Комерційні банки України і шляхи підвищення їх ролі в економіці

 

1.3 Операції  комерційних банків.

Банк може здійснювати  операції, передбачені Законом "Про банки і банківську діяльність", Стаття 3 , Статутом банку.

Сьогодні комерційний  банк  може запропонувати клієнту  до 250 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка  диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської  кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно  присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи  трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють  діяльність банка відносять :

• Прийом вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб.
• Відкриття та ведення поточних рахункiв і банкiв кореспондентів, переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштiв на них.
• Розміщення залучених коштiв від свого iменi, на власних умовах та на 

          власний ризик.

Систематичне виконання  зазначених функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банка. Вони володіють  унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків.

Спроможність комерційних  банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу  широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

Рис.1.3.1. – Концентрація часток депозитів юридичних осіб банківської системи в перших 30 банках України

Крім виконання базових функцій, банки пропонують клієнтам безліч інших фінансових послуг:

1. Операцi з валютними  цiнностями.

2. Емісію власних цiнних  паперiв.

3. Організацію купiвлi та продажу цiнних паперiв за  дорученням клiєнтiв.

4. Операцi на ринку  цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг).

5. Надання гарантій  доручень та iнших зобов’язань  вiд третiх осiб, якi 

    передбачають виконання у грошовiй форми.

Структура зобов’язань з початку року також змінилася. При цьому зросла питома вага строкових коштів з 37,27% до 39,46%, знизилася частка коштів банків з 26,07% до 22,49% та коштів до запитання з 20,63% до 19,26%.

Станом на 01.10.2012 р. структура  зобов’язань мала такий вигляд: 19,26%(20,63%)  - кошти клієнтів до запитання (розрахункові та поточні рахунки); 39‚46%(37,27%) - строкові кошти клієнтів (депозити нефінансових установ та фізичних осіб); 22‚49%(26,07%) - залучені строкові кошти банків; 1,93%(1,69%)  - коррахунки інших банків; 3,16%(3,45%) - субординована заборгованість;  4,26%(5,02%) – інші фінансові зобов’язання; 9,44%(5,88%) – інші зобов’язання.   По індикативній групі банків обсяг капіталу (без субординованого боргу) станом на 1.10.2012 року становив 144 390,2 млн. грн. З початку року зростання капіталу цих банків становило  5 894,8 млн. грн. або 4,26%. 

б. Придбання права  вимоги на виконання зобов’язань  у грошовiй формi за

    поставленi  товари чи наданні послуги,  приймаючи на себе ризик виконання 

    таких вимог  та прийом платежiв (факторинг).

7. Лiзинг.

8. Послуги з відповідального зберiгання та надання в оренду сейфів для

    зберiгання  цiнностей і документiв.

9. Випуск, купівлю, продаж, обслуговування чекiв, векселiв  та інших  

    оборотних  платіжних iнструментiв.

10. Випуск банкiвських  платіжних карток i здiйснення операцiй  з

      використанням  цих карток.

11. Надання консультаційних  та інформаційних послуг щодо  їх операцiй.

      Операцїi  приймання вкладів (депозитiв)  вiд юридичних i фiзичних осiб,  вiдкриття та ведення поточних  рахункiв, розміщення залучених  коштів належать виключно до банкiвських операцiй, здійснювати якi в сукупностi дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську лiцензiю. Iншi юридичнi особи мають право здiйснювати тiльки двi останні операцiї на пiдставi ліцензії на здійснення окремих банкiвських операцiй, а iншi операції та угоди, передбаченi цiєю статтею, можуть здiйснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання  письмового дозволу Нацiонального  банку України банки також  мають право на такi операцiї.

1. Здійснення iнвестицiй у статутнi фонди та акцiї iнших юридичних осiб.

2. Здійснення випуску,  обiгу, погашення державно та iншої  грошової лотереї.

3. Перевезення валютних  цiнностей та iнкасацiю коштiв.

4. Операцii за дорученням  клiєнтiв або вiд свого iменi:

     • з інструментами грошового ринку;

     • з інструментами,  що базуються на обмінних курсах  та відсотках з  

    фiнансовими  ф’ючерсами та опцiонами.

5. Довірче управлiння  коштами та цінними паперами  за договорами з  

    юридичними  та фiзичними особами.

6. Депозитарну дiяльнiсть i дiяльнiсть iз ведення реєстрів власників iменних

    цінних паперiв.

Комерцiйнi банки самостiйно  встановлюють відсоткові ставки та комiсiйну  винагороду за свої операцiй.

Коло операцiй, якi може виконувати сучасний унiверсальний банк наведене в на рисунку 2.

Рис. 1.3.2. Схема діяльності банку

 Усi банківські операцiї  відображаються окремими статтями  в балансі комерційного банку.  Залежно від того, в якій частині  балансу вони обслуговуються, їх  прийнято поділяти на пасиви  та активи.

Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку.

Ресурси комбанків –  це сукупність грошей, що перебувають  у його розпорядженні і використовуються для використання певних операцій.

Існують власні ресурси – статутні, резервні фонди для забезпечення фінансової стабільності діяльності банку, він страхує інтереси вкладників та кредиторів. Поділяється на основний та додатковий (загальні резерви за активними операціями і поточними доходами). Статутний фонд при відкритому АТ формується від передплати на акції, в закритому – через перерозподіл акцій між засновників. Резервний фонд покриває збитки, оплата дивідендів – це стійкість комбанку. Його рівень 50% від статутного фонду.  Існують спеціальні фонди для розвитку банку за рахунок прибутку.

