Экономические цикли

Зміст 

Вступ

1. Поняття  і причини економічних циклів  і їх залежність від економічних  криз

2. Фази  економічних циклів

3. Види  економічних циклів.

4. Список використаної літератури.

 

Вступ 

     Для ринкової економіки характерні періоди  переважно екстенсивного і переважно  інтенсивного типів економічного зростання. В основі такого чергування лежить перш за все циклічність економічного руху.

     Циклічність економічного розвитку — це безперервні  коливання ринкової економіки, коли зростання виробництва зміняється спадом, підвищення ділової активності — пониженням. Циклічність характеризується періодичними зльотами і падіннями  ринкової кон'юнктури. Періоди підвищення економічної активності характеризуються переважно екстенсивним розвитком, а періоди пониження економічної  активності — початком переважно  інтенсивного розвитку. Отже, цикл є  постійною динамічною характеристикою  ринкової економіки, без нього немає  розвитку економіки.

     Історичний  досвід світового економічного розвитку показав, що розвиток йде не по прямій, поступово і еволюційна - набираючи висоту. Економічний розвиток індустріальних країн за останні два століття показав, що макроекономічна рівновага постійно порушується і що сам процес економічного розвитку є чергуванням еволюційних і революційних періодів. Видатний австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950 рр.) синтезував рівноважні і не рівноважні етапи економічного розвитку і запропонував трьохциклічну схему коливальних процесів в економіці, які здійснюються як би на трьох рівнях ринкової економіки. Йдеться про короткі, середні і довгі цикли. [3]. 

 

1. Поняття і причини  економічних циклів  і їх залежність  від економічних  криз

     Макроекономіці  властиві два стани:

     а) стан рівноваги, коли економічне зростання  йде немов по прямій траєкторії (випуск продукції збільшується пропорційно  зростанню виробничих чинників); би) стан не рівноваги (незбалансованості), коли господарський розвиток випробовує коливання в динаміці виробництва. Саме такий стан найхарактерніший для макроекономіки.

     Економічні  коливання є відхиленнями від  стабільного стану найважливіших  параметрів економіки - об'єму виробництва, рівня цін, зайнятості населення, норми  прибутку і ін.

     Економічний цикл — це форма руху і розвитку ринкової економіки.

     В економічній літературі цикли різної тривалості отримали назви на ім'я  їх дослідників. Так, цикли тривалістю 3-4 року іменуються як цикли Китчина, 10-річні цикли — цикли Жугляра або цикли Маркса, 15-20-річні цикли — цикли Коваля, 40—60-річні цикли — цикли Кондратьєва.

     Основу  економічного циклу складають періодично виникаючі економічні кризи. Рух виробництва від однієї економічної кризи до початку іншого і називається економічним циклом [1].

     Можна дати найзагальніше визначення кризи. Економічна криза - це значне порушення рівноваги в господарській системі, часто що супроводить ся втратами і розривом нормальних зв'язків у виробництві і ринкових відносинах, що кінець кінцем веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому. В свою чергова рівновага - стан економічної системи, при якому забезпечена балансова ув'язка ресурсів і мети господарського розвитку.

     Все різноманіття криз можна класифікувати  по трьох різних підставах.

     Перша підстава - по масштабах порушення  рівноваги в господарських системах.

     Загальні  кризи охоплюють все національне  господарство. Часткові розповсюджуються на яку-небудь одну сферу або галузь економіки.

     Так, фінансова криза - глибокий розлад державних  фінансів. Воно виявляється в постійних  бюджетних дефіцитах (коли витрати  держави значно перевищують його доходи). Крайнім проявом фінансової кризи є неплатоспроможність  держави по іноземних позиках (під  час світової економічної кризи 1929-1933 рр. припинили платежі по зовнішніх  позиках Великобританія, Франція, Німеччина, Італія. В 1931 р. США на рік відстрочили  всі платежі по зовнішніх боргах).

     Грошово-кредитна криза - потрясіння грошово-кредитної  системи. Відбувається різке скорочення комерційного і банківського кредиту, масове вилучення внесків і крах банків, гонитва населення і підприємців  за готівкою, падіння курсів акцій  і облігацій, а також норми  банківського відсотка.

     Валютна криза виражається в ліквідації золотого стандарту в обігу на світовому ринку і знеціненні валюти окремих країн (брак іноземних "твердих валют", виснаження валютних резервів в банках, падіння валютних курсів).

     Біржова криза - різке зниження курсів цінних паперів, значне скорочення їх емісій, глибокі спади в діяльності фондової біржі.

     Друга підстава класифікації криз - по регулярності порушення рівноваги в економіці:

     А) Періодичні кризи повторюються регулярно  через якісь проміжки часу (інша назва - циклічні кризи).

     Б) Проміжні не дають початку повного  ділового циклу і уриваються на якійсь фазі; є менш глибокими і менш тривалими.

     Нерегулярні кризи мають свої особливі причини  виникнення.

     Галузева  криза охоплює одну з галузей  народного господарства і викликається зміною структури виробництва, порушенням нормальних господарських зв'язків  і ін. Прикладами можуть служити  криза морського судноплавства  в 1958-1962 рр., криза в текстильній  промисловості в 1977 р. Аграрна криза - це різке припинення збуту сільськогосподарської продукції (падіння цін на сільськогосподарську продукцію).

     Структурна  криза обумовлена порушенням нормальних співвідношень між галузями виробництва (однобоким і потворним розвитком  одних галузей в збиток іншим, гіршому положення в окремих  видах виробництва). Наприклад, в  середині 70-х років виникла сировинна  і енергетична криза. Третя підстава класифікації криз - по характеру пропорцій  відтворювання. Тут виділяються  два види криз.

     Криза перевиробництва товарів - випуск зайвої якості корисних речей, що не знаходять  збуту.

     Криза недовироблення товарів - гострий їх брак для задоволення платоспроможного попиту населення [2].

     Економічні  кризи перевиробництва мають  дві сторони. Одна з них - руйнівна. Вона пов'язана з ломкою, рішучим  усуненням ненормальних пропорцій, що склалися, в народному господарстві. Нерідко великі надлишки товарів  варварське знищувалися. От як описує такі випадки американський письменник Д.Стейнбек в романі "Кетяги гніву" (1939 р.):

     "Апельсини  цілими вагонами зсипають на  землю. Люди їдуть за декілька  миль, щоб підібрати викинуті  фрукти, але це абсолютно неприпустимо! Хто ж платитиме за апельсини  по двадцять центів за дюжину, якщо можна з'їздити за місто  і отримати їх даром? І апельсинові  гори заливають гасом з шланга, а ті, хто це робить, ненавидять  самих себе за такий злочин, ненавидять людей, які приїжджають  підбирати фрукти. Мільйони голодних  потребують фруктах, а золоті  гори поливають гасом".

     Інша  сторона - оздоровча. Вона неминуча, оскільки під час депресії падіння цін  робить виробництво невигідним: воно не дає звичайного, середнього прибутку. Виходом з цього тупика стає оновлення  основного капіталу (його активної частини - машин, устаткування). Це дозволяє здешевити виготовлення продукції, зробити її достатньою мірою прибутковою  і вийти на нові, більш високі рубежі виробництва.

     Отже, при класичному капіталізмі діяв мимовільний механізм циклічного розвитку макроекономіки. Вона могла не тільки входити у фазу спаду виробництва, але і без втручання держави  повертатися до господарського підйому.

     Кожна криза дозріває у фазах пожвавлення і підйому. Це фази стійкого розширення виробництва. В цей період збільшуються прибуток населення і росте сукупний споживацький попит. Зростання споживацького попиту спонукає підприємців розширювати виробничі потужності і збільшувати капіталовкладення. Отже, росте попит на засоби виробництва. Збільшення загального сукупного попиту починає випереджати темпи зростання суспільного виробництва. Кругообіг індивідуальних капіталів протікає безперешкодно, знижується гострота конкурентної боротьби. Тому зменшуються стимули нових упроваджень, оновлення виробництва. Відтворювання протікає на переважно екстенсивній основі. Такий розвиток продовжується до тих пір, поки темпи зростання виробництва не починають випереджати темпи зростання платоспроможного попиту. Коли це відбувається, то наступає перевиробництво товарів, а разом з ним і економічна криза [5].

     Економічна  криза знаходить той, що пере накопичив капіталу, який виступає в трьох формах: перевиробництво товарного капіталу (зростання нереалізованої продукції), пере накопичило продуктивного капіталу (збільшення недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття), пере накопичило грошового капіталу (збільшення кількості грошей, не вкладених у виробництво). Загальним результатом пере накопичило капіталу стає зростання витрат виробництва, падіння цін і, отже, прибули.

Але економічна криза знаходить не тільки межу, але і імпульс в розвитку економіки, виконуючи стимулюючу («очисну») функцію. Під час кризи виникають спонукальні  мотиви до скорочення витрат виробництва  і збільшення прибутку, посилюється  конкуренція. Економічна криза приводить  до морального зносу засобів виробництва, не здатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу. Він же створює  стимули для оновлення капіталу на новій технічній основі. Тому криза дає початок переважно  інтенсивному розвитку економіки. З  ним кінчається попередній період розвитку і починається наступний. Криза  — найважливіший елемент механізму  саморегулювання ринкової економіки [1].

2. Фази економічних  циклів.

      Загальна  економічна рівновага — це певною мірою абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбуваються її порушення, тому розвиток економіки  має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку XIX ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва  у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.

      Економічний цикл — це сукупність постійних  фаз національної економіки —  розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової  активності або кон'юнктурним циклом.

      Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років. Економічні цикли можуть відрізнятися один від  одного за тривалістю й інтенсивністю, але всі вони мають одні й ті самі фази.

      Серед економічних криз — торговельних, валютно-фінансових, грошових, галузевих, структурних, регіональних — циклічні спади посідають особливе місце  не лише через їх регулярність, а  й тому, що у них у концентрованому вигляді відображаються суперечності економічної системи. Тільки в XX ст. у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося 14 циклічних криз.

      Існує багато концепцій, за допомогою яких описують кризи та їх циклічність. У  другій половині XIX ст. англієць В. Джевонс пояснював циклічність появою плям на Сонці, а американець Г. Мур надавав перевагу ритмові руху Венери ("Економічні цикли, закони і причини їх виникнення", 1914). Французький економіст А. Афталіон причиною криз вважав нерівномірність механічного прогресу, його співвітчизник С. Сисмонді — недостатнє споживання населення, а український учений М. Туган-Барановський — диспропорційність між галузями. К. Маркс обґрунтував системний підхід до вивчення циклічних криз. На його думку, криза лише на перший погляд має галузевий характер (досить рідкісні випадки, коли спад охоплює буквально всі сфери економіки і всі підгалузі промисловості), насправді ж це загальноекономічне, загальногосподарське явище, причини якого можуть бути найрізноманітнішими, але справжня причина полягає у специфічній суті виробничих відносин і суперечностей ринкової системи.

      Ритмічні  рухи, що відбуваються в економіці, залежать від багатьох причин і можуть значно відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю. Наприклад, "Велика депресія" 30-х років XX ст. на Заході підірвала економічну активність на ціле десятиріччя. Тоді як до і після  неї спад ділової активності був  менш глибоким і тривалим. Тому в  економічній науці говорять більше про економічні коливання, а не про  цикли, бо цикли, на відміну від коливань, характеризуються регулярністю.