Класифікація витрат робочого часу і часу роботи обладнання

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

 

Індекс групи     ТУбз – 10 –11 – С4УЕП (2,6 дс)

Прізвище, ім’я, по батькові студента

Коваль Дмитро Юрійович

Домашня адреса

Назва організації, посада

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни: Нормування праці

на  тему: Класифікація витрат робочого часу і часу роботи обладнання

 

 

Прізвище та ініціали викладача______________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БЕРЕЗАНЬ – 2013

 

Зміст

 

Вступ

 

Розділ І. Зміст  і класифікація затрат робочого часу і методи  вивчення

 

1. Класифікація затрат робочого часу виконавця
2. Класифікація часу використання обладнання

 

 

Розділ ІІ.  Методи вивчення затрат робочого часу і часу використання обладнання 

 

2.1. Методологія вивчення затрат робочого часу

2.2. Метод безпосередніх замірів

2.2.1. Хронометраж

2.2.2. Фотохронометраж

2.3. Метод моментних спостережень

 

 

Розділ ІІІ. Проект заходів, спрямованих на усунення непродуктивних затрат праці і витрат робочого часу на промисловому підприємстві (приклад – АТ “Ватра”)

 

3.1. Виявлення  джерел росту продуктивності  праці в результаті аналізу  трудомісткості виготовлення виробів

3.2. Організація  робіт по встановленню нових,  перегляду діючих і впровадженню  технічно обгрунтованих норм праці

3.3. Форми підготовки  і підвищення кваліфікації кадрів

3.4. Дисципліна  праці і її роль в організації трудових процесів

 

 

Розділ ІV. Планування робіт по вдосконаленню організації і нормуванню праці.

 

Висновки

 

Література

 

 

 

 

Вступ.

 

Нормування праці –  це наукова дисципліна, що має особливий зміст, сферу дослідження і свої методи вивчення явищ виробничої діяльності людини. Нормування праці – це економічна наука, пов’язана з іншими економічними, а також суспільними і біологічними науками. Тому метод і порядок встановлення норм праці, обґрунтування їх рівня ґрунтується на законах економіки, математики, фізики, хімії, організації виробництва, філософії, фізіології і психології. В більш загальному розумінні нормування праці – це встановлення конкретного виразу міри праці, тобто норми праці, які включають проектування трудового процесу і визначення його необхідної тривалості. Щодо норм висуваються наступні вимоги. Вони повинні бути:

1. Науково обґрунтовані;
2. Економічно обґрунтовані;
3. Фізіологічно обґрунтовані;
4. Соціально обґрунтовані;
5. Науково обґрунтовані.

Нормування праці відіграє важливу роль у економічній роботі промислового підприємства. Воно служить  підґрунтям для складання технічно і економічно обґрунтованих планів, забезпечуючи їх напруженість і реальність реалізації. Норми праці виступають у ролі показників, за якими визначають економію праці, зростання одного з найважливіших показників економічної роботи підприємства – підвищення продуктивності праці.

Норми праці  є технічною основою раціональної організації виробництва. Організувати працю на підприємстві – це перш за все правильно розставити людей, зайняті виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо у розпорядженні підприємства є науково обґрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням  і організацією праці існує тісний взаємозв’язок. Науково обґрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації  праці в певних умовах. В той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.

В даній курсовій роботі запропоновано до огляду проект заходів, що спрямовані на усунення непродуктивних затрат праці і витрат робочого часу на промисловому підприємстві (на прикладі АТ “Ватра”). Виявлення резервів часу є необхідним процесом для встановлення темпів зростання продуктивності праці – одного із важливих показників раціональної організації праці і економічного розвитку підприємства.

 

 

РОЗДІЛ І. ЗМІСТ І КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ

І МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ

 

Щоб методи нормування праці в народному  господарстві були єдині, необхідна  єдина класифікація – розділення по категоріях – затрат робочого часу. Вона повинна слугувати основою для вивчення фактичних затрат робочого часу, співставлення і аналізу результатів спостережень з метою виявлення резервів підвищення продуктивності праці, визначення тривалості виконання елементів трудового процесу і встановлення норм.

Така класифікація застосована  до всіх галузей народного господарства, розроблена НІІ праці держкомітету по праці. Науково обгрунтоване нормування повинно сприяти вдосконаленню  організації праці і технологічних  процесів на робочому місці, а також  найбільш повному і економічному використанню обладнання. Розглянемо на основі методики НІІ праці класифікацію робочого часу виконавця і класифікацію часу використання обладнання.

 

1. Класифікація затрат робочого часу виконавця.

 

Під робочим часом розуміють  встановлену тривалість робочої зміни. Робочий час ділиться на час роботи і на час перерв, або час нероботи.

Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань. Він поділяється  на час продуктивної роботи і час  роботи, непередбаченим виконанням виробничого завдання.

Час виробничої роботи включає  в себе час підготовчо-заключної  роботи, оперативної роботи, обслуговування робочого місця.

Час підготовчо-заключної  роботи витрачається робітником на підготовку до роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій, пов’язаних з її закріпленням, отримання наряду, технічної документації, ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу майстра, наладка верстату, встановлення і зняття приспосіблення, здача роботи і ін.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з кожною штукою виробу, а витрачається один раз на зміну або на партію виготовлюваних деталей і від  розміру партії не залежить. Тому, коли тривалий час виконується одна і  таж робота, наприклад у масовому виробництві виробів при обробці і переробці однієї і тієї ж сировини, підготовчо-заключний час в розрахунку на одиницю продукції буває незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило, не враховується.

Партія – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки верстата.

Час оперативної роботи витрачається на здійснення основної мети операції і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління, штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів обробки оперативний час складається з основного і допоміжного.

Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна  форми, розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і властивостей предмета праці, яка передбачена технологічним процесом. Прикладом основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо на різанні металів, на штампування, зварювання, збирання, закалювання, відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п. Основний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.

На протязі машинно-автоматичного  основного часу зміна предмету праці  здійснюється робочою частиною обладнання без безпосередньої участі робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки на верстаті з автоматичною подачею.

На протязі машинно-ручного  основного часу зміна предмета праці  здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника: наприклад, зняття  стружки на верстаті ручною подачею, свердління електродреллю.

На протязі виконання  ручного основного часу зміна  предмету праці здійснюється безпосередньо  робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, ручна формовка, ручна ковка, обпилювання, фарбування виробу вручну, ручне збирання.

Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують виконання  основної роботи і повторюється або  з кожним предметом праці, або  через визначену їх кількість: наприклад, встановлення і зняття деталі з верстата або декількох деталей на оправку, управління верстатом (пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і виключення подачі), проміри деталі.

Допоміжний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним. Машинно-автоматичний допоміжний час витрачається при роботі на верстатах автоматах з автоматичним завантаженням деталі при механічному переміщенні частин верстата в вихідне положення. На протязі машинно-ручного допоміжного часу робота виконується робітником за участі механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей, переміщення частин деталей вручну.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим  місцем і на підтримку його в робочому стані на протязі зміни.

Час обслуговування робочого місця і технологічних процесів обробки поділяється на час технологічного і організаційного обслуговування робочого місця.

Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим  місцем при виконанні основної роботи: наприклад, час на заміну інструменту, що затупився, на регулювання і підналадку верстату в процесі роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі роботи.

Час організаційного  обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем на протязі всієї  робочої зміни, але переважно  на початку і в кінці робочого дня: наприклад, час розкладання  і збирання інструменту на початку і в кінці зміни, на чистку і змащування верстату, на огляд обладнання.

Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання, рахується  час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто непередбачених виробничим завданням, але викликаних виробничою необхідністю: наприклад, розмотування розбракованих бобін на мотальних машинах або зняття з заготовки зайвого припуску при механічній обробці і т.д.

Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі якого  робітник з різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється на час регламентованих перерв, тобто перерв, які передбачені правилами внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю і відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби, виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви, встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад, технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

Тривалість перерв на регламентований відпочинок встановлюється в залежності від факторів, що враховують втомлюваність працівника: його фізичних зусиль, темпу роботи, забрудненості, вологості і температури повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.

До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні  простої з технічних (ламання  механізмів, відсутність різного  виду енергії) і з організаційних причин (несвоєчасна подача матеріалу, інструменту, відсутність роботи), а також перерви, викликані порушенням трудової дисципліни робітником.

Затрати робочого часу виконавця можуть бути нормовані, ті, що включаються  в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, а також затрати часу на регламентовані перерви. Всі інші затрати робочого часу виконавця вважаються втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності праці.

 

1.2.Класифікація часу використання обладнання

 

Час використання обладнання поділяється на час роботи і час  перерв в роботі обладнання.

Час роботи обладнання, на протязі якого обладнання працює, поділяючись на час роботи обладнання по виконанню виробничого завдання, або оперативний час, і час роботи обладнання, непередбачений виконанням виробничого завдання.

Час роботи по виконанню  виробничого завдання включає весь час, на протязі якого обладнання знаходиться в робочому стані  і предмет праці обробляється (переробляється), а також здійснюються допоміжні дії, необхідні для виконання основної роботи. Він поділяється на основний і допоміжний час.