Iнвестицiї та їх роль в економiчному зростаннi

Усі суб'єкти підприємницької  діяльності за сприятливого інвестиційного клімату будуть мати змогу реалізувати свої потенційні можливості в рамках чіткого, зрозумілого та прозорого законодавчого простору. На сьогодні в Україні прийнято більше 150 законодавчо-нормативних актів щодо регулювання та здійснення інвестиційної діяльності на всіх рівнях, але вони мають багато негативних характеристик. Зароки незалежності України законодавство з питань діяльності іноземних інвесторів змінювалося близько десяти разів, що негативно впливало на інвестиційний клімат та імідж України як ділового партнера. Забезпечення відкритих, зрозумілих, сприятливих та чітких умов діяльності для будь-якого суб'єкта господарювання незалежно від форми власності, розмірів підприємства, сфери діяльності, обсягу статутного капіталу, організаційно-правової форми господарювання тощо буде створювати інвестиційне середовище заохочення для впровадження інвестицій та розширення обсягів інвестиційних ресурсів.

Сприятливий інвестиційний клімат насамперед передбачає відсутність  плутанини, можливості подвійного тлумачення, частої зміни нормативної бази та "правил гри", наявної чіткості, прозорості у правовому полі щодо здійснення всіх видів діяльності, простих та зрозумілих правил регулювання щодо створення та здійснення підприємницької діяльності. Багато науковців та підприємців надають перевагу сталості, простоті та чіткості законодавчо-нормативної бази (правовій) порівняно з перевагами щодо надання податкових пільг та фінансових стимулів чи підтримки.

Причини, що перешкоджають  залученню капіталу в економіку країни, та основні напрями активізації цього процесу дослiджуються з рiзних аспектiв багатьма українськими вченими i фахiвцями. При цьому удосконалення законодавчої бази ними розглядається як один iз основних напрямiв формування сприятливих умов для залучення iнвестицiй в Україну. Законодавча нестабiльнiсть перешкоджає залученню довгострокових прямих iноземних i вiтчизняних нвестицiй у стратегiчно важливi галузi економiки в перiод реформування власностi в Українi.

Серед першочергових  заходiв для стимулювання iноземних iнвесторiв фахiвцi пропонують такi: скасування чинного обмеження з оподаткування реiнвестованного прибутку i замiна цiєї пiльги iнвестицiним податковим кредитом; введення «податкових канiкул» на строк 3-5 рокiв для пiдприємств, що впроваджують новi технологiї й устаткування; Звiльнення вiд ПДВ i митних платежiв iмпортованого технологiчного устаткування.[6,c.344]

Запровадження iнвестицiйних пiльг тiльки для iноземних iнвесторiв не всi фахiвцi та вченi розглядають як доцiльний захiд. I для зарубiжного, i для вiтчизняного капiталу, на мою думку, необхiднi однаковi пiльговi умови. Аналiз правових норм, якi регулюють iнвестицiну дiяльнiсть i оподаткування пiдприємств, свiдчить, що дiючi законодавчо-нормативнi акти певною мiрою перешкоджають активiзацiї припливу капiталу в економiку країни. А тому розглянемо законодавче забезпечення iнвестицiного процессу в Українi, переваги, недолiки та можливiсть його удосконалення на сучаному етапi. У додатку Е наведенi систематизованi результати аналiзу деяких правових актiв українського законодавства.[4,c.71]. Неоднозначне тлумачення окремих понять, плутанина в термiнологiї (продаж за коменсацiю, корпоративнi права, передача товарiв, робiт i послуг на баланс платника податку, господарська дiяльнiсть, бюджет мiсцевого самоврядування, мiсцевий бюджет, бюджети мiсцевого самоврядування, бюджети територiальних громад, сiл, селищ, мiст та їх об’єднань) та вiдповiднi суперечностi усiєї низки законiв та нормативних актiв, яких стосуються тi чи iншi поняття та їх використання, призводять до вiдповiдних помилок, зловживань, порушень та iн. Зазначенi недолiки стосуються досить значної кiлькостi законодавчо-нормативних актiв, i це потребуе негайного їх доопрацювання. Водночас, О. Шнипко вказує на доцiльнiсть прийняття Законiв України «Про цiннi папери та фондовий ринок», «Про акцiонернi товариства», «Про потечнi цiннi папери» насамперед для законодавчого врегулювання питань концентрацiї уладення угод купiвлi–продажу цiнних паперiв на органiзацiно-оформленному ринку. Вiдповiдно до мiжнародних стандартiв необхiдно упорядкувати дiяльнiсть Нацiональної депозитарної системи i посилити контроль за її функцiонуванням, створити сучасну надiйну систему виконання операцiй з цiними паперами та облiку права власностi на цiннi папери. Поряд iз пiдприемствами найгострiшу потребу в додаткових фiнансових ресурсах мають мiста i регiони України. Облiгацiї мiсцевих позик е одним з найперспективнiших iнструментiв фондового ринку та джерелом фiнансових ресурсiв. Мiсцевi мунiципальнi та регiональнi позики вiдiграють важливу роль в економiцi багатьох зарубiжних країн, даючи змогу вирiшувати проблеми фiнансування программ соцiально-економiчного розвитку мiст i великих терiторiальних утворень. В Українi поки щo маємо досить обмежений i значною мiрою негативний досвiд випуску облiгацiй мунiципальних позик. Великi територiальнi утворення не мають змоги вдаватися до таких запозичень, оскiльки в Українi вiдсутня законодавча база для будь-яких вид в фiнансових запозичень представницькими органами мiсцевої на рiвнi областей i районiв у них (у т. ч. для випуску облiгацiй регiональних позик). Це насамперед зумовлено Бюджетним кодексом України, який обмежує у правах обласні й районні в областях представницькі органи влади. Невиправданою, на думку Н. Гапака, є норма п. 4 ст. 74 Бюджетного кодексу України, яка передбачає, що "видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу". У Росії відповідна норма становить 15 %, тоді як в інших зарубіжних країнах вона досягає 20 % і більше.  Науковці зазначають, що система інвестиційного права в Україні має такі вади: відсутність чіткого діючого механізму виконання законодавчо-нормативних актів; суперечливість, неоднозначність, плутанину в чинному законодавстві, що призводять до невиконання, зловживання та порушень; відсутність чіткого механізму відносин між наявними складовими інвестиційної інфраструктури. Отже, потрібно зазначити необхідність удосконалення правового регулювання інвестиційної діяльності, усунення недоліків щодо збільшення обсягів вітчизняних й іноземних інвестицій та ефективність їх використання.[6,c.346]

Висновки до Роздiлу 2

    

   Під інвестиційним кліматом ми розуміємо стан правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в межах держави, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

        Інвестиційний клімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управління інвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційна співпраця - назріваючою, а інвестиційний менеджмент - інерційним.

В наш час переважають  негативні оцінки сучасного інвестиційного клімату України фахівцями, науковцями, працівниками управління різних ієрархічних рівнів. Це вимагає глибокого наукового дослідження інвестиційного клімату, розробки та реалізації низки заходів з метою його поліпшення. Безумовно держава бере участь в інвестиційних процесах шляхом вкладання капіталу в державний сектор як безпосередньо, так і надаючи кредити, субсидії тощо. Значна частка її інвестицій спрямовується в першу чергу на розвиток галузей (сфер) соціально-виробничої інфраструктури, які необхідні для нормального суспільного відтворення, — освіти, науки, систем транспорту та зв’язку, охорони здоров’я, збереження навколишнього середовища.

         Отже, рiчнi обсяги iнвестицiй поки що залишаються на низькому рiвнi через несприятливий iнвестицiний клiмат, що пояснюється недосконалою законодачою базою, нерозвиненим фондовим ринком та фiнансово-кредитною системою, високим податковим тиском, неефективним використанням амортизацiних вiдрахувань, а також низьким рiвнем трансформацiї заощаджень населення до iнвестування, що призводить до вiдпливу вiтчизняних капiталiв за кордон i не сприяе залученню iноземних iнвестицiй в економiку країни.

       

Висновки

 

Тема даної курсової роботи, яка присвячена дослідженню інвестиційного клімату України є надзвичайно актуальною. Отже, інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Під інвестиційним кліматом ми розуміємо  стан правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в межах держави, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій. Протікання інвестиційних процесів, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі, тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах., яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

         Доки Україна не створить сприятливого інвестиційного клімату, тобто умов, за яких українські – й іноземні також – підприємці зможуть процвітати, Україна обділятиме саму себе, втрачаючи економічний ріст, робочі місця і доходи з податків, які можна було б збирати з таких підприємств. Український бізнес продовжуватиме діяти в тіні, з усіма викривленнями і втратами, що несе тіньова економіка для української господарської та фіскальної політики. А іноземний бізнес просто сторонитиметься України.

 

 

 

 

Список використаної лiтератури

 

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — С. 1351—1359.
2. Бюджетний кодекс України
3. Барановський О.І. Інвестиційна безпека // Фінанси України. — 1998. — № 9. — С. 62—68.
4. Гапак Н. Законодавчi чинники формування iнвестицiйної полiтики як складової бiзнесового  клiмату // Регiональка економiка. – 2002. - № 3. _ С.71-81.
5.   Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П /Інвестування: Навч. посіб. /.; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр. і доп. — X.: Інжек, 2004. — 404 с.
6. Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., Корда О.П. /Iнвестування: Пiдручник – К.: знання, 2008. – 452 с.
7.    Дорогунцов С, Федорищев А. Інвестиційне забезпечення відтворення основного капіталу в регіонах України // Регіональна економіка. — 2004. — № 3. — С. 159—171.
8. Захарін С.В. Регулювання інвестиційного ринку //Фінанси України. — 2005. — № 7. — С. 98—105.
9. Крупка I.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні // Фінанси України. — 2004. — № 4. — С. 87—96.
10. Майорова Т.В./Iнвестицiна дiяльнiсть:Навч.посiбник.-Київ: «Центр навчальної лiтератури», 2004. – 376 с.
11. Пасхавер Б. Сучасний стан продовольчої безпеки // Економiка  України – 2006. – № 4, С.43-50.
12. Пересада А. А.: Основи інвестиційної діяльності. - К.: Лiбра, 1994 – 416.
13.   Попов В., Попова В. Пiдсумки та напрями iнвестицiної полiтики в Українi // Економiка України. – 2007. - № 5. – С.35 – 40.
14. Федоренко В.Г. /Iнвестознавтсво: Пiдручник - 2-ге вид.,переробл. – К.: МАУП, 2002. – 408 с.
15. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 1997. – 384 с
16. Шнипко О. Нагромадження основного капiталу як фактор конкурентоспроможностi економiки// Економiка  України. – 2005. - № 7. – С. 23 – 35.
17. Щукiн Б.М. /Iнвестицiйна дiяльнiсть: Пiдручник  - К.: МАУП, 1998.
18. «В поисках внутреннего рынка»// «Эксперт Украина» № 5 (193) – 22 дек. 2008
19. Пересада А. А. Iнвестицiйний процесс в Українi. К., «Видавництво Лiбра» ТОВ, 1998 – 392 с.
20. Музиченко А. С. Iнвестицiйна дiяльнiсть в Українi : Навч.Посiбник – К. Кондор, 2005. – 406 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток А. Елементи інвестиційного макросередовища економіки

                                                                                                       [6, .340-341]

 

№ з/п	Елементи (підсередовища)	Характеристика	Система
1	Економічна	1. Рівень конкуренції чи моно  полізації галузей національної  економіки. 2. Рівень узгодженості вільного  підприємництва та ступінь дер  жавного регулювання інвести  ційної діяльності. 3. Ресурсна складова (природні  ресурси, капітальні ресурси,  людські ресурси). 4. Науково-технологічна складо  ва (формування ринку