де  – коефіцієнт оборотності, оборотність,

 – вартість реалізованої  продукції, грн;

 – середній залишок  оборотних коштів, грн.

 

Для 2008 року, РП=9062 тис. грн, ОК=2223 тис. грн:

 

 .

 

Для 2009 року, РП=16084 тис. грн, ОК=1997 тис. грн:

 

 .

 

Для 2010 року, РП=27282 тис. грн, ОК=5424 тис. грн:

 

 .

 

Коефіціент завантаження, коефіцієнт обернений коефіціекнту оборотності. Показує скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції за певний період. Показник розраховується за формулою.

 

 

 

Для 2008 року, РП=9062 тис. грн, ОК=2223 тис. грн:

 

.

 

Для 2009 року, РП=16084 тис. грн, ОК=1997 тис. грн:

 

.

 

Для 2010 року, РП=27282 тис. грн, ОК=5424 тис. грн:

 

.

 

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів також може бути використаний показник рентабельності (віддачі) оборотних коштів, який являє собою відношення прибутку від реалізації до середніх залишків оборотних коштів. Розраховується за формулою:

 

 

 

Для 2008 року, =3132 тис. грн, ОК=2223 тис. грн:

 

.

 

Для 2009 року, =6288 тис. грн, ОК=1997 тис. грн:

 

 

 

Для 2010 року, =15804 тис. грн, ОК=5424 тис. грн:

 

 

 

У результаті прискорення оборотності оборотних  коштів відбувається процес вивільнення  їх з обороту, а при сповільненні – в оборот залучаються додаткові  кошти. Вивільнення оборотних коштів може бути абсолютним та відносим.

 

3 рекомендації  і пропозиції

Прискорення оборотності оборотних коштів є  першочерговою задачею підприємств  у сучасних умовах і досягається  різними шляхами. На стадії створення  виробничих запасів такими можуть бути:

Впровадження економічно обґрунтованих  норм запасу;

Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів  і ін. до споживачів;

Широке використання прямих тривалих зв'язків;

Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової  торгівлі матеріалами й устаткуванням;

Комплексна механізація й автоматизація  вантажно-розвантажувальних робіт  на складах.

На стадії незавершеного виробництва :

Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки  і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

Удосконалювання форм організації  промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

Наближення споживачів продукції  до її виготовлювачів;

Удосконалювання системи розрахунків;

Збільшення обсягу реалізованої продукції  унаслідок виконання замовлень  по прямих зв'язках, дострокового випуску  продукції, виготовлення продукції  з зекономлених матеріалів;

Ретельна і своєчасна добірка  продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження  в строгій відповідності з  укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних  коштів, не можна не сказати і  про економічне значення економії оборотних  фондів, що виражається в наступному:

 питомих  витрат сировини, матеріалів, палива  забезпечує виробництву великі  економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості  матеріальних ресурсів виробити  більше готової продукції і  виступає тому як одна із  серйозних передумов збільшення  масштабів виробництва. Прагнення  до економії матеріальних ресурсів  спонукає до впровадження нової  техніки й удосконалюванню технологічних  процесів.

Економія  в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

Економія  матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової  продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна  ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської  діяльності підприємства.

 кожному  підприємстві є резерви економії  матеріальних ресурсів. Під резервами  варто розуміти виникаючі або  виниклі, але ще не використані  (повністю або частково) можливості  поліпшення використання матеріальних  ресурсів. У залежності від характеру  заходів основні напрямки реалізації  резервів економії ресурсів у  промисловості і на виробництві  підрозділяються на виробничо-технічні  й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних  напрямків відносяться заходи, зв'язані  з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і  виробів, застосуванням більш економічних  видів сировини, палива, упровадженням  нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально  можливе зменшення технологічних  відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів  з максимально можливим використанням  вторинних матеріальних ресурсів. До основних організаційно-економічних  напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня  нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою  і впровадженням технічно обґрунтованих  норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний  напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції  з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації  матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів  матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому  процесі, за рахунок якого можна  досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів. При управлінні оборотними коштами важливо також правильно  вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.[6, 200-215]

Функціонування  оборотних коштів розпочинається з  моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом  має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг  виробництва; рівень технології та організації  виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції  та ін. Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

 

 

висновки

Для нормального  функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють  собою грошові кошти, використовувані  підприємством для придбання  оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні  фонди, тобто матеріальні ресурси  на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і  їх вартість переноситься на продукт  відразу і повністю.

Раціональне й ощадливе використання оборотних  фондів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається  різними шляхами, серед яких головними  є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва  і праці.

 Основна  риса сучасного перехідного періоду  - недостача у підприємств оборотних  коштів. Прискорення оборотності  оборотних коштів, що виміряється  коефіцієнтом оборотності і тривалістю  одного оберту в днях, досягається  різними заходами на стадіях  створення виробничих запасів,  незавершеного виробництва і  на стадії обігу. 

Головною  метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений  капітал при забезпеченні стійкої  і достатньої платоспроможності  підприємства. Причому, ці задачі у  певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низкою, ніж гроші, ліквідністю. А для  забезпечення стійкої платоспроможності  в підприємства постійно повинна  знаходитися на рахунку деяка  сума коштів фактично вилучених з  обігу для поточних платежів.

Важливою задачею в  керуванні оборотними коштами є  забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також  зазначити, що підприємство повинне  підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних  коштів, тому що від цього прямо  залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання  нових кредитів.

У сучасних умовах украй важливо правильно визначати  потреба в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у  мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

Як відомо, критерієм ефективності керування  оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти  перебувають в одній і тій  же формі (грошовій або товарній), тим  за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Бойчик І.  М., Харів П. С. Економіка підприємства. Навч. посіб. −

Львів: Спалах, 2008. − 280 с.

2. Вихрущ В. П. Основи бізнесу. Підручник. – Том 1. Тернопіль :

Збруч, 2008. − 250 с.

3. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз. Навч. посіб. – К. : МАУП,

2008. – 152 с.

4. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства − К. :

Знання − вид. 3-тє, доповнене  і перероблене, 2008. − 662 с.

5. Економічний аналіз. Навч посібн. За ред. М. Г. Чумаченко. – К. :

КНЕУ, 2007. – 540 с.

6. Офіційний сайт Держкомстату України. [Електронний ресурс] –

Режим доступу до ресурсу : http://smida.gov.ua.

7. Методичні вказівки до підготовки та написання курсової роботи

з дисципліни «Економіка та організація виробництва» для студентів  всіх

технічних спеціальностей / Уклад. Нікіфорова Л. О., Козловський  В. О. −

Вінниця : ВНТУ, 2011. − 78 с.

8. Шваб Л.І. «Економіка підприємства». Навч. посіб. – К : Ельбрус,

2006. − 280 с.

9. Должанський М. І., Должанський А. М. Бухгалтерський облік в

Україні. Навч. посіб.− Львів : ЛБІ НБУ, 2009. − 540 с.

10. Економіка підприємства. Дистанційний курс / Нікіфорова Л. О.,

Захараш О. О. / [Електроний ресурс] – режим доступу

http://vntu.edu.ua/index.php – 2011.

11. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних

ситуацій : Навч. посіб. / За ред. Покропивного С. Ф. / – К. : КНЕУ, 2008.

12. Примак Т. О. Економіка підприємства. Навч. посіб. – 2-ге вид. –

К. : КНЕУ, 2008. − 320 с.