Кредитний ринок та його особливості в Україні

Детальний аналіз кредитного портфеля комбанків показує, що швидше за все зростають обсяги довгострокових кредитів. За словами фахівців, частка середньо- і довгострокових кредитів у загальному кредитному портфелі банків сягає вже рівня 23—25%. Для самих банкірів ця тенденція означає збільшення кредитних і валютних ризиків. Аби вони не досягли критичного рівня, на думку експертів, державі необхідно оперативно вносити зміни в чинне законодавство. [9, c.5]

Врегулювати фінансове законодавство вітчизняні банкіри намагалися не раз. Однак і виконавча, і законодавча влада подібними пропозиціями нехтували. По суті, українська банківська система продовжувала існувати за старими законами, які всіляко оберігають права боржників.

Тим часом захист прав кредиторів — на сьогодні питання стратегічне. Адже кожен суб’єкт господарювання може бути як і боржником, так і кредитором. Крім того, практично всі підприємства стикаються з проблемами неповернення боргів. Чинні ж закони (про відновлення платоспроможності боржника, реєстрацію закладеного майна, виконавче провадження) не дозволяють кредитору ефективно відстоювати свої права. Світова ж практика свідчить: при законодавчій захищеності прав заставоутримувача й ефективності процедур реалізації заставного майна підприємства, що надають заставу, можуть отримати у дев’ять разів більшу суму кредиту, на більший в одинадцять разів термін кредиту. А відсоткова ставка при цьому зазвичай виявляється вдвічі меншою, аніж у тих, хто завжди захищає будь-якого, нехай навіть недбайливого, позичальника.

Тому вітчизняні фахівці і пропонують змінити загальну ідеологію роботи з заставним майном. Нинішнє законодавство залишає за боржником пріоритет відновлення платоспроможності над стягненням застави з боку кредитора. А це призводить до того, що багато підприємств просто оголошують себе банкрутами, аби не повертати кредити й заставне майно. З огляду на повне ігнорування прав банків як заставоутримувачів, банкіри гірко жартують, що назву нинішньої редакції Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можна було б переінакшити — «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банків банкрутами». [5, c. 209-217]

Дуже важливо, щоб Україна вже сьогодні визначилася, що для неї корисніше — залучення кредитів та інвестицій чи порятунок окремих неефективних менеджерів і власників, які довели свої підприємства до банкрутства.

Банкіри наполягають на внесенні ряду суттєвих змін у законодавство, яке регулює заставні правовідносини. Пропонується привести пункт 8 статті 34 Закону «Про виконавче провадження» у відповідність із статтею 20 Закону «Про заставу», який не передбачає призупинення процедури стягнення заставного майна. При цьому, враховуючи гіркий досвід, необхідно чітко визначити, що у разі коли почнуться процедури банкрутства, виконавче провадження щодо стягнення заставного майна боржника не припиняється.

Крім того, пропонується внести зміни в статтю 43 Закону «Про виконавче провадження», яка передбачає отримання державним виконавцем відразу всієї суми виконавчого збору незалежно від того, якою мірою з боржника буде стягнуто борг. Природно, такий порядок не стимулює виконавців вжити всіх заходів для задоволення законних вимог кредиторів. Щоб змінити сформовану практику, банкіри наполягають на законодавчому закріпленні норми, відповідно до якої стягування збору здійснюється пропорційно задоволеним вимогам кредиторів.

Однак закони — ще не єдина проблема. На думку багатьох спостерігачів, в Україні склалася судова практика, яка дозволяє визнавати кредитні договори недійсними або неукладеними. Йдеться про розгляд справ, пов’язаних із визнанням недійсними або неукладеними договорів застави, поручительства, гарантії та видачі кредиту. Щоб змінити існуючу судову практику, банкіри пропонують включити в нову редакцію постанови Верховного суду України «Про судову практику в справах про визнання договорів недійсними», ухвали судових колегій за вже розглянутими раніше судовими позовами. Так, наприклад, судові колегії уже визнавали, що передача майна акціонерного товариства без згоди загальних зборів не повинна бути підставою для визнання недійсними договорів застави.[11, c.342-348]

І банкіри, і експерти сходяться на думці, що в новій редакції постанови Верховного суду України слід також чіткіше роз’ясняти процедуру двосторонньої реституції. Наприклад, відповідно до договору орендар, який отримав у користування майно, може вимагати визнання договору недійсним і повернення грошей. Якщо ж суд визнає договір недійсним, то повернути собі гроші орендарю буде складно. Оскільки при двосторонній реституції кожна сторона зобов’язана повернути все отримане за договором. Однак у разі визнання договору недійсним, орендодавець може і повинен повернути орендарю плату за використання майна, а орендар не може повернути право користування, оскільки вже скористався цим правом. Також, відповідно до частини 2 статті 48 Цивільного кодексу, орендар повинен виплатити грошову компенсацію (суму орендної плати). Таким чином виникають дві зустрічні й однакові претензії і суд, відповідно до статті 217 ЦК, не може ухвалити рішення про повернення плати орендарю.

Така ж ситуація виникає й у спорах про повернення боржником відсотків за кредитними договорами, визнаними пізніше недійсними.

Так, за кредитним договором позичальник також отримує право користування кредитом за плату, у зв’язку з чим, якщо кредит був використаний (наприклад, кредитні кошти витрачені), позичальник реалізував надане йому право користування кредитом, яке не може бути повернуто банку. Таким чином, і в цьому разі суд не вправі стягувати на користь позичальника відсотки за кредитним договором, котрий був виконаний сторонами, однак потім визнаний недійсним.[9, c.7-8]

Як стверджують банкіри й експерти, прийняття парламентом поправок до чинних законодавчих актів, запропонованих АУБ, дозволить реально поліпшити стан справ із захистом прав кредиторів в Україні. А якщо ще і пленум Верховного суду дослухається наполегливих пропозицій АУБ із практики застосування норм чинного законодавства, то судові позови дедалі частіше отримуватимуть своє справедливе вирішення.

Як показує світова практика, від змін у взаєминах між кредитором і позичальником виграють не тільки і не стільки представники банків, скільки представники бізнесу.[4, c.63]

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ АСПЕКТІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРЕДИТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

2.1 Особливості функціонування кредитного ринку в Україні

Розгортання кризових явищ в економіках різних країн  має свої особливості  для кожної країни або регіону  світу. Ці особливості проявляються у відмінностях в частині обсягів  фінансових збитків для суб’єктів  економіки; у глибині проникнення  кризових явищ в певні сектори  і галузі економіки; у погіршенні умов для підприємницької діяльності; у зниженні загального рівня життя  населення; у заходах державного впливу на фінансову та макроекономічну  ситуацію в країні тощо. При цьому, в усіх країнах і регіонах світу  спостерігаються спад та стагнація  на фінансових ринках, і в тому числі  – спад і стагнація в банківському секторі та на ринку кредитних послуг.

Український ринок кредитних послуг також змінився під впливом кризових явищ в економіці, спровокованих  як зовнішніми, так і внутрішніми  чинниками. Зокрема, можна виділити наступні особливості кредитної  діяльності банків в кризових умовах. 

Першою  такою особливістю є зміна структури джерел фінансування банківської діяльності, що проявляється у скорочення депозитів; скороченні та зупинці запозичень банків на зовнішніх і внутрішніх ринках; обмеженні та змінах правил рефінансування комерційних банків національним банком України.[2, c.15]

В умовах обмеженості доступу банків до ринкових джерел отримання фінансових ресурсів шляхом залучення коштів через  депозити та запозичення коштів через  кредити, а також через емісію внутрішніх і зовнішніх облігацій, підвищується значимість кредитної  підтримки банків центральним банком країни. 

В цьому аспекті, Україні, за існуючою до жовтня 2008 р. програми фінансового оздоровлення, банк мав право на кредит строком до 1 року на умовах  15% річних в об'ємі до 60% регулятивного капіталу і 90% вартості поданого забезпечення.

В процесі активізації кризових явищ в економіці в цілому, та у фінансовому секторі зокрема, Національним банком України були запроваджені нові правила рефінансування комерційних банків. Згідно норм Постанови Правління НБУ №328 від 16.10.2008 «Про внесення змін до постанови Правління  Національного банку України від 11.10.2008 №319»  Національний банк України дозволив банкам у разі зменшення об'єму термінових депозитів на 2% протягом п'яти робочих днів одержувати від регулятора кредит на суму до 60% статутного капіталу банку з одночасним наданням в якості застави акцій власників більше 5% паперів.

