Конкуренція та визначення її місця в ринковій економіці. Форми і функції конкуренції. Типи конкурентної поведінки. Закон конкуренції

Конкуренція має негативні  й позитивні риси. До позитивних відносяться: розвиток матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, примушує постійно поновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками і активно впроваджувати їх у виробництво.

 

Рис. 1.1 Позитивні риси конкуренції

 

Водночас конкуренція  має негативні риси: витиснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляції.

 

Рис. 1.2 Негативні риси конкуренції

 

Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. Серед них найважливіші такі: наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту чи послуги, свобода вибору господарської діяльності виробників, відповідність між попитом і пропозицією, наявність ринку засобів виробництва, який дає можливість вільного вибору господарської діяльності.

В залежності від застосовуваних методів розрізняють цінову, нецінову і нечесну конкуренцію. Цінова конкуренція  означає, що основним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перевагу має той, хто досягає індивідуальної вартості, нижчої, ніж ринкова ціна. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення продуктивності живої праці. На ринку нездатність деяких фірм до зазначеної діяльності в кінцевому підсумку означає усунення їх іншими фірмами.

Нецінова конкуренція  може здійснюватися шляхом підвищення якості продукції, використання реклами, надання безплатних консультацій щодо використання купленого товару, забезпечення гарантійного ремонту, надання запасних частин тощо.

Нечесна конкуренція  являє собою діяльність господарського суб'єкта, що спрямована на одержання  комерційної вигоди і забезпечення панування на ринку шляхом обману споживача, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Основними способами такої конкуренції є : дезінформація з боку виробника споживачів і господарських суб'єктів про товар і послуги; використання товарного чи фірмового найменування без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані; поширення компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів; здійснення тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів тау наданні кредитів; встановлення більш високих окладів і різних пільг з метою з метою перехоплення провідних спеціалістів фірм-конкурентів тощо.

Отже, ринковий механізм як механізм зрівнювання попиту та пропозиції у певні історичні періоди набуває різних форм. Його розвиток визначається взаємодією конкуренції та монополії.

Конкуренція в ринковій економіці виконує цілий ряд дій:

1. Здійснює вплив на процес ціноутворення. Причому цей вплив на процес, як буде показано нижче, кожна форма конкуренції здійснює по-різному.
2. Стимулювання до науково-технічного прогресу. Цю функцію, знову ж таки, по-різному виконує кожна з вищеназваних форм конкуренції. Великі підприємства, наприклад, вкрай суперечливо впливають на розвиток науки і техніки. Досягнувши монопольного положення на ринку, велика господарська одиниця повільно реагує на зміни науково-технічного прогресу до того часу, поки не відчує загрози втрати монопольного права на ринку збуту.
3. Є регулятором в умовах ринкової економіки суспільного процесу відтворення.

Сучасна конкуренція  має кілька рівнів. На рівні великих  корпорацій характерна тенденція до олігополістичної конкуренції. У відносинах великих корпорацій з дрібними та середніми фірмами верх бере тенденція  до монополістичної конкуренції. У відносинах між дрібними та середніми підприємствами конкуренція проявляється значною мірою як досконала.

В сучасних умовах конкуренція  товарних форм капіталу доповнюється або замінюється конкуренцією продуктивного  і грошового капіталу.

 

РОЗДІЛ 2 Види конкуренції. Типи конкурентної поведінки

2.1 Форми та види конкуренції

 

На відміну від попереднього стану конкуренції, сучасна ринкова  економіка розвинутих країн відбиває ті глибокі зміни, що відбуваються в  процесі відтворення економічної  системи. Індивідуальна приватна власність, що панувала раніше, поступається місцем корпоративній організації власності і капіталу. Збагачуються форми господарювання, посилюються зв'язки між ними. Дедалі різноманітнішими стають види конкуренції, про що дає певне уявлення (рис. 2.1, 2.2).

 

 

Рис. 2.1. Види конкуренції за кількісними ознаками

 

Внутрігалузева конкуренція являє  собою суперництво підприємств  однієї галузі, що випускають однакову продукцію: взуття, тканини, продукти харчування тощо. Вона спричинює виникнення ринкової вартості товару.

