Коньюктура ринку та сегментація ринку

Міністерство  освіти і науки України, молоді та спорту України

Харківський національний технічний університет

 будівництва та архітектури 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з економіки  праці 

варіант № 2 
 
 
 
 
 

                                                                       

                                                                                         Виконала: студентка

                                                                                         заочного факультету

                                                                                  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків 2011 рік

ЗМІСТ

1. Що таке кон’юктура ринку праці і якою вона буває?.....................................3
2. Що таке сегментація ринку праці? Чим відрізняється первинний та вторинний ринки праці?.....................................................................................8
3. Завдання 1……………………………………………………………………...13
4. Завдання 2……………………………………………………………………..18

    Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Що  таке кон’юктура ринку праці і якою вона буває?

   Термін "кон'юнктура" походить від латинського  слова "conjungo", що означає "з'єдную", "зв'язую". Поняття "кон'юнктура  товарного ринку" та "загальногосподарська кон'юнктура" найчастіше використовують, коли йдеться про характеристику конкретної ситуації, що склалася на даний момент або за певний проміжок часу на товарному ринку або в народному господарстві країни.

   Кон’юнктура ринку — це сукупність умов, що визначають конкретну економічну ситуацію ринку на певний момент чи відрізок часу. Оцінка та аналіз ринкової кон’юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності і маркетингу на всіх рівнях управління, а також щодо формування державної політики регулювання ринку за допомогою соціально-економічного та податкового впливу.

   Основним  завданням статистичного вивчення кон’юнктури ринку є визначення характеру й ступеня збалансованості, насамперед, співвідношення між попитом та пропозицією. Суть дії ринкового механізму виявляється у намаганнях попиту й пропозиції зрівноважитись. Однак цей процес, маючи стохастичний характер, відбувається під постійним впливом великої кількості суперечливих чинників, що зумовлює наявність постійних коливань та відхилень від основної тенденції ринку.

   Пропозиція  товарів і послуг досліджується  в цілому та у розрізі окремих товарів, виробників, торгових посередників і регіонів. Основними показниками є: а) обсяг, структура і динаміка пропозиції; б) сировинний та виробничий потенціал пропозиції; в) еластичність пропозиції.

   Пропорційність  ринку залежить як від попиту, так і від пропозиції, її основними показниками є: співвідношення попиту й пропозиції; співвідношення ринків засобів виробництва, товарів і послуг; структура товарообігу; питома вага ринку між виробниками, оптовими та роздрібними продавцями; структура продавців за формами власності; структура покупців; регіональна структура.

   Пропорційність  ринку характеризується також за допомогою балансового методу, відносних  величин структури й координації  індексів, середніх квадратичних та лінійних відхилень, коефіцієнтів еластичності.

   Впливають на пропорційність ринку такі чинники, як: тенденція розвитку ринку; стійкість  і циклічність ринку; регіональні  особливості ринку; ділова активність партнерів; комерційний ризик; масштаб  ринку тощо. 

   Тенденція розвитку ринку досліджується за допомогою таких показників: темпи зростання, параметри трендів реалізації, цін, товарних запасів, інвестицій і прибутку.

   Стійкість і циклічність  ринку вивчають за такими показниками: коефіцієнтами варіації продажу, цін і товарних запасів у часі й просторі; параметрами моделей сезонності й циклічності розвитку ринку.

   Регіональні особливості стану  і розвитку ринку простежуються за такими показниками: регіональною варіацією співвідношення попиту й пропозиції, рівнем попиту в розрахунку на душу населення, динамікою основних параметрів розвитку ринку.

   До  основних показників ділової активності відносять: портфель замовлень, його склад, заповненість і динаміку; кількість, розмір, частоту і динаміку угод; ступінь завантаження виробничих і торгових потужностей.

   Основними показниками комерційного або ринкового ризику є: інвестиційний ризик, ризик прийняття маркетингових рішень і ризик випадкових ринкових коливань.

   Масштаб ринку залежить від рівня монополізації та конкуренції. Його основними показниками виступають: кількість фірм на ринку кожного товару, їх розподіл за формами власності та за спеціалізацією; загальний обсяг реалізації товарів і послуг; рівень приватизації; питома вага малих, середніх і великих фірм у загальному обсязі ринку.

   Особливістю більшості показників кон’юнктури ринку є використання їх як параметрів статистичних моделей, які відображають тенденції й циклічність розвитку ринку.

   Багато  показників кон’юнктури ринку відображають не статичне явище, а динамічний або  варіаційний процес, інші показники характеризують структуру й структурні зрушення в кон’юнктурі ринку.

   Кон’юнктурні  характеристики тенденцій можуть бути отримані лише в результаті відповідної  обробки брендових моделей.

   Такий основний і об’ємний показник, як попит  безпосередньо не вимірюється, а піддається лише непрямій оцінці. Характеристика іншого об’ємного показника масштабу ринку доповнюється такими частковими показниками як обсяг реалізації, кількість договорів, кількість продавців і покупців. Кон’юнктура ринку є складним комплексом взаємозв’язків і взаємозумовлень. Для її оцінки використовується показник еластичності попиту й пропозиції, який виражає дію відповідних ринкових законів.

   Оскільки  ринок - явище динамічне, то його розвиток у часі відображає система показників рядів динаміки та їх аналіз. Способами виявлення тенденцій розвитку ринку є трендові моделі, графічні методи тощо.

   Ринку властиві прояви стихійності, що веде до диспропорцій, різної інтенсивності  і виявляється через коливання  певних параметрів ринку. Статистичне коливання характеризується різними показниками варіації. Ступінь стійкості розвитку ринку в часі характеризується відхиленням фактичних рівнів від тренду і вимірюється коефіцієнтом апроксимації.

