Контрольная работа по "Экономике"

 

 

Зміст

1. Ринки факторів виробництва…………………………………………3
2. Задача 1(XI)…………………………………………………………….8
3. Задача 2(III)……………………………………………………………11
4. Задача 8(IV)……………………………………………………………14
5. Задача 12(II)……………………………………………………………15
6. Задача 15(VI)…………………………………………………………...17

Література………………………………………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Ринки факторів виробництва

Ринки факторів – це специфічні ринки, де, на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, а з боку пропозиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними (похідними) по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших (ціни і обсяги факторів) визначаються станом других (обсягами продукції).

Аналіз функціонування ринків факторів виробництва здійснюється за тими ж принципами, що і ринків продукції. З урахуванням типу ринкової структури досліджується, як формується попит на фактори (індивідуальний і ринковий), які чинники його визначають; як формується пропозиція факторів (індивідуальна і ринкова) і які чинники визначають цю пропозицію. Розгляд взаємодії попиту і пропозиції дозволяє дослідити проблеми ціноутворення на фактори виробництва, а також вплив державної політики на стан цих ринків.

Структура ринку певного фактора виробництва пов’язана із особливостями рішень, які приймаються фірмами і домогосподарствами щодо цін і обсягів факторів на ринках.

Ресурси задовольняють потреби споживачів не прямо, а через виробництво товарів і послуг. Стабільність попиту на ресурс залежить від:

1) продуктивності ресурсу при створенні товару.

2) ринкової вартості, чи ціни товару, який створений за допомогою даного ресурсу. Попит на ресурс: реалізація продукту в умовах чистої конкуренції.

Попит на ресурси в умовах недосконалої конкуренції.

 Попит на ресурс: реалізація продукту в умовах недосконалої конкуренції. На ринку із недосконалою конкуренцією – по двом причинам: зменшується граничний продукт і падає ціна на продукт, так як зростає випуск продукції. Підприємець в умовах досконалої конкуренції буде виробляти продукту менше, ніж при чистій конкуренції.

Попит на ресурси в умовах конкурентного ринку.

Важливий метод визначення попиту на ресурс полягає в міркуванні, що фірма діє на певний ресурс на ринку із конкуренцією. На ринку ресурсів конкуренція означає, що фірма купує такий невеликий об’єм загальної пропозиції ресурсу, що придбана фірма кількість ресурсу ніяк не впливає на ціни.

 Попит фірми на фактори визначається попитом споживачів на ринках готової продукції, тому попит на фактори виробництва називається вторинним попитом. Ресурси задовольняють потреби споживачів не прямо, а через виробництво товарів і послуг.

 Стабільність попиту на будь-який ресурс залежить від продуктивності ресурсу при створенні товару та ринкової вартості, чи ціни товару, який створений за допомогою даного ресурсу. Тобто, ресурс, який є високопродуктивним при виробництві товарів, високооцінюваний суспільством, буде користуватися більшим попитом.

 Правило використання ресурсів: щоб максимізувати прибуток, фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь-якого даного виду ресурсу до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає приріст загального доходу фірми, а не загальних витрат.

 Створення будь-якого підприємства починається з формування підприємницького капіталу. Чим потужнішими і ефективнішим є капітал фірми, тим значніші і масштабніші результати її діяльності.

 Аналізуючи склад власного капіталу ми бачимо, що по статтях „статутний капітал”, „додатковий капітал” та „резервний капітал” змін протягом аналізованого періоду не відбулося. Зміни у власному капіталі відбуваються за рахунок нерозподіленого прибутку.

 Формування оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.

 Шляхи оптимізації структури капіталу були вперше запропоновані професором І.О. Бланком у працях, опублікованих в 1988–2000 рр.

 Згідно з ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

 Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних ним пасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити на коротко та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, як уже зазначалося вище, називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів.

На конкретних ринках ціни факторів виробництва формуються під впливом як попиту, так і пропозиції. Пропозиція факторів виробництва - це та їх кількість, яка може бути поставлена на ринок за існуючими на даний момент цінами. На ринках факторів виробництва попит породжує пропозицію так само, як і на ринках споживчих товарів. Однак ринки факторів виробництва мають і суттєві відмінності. В цілому, особливості пропозиції обумовлені рідкістю, обмеженістю економічних ресурсів і, насамперед, таких, як земля, праця, природні корисні копалини та продукти їх переробки. Обмеженість первинних економічних ресурсів і похідних від них факторів виробництва відносна. Вони обмежені в порівнянні з потребою виробництва в них для випуску необхідних в кожний даний момент кінцевих благ.