Міжгалузева конкуренція складніша: охоплює суперництво за сфери  більш вигідного застосування капіталу. Внаслідок постійних переливів  капіталу зі сфер менш прибуткових  до сфер більш прибуткових, формуються ціни виробництва, які відбивають ці умови.

Вихід продукції великих корпорацій на міжнародні ринки є свідченням міжнародної конкуренції. Цей вид  суперництва пов'язаний з глобалізацією  світової економіки, пануванням транснаціональних  об'єднань.

 

 

Рис. 2.2. Види конкуренції за якісними ознаками

 

Досконала або чиста  конкуренція зустрічається в  закінченому вигляді досить рідко. Ознаки досконалої конкуренції такі:

• ринкова структура характеризується значною кількістю;
• продавців і покупців товару;
• спостерігається однорідність, стандартизованість продукції;
• відбувається мобільний рух ресурсів, відсутні перепони для входження в галузь і вихід з неї;
• жоден з учасників конкурентної боротьби не має влади над цінами й можливості контролювати їх;
• повна інформованість учасників про ціни та умови виробництва.

Чиста (досконала) конкуренція  має місце тоді, коли на ринку  велика кількість продавців і  покупців, на цьому ринку є однорідний товар, продавці та покупці не мають  будь-яких персональних переваг, володіють повною інформацією про ринкові ціни та обсяги випущеної продукції і мають можливість вільного доступу до ринку та виходу з нього. Прикладів такого ринку в практиці дуже мало (валютна біржа, товарна біржа та інші біржі), тому переважає недосконала (обмежена) конкуренція, шли далеко не всі продавці можуть запропонувати певний товар за діючою ціною.

Своєрідною модифікацією чистої монополії є так звана  природна монополія. Вона має місце  в тих сферах господарської діяльності, в яких конкуренція небажана або несприйнятлива форма економічних відносин. Прикладом природної монополії є транспортування нафти, газу та інших речовин трубопровідним транспортом, передача та розподіл електричної енергії, користування залізничними коліями, управління повітряним рухом, централізоване водопостачання. Монополістична конкуренція означає панування на ринку однієї фірми і можливість останньої впливати на встановлення цін.

Прийнято розрізняти такі форми недосконалої конкуренції: міжгалузева, внутрішньогалузева, чиста, олігополістична та монополістична.

Міжгалузева конкуренція  являє собою суперництво виробників різних галузей господарства за більш  прибуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу з однієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову. Міжгалузева конкуренція сприяє утворенню середньої норми прибутку, формуванню пропорцій суспільного виробництва, розвитку нових галузей, а також виникненню суперечності між виробниками різних галузей і виникненню економічних криз.

Внутрішньогалузева конкуренція становить собою суперництво виробників всередині кожної галузі за одержання прибутку. Вона сприяє формуванню суспільно необхідних затрат на виробництво товару, зниженню затрат виробництва і збільшенню прибутку, розвитку НТП, збільшенню обсягів виробництва і насиченню ринку товарів, утворенню і зниженню ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників, виникненню економічних криз.

Монополістична конкуренція  уособлює ситуацію, за якої на ринку  панує відносно велика кількість  виробників. Вони створюють різновиди товарів, що задовольняють в принципі одну і ту саму потребу. Кожен з учасників цієї конкуренції має обмежений контроль над ринковою ціною. Суперники можуть використовувати як цінові, так і нецінові методи конкуренції. Це пов'язано з диференціацією продукту, можливостями удосконалення якості товарів, умов їх продажу, дизайну, реклами.

Олігополія означає  панування на ринку декількох  фірм, що пропонують стандартизовані  або схожі товари й послуги. Це можуть бути, зокрема, комп'ютери, автомобілі, засоби зв'язку, сучасна побутова техніка. Підприємства-олігополісти ведуть виробництво в значних масштабах. На ринках, де вони займають панівне становище, спостерігається складність входження в галузь нових підприємств, наявність стимулів до злиття, домовленостей на усунення конкурентів.

Олігополістична конкуренція  має місце тоді, коли на ринку  панує декілька великих фірм - не більше шести. Олігополія виникає тому, що конкуруючим фірмам дуже важко  вийти на ринок через обмеженість  ресурсів, насиченість попиту на цей товар, захищеність товару патентом.

Наведена характеристика різних форм конкуренції дає підставу стверджувати, що гонитва підприємців  за прибутком, намагання посилити свої позиції на ринку може не тільки викликати позитивні зрушення, а й призвести до домовленостей, злиття фірм із метою усунення обмежень, зумовлених конкуренцією. Нечесні дії, або дії, що спричиняють збитки, пригнічують конкуренцію, утворюють недобросовісну конкуренцію, її засобами можуть бути цінова дискримінація, фальшива реклама, різні види прямого втручання. Саме тому головною конструкцією сучасної ринкової системи господарювання стає перехід від примітивної до культивованої конкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою.

 

2.2 Типи конкурентної поведінки

 

Конкуруючі суб’єкти поводять себе на ринку по різному, виходячи з конкретних умов і тих  задач, які вони перед собою ставлять. Можна виділити три основних типи конкурентної поведінки (Рис. 2.3).

Рис. 2.3 Типи конкурентної поведінки

 

Креативний тип конкурентної поведінки  передбачає забезпечення переваг над  суперниками шляхом введення якихось  нових компонентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології, або  нові форми організації виробництва  і т.д.). Суттєвою ознакою креативної конкуренції є прагнення ринкових контрагентів до зміни існуючої структури попиту і пропозиції.

Пристосувальна конкурентна  поведінка - це упередження дій конкурентів  в галузі модернізації виробництва. Вона застосовується тоді, коли підприємець  не впевнений у своїх іноваційних можливостях. В цьому випадку він намагається скопіювати насамперед у стислі терміни досягнення своїх суперників.

Гарантуюча конкурентна  поведінка покликана забезпечити  стабілізацію на тривалу перспективу  досягнутих позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни асортименту продукції, надання додаткових послуг, пов’язаних з гарантійним обслуговуванням. Цей тип конкурентної поведінки застосовується, як правило, тоді, коли підприємець не має можливостей суттєво змінювати виробничу і комерційну програми і має слабку іноваційну базу.

 

Розділ 3 Напрямки і проблеми формування конкурентного середовища в умовах становлення ринкової економіки України

3.1 Проблеми формування конкурентного середовища в умовах сучасної України

 

У нашій країні є всі  необхідні передумови для формування ефективного конкурентного середовища, прийнято ряд важливих законів України та створено відповідні державні органи, що мають опікуватися цими проблемами. Але у сфері конкуренції залишається дуже багато невирішених проблем, які, у свою чергу, є причиною більшості гострих кризових явищ в економіці.

Останнім часом надзвичайно  актуальною є загальна проблема монополізації  торгівлі. Безліч проблем, які набувають  тривалого, затяжного характеру, і  у сфері природних монополій. Це відбувається через те, що шляхом адміністративного регулювання здійснюється лише боротьба з наслідками криз, але для  вирішення цих проблем потрібно створювати об'єктивні регулятори суспільно-економічних процесів. Таким об'єктивним регулятором і є конкурентне середовище, що може бути створене як завдяки демонополізації окремих суб'єктів господарювання, так і шляхом усунення бар'єрів доступу на проблемні ринки.

Явним прикладом є ситуація у житлово-комунальній сфері. Практично в усіх регіонах країни робота цієї сфери періодично паралізується різким збільшенням тарифів на послуги цієї сфери. Причиною подорожчання послуг є відсутність запроваджувати конкурентні відносини у цій сфері, хоча альтернатив сучасному комунальному господарству існує багато. Припиняється будь-яке намагання запровадження альтернативних шляхів задоволення суспільних потреб у послугах тепло і водопостачання, вивезення та утилізації сміття, надання послуг з обслуговування житлових приміщень. Спостерігається намагання законсервувати монополію раніше державних, а тепер все частіше приватних підприємств.