Пасиви банку можна роздiлити на двi великі групи :

- банкiвський капiтал;

- залученi кошти.

Залучені ресурси – кошти на поточних, депозитних та інших рахунках клієнтів, які розміщуються на активах з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку.

Поділяються на депозитні:

1) до запитання –  на поточному рахунках клієнта  для розрахунку по господарським  операціям, контокорентні рахунки – поточні рахунки з комісією;

2) строкові розміщенні  кошти в банку на строк від  1 місяця, не здійснюють поточні  платежі. Це найкращий вид депозиту під %. Та не депозитні (позичені) кошти – залучені кошти, як міжбанківські кредити, кредити НБУ, операції з ЦП тощо для підтримки поточної ліквідності.

Облікова ставка НБУ  з початку року змінилася та складає 7,5% річних. Кредитні ставки банків у національній валюті з початку року зросли з 17,20% до 18,88% річних. За цей же період обсяг кредитів, наданих суб’єктам господарювання, зріс на 3,7%, а фізичним особам зменшився на 6,7%. 

Міжбанківський кредит – розміщення вільних ресурсів в інших банках, % ставка нижча ніж за кредитами господарствам і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.

Рис.1.3.3. – Концентрація обсягів часток міжбанківських кредитів в перших 30 банках України

Так пасивні операції комбанків полягають у формуванні власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.

Активні операції банків – діяльність із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання прибутку при розподілі ризиків і підтриманні ліквідності.

Поділяються позичальниками на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фінансування з’являється третій економічний суб’єкт – фінансовими  посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом.

Вони базуються на одному фінансовому  ринку з одним суб’єктом –  вільними грошовими коштами. Основні  фінансові посередники – банки  та небанківські фінансово-кредитні установи.

Загальне для них:

1) всі фін. посередники працюють в секторі непрямого фінансування;

2) вони акумулюють  кошти та розміщають їх в доходні активи від свого

ім’я, створюючи власні зобов’язання та вимоги, як позичальник банк

створює свої зобов’язання перед вкладниками;

 Рис.1.3.4. наведені результати аналізу концентрації активів, власного капіталу та характерних залучених пасивів в перших 30 комерційних банках рейтингу для виявлення виду конкуренції в банківському секторі України

3) прибуток фінансових  посередників формується, як різниця між доходами від розміщення акумулюючих грошових коштів та витратами, які пов’язані з їх залученням. 

За дев’ять місяців 2012 року банки отримали прибуток у  розмірі 2,8 млрд. грн. (у 2011 році збиток склав 5,6 млрд. грн.).

Структура витрат: 47,49% (43,41%) - процентні витрати, 1,97% (1,91%) - комісійні витрати; 32,87% (32,18%) - інші витрати (витрати на утримання персоналу, оренду приміщення, утримання охорони тощо), 17,67% (22,47%) – створення резервів.

Структура процентних витрат: 42,47% (38,52%) - за коштами фізичних осіб; 13,42% (13,26%) - за коштами інших банків; 13,87% (11,73%) - за залученими коштами суб’єктів господарювання (юридичних осіб); 1,48% (0,93%) - від цінних паперів; 7,60% (8,48%) - за коштами, залученими від НБУ; 2,04% (2,08%) - від коштів небанківських фінансових структур; 19,13% (25,00%) - за іншими операціями. 

Відмінність:

1) банки не тільки  акумулюють тимчасово вільні  кошти, а й самі створюють  гроші в процесі депозитно-кредитної  діяльності, а установи – тільки  акумулюють;

2) банки здійснюють  розрахунок обслуговування всіх  інших фінансово-кредитних посередників, тому можуть використовувати  їх вільні гроші. 

 

1.4. Функції  комерційних банків

Комерцiйнi банки —  головна ланка дворівневої банкiвської системи. Систематичне виконання зазначених нижче функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи в цілому. І хоч виконання кожного виду операцій  сконцентровано в спеціальних відділах банка, вони переплітаються між собою, створюючи потужну базу розвитку фінансової системи країни.

• управлiння грошовим обiгом;
• забезпечення платiжного механiзму;
• акумуляцiя заощаджень;
• надання кредиту;
• фiнансування зовнiшньої торгiвлi;
• довiрчi операцi
• зберiгання цiнностей;
• консультування i надання iнформацi

Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яка здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Банки залучають засоби, що можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.

Друга найважливіша функція  комерційних банків — стимулювання нагромаджень у господарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, банки повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що в свою чергу формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Створенню гарантій надійності розміщення накопичених ресурсів служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках.

Поряд зі страхуванням депозитів  важливе значення для вкладників має доступність інформації про  діяльність банків і про ті гарантії їми надані.

Третя функція банків — посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. Платіжний механізм — структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у господарській системі. Методи  платежу поділяються на готівкові і безготівкові. У великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки. Існує велика розмаїтість видів безготівкових розрахунків: переказний вексель,  банківська тратта, простий вексель, чек.

Комп'ютерна революція  мала великий  вплив  на характер і технологію грошових розрахунків. Розвиток одержали дві системи автоматизованих розрахунків: "роздрібні" системи електронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів .

У США в даний час  мається чотири системи роздрібних  платежів: автоматичні  розрахункові  палати, що виконують функції розрахункових палат,  але паперові носії замінені магнітними, на яких вони мають формат,  зручний для швидкісної обробки на ЕОМ; банківські автомати, які дозволяють виконувати операції: