Конкуренція та визначення її місця в ринковій економіці. Форми і функції конкуренції. Типи конкурентної поведінки. Закон конкуренції

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

 

Луганський національний аграрний університет

 

 

 

Кафедра економічної  теорії

і маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з мікроекономіки

 

на тему: „Конкуренція та визначення її місця в ринковій економіці. Форми і функції конкуренції. Типи конкурентної поведінки. Закон конкуренції.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав студент ІІІ  курсу

ЦЗДО

Спеціальності: „Економічна кібернетика”

Шифр      12001

Самойлов Олександр Миколайович

 

Перевірив:

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.

 За визначенням  ринок - це організована структура, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції.

Конкуренція як економічна категорія, це боротьба між товаровиробниками  за найвигідніші умови виробництва  і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Конкуренція - об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Дія інших економічних  законів також відбувається у  формі примусових сил конкурентної боротьби, внаслідок чого конкуренція  є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою  частиною її господарського механізму. Конкуренція - це важливий складовий компонент механізму ринкової економіки. Конкуренція являє собою економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов'язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам. Значення конкуренції дуже важливе - завоювати ринок у боротьбі за споживача, перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку. Конкуренція сприяє регулюванню темпів і обсягів виробництва, сприяє впровадженню науково-технічних досягнень, підвищенню продуктивності праці.

Конкурентність ринку  визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію тим більш конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. Це можливо лише в разі, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, й сприймає її як таку, що визначається ринковим попитом і пропозицією. Такий ринок називається досконало конкурентним. А фірми, що діють в умовах досконало конкурентного ринку, не ведуть між собою конкурентної боротьби. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умови реалізації своєї продукції (в першу чергу на ціни), то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, досконало конкурентним уже не вважається.

Мета дослідження –  дослідження сутності конкуренції  як категорії ринкової економіки.

Завдання роботи:

Вивчити різновиди, форми, економічні закони та умови виникнення конкуренції.

Особливості конкурентних процесів в сучасних умовах.

Об`єкт дослідження  – конкуренція та її види.

Актуальність роботи – сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм, що складається з різноманітних  виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок. Створення конкурентного середовища й подолання монополізму у наш час є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні.

 

Розділ 1 Конкуренція, як економічна категорія

1.1 Конкуренція: сутність, функції

 

Конкуренція між виробниками  являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу  встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку.

Як економічна категорія  конкуренція – це боротьба між  товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту  товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків”.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує  в ринковій економіці наступні функції:

• функція регулювання;
• функція мотивації;
• функція розподілу;
• функція контролю.

Функція регулювання. Для  того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець  має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації. Для  підприємця конкуренція означає  шанс та ризик одночасно:

• підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;
• підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція  не тільки включає стимули до вищої  продуктивності, але і дозволяє розподіляти  доход серед підприємств і  домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском.

Функція контролю. Конкуренція  обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино  можливу ціну, то конкуренція надає  покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип оптимальної інтенсивності конкуренції в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

• технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);
• підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Масштаб інтенсивності  конкуренції визначається тим, наскільки  швидко переваги в прибутку втрачаються  в результаті успішного відтворення  інновацій конкурентами.

В кожній ринковій економіці  існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.

Визнання суті конкуренції  як важливого інструменту ринку, найбільш впливового засобу зниження цін і задоволення споживчого попиту вимагає з'ясування форм її прояву. Крім того, слід пам'ятати, що ринкова економіка за тривалі роки свого існування накопичила певні риси, що призвело до істотних змін у дії конкурентних механізмів. На зміну ринковій економіці епохи вільної конкуренції прийшла сучасна економіка.

Для ринкової економіки  епохи вільної конкуренції дії  кожного підприємця мотивуються  його особистими інтересами. Намагання максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Роль держави у такій системі господарювання зводиться до захисту приватної власності.

1.2 Закон конкуренції та його роль у ринковій економіці

 

Закон конкуренції виконує  роль важливої рушійної сили розвитку економічної системи, оскільки охоплює  найрізноманітніші об'єкти і суб'єкти конкурентної боротьби.

