Конкурентоспроможність регіонів України за методикою Всесвітнього економічного форуму (дослідження Фонду «Ефективне Управління»)

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 

Кафедра МЕВ 
 
 
 

Реферат на тему: „Конкурентоспроможність регіонів України за методикою Всесвітнього економічного форуму (дослідження Фонду «Ефективне Управління»)” 
 
 
 

Виконала:

cтудентка 53 гр. ФМЕ

Гудова  Ольга 

Керівник: Єрмакова О.А. 
 
 

Одеса  2011 

План:

Вступ 3

1. Структура та основні здобутки дослідження конкурентоспроможності України Фонду “Ефективне Управління”                                                             4

2. Дванадцять  складових конкурентоспроможності                                            5

3. Конкурентоспроможність  регіонів України                                                     9

4. Характеристика конкурентоспроможності Одеської області                       11

Висновки 14

Список використаних джерел 15

 

     Вступ

    Проект  оцінки конкурентоспроможності України  та її регіонів здійснюється Фондом «Ефективне управління» у партнерстві із Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) і за його методологією, яка покладена  в основу щорічного рейтингу ВЕФ  «Звіт про глобальну конкурентоспроможність». Конкурентоспроможність України ВЕФ  аналізує з 1997 року. Починаючи з 2008 року, завдяки підтримці й за участі Фонду «Ефективне управління», поряд  із визначенням національного рейтингу Україна отримує рейтинг конкурентоспроможності окремо взятих регіонів. 2008 року було досліджено 12 регіонів, а 2011 року Звіт про конкурентоспроможність охопить усі регіони України. 

    У перебігу проекту аналізуються основні  чинники, що впливають на конкурентоспроможність країни: рівень розвитку інституцій, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров'я  та освіта, ефективність ринків праці, товарів і капіталу, забезпеченість новими технологіями, рівень розвитку бізнесу та інновації. 

    Моніторинг  економічного розвитку, поданий у  Звіті, охоплює не лише українську економіку  в цілому, а й окремі регіони. Отриманий  рейтинг дає можливість визначити  лідерів серед українських регіонів, а також виокремити конкурентні  переваги і сфери для розвитку кожної області. Таким чином, подана у Звіті інформація допомагає  кожному регіону визначити пріоритетні  області свого розвитку і зрозуміти, що в першу чергу потрібно зробити  в регіоні для покращення якості життя. 

    Дослідження конкурентоспроможності України, результатом  якого є щорічний Звіт Фонду, не містить  прямих рекомендацій і навіть висновків  стосовно того, що потрібно робити. Це об’єктивна, добре структурована  інформація, яка становить являє  собою системний і комплексний  підхід до визначення пріоритетних галузей  розвитку і дуже важлива для ухвалення  економічних рішень на рівні керівництва  країни. 

    Фонд  регулярно проводить публічні презентації  та відкриті обговорення результатів  Звіту про конкурентоспроможність України та її регіонів. 

    Цей проект став передумовою для реалізації проекту сприяння регіонам України  у розробці та впровадженні стратегій  економічного розвитку. 

    1. Структура та основні  здобутки дослідження  конкурентоспроможності України Фонду “Ефективне Управління”

    Звіт  про конкурентоспроможність України 2009-2010 рік складений Фондом “Ефективне Управління” у партнерстві та за методологією Всесвітнього економічного форуму. Метою цього проекту є надання незалежної й об’єктивної оцінки конкурентоспроможності України загалом, так і її окремих регіонів. Звіт висвітлює сильні і слабкі сторони розвитку України та її областей і має на меті стимулювати початок проведення дискусій щодо економічного стану держави, при цьому звіт дозволяє визначити найбільш пріоритетні реформи. У звіті також представлена оцінка конкурентоспроможності країни та двадцяти з двадцяти семи її регіонів у порівнянні з економіками 133-ох країн, що входять до звіту про глобальну конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму.

    Перша з двох частин, що формують звіт, складається з 3-ох розділів. Перший розділ досліджує рівень виробництва на території країни та її регіонів, другий – рівень конкурентоспроможності України у міжнародному контексті, а третій розділ висвітлює конкурентоспроможність окремих регіонів держави. Звіт складається з трьох розділів, а також включає профілі конкурентоспроможності України,  досліджуваних регіонів країни та деяких країн,  що використовуються для порівняння, таких як Бразилія, Польща та Російська Федерація.

