Конкурентоспроможність регіонів України за методикою Всесвітнього економічного форуму (дослідження Фонду «Ефективне Управління»)

    Складова 8: Рівень розвитку фінансового ринку

    Ефективний  фінансовий сектор дає можливість розміщення ресурсів, зекономлених громадянами  країни або інвестованих іншими країнами, там, де ці ресурси використовуються найбільш продуктивно. Розвинений фінансовий сектор спрямовує ресурси не тим, хто має політичні зв’язки, а найбільш ефективним підприємцям або інвестиційним проектам з найбільшим очікуваним прибутком, що передбачає ретельну оцінку ризиків. Функціонуючи належним чином, фінансовий ринок створює продукти та методи відповідно до їхніх потреб з таких джерел, як позики, ринок цінних паперів та венчурний капітал.

    Складова 9: Оснащення новітніми технологіями

    У цій групі оцінюється швидкість, з якою економіка переймає і використовує, але не обов’язково розвиває, новітні технології для підвищення продуктивності секторів своєї економіки . У сучасному світі, що взаємодіє, можливість переймати та використовувати новітні технології стала однією з найбільших важливих конкурентних переваг фірм. Зокрема, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) еволюціонували в технології «загального застосування» нашого часу, поширились в інші економічні сектори та відіграють роль ефективної інфраструктури для комерційних операцій.

    Складова 10: Розмір ринку

    Розмір  ринку впливає на продуктивність, оскільки великі ринки дозволяють компаніям використовувати переваги ефекту масштабу виробництва. Традиційно, ринки, доступні компаніям, обмежувалися кордонами їхньої країни. В епоху глобалізації міжнародні ринки прийшли на заміну внутрішнім, більшою мірою це стосується невеликих держав. Саме цьому при аналізі 10-ї складової економічної конкурентоспроможності враховується розмір як внутрішнього, так і зовнішнього ринку. Врахування обох цих частин при визначенні розмірів ринку країни, допомагає уникнути дискримінації географічних територій, які складаються з багатьох країн, але при цьому мають єдиний ринок, такий як Європейський Союз.

    Складова 11: Рівень розвитку бізнесу

    Рівень  розвитку бізнесу стосується загальної якості бізнес-мереж країни, а також складності операцій і стратегій окремо взятих фірм. Це впливає на рівень ефективності при виробництві товарів і послуг, що, у свою чергу, збільшує продуктивність і підвищує конкурентоспроможність всієї країни. Коли компанії та постачальники об’єднані в групи (кластери) і географічно перебувають недалеко один від одного, ефективність зростає, виникає більше можливостей для інновацій, зменшується кількість бар’єрів для створення нових фірм. У результаті індивідуальної діяльності та розробки стратегій фірм (брендинг, маркетинг, наявність ланцюга створення доданої вартості, виробництво унікальних і складних товарів) виникають комплексні та сучасні бізнес-процеси, оскільки нові ідеї переходять від одних компаній до інших.

    Складова 12: Інновації

    Остання складова конкурентоспроможності –  технологічні інновації. У довгостроковій перспективі підвищення ефективності та рівня життя можливе лише завдяки технологічним інноваціям. Особливе значення інновації мають для розвинених країн, де працюють за найбільш передовими технологіями, тому можливість адаптації та інтеграції зовнішніх технологій, що зазначені у 9-ій складовій, достатньо обмежена. Компанії в таких державах повинні розробляти та створювати найсучасніші товари та процеси для збереження конкурентної переваги. Для цього необхідне сприятливе для інноваційної діяльності середовище, яке має підтримку з боку державного і приватного секторів. Зокрема, йдеться про достатні інвестиції в наукові дослідження, особливо з боку бізнесу, високоякісні дослідницькі інститути, співробітництво у проведенні досліджень між університетами та бізнесом, а також захист інтелектуальної власності.

    Взаємозв’язок 12-и складових

    Хоча  дванадцять складових конкурентоспроможності представлені окремо, це не повинно зменшувати значення того, що всі вони взаємопов’язані. Це означає не лише взаємний зв’язок складових, але й те, що вони посилюють одна одну. Наприклад, бізнес не зможе застосувати інновації (12-а складова), якщо інституції (перша складова), які відповідають за захист інтелектуальної власності, не виконують своєї ролі, або, якщо робоча сила недостатньо освічена або погано тренована (п’ята складова). Незважаючи на те, що при підрахунку індексу дванадцять складових будуть агреговані в єдиний індекс, показники також вказані для кожної з 12-и складових окремо, таким чином надаючи можливість провести аналіз сильних та слабких сторін конкурентоспроможності країн. Висвітлюючи та визначаючи пріоритети щодо проведення заходів для розвитку економіки, а також сильні сторони, на які потрібно спиратися, цей аналіз формує основу для майбутнього вибору економічної політики. 

    3. Конкурентоспроможність  регіонів України

    У 2010 році Всесвітній економічний форум (ВЕФ) і Фонд «Ефективне Управління» провели третє дослідження конкурентоспроможності областей України. Цього разу кількість регіонів у вибірці було збільшено з п’ятнадцяти до двадцяти адміністративно-територіальних одиниць. Ці регіони сумарно виробляють приблизно 90% українського ВВП (див. таблицю 3.1).

    Тенденція збільшення економічних диспропорцій між регіонами в Україні збереглась. Так, у 2008 році Дніпропетровська область знову зайняла провідну позицію за показником валового регіонального продукту на особу (не враховуючи показник Києва) з результатом, який перевищував середнє значення по Україні майже вдвічі. Найменше значення (з відібраних двадцяти областей) було нижче середнього значення у країні на 35%.

    Нагадаємо, що в тих випадках, коли дані не були доступними на регіональному рівні, нами було використано національні дані. Крім того, усі регіони отримали однаковий бал за двома складовими конкурентоспроможності – макроекономічної стабільності і розміру ринку. Це пояснюється тим, що, наприклад, монетарна політика здійснюється урядом і НБУ та є однаковою на всій території країни, а регіональні ринки досить добре інтегровані між собою.

    Провідне  місце в рейтингу, як і в минулі роки, посідає місто Київ, що має 4,21 бали. У міжнародному рейтингу місто посідає 59-е місце поряд з такими країнами як Угорщина і Панама. За Києвом з незначним відставанням іде Дніпропетровська область, яка набрала 4,12 балів. Далі йдуть дві пари областей: Закарпатська і Львівська області (67-е і 69-е місця в глобальному рейтингу на рівні  з Уругваєм і Румунією) і АР Крим з Донецькою областю (72-е і 73-є місця, між Казахстаном і Латвією). Замикає умовну групу лідерів Харківська область, яка набрала 4,04 бали і посідає 76-е місце між Колумбією і Єгиптом.

    До  другої групи можна віднести області, значення індексу конкурентоспроможності яких дорівнює або є трохи меншим за середній бал двадцяти областей (3,97). Так, Полтавська, Черкаська і Хмельницька області йдуть одна за одною, посівши 87-е, 88-е і 89-е місця в глобальному рейтингу конкурентоспроможності. Запорізька, Одеська, Луганська і Херсонська області також ідуть щільною групою, набравши бали від 3,90 до 3,95. Херсонська область посіла 100-е місце в міжнародному рейтингу поряд із Лівією і Аргентиною.

    У третій групі представлені шість  областей, які отримали найнижчі бали. Волинська, Рівненська та Івано-Франківська  області посіли 102-104 місця поряд с Аргентиною і Гондурасом. Сумська, Житомирська і Вінницька області замикають регіональний рейтинг, при цьому Вінницька область посіла 111-е місце між Сенегалом і Сербією.

    У 2010 році розрив в міжнародному рейтингу між регіонами з найкращим і найгіршим рейтингом склав 52-і позиції, що менше, ніж у 2009 році (70 позицій). Найвище і найнижче значення регіонального індексу конкурентоспроможності відрізняються від середнього у вибірці на 6,0% і 5,0% відповідно. Це значно нижче, ніж відмінність в рівні ВРП на душу населення, яка досягає 35%-100% (не враховуючи Києв).

    Частково  це відбулося через недооцінку регіональних відмінностей, що пов’язано з використанням національних даних за низкою показників при розрахунку регіональних індексів.

    Цього року лідером за базовими вимогами конкурентоспроможності є АР Крим, а за іншими двома субіндексами перше місце посів Київ. Незважаючи на дуже низькі оцінки за низкою складових, АР Крим зміг отримати п’яте місце в рейтингу завдяки лідерству за якістю інфраструктури. Нарешті, аутсайдер рейтингу, Вінницька область, отримала відносно низькі бали за більшістю складових конкурентоспроможності.

    Цього року найбільші відмінності між регіонами спостерігаються за складником «інфраструктура» (розрив 2,42), найменш відчутним є контраст за складником «рівень розвитку фінансового ринку» (розрив 0,57). Як і раніше, в глобальному рейтингу українські регіони показують відносно високі результати за складовими «охорона здоров’я і початкова освіта», «вища освіта і професійна підготовка», а також «ефективність ринку праці».

    Більшість регіонів зберегли свої місця в рейтингу конкурентоспроможності за 2009-2010 рр. порівняно з минулим роком. Винятком стали три області, які суттєво змінили свої позиції в рейтингу: Запоріжжя з другого місця перемістилося на 11-е, АР Крим з 14-о на п’яте, а Закарпатська область з 15-о на третє. Такі зміни, насамперед, пояснюються результатами опитування керівників підприємств, які могли значно покращити або погіршити оцінку ситуації в регіоні. 

    4. Характеристика конкурентоспроможності Одеської області

    Одеська область посідає шосте місце  серед 27-и регіонів України за загальною чисельністю населення та за внеском у ВВП України. В області проживає приблизно 5,2% населення України і створюється приблизно 5% ВВП України. Валовий регіональний продукт Одеської області складає 96% загальнонаціонального показника (19 638 грн. на особу 2008 року). У 2008 році економіка регіону продемонструвала високі темпи зростання: ВРП збільшився на 11,9% проти 2,3% загалом у країні.

    У глобальному рейтингу область посідає 95-у позицію на одному рівні з Алжиром. Область демонструє середні у країні результати за субіндексами ІГК. За складовою «базові вимоги» посіла 10-у позицію у національному рейтингу та 97-е місце (між Гондурасом, Харківською областю та Перу) у глобальному рейтингу, не перевищуючи при цьому показники найбільш конкурентоспроможних країн-учасниць СНД (РФ, Казахстан, Азербайджан). За іншими субіндексами – «фактори підвищення ефективності» та «фактори інновацій та розвитку» область посідає 14-е та 11-е місця у регіональному рейтингу та 85-е і 102-е місця у глобальному рейтингу відповідно.

    За  складовою ефективності ринку праці  область посіла шосту позицію у регіональному рейтингу конкурентоспроможності та 23-ю в міжнародному, знаходячись на одному рівні з Грузією. Керівники бізнесу до конкурентних переваг області зараховують такі показники: гнучкість при встановленні заробітної плати (четверте місце в національному рейтингу і 10-е у глобальному) та стійкість працевлаштування (сьоме місце у регіональному рейтингу, та 11-е – у регіональному), а також співвідношення заробітної плати і продуктивності (четверте місце у регіональному рейтингу та 6-е у глобальному). Однак, при цьому за показником «можливість покластися на професійне управління» область має бал нижчий за середній в Україні та посідає 16-е місце у національному та 93-е місце у глобальному рейтингах, що можна порівняти з Росією. Це, імовірно, пов’язано із низькою оцінкою рівня підготовки кадрів у регіоні.

    За  складовою «інфраструктура» Одеська  область посідає сьоме місце  серед регіонів України та 83-є  у глобальному рейтингу, що відповідає рівню Індії. Майже всі показники  цієї складової отримали бал, вищий  за середній у країні. Якість загальної інфраструктури посідає 10-е місце у національному рейтингу. Так, якість доріг у національному рейтингу отримала доволі високу оцінку (сьоме місце з 20-и), однак, у глобальному рейтингу цей показник посідає тільки 122-е місце. Це свідчить про те, що якість доріг є загальноукраїнською проблемою. Якість портової інфраструктури отримала високу оцінку в національному масштабі, поступаючись лише АР Крим, а в глобальному рейтингу знаходиться на одному рівні з Єгиптом. За статистичними даними, область перебуває на другому місці за кількістю телефонних ліній, поступаючись тільки Києву, а у глобальному рейтингу знаходиться на одному рівні з Норвегією. Якість інфраструктури повітряних перевезень оцінена керівниками бізнесу значно вище за середню в Україні.

    За  складовою «рівень розвитку бізнесу» область посідає восьме місце  серед 20-и регіонів України, що відповідає середньому рівню у країні. У глобальному  рейтингу за цією складовою регіон розташувався на 85-ій позиції (рівень Угорщини). Область характеризується великою кількістю місцевих постачальників, стабільним рівнем розвитку бізнес-кластерів та готовністю до передання владних повноважень (оцінки вище середніх у країні).

    За  рівнем потенціалу до інновацій область демонструє результати, нижчі за середні в регіонах, а також і в глобальному рейтингу, посідаючи 17-у та 128-у сходинку відповідно. Найгіршу оцінку від керівників підприємств отримав показник державні закупівлі передових технологічних продуктів. Також низько були оцінені такі показники, як наявність наукових та інженерних кадрів, якість науково-дослідних установ та витрати компаній на науково-дослідні роботи.