Корпоративні товариства

 

 

 

 

 

3. Проблем та шляхи вирішення корпоративних відносин

 

Становлення корпоративних відносин в Україні супроводжується  виникненням ряду істотних проблем,  серед яких можна виділити такі:

-         українські акціонерні товариства на етапі свого становлення не в повній мірі сприймають сучасні тенденції розвитку корпоративного управління, засновані на побудові якісно нових взаємин суб'єктів корпоративного управління;

-         акціонерні товариства слабко сприймають так звану "соціальну функцію" як необхідний елемент існування корпорацій;

-         акціонерний капітал не став основним джерелом росту загальноукраїнського організованого фондового ринку;

-         сучасний рівень українського законодавства в сфері корпоративного управління не повністю відповідає міжнародним стандартам. У ньому немає ефективно діючих норм, регулюючих відповідальність керівників корпорацій за свої дії на шкоду акціонерному товариству, закріплюючих відповідальність за зловживання акціонерів;

-         наявність специфічних "тісних" відносин між керівництвом  і власниками великих пакетів акцій. Формування такої структури акціонерного капіталу затвердило орієнтацію не на ріст капіталізації, а на збереження існуючих взаємин з підприємством.

Поліпшення рівня корпоративного управління  є чинником підвищення інвестиційної привабливості та формування вторинного ринку цінних паперів. З метою підвищення рівня корпоративного управління в Україні є доцільним:

1. Перехід до  Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (ІАS) та Міжнародних стандартів аудиту (ISA).

2. Запровадження єдиних  принципів корпоративного управління.

3. Законодавче  закріплення  вимог щодо частки незалежних директорів у Наглядовій раді. Для середнього бізнесу частка незалежних членів має складати 25 %, для великого - більш, ніж 50 %.

4. Запровадження  єдиної  методики регулярного розрахунку і публічного представлення індексів корпоративного управління.

Входження українських  корпорацій у систему цивілізованого корпоративного управління, заснованого  на вимогах сучасного бізнесу, менеджменту  і маркетингу, можливе при дотриманні наступних умов: строге визначення цілей діяльності корпорації й способів мотивації її власників; реструктуризація корпорації до рівня самокерованих структур під контролем акціонерів; вибір організаційної структури, адекватної поставленим цілям: виробництво, збут продукції, інновації, маркетинг; розробка єдиних принципів роботи корпорації у вигляді місії, філософії або іншого основного документа; зміна філософії оплати праці персоналу, особливо вищих менеджерів.

Переходячи  до оплати праці, що враховує реальний внесок кожного працівника як в одержання поточного прибутку, так і у формування капіталізованого прибутку корпорації, вищий менеджмент, як правило, зіштовхується із проблемою особистої зацікавленості акціонерів. Якщо пакет акцій значний, то й вплив акціонера вагомий у прийнятті рішень, і частка прибутку, що розподіляється за підсумками фінансового року, значна. Якщо ж пакет акцій незначний, то мотивація зрушується в область одержання високої оплати за підсумки роботи. Тому реальна система оплати праці в корпораціях повинна враховувати три компоненти: пряму оплату праці за виконувану роботу на основі контракту; дохід від частки акцій за підсумками фінансового року; додаткові виплати й пільги (бонуси), обумовлені в кожній корпорації внутрішніми документами.

При такій схемі  оплати праці вищі менеджери повинні одержувати сумарно високий дохід, що стимулює до інтенсивної праці, до збільшення частки приналежного їм капіталізованого прибутку, до розширення соціальних виплат і гарантій у корпорації. Цей шлях природно зніме наявні протиріччя між високою оплатою праці вищих менеджерів корпорацій і результатами роботи самих корпорацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Таким чином, сучасна  система корпоративного управління в Україні знаходиться в стадії свого еволюційного становлення. У  теперішній час найбільш привабливими для вітчизняних та іноземних інвесторів є чотири характеристики корпоративної форми бізнесу в Україні: самостійність корпорації як юридичної особи, обмежена відповідальність індивідуальних інвесторів, можливість передачі іншим особам акцій, що належать індивідуальним інвесторам, централізоване управління.

В умовах становлення  корпоративного управління на українських  підприємствах і компаніях особливо важливого значення набуває необхідність законодавчого встановлення вимог  та принципів корпоративного управління, дотримання яких повинно забезпечуватися державою. Українським законодавствам визначенні лише принципи корпоративного управління, які багато в чому нагадують міжнародні корпоративні стандарти ОЕСР.

В процесі розробки та впровадження національного кодексу  корпоративного управління необхідно  узагальнити світовий досвід у цій  галузі для того, щоб національні  принципи корпоративного управління відповідали  найкращим світовим традиціям та враховували загальноприйняті норми корпоративного управління, а також враховували специфічні особливості та сучасні проблеми управління компаніями в Україні. Кодекс корпоративного управління повинен стати реальним дієвим механізмом у системі забезпечення ефективного управління компаніями в Україні.

Важливим в  цьому аспекті є також погодження інтересів учасників корпоративних  відносин, що сприятиме запровадженню  в практику діяльності українських  компаній принципів корпоративного управління, посиленню державного контролю за додержанням акціонерними товариствами прав акціонерів та взаємодії з судовими органами щодо судових справ із захисту прав інвесторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. №514-VI .

2. Румянцев С.А. Українська модель корпоративного управління: становлення та розвиток. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. - 149 с.  
3. Астапова Г.В. Організаційно-економічний механізм корпоративного управління авіапідприємством на основі права трудової власності: Монографія. - К.: НАУ, 2006. - 244 с.  
4. Стерлин А. Р., Тулин И. В. Стратегическое планирование в промышленных корпорациях США. - М.: Прогресс, 1990. - 395 с. 

5. Дяченко Т.О. Сучасні проблеми корпоративного управління в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 6 (73) – С. 71-75. 
6. Сирош Н. В. Перспективы повышения эффективности корпоративного сектора экономики и корпоративного управления // О приватизации. Гос. информ. бюл. - 2000. - № 2. - С. 73-75. 

7. Шеремет О. Удосконалення корпоративного управління // Економіка України. – 2004. – №1.

8. www.niss.gov.ua