    У розділі 1 викладені основні методологічні засади оцінки конкурентоспроможності кожного регіону.

    У цьому звіті використовується методологія Всесвітнього економічного форуму, яка також застосовується у серії Звітів про глобальну конкурентоспроможність з 1979 року. З часу публікації першого звіту методологія оцінки конкурентоспроможності змінювалась і доповнювалась, і зараз є однією з найдосконаліших у світі. Індекс глобальної конкурентоспроможності є надзвичайно вичерпним показником, який досліджує конкурентоспроможність національних економік, враховуючи макро- та мікроекономічні засади конкурентоспроможності, що складається з наступних дванадцяти основоположних понять: державні та приватні організації, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я та початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність ринку праці, рівень розвитку інституцій фінансового ринку, рівень технологічного розвитку, масштаби ринку, рівень розвитку бізнесових структур, та впровадження інноваційних технологій. За методологією ВЕФ, конкурентоспроможність - це сукупність інституцій, норм та факторів, які визначають рівень продуктивності економіки. Рівень продуктивності економіки, у свою чергу, визначає рівень добробуту, який може бути досягнутий у країні. Громадяни в більш конкурентоспроможній економіці, як правило, мають вищий рівень доходу. Рівень продуктивності також визначає норму прибутку та інвестицій в економіці. Ймовірність зростання більш конкурентоспроможної економіки вища, ніж менш конкурентоспроможної, оскільки норма прибутку та інвестицій визначає рівень зростання економіки. Отже, для виходу з економічної кризи та покращення добробуту громадян необхідно створювати умови для підвищення конкурентоспроможності України.

    У Розділі 2 представлені результати оцінки рейтингу конкурентоспроможності економіки України у порівнянні з іншими 133-ома країнами за дванадцятьма складовими Індексу глобальної конкурентоспроможності. Україна посідає 82-е місце в рейтингу глобальної конкурентоспроможності 2009-2010 (з 133-ох країн, що увійшли до цього звіту). За минулий рік її рейтинг впав на 10 позицій, що викликано насамперед негативними наслідками світової фінансової кризи для економіки країни.

    У Розділі 3 подано результати оцінки конкурентоспроможності регіонів України (див. Рисунок 2) та аналіз найбільш сильних та слабких аспектів розвитку їх економіки. У 2010 році розрив  між регіонами з найкращим та найгіршим індексами склав 52-і позиції, що менше ніж у 2009 році (70 позицій). Найвище та найнижче значення регіонального індексу конкурентоспроможності відрізняється від середнього у вибірці на 6,0% та 5,0% відповідно. Це менше за різницю у рівнях валового регіонального продукту на особу, що сягає 35%-100% (не враховуючи показник Києва).

    Насамкінець, у другій частині звіту представлено статистичні дані результатів опитування керівників підприємств, що стали основою  для оцінки рейтингу конкурентоспроможності України та її регіонів. 

    2. Дванадцять складових конкурентоспроможності

    Враховуючи  постійний прогрес теоретичних  і прикладних економічних досліджень, методологія, яка використовується Всесвітнім економічним форумом для оцінки конкурентоспроможності країн, з часом неминуче еволюціонує. Останнім кроком у цій еволюції став індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК), який був розроблений у співпраці з професором Хав’єром Сала-І-Мартіном з Колумбійського Університету та вперше представлений у 2004 році.

    Відтоді ІГК став головним індексом ВЕФ для вимірювання національної конкурентоспроможності. ІГК був розроблений для оцінки потенціалу зростання країн у середньостроковій та довгостроковій перспективі, з огляду на поточний рівень розвитку та з усвідомленням того факту, що конкурентоспроможність – «це набір інституцій, політик і факторів, які визначають рівень продуктивності країни».

    ІГК увібрав у себе основні новітні  економічні ідеї щодо конкурентоспроможності й, з урахуванням складності процесу  економічного зростання, бере до уваги  зважене середнє значення великої кількості різних складників, кожний з яких відображає один з аспектів конкурентоспроможності. Складники, згруповані у 12 складових конкурентоспроможності, котрі наведені нижче.