Закон конкуренції це наявність внутрішньо необхідних, сталих і суттєвих, прямих і зворотних зв'язків та відносин  між різними економічними суб'єктами , які  є примусовою силою у боротьбі за найвигідніші умови виробництва, збуту, привласнення максимальних доходів, насамперед прибутку.

Кожний економічний  суб'єкт такої боротьби має свої специфічні потреби, інтереси,  цілі, використовує різні форми та методи, конкурентної боротьби.

Роль рушійної сили закон  конкуренції виконує і тому, що пронизує інші економічні закони, у яких є суперечливі сторони, представлені різними суб'єктами з протилежними потребами та інтересами: закон вартості закон попиту і пропозиції, закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил та ін.

Оскільки закон конкуренції  діє від часу виникнення товарного  виробництва і йому притаманні спільні  властивості у кількох суспільно-економічних  формаціях, то його можна віднести до загальних економічних законів.

Закон конкуренції конкретизується  у властивих кожній окремій формації специфічних законах конкурентної боротьби. За капіталістичного способу виробництва специфічний закон конкуренції має якісні форми вияву у сфері промислового, торговельного, банківського та інших видів капіталу. У цих формах конкурентна боротьба розвивається відповідно до вимог загального та специфічного законів конкуренції, згідно з логікою розвитку та функціонування промислового, торговельного й інших видів капіталу, що передбачає свої особливі методи і об'єкти конкурентної боротьби, її наслідки тощо. У такому аспекті можна говорити про окремі форми капіталу, що існували у межах індивідуальної капіталістичної власності, яку пронизувала вільна конкуренція.

Панівною формою власності  на вищій стадії капіталізму поступово  стає колективна капіталістична власність у формі акціонерних компаній: промислових, торговельних, банківських. З'являються нові об'єкти та суб'єкти конкурентної боротьби. З розвитком технологічного способу виробництва виникають міжнародні монополії, конкуренція поширюється за межі окремих країн, її об'єктами стають джерела сировини, електроенергії, ринки збуту, заощадження населення, цінні папери, інтелектуальна власність, а суб'єктами — транснаціональні корпорації, транснаціональні банки та ін.. Специфічні та спільні закони конкуренції модифікуються, що виявляється в перетворенні вільної конкуренції на регульовану.

На вищому ступені  державно-монополістичного капіталізму  розвиваються державна, інтегрована  капіталістична та змішана форми  власності. Об'єктами конкуренції стають державні замовлення, квоти держав у зовнішній торгівлі тощо, а її новими суб'єктами — міжнародні економічні організації різних рівнів. Конкурентна боротьба йде насамперед між гігантськими монополістичними об'єднаннями однієї і різних країн, всередині них, між державними монополістичними компаніями, а також між підприємствами немонополістичного сектору економіки і різними формами власності. Конкуренція перетворюється з регульованої на національному рівні на регульовану на міжнародному рівні. її центр переміщується зі сфери обігу до сфери виробництва, з галузевого — на міжгалузевий, з національного — на інтернаціональний рівні тощо.

На нижчій стадії капіталізму  закон конкуренції капіталістичного способу виробництва в межах  національних країн діє у формі вільної конкуренції, на вищій стадії капіталізму — у формах монополістичної конкуренції, у змішаних формах, а також у формах конкуренції "природних монополій" зі змішаними. На інтернаціональній основі закон конкуренції діє у формі транснаціональної конкуренції, що передбачає боротьбу, передусім між транснаціональними корпораціями та відносини субординації між транснаціональною конкуренцією і формами конкуренції на національній основі. Окремі форми конкуренції на вищій стадії капіталізму пригнічують, послаблюють досконалі форми конкуренції, які є найпотужнішими з погляду рушійних сил розвитку економічної системи. Тому державне регулювання  і держава, наднаціональні органи запроваджують комплекс заходів, спрямованих на недопущення критичних форм руйнування конкурентних сил, як правило, формуючи антимонопольне законодавство.

1.3 Конкуренція та визначення її місця в ринковій економіці

 

Важливу роль в ринковій економіці відіграє конкуренція. Вона являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками матеріальних благ та послуг з метою панування на ринку та одержання сталого прибутку.