Пропозиція кожного конкретного фактора виробництва характеризується різною еластичністю. Першопричиною тут виступає закон обмеженості, рідкості ресурсів, хоча не виключений вплив і інших обставин. Так, наприклад, пропозиція землі частіше всього нееластична, оскільки в кожний даний момент її розміри фіксовані і не існує альтернативного ресурсу. Кількість трудових ресурсів в кожний даний момент також фіксована і змінюється достатньо повільно. Але еластичність пропозиції робочої сили може залежати від конкретної економічної ситуації, реалізації можливостей повної зайнятості за даних доходів і рівня заробітної плати.

Отже можна зробити  такі висновки :

Підприємець здобуває ресурси виробництва в певній пропорції, яка обумовлена технологією й структурою виробництва.

Фактори виробництва в якомусь ступені взаємозамінні. Тому, якщо один з факторів дорожче, його заміняють іншим. У результаті конкуренції між факторами виробництва утвориться на якийсь час їхнє стійке співвідношення. Процес заміни факторів виробництва відновиться, якщо збільшиться приріст продукту внаслідок додаткового застосування якогось із них. Крім того, попит на фактори виробництва буде залежати від стійкості попиту на товар, що випускає підприємством, і стійкість доходів від його реалізації, а ціна визначається співвідношенням попиту та пропозиції на них. Але є й певні особливості в ціноутворенні на ринку факторів виробництва:

а) земля як фактор виробництва даний природою і її пропозиція обмежена, тому й ціна землі характеризується стабільністю;

б)  установлення високої зарплати звичайно приводить до росту пропозиції праці, а низькою – до росту попиту на працю;

в) ціна на засоби виробництва (верстати, устаткування й т.д.) буде визначатися попитом та пропозицією, а також співвідношенням між граничними доходами й граничними витратами виробництва: якщо приріст витрат менше приросту доходу, пропозиція збільшується, а якщо приріст витрат випереджає приріст доходів, то виробництво згортається.

Отже, стратегія підприємця в придбанні факторів виробництва складається в забезпеченні фірмі найбільшого доходу при найменших витратах

 

 

 

Задача 1 (XI)

 

Для аналізу попиту є такі дані.

 

Таблиця 1 – Шкала попиту протягом 7 тижнів

	1	2	3	4	5	6	7
Обсяг попиту Qd	110	98	79	60	45	32	20
Ціна, грн. за кг. Р	5	10	20	30	40	50	60

 

1. Визначте лінійну функцію попиту. Побудуйте її графік,

2. Припустимо, доходи покупців знизилися  на 17,5%. Даний товар вищої якості. Еластичність попиту по доходу  – одинична. Визначте нову лінійну  функцію попиту. Відбийте на графіку  зміни, що відбулися.

 

Розв’язання

 

Загальна формула лінійної функції  має вигляд: .

Визначити лінійну функцію попиту можна за методом найменших квадратів, використовуючи формулу:

 

Для зручності обчислень складемо розрахункову таблицю, де n=7.

i
1	5	110	12100	550
2	10	98	9604	980
3	20	79	6241	1580
4	30	60	3600	1800
5	40	45	2025	1800
6	50	32	1024	1600
7	60	20	400	1200

 

Підставимо дані останнього рядка  таблиці до системи рівнянь:

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, лінійна функція попиту має  вигляд:

 

Спираючись на формулу еластичності попиту по доходу можна визначити  рівень попиту в залежності від зміни  доходів споживачів. Формула еластичності попиту від доходів має вигляд: , тобто, це відношення зміни величини попиту на зміну величини доходів покупців. Отже, обсяг попиту зменшиться на величину зменшення доходів покупців, бо еластичність одинична, тобто зменшиться на 17,5% і становитиме 0,825 від обсягу попиту до зниження доходів. Шкала попиту зміниться:

Qd	90,75	80,85	65,175	49,5	37,125	26,4	16,5
P	5	10	20	30	40	50	60

 

i
1	5	90,75	25	453,75
2	10	80,85	100	808,5
3	20	65,175	400	1303,5
4	30	49,5	900	1485
5	40	37,125	1600	1485
6	50	26,4	2500	1320
7	60	16,5	3600	990

Підставимо дані останнього рядка  таблиці до системи рівнянь: