості, поповнення бюджету, захисту життя та здоров'я громадян слід реалізувати ряд важливих, на нашу думку, заходів. Це:

- зниження податкового навантаження  на лікеро-горілчані вироби до  рівня, який дав би змогу формувати легальний ринок цієї продукції в обсягах потреби в ній країни (30-35 млн. дол. на рік). Завдяки цьому зросте надходження коштів до державного бюджету, споживач одержить якісну продукцію, а "тіньовий ринок" буде замінено легальним. Це також дасть змогу без затримок повертати з бюджету переплачені платниками податків кошти, а при затримці їх повернення - запровадити нарахування відсотків за користування ними відповідно до ставок комерційного ринку. Крім того, варто посилити адміністративну відповідальність за реалізацію та оборот фальсифікованої продукції, знищувати вилучені за рішенням суду алкогольні напої та спирт, а за умови економічної доцільності - переробляти етиловий спирт на технічний;