А згідно норм Постанови Правління  НБУ №367 від 11.11.2008 р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України                        від 11.10.2008 №319» зафіксовано право на отримання оперативного рефінансування у разі відпливу депозитів тільки за тими банками, які організовані у формі ВАТ і оплачений статутний капітал яких становить не менш як 500млн. грн., а в заставу потрібно 51% акцій банку. На 1 жовтня 2008 року цим вимогам відповідали лише 17 банків із 182. Тобто ключовою нормою Постанови №367 стало те, що одержати рефінансування при відтоку депозитів зможуть тільки найбільші банки. При зверненні банку за рефінансуванням враховуватиметься інформація про розмір відтоку депозитів і своєчасності повернення йому кредитів, зокрема компаніями будівельної і  агропромислової сфери. [3, c.80-83]

За таких вимог, навіть не всі  системні банки можуть розраховувати  на гроші НБУ. Так, в групі найбільших банків їх не зможуть одержати Приватбанк, Промінвестбанк, Надра, ОТП Банк, Альфа-банк, ПУМБ і Укрпромбанк, а в групі великих – Родовід Банк, ИНГ Банк Україна, Уникредіт Банк, Правэкс-банк, Віейбі Банк, Донгорбанк, Фінансова ініціатива, Кредобанк, Сведбанк Інвест, Індустріалбанк і Ситібанк. З груп середніх і невеликих банків гроша НБУ може одержати тільки Астра Банк.

А решта банків в умовах кризи  ліквідності повинні або розраховувати на кредитну підтримку іноземних материнських банків, або підвищувати капітал до планки в 500 млн.грн., або розпродавати активи і залучати інвесторів

В якості наслідків подібних змін структури джерел фінансування банківської  діяльності та заходів державної  фінансової підтримки банків можна  очікувати перерозподіл власності  у банківській системі в цілому, а також зменшення кількості  банків в результаті концентрації капіталів  малих і середніх банків. [9, c.18-20]

Також, в результаті кризи ліквідності  та посилення конкуренції між  банками можуть також відбутися  і зміни у спеціалізації та географічній орієнтації комерційних  банків. З одного боку, буде функціонувати  група великих банків з універсалізацію  банківської діяльності.  З іншого боку, для малих банків, навпаки, може стати характерною вузька спеціалізація  та збільшення доходності від певних напрямів функціонування на кредитних  і фінансових ринках  і в певних регіонах. Вибір такої стратегії  дозволить малим банкам професійно зайнятися певними галузями, і  таким чином поступово закріпити  власні позиції на ринку. 

Ще  однією особливістю сучасного ринку  кредитних послуг є скорочення та зупинка окремих видів кредитної  діяльності.

Кредити під заставу нерухомості  пропонують всього три банки з п'ятдесяти лідерів на ринку кредитування: Брокбізнесбанк, Ощадбанк Росії (Україна), Форум. При цьому вартість кредитів зростає: середня реальна ставка за такими кредитами строком на 10 років складає 25,47% річних.

Кількість пропозицій по кредитах без застави – вище. Зокрема, такий продукт пропонують сьогодні 10 банків, а середня ставка перевищує 50%. І в найближчій перспективі прогнозується підвищення процентних ставок на 1-2% річних  та посилення вимог до позичальника.[2, c.16-17]

Щодо змін в іпотечному кредитуванні, то першим проявом кризової ситуації та проблем з ліквідністю банків стало подорожчання  кредиту через:

- зміну вимог щодо розміру  первинного внеску - замість  10-15% або 0% за умови подвійної застави  запровадили норму 50% від обсягу  кредиту, 

-  зростання відсотків за  кредитом -  від 11-17% річних в  різних валютах до 20-30% річних в усіх валютах. [8, c.23]

На сучасному етапі спостерігається  призупинення іпотечного кредитування новозбудованого житла. Послуга іпотечного кредитування залишилась доступною тільки для придбання житла на вторинному ринку. Але з урахуванням сучасних умов кредитування вона також є дорогою і отримання кредитних ресурсів.

В якості наслідків від скорочення кредитних операцій комерційних банків (які переважали протягом останніх років в структурі банківських послуг), а також в умовах підвищення рівня інфляції та знецінення інструментів фінансового ринку комерційні банки шукають інші шляхи отримання доходів і  в тому числі - починають приділяти більше уваги другорядним банківським послугам, або неосвоєним раніше  напрямам діяльності. [4, c.64]

Відомо, що за умов інфляції заощадження  та інвестиції переорієнтовуються на альтернативні грошам активи. І тому одним із прикладів (напрямів) такої переорієнтації для комерційних банків, є інвестиції у твори мистецтва (арт-банкінг), оскільки предмети мистецтва розглядаються як один із найнадійніших об’єктів капіталовкладення. Передусім це пов’язано з потребою диверсифікувати ризики у традиційних для них ринках: цінних паперів, нерухомості.

На світовому арт-ринку твори мистецтва давно є об’єктом інвестицій. Сам ринок надзвичайно ємний (його обороти становлять десятки мільярдів доларів) та доволі специфічний: є своя інфраструктура, оператори, джерела інформації та свої правила гри. Прибутковість інвестицій у предмети мистецтва значно перевищує більшість традиційних фінансових інструментів. Розміри доходу коливаються в межах від 15 до 1000% на рік.