Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива  частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або  групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної  вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для  створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського  і страхового запасів.

Транспортний  запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема , транспортний запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.

Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з  витратами на приймання, розвантаження  і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.

Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва  необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій і інші підготовчі операції). Його розмір розраховується по встановлених технологічних нормах.

Поточний  складський запас. Він призначень забезпечити  безперебійність процесу виробництва  між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності  постачань, а також періодичності  запуску сировини і матеріалів у  виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить  середня тривалість інтервалу між  двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається на основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних  за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського  запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у яких сировина надходить від  одного постачальника й обмежене число застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу  постачання.

Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва  у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності  одержання партії, порушення термінів постачання, неналежної якості отриманих  матеріалів). Розмір страхового запасу приймається, як правило, у межах  до 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більш, якщо підприємство перебуває в далечіні від постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали.

Таким образом, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і  покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих  запасів.

Норматив  оборотних коштів на допоміжні матеріали  встановлюється по двох основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих  обсягах. Норматив розраховується так  само, як на сировину й основні матеріали.

У другу групу  включаються допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві  рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним  методом на основі даних за попередні  роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали  являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив  оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне  паливо й електроенергію. При визначенні витрати палива враховується потреба  в паливі для виробничих і невиробничих нужд.

Для виробничих нужд потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрат на одиницю продукції по цехах; для  невиробничих - на основі обсягу виконуваних  робіт.

Норма оборотних  коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і  збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях неоднакові. На підприємствах, що використовують для  упакування продукції велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам. По тарі власного виробництва, використовуваної для упакування готової продукції  і включаємо й в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упакування в неї продукції. Якщо вартість тари власного виробництва не включається  в оптову ціну готової продукції, а входить у вартість валової  і товарної продукції, норматив по ній  не встановлюється, тому що він враховується в нормативі по готовій продукції. По поверненій тарі, одержуваної від  постачальника із сировиною і  матеріалами, норма оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту  оплати рахунка за тару разом із сировиною до оплати рахунка за повернуту  тару постачальником. Вартість тари, призначеної  для збереження сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів на складах і в цехах, не враховується при визначенні нормативу оборотних  коштів по тарі, тому що вона входить  до складу основних фондів.

Норматив  оборотних коштів на запасні частини  встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися  виходячи з типових норм на одиницю  балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних  минулих років.

Норматив  оборотних коштів по спецодягу і  взуттю визначається на основі чисельності  працівників, яким вони покладаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортні, поточні  і страхові запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванням, норматив визначається виходячи з потрібного набору, вартості і терміну служби.

Норматив  оборотних коштів у незавершеному  виробництві повинен забезпечувати  ритмічний процес виробництва і  рівномірне надходження готової  продукції на склад. Норматив виражає  вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться  на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна  бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

Розмір оборотних  коштів, авансованих у незавершене  виробництво, неоднакова по підприємствах  і галузям. Основними причинами  розходжень є особливості організацій, обсяг виробництва , структура продукції, що випускається.

Нормування  оборотних коштів у незавершеному  виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного  підрозділу окремо.

Якщо асортимент продукції  різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси.

Норматив  оборотних коштів у незавершеному  виробництві визначається по формулі:

Н=Р*Т*ДО, де (2)

Р- одноденні витрати на виробництво  продукції;

Т- тривалість виробничого циклу в  днях;

К- коефіцієнт наростання витрат.

Одноденні витрати  визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової (товарної) продукції  відповідного кварталу на 90.

Тривалість  виробничого циклу відображає час  перебування продукції в незавершеному  виробництві від першої технологічної  операції до повного виготовлення продукції  і передачі на склад.

У виробничий цикл включають технологічний запас (час обробки виробу), транспортний запас (час передачі виробу від одного робочого місця до іншого і на склад), оборотний запас (час перебування  виробу між операціями обробки) і  страховий запас (на випадок затримки якої-небудь операції). При розрахунку нормативу виробничий цикл визначається по кожнім виду виробів у календарних  днях з урахуванням числа змін роботи підприємства в добу. На підприємствах, що випускають різноманітний асортимент продукції, тривалість виробничого  циклу визначається як середньозважена  величина .

Усі витрати  в процесі виробництва підрозділяються  на :

Одноразові  витрати. До них відносяться витрати, зроблені на початку виробничого  циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів).

Наростаючі  витрати. Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати  електроенергії, оплата праці й ін.).

Коефіцієнт  наростання витрат визначається відношенням  середньої собівартості виробу в  незавершеному виробництві до загальної  суми витрат на виробництво. Визначається коефіцієнт різними способами для  виробництва з рівномірним і  нерівномірним наростанням витрат.

Якщо основна частка витрат надходить у виробництво на самому початку виробничого циклу (одноразові), а інші(наростаючі) витрати розподіляються протягом виробничого циклу відносно рівномірно (у серійному виробництві ), коефіцієнт визначається по формулі: А+(0,5*Б)

К= А+Б , де (3)

А - витрати, зроблені одноразово на початку  виробничого циклу;

Б - інші витрати, що входять у собівартість продукції.

При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт визначається по формулі: (Се*Е)+(З2*T2)+(C3*T3)+ .+(0,5*Cp*T) (4)

ДО= З*Т , де

Се- одноразові витрати першого дня  виробничого циклу;

C2, C3, . - витрати по днях виробничого  циклу; 

Т2, Т3 . - час від моменту разових  операцій до закінчення виробничого  циклу;

Cp - витрати, здійснені рівномірно  в плані виробничого циклу; 

С - виробнича собівартість виробу;

Т - тривалість виробничого циклу.

Витрати, що наростають рівномірно (Ср), приймаються  в розрахунок середньої собівартості виробу в половинному розмірі, тому що на всіх стадіях незавершеного  виробництва вони знаходяться одночасно.

Норматив  по статті "Витрати майбутніх  періодів" обчислюються по формулі :

Н=Ро+Рn-Рс, де(5)

Ро- сума витрат майбутніх періодів на початок планованого періоду;

Рn- витрати, здійсненні в плановому  періоді по кошторису ;

Рс- витрати, що включаються в собівартість продукції планованого періоду.

Готова  продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних  коштів зі сфери виробництва в  сферу обігу. Це єдиний нормований елемент  фондів звертання обігу.

Норматив  оборотних коштів на готову продукцію  визначається по формулі:

Н=Р*Д, де (6)

Р- одноденний випуск товарної продукції  по виробничій собівартості;

Д- норма запасу в днях.

Норма оборотних  коштів по річній продукції визначається окремо для готової продукції  на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться  в оформленні.

Норма по готовій  продукції на складі визначається часом  комплектування і нагромадження  продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

Норма по товарах  відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими  термінами виписки рахунків і  платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум  на рахунки підприємства. У такий  спосіб установлюються приватні нормативи  по кожному елементу нормованих оборотних  коштів. Потім визначається сукупний норматив оборотних коштів, що відображає загальну потребу підприємства у  власних оборотних коштах у планованому  періоді, шляхом додавання часткових  нормативів. Далі необхідно порівняти  отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду для  того, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних  оборотних коштах у плановому  періоді. Різниця між нормативами  складає суму приросту або зменшення  нормативу оборотних коштів, що знаходить  висвітлення у фінансовому плані  підприємств.[7, 60-90]

 

2 АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика підприємства та  аналіз основних показників

його  діяльності.

Сільськогосподарське  відкрите акціонерне товариство "Дружба" було зареєстроване за юридичною адресою 23622,Вінницька обл., Тульчинський р-н, с.Шура-Копіївська, вул.Леніна, 70, у Державному Комітеті Статистики України, 22.12.1999 році. Його директором є Хворостовський Валерій Миколайович.

Відкрите  акціонерне товариство — організаційно-правова  форма товариства, акції якого  можуть вільно розповсюджуватись шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі.

СВАТ "Дружба" утворилося в 1996 роцi пiсля приватизацiї  держгоспу "Дружба". Держгосп "Дружба" утворився пiсля подiлу радгоспу "Жовтень" в 1974 роцi на два радгоспи, якi спецiалiзувались на виробництвi плодово-ягiдної продукцiї. Протягом звiтного року фактiв  злиття, подiлу, приєднання, перетворення або видiлення не було.