Капітал підприємства

  Поява  нових більш досконалих видів  обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування  і експлуатації часто робить  економічно доцільним заміну  старих ОФ ще до їх фізичного  зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих ОФ призводить до того, що на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція, підвищується її собівартість в порівнянні з тією, що виготовляється на більш сучасних машинах та обладнанні. А це цілком недопустимо в умовах ринкової економіки.Для відшкодування зносу ОФ підприємства нараховують амортизацію.

  Амортизація – процес перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або покращення. Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених законодавчими актами.

  Амортизація  здійснюється в цілях повної  заміни ОФ при їх вибутті.  Накопичення коштів у вигляді  амортизаційних відрахувань здійснюється  за рахунок надходження виручки  від реалізації готової продукції.

Розрахунок норми амортизації:

 

 

де НАМ – норма амортизації (%);

     Ф1 – балансова вартість ОФ (грн.);

     Ф2 – ліквідаційна вартість ОФ (грн.);

     КА – нормативний строк служби ОФ (роки).

Сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:

 

 

де А — сума амортизаційних відрахувань (грн);

     Ба — балансова вартість відповідної групи ОФ на початок звітного періоду (грн);

     Н — норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп ОФ (%).

За податковим обліком основні  фонди поділяються на групи:

•група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т. ч. житлові будівлі та їх частини (квартири), вартість капітального покращення землі;

•група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти, інше офісне обладнання;

•група 3 — інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4;

•група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи, телефони (в т. ч, стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

  Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп ОФ на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах:

• група 1— 2 %;

• група 2 —10%

• група 3 — 6 %;

 

• група 4— 15%.

Балансова вартість групи ОФ на початок  звітного періоду розраховується за формулою:

БА = Б1 + ПА – ВА – АА,

де БА – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;

    Б1 – балансова вартість групи основних фондів на початок періоду який був попереднім         звітному;

    ПА – сума витрат для придбання ОФ, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші витрати на поліпшення основних фондів на протязі періоду, попереднього за звітним;

    ВА – сума виведених з експлуатації основних фондів на протязі періоду, попереднього за звітним.

    АА – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в періоді, попереднього звітному. 
  Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

• прямолінійного;
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивного;
• виробничого.

 

№7. Система показників ефективного відтворення та використання основних фондів.

 

  Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

  Показники ефективності. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки:

• перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів
• праці; другий— показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.

  Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. 
  Коефіцієнт вибуття (Coefficient of leaving) – показник, який відображає величину основних фондів, яка вибула з кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві

де ОФ_В – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу;

     ОФ_З – загальна сума основних фондів на підприємстві.

   Коефіцієнт оновлення (Coefficient of update) – показник, який відображає величину основних фондів, яка добавились до кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві

 

 

де ОФ_О – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу;

     ОФ_З – загальна сума основних фондів на підприємстві.

  Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів:

• екстенсивну;
• інтенсивну.

Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.

Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.

  До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести:

• коефіцієнт інтенсивного оновлення (Coefficient of intensive update) - співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період;
• коефіцієнт оптимальності вибуття (The coefficient of optimum of leaving) основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного.

У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в  дію за певний період); коефіцієнт оптимальності  вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття  до нормативного).

  Фондовіддача основних фондів (Fundsgiving) - визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів:

де f - фондовіддача;

    Q - обсяг виготовленої продукції, шт.;

    ОФ - середньорічна вартість основних фондів, грн.

  Обсяг виробленої продукції визначається із натуральних або вартісних показниках. Найчастіше узагальнюючим вартісним показником обсягу виробництва є товарна або чиста продукція. Для зіставлення рівня і динаміки фондовіддачі обсяг продукції обчислюють у фіксованих цінах, а обсяг основи їх фондів — за відновленою вартістю, оскільки залишкова вартість змінюється пропорційно до зміни виробничої потужності.

  Фондомісткість (Fundcapacity) – показник, обернений до фондовіддачі, який визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:

де f ' - фондомісткість.

  Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючім показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва.

  Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви.

Пояснень потребують лише деякі, а  саме:

• коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

  Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування (Coefficient of changeableness of work of equipment).

Показники екстенсивного  використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.

 

 

  До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

 Усе устаткування на виробництві поділяють на:

• наявне;
• установлене;
• діюче.

 Наявне устаткування - це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження.

  Установлене устаткування - це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення (Coefficient of bringing in) устаткування до виробництва.

  Визначення коефіцієнтів використання устаткування (Coefficients of the use of equipment) в часі здійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. Коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду часу розраховується як відношення робочого фонду часу до календарного (режимного, планового) фонду часу.

  Коефіцієнт інтенсивного завантаження (Intensive load factor) устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної:

або

де К_ІН - коефіцієнт інтенсивного завантаження;

   Q_ф - фактичний випуск продукції устаткування за одиницю часу у натуральному виразі, шт.;

     Q_н - технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу (цей показник визначається на основі паспортних даних устаткування), шт.;

     t_ф - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год;

   t_н - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.