Экономические цикли

Механізм  економічних коливань

      Економічний цикл аналізується за всіма параметрами  господарського механізму, відбувається пошук можливостей пом'якшити циклічні коливання і наслідки кризи. Такий  аналіз дає змогу обґрунтувати шляхи  виходу з кризи. Рух виробництва  від початку однієї економічної  кризи до початку іншої утворює цикл. Так, за період з 1825 р. до кінця 90-х років XX ст. відбулося 23 цикли, кожен з яких унікальний. Але водночас усі цикли характеризують певні загальні ознаки, передусім однакова послідовність у зміні фаз циклу. На різних етапах економічного розвитку світового господарства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази виявляються по-різному. Близька до ідеальної картина циклу виглядає так (рис. 29):

      Піднесення  Криза Депресія Пожвавлення Піднесення Криза Депресія

      Рис. 29. Рух промислового виробництва

      Криза — основна фаза циклу, її економічна функція в кінцевому підсумку зводиться до тимчасового, на якийсь період, досягнення пропорційності між  окремими ланками ринкової економіки (виробництвом і споживанням, виробництвом і обігом). Кризи характеризуються значним загостренням труднощів  збуту продукції, зростають запаси нереалізованої продукції. Скорочуються портфелі замовлень на устаткування і будівництво. Спостерігається  масове банкрутство торговельних і  промислових фірм. Розладжується  фінансово-кредитна система. Зростає  попит на позичковий капітал, а пропозиція його різко скорочується; підвищується норма позичкового процента. Банкрутують  дрібні і середні банки, масштаби товарообміну різко скорочуються, що призводить до великого спаду виробництва; поступово криза охоплює всі  сфери економіки, спричиняє скорочення виробництва загалом.

     Депресію, застій справедливо порівнюють з  після шоковою ситуацією. Під час депресії виробництво не розширюється, товарні запаси поступово зменшуються, частину з них знищують, а частину реалізують за зниженими цінами. Рух капіталу млявий і нечіткий. Під час депресії поступово формуються умови пожвавлення господарської активності. Цьому сприяють поступове відновлення розірваних кризою господарських зв'язків, переливання капіталу до перспективніших сфер застосування, а головне — оновлення основного капіталу. Зв'язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу, але вже на новому, вищому технічному рівні. Тому у наступному циклі економіка досягає вищої точки піднесення (рис. 29).

     Пожвавлення — наступна фаза циклу, яка відрізняється  тим, що тут уперше після початку  кризового падіння відбувається розширення попиту на засоби виробництва  та робочу силу, відновлюється економічне зростання, збільшується заробітна  плата. Оновлення основного капіталу є вирішальним чинником переходу від депресії до пожвавлення. Розвиток виробництва супроводжується залученням працівників у виробництво. Починає  зростати попит на предмети споживання, що стимулює розширення виробництва  на підприємствах. Фаза пожвавлення  переходить у фазу піднесення.

     Піднесення  — це збільшення обсягів виробництва, підвищення продуктивності праці, зростання  добробуту, при цьому економіка  виходить на рівень, який перевершує всі  попередні. Конкуренція на цій фазі гранично загострюється, виробництво розширюється відповідно до зростаючого попиту. Торгівля досить інтенсивна, прискорюється оборот капіталу, збільшується пропозиція вільного грошового капіталу. Розширюється попит на кредити, підвищується норма процента. Прибутки зростають, підвищуються курси акцій та інших цінних паперів, торгівля якими набуває значних розмірів. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також операції на біржах. 

  3. Види економічних циклів 

     До  теперішнього часу економічна наука  розрізняє декілька типів циклів. Самі елементарні з них — річні, які пов'язані з сезонними коливаннями під впливом зміни природно-кліматичних умов і чинника часу.

     Короткострокові цикли, тривалість яких за оцінками складає 40 міс., тобто небагато чим більше 3 років, обумовлені нібито коливаннями світових запасів золота. Короткі цикли, тривалістю близько 4 років, пов'язані з рухом товарно-матеріальних запасів. Коли розміри реальних інвестицій в основний капітал зростають, накопичення товарних запасів нерідко випереджає потребу в них: їх пропозиція випереджає попит. В цьому випадку попит на них падає, виникає стан рецесії (від лат. Recessus – відступ), при якому має місце уповільнення темпів зростання виробництва або навіть спад. Таким чином, короткі цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживацькому і інвестиційному ринку. В економічній літературі називають “Циклами Китчина” на ім'я англійського економіста і статиста Джозефа Китчина (1861-1932 рр.).