   Розвитку  ринку властива циклічність різної тривалості й послідовності. У межах одного року — це, як правило, сезонні коливання, інтенсивність яких визначають через коефіцієнти варіації. Сезонну хвилю, її характер і силу для різних товарів і послуг оцінюють та моделюють за допомогою різних статистичних способів (простої середньої, методом Персонса, плинної середньої, аналітичного вирівнювання, рядами Фур’є).

   Ринкова ситуація на мікро і макрорівнях відображається показниками ділової активності, які дають змогу градуювати стан ринку. На макрорівні застосовують такі важливі показники, як стан і поведінка цін, наявність і рух товарної маси (товарообіг, товарні запаси), а також низку показників ринків цінних паперів, інвестицій, праці тощо. Для аналізу ринкової економіки в цілому використовують статистичні індекси показників, що входять в складну прогнозну модель ринку, яка називається економічним барометром.  На мікрорівні до показників ділової активності відносять кількість, обсяг і характеристики укладених контрактів на закупівлю та продаж товарів і послуг, повноту завантаженості і зайнятості персоналу, прибутковість кожного замовлення і всієї сукупності замовлень.

   Важливою  складовою системи показників кон’юнктури  ринку є оцінка рівня монополізації  та конкуренції. Вона об’єднує такі показники, як кількість і розмір підприємств і фірм, їх частку на ринку та розподіл за відповідними показниками. Для сучасного ринку велике значення має характеристика процесів приватизації, демонополізації та роздержавлення економіки України.

   Статистика  використовує низку специфічних методів кон’юнктурного аналізу, який ґрунтується переважно на неякісних та атрибутивних оцінках ринкової ситуації. Як правило, всі вони визначаються експертним способом, і на цій основі формуються висновки про стан і тип ринку. Наприклад, сприятлива кон’юнктура (збалансований ринок, стабільний або зростаючий товарообіг, рівновага цін) або, навпаки, нестабільна кон’юнктура (диспропорції ринку, відсутній або слабкий попит, різке коливання цін, зростання товарних запасів тощо). Однак першоосновою якісних оцінок завжди є кількісні характеристики основних ринкових процесів. Кількісні оцінки даються з допомогою експертного моделювання або візуальної оцінки цифрового матеріалу. Такі оцінки часто мають певну невизначеність і розпливчатість межі, але вони досить оперативні й недорогі.

   Як  інструменти вимірювання та оцінки кон’юнктури ринку використовують кон’юнктурні індикатори, до яких відносять  ціни, товарні запаси, показники  ділової активності, досвід і думки  спеціалістів та ін. Залежно від  поставленої мети аналізу та особливостей розвитку ринку ці показники можуть бути абсолютними, відносними і середніми величинами.

   Ринок можна оцінювати за набором і зіставленням між собою в різних комбінаціях індексів ділової активності. Наприклад, якщо кількість контрактів зросла, а обсяг реалізації не збільшився, це свідчить про те, що ринок не пожвавився, а лише додалися малозначні фірми. Зростання обсягу товарних запасів в умовах інфляції та дефіциту вказує на наближення кризи збуту в результаті зниження попиту під дією зростання цін.

   У практиці застосовують такі якісні оцінки стану ринку: а) пожвавлений ринок; б) ринок, який розвивається; в) стабільний ринок; г) стійкий ринок; д) в’ялий ринок; є) ринок, який звужується (регресує). Чітких меж між цими оцінками немає. Часто  зустрічається проміжний стан ринку, який характеризується комбінацією певних ознак (дисбаланс попиту та пропозиції, спад виробництва й реалізації в умовах зростання інфляції, дефіцит низки товарів).

   Стан  ринку значною мірою залежить від його потенційних можливостей. Пропозиція товарів та послуг і попит на них являють собою форми функціонування потенціалу ринку. Потенціалом ринку називають прогнозовану сукупність виробничих та споживчих сил, що зумовлюють попит і пропозицію.

   Виробничий  потенціал - це можливість виробити і подати на ринок відповідний обсяг товарів і послуг.

   Споживчий потенціал - це можливість купити певну кількість товарів і послуг.

   Оцінка  та аналіз виробничого потенціалу цікавлять  покупця, а оцінка і аналіз споживчого потенціалу - продавця.

   Результатом реалізації потенціалу ринку товарів і послуг є задоволення попиту, залучення товарної маси та маси послуг у сферу обігу з подальшим її переходом у сферу споживання.

   Поняття потенціалу ринку значно ширше, ніж  воно подано в статистиці кон’юнктури  ринку. Отже, до загального потенціалу ринку входять: а) фінансово-кредитний потенціал; б) матеріально-технічний потенціал сфери товарного обігу і платних послуг; в) трудовий потенціал.

   Метою оцінки потенціалу ринку є характеристика ринкових можливостей на макро і мікрорівнях окремих фірм.

Оцінка  загального потенціалу ринку потрібна кожній фірмі для аналізу власних  можливостей з метою орієнтації на свою участь у розподілі чи завоюванні ринку.

     Мікропотенціал  будь-якої фірми - це її виробничі або торговельні потужності, максимально можливий обсяг виробництва чи реалізації. Аналіз мікропотенціалу входить до компетенції маркетингового дослідження.

     Однак центральним моментом аналізу та оцінки кон’юнктури ринку є вивчення тенденцій і особливостей його розвитку та стійкості, його динамічного процесу.

   Отже, вивчення кон’юктури ринку праці необхідно проводити на основі аналізу комплексу зміни, і чим більше показників залучається, тим правильніше й точніше можна визначити сформовану на цей момент кон’юктурну ситуацію та перспективи подальших змін і розвитку.