    Складова 1: Державні та приватні інституції

    Інституціональне середовище формує базу, у межах якої приватні підприємці, компанії та уряди взаємодіють один з одним з метою отримання доходу та збагачення економіки, таким чином суттєво впливаючи на конкурентоспроможність та економічне зростання. Якість інституціонального середовища впливає на спосіб, у який різні суспільства розподіляють свої переваги та зазнають втрат від реалізації стратегій і програм розвитку. Крім того, вона позначається на інвестиційних рішеннях і організації виробництва.

    Складова 2: Інфраструктура

    Високорозвинена інфраструктура має велике значення для ефективного функціонування економіки, оскільки вона є важливим чинником, що визначає місце розташування економічної діяльності, а також види діяльності або сектори, що можуть набути високого рівня розвитку в економіці. Високоякісна транспортна інфраструктура зменшує вплив відстаней між регіонами, що забезпечує реальну інтеграцію національного ринку та зв’язок з ринками інших країн і регіонів. Вона також стимулює рух робочої сили в країні у пошуку найбільш придатних робочих місць. Економіка також залежить від безперешкодного постачання електроенергії в необхідному обсязі, що забезпечує належний режим роботи підприємств та заводів. Нарешті, широка й розвинена телекомунікаційна мережа гарантує швидкий і вільний потік інформації.

    Складова 3: Макроекономічна стабільність

    Макроекономічна стабільність сама по собі не може збільшити продуктивність країни. Однак, макроекономічний хаос серйозно шкодить економіці. Компанії не в змозі прийняти обґрунтовані рішення при нестійкому рівні цін, фінансовий сектор не може функціонувати, якщо в державі спостерігається гігантський дефіцит бюджету. Держава не може ефективно надавати послуги, якщо вона повинна виплачувати величезні відсотки за попередні борги.

    Складова 4: Охорона здоров’я та початкова  освіта

    Здорова та освічена робоча сила має життєво важливе значення для конкурентоспроможності й продуктивності країни. Хворі працівники створюють значні додаткові витрати для бізнесу, оскільки відсутні або працюють менш продуктивно. Інвестиції в охорону здоров’я надзвичайно важливі як з економічного, так і з морального погляду. Крім здоров’я, ця складова також враховує рівень та якість початкової освіти населення.

    Складова 5: Вища освіта та професійна підготовка

    Якісна  вища освіта та професійна підготовка мають вирішальне значення для економік, які намагаються рухатися вперед ланцюгом створення додаткової вартості, не обмежуючись простими виробничими процесами та продукцією. Для урахування такої концепції у цій групі факторів оцінюється рівень зарахування до середніх шкіл і ВНЗ, а також якість освіти. Рівень навчання та наявність професійної підготовки також враховується, оскільки вони забезпечують працівникам можливість регулярно поліпшувати свої навички при роботі з постійно обновлюваними виробничими системами.

    Складова 6: Ефективність ринку товарів

    Країни  з ефективними ринками виробляють необхідний асортимент товарів та послуг з урахуванням умов попиту-пропозиції. Крім того, такі ринки гарантують, що товари продаватимуться та купуватимуться найефективнішим чином. Здорова ринкова конкуренція на внутрішньому та зовнішньому ринках важлива для підвищення ринкової ефективності та, відповідно, продуктивності бізнесу. Вона гарантує виживання найефективнішим фірмам. Ефективність ринку також враховує умови попиту, який змушує компанії впроваджувати інноваційні рішення та орієнтуватися на потреби клієнта, таким чином, стимулюючи здорову конкуренцію.

    Складова 7: Ефективність ринку праці

    Ефективність  і гнучкість ринку праці вкрай важливі для забезпечення швидкого переміщення працівників з одного сектора в інший, що стимулює найбільш ефективне їх використання в економіці та створює необхідну ініціативу для максимальної самовідданості на робочому місці. Крім того, гнучкість ринку праці передбачає, що бізнес може незалежно змінювати заробітну плату працівникам, і що у результаті відносини між роботодавцем та працівником стабільно добрі. Ефективність ринку праці забезпечує рівність між жінками і чоловіками та можливість утримувати таланти від виїзду за кордон.