     Середньострокові, або промислові цикли (цикли Жугляра або цикли Маркса), як показала більш ніж 150-річна світова практика, можуть мати тривалість в рамках 7—12 років, хоча класичний їх тип охоплює приблизно 10-річний період. Даний тип циклічного розвитку є подальшим об'єктом нашого аналізу. Він зв'язаний з моделлю багато чинника порушення і відновлення економічної рівноваги, пропорційності і збалансованості народного господарства. В своєму класичному варіанті промисловий цикл містить чотири фази, які послідовно зміняють одну іншу: криза, депресія, пожвавлення і підйом. Чотирьохфазна структура промислового циклу в економічну науку була введена К. Марксом [3].

     В дослідженнях причин середньострокових  економічних циклів в даний час  широке розповсюдження отримав підхід, згідно якому середньострокові цикли  є слідством випадкових дій на економічну систему, так званих імпульсів, або шоків, що порушують економічну рівновагу і що викликають у відповідь  коливання.

     Виділяють декілька типів імпульсів:

     • шоки пропозиції, що впливають на виробництво.

     До  них відносяться технологічні зсуви, кліматичні зміни, відкриття нових  джерел сировини, коливання світових цін на сировині і т.д.;

     • шоки, пов'язані з рішеннями державних  органів влади на макрорівні і  впливаючи явним чином на попит. Це фіскальна і грошова політика, коливання обмінного курсу, ставки позикового відсотка;

     • шоки в попиті приватного сектора, такі як зміни в інвестиційних і  споживацьких витратах цього сектора  економіки [1].

     Будівельні  цикли, які часто називають ”циклами  Коваля”. Охоплюють 15-20-річний період і визначаються тривалістю оновлення основного капіталу. У зв'язку з цим можна сказати, що дані цикли мають тенденцію до скорочення під впливом чинників НТП, що викликають моральний знос устаткування і проведення політики прискореної амортизації. Американський економіст і статистик Саймон Кузнец (1901-1985 рр.) прийшов до висновку, що показники національного доходу, споживацькі витрати, валютні інвестиції в устаткування, будівлі і ін. здійснюють взаємопов'язані двадцятирічні коливання. Основною причиною цих коливань є оновлення жител і певних типів виробничих споруд.

     Великі  цикли мають тривалість приблизно 50-60 років; вони викликаються головним чином динамікою НТП» на чому більш детально зупинимося нижче. Довгі цикли, або довгі хвилі, закономірність яких була обґрунтована російським економістом Миколою Дмитровичем Кондратьевим (1892-1938 рр.) викликаються тим, що ринкове господарство на індустріальній стадії свого розвитку проходить через послідовно чергуючи періоди сповільненого і прискореного зростання. В період сповільненого зростання промислові цикли відрізняються більшою глибиною криз, тривалістю депресії і слабкістю підйомів. Тривалість кожного такого циклу – біля півстоліття. Н.Д. Кондратьев припустив, що науково-технічний прогрес є ендогенним чинником цієї довготривалої циклічності (від греч. endo – всередині + від греч. gemos – рід, походження). Основна причина цих циклів лежить в механізмі накопичення капіталу [3].

     Статистичні дані, узяті по Англії, Франції, Німеччині  і США за 140 років (з кінця XVIII - почала XIX вв.), дозволили знайти наявність циклічних хвиль тривалістю в 48-55 років. Вивчення даних, за словами Н. Д. Кондратьева, "дозволило встановити чотири важливі економічні правильності в розвитку великих економічних циклів:

     а) перед початком і на початку підвищувальній хвилі кожного великого циклу спостерігаються глибокі зміни в умовах економічного життя суспільства. Вони виражаються в значних змінах в техніці (чому передують у свою чергу значні технічні відкриття і винаходи), в залученні в світові економічні зв'язки нових країн, в зміні здобичі золота і грошового обігу;

     б) на періоди підвищувальної хвилі кожного великого циклу доводиться найбільша кількість соціальних потрясінь воєн, в революцій;

     в) періоди пониженої хвилі кожного великого циклу супроводжуються тривалою і особливо різко виявленою депресією сільського господарства;

     г) в період підвищувальної хвилі великих  циклів середні капіталістичні цикли  характеризуються стислістю депресії і інтенсивністю підйомів; в період пониженої хвилі великих циклів спостерігається зворотна картина". Н. Д. Кондратьев вважав, що, хоча вивчений період недостатній для остаточних висновків, існування великих циклів представляється, щонайменше, вельми вірогідним. Як перша гіпотеза для пояснення великих хвиль кон’юнктури була висунута концепція, істота якої полягає в наступному. "Великі цикли можна розглядати як порушення і відновлення економічної рівноваги тривалого періоду. Основна причина лежить в механізмі накопичення, акумуляції і розсіяння капіталу, достатнього для створення нових основних продуктивних сил".2 Згідно прогнозу Н. Д. Кондратьєва, після економічної кризи 1920-1921 рр. світове господарство вступає в низхідну смугу великого циклу, що провіщає надзвичайно великі господарські потрясіння. Це передбачення повністю виправдалося: в 1929-1933 рр. гігантська руйнівна хвиля захлеснула світову економіку.

     Приблизно через півстоліття - в 1974-1975 рр. відбулося  найглибше за післявоєнний період падіння  виробництва. Ця обставина знов нагадала про великі цикли, знайдені Н.Д.Кондратьевим [2].

     Була  проведена періодизація "великих  циклів". Кожний з них має п'ять  фаз: 1) депресія, 2) пожвавлення, 3) під'їм, 4) процвітання і 5) стабільність. Кожна  фаза має тривалість від 8 до 12 років. У зв'язку з цим були уточнені тимчасові відрізки протікання довгих хвиль:

     1-а  хвиля: від депресії 1772-1783 рр. до  нестабільності 1812-1825 гг.;

     2-а  хвиля: від депресії 1825-1838 рр. до  нестабільності 1866-1873 гг.;

     3-а  хвиля: від депресії 1873-1885 рр. до  нестабільності 1913-1929 гг.;

     4-а  хвиля: від депресії 1929-1938 рр. до  нестабільності 1966-1974 гг.;

     5-а  хвиля: від депресії 1974-1982 років... Н.Д.Кондратьев попереджав, що "великі цикли" можуть повторюватися "за інших рівних умов". Проте життя, як відомо, вносить численні поправки. До того ж концепція довгих хвиль не є універсальною теорією, покликаною пояснити всі економічні факти. Разом з тим вона є важливим науковим інструментом вивчення довготривалих закономірностей соціально-економічного розвитку [2].

     Сучасні вітчизняні і зарубіжні дослідники внесли немало нового в концепцію "великих  циклів". Перш за все підтвердилася  нерівномірність і циклічність  науково-технічного прогресу. Але не знайдений зв'язок довгих хвиль з  оборотом основного капіталу. Було помічено, що характер цих хвиль  обумовлений довготривалими коливаннями  норми прибутку: періодами її зниження і зростання на протязі приблизно 50 років. При тривалому падінні  норми прибутку (що відображає зниження ефективності економіки) нагромаджуються  такі істотні суперечності, що звичайні хвилі середньої тривалості не можуть їх дозволити. Тільки під час "великих  депресій" відбуваються глибокі  структурні зміни в продуктивних силах і соціально-економічних  відносинах. 

      4.Список використаної літератури 

1. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994. — 297 с.
2. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.
3. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, Η. О. Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.
4. Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993.
5. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.— 311с.
6. Макконнет К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — М.: Республика, 1996. — 785 с.
7. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 128 с.
8. Общая экономическая теория / Под ред. А. И. Чубрынина. — СПб.: Питер, 2000. — 288 с.
9. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1995. — 352 с.
10. Основи економічної теорії / За заг. ред. А. А. Чухна. — К.: Віпол, 1994. —704с.— Ч. I, П.
11. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. Γ. Η. Климка, В. Π. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.
12. Петти У. Экономические и статистические работы. — Μ., 1940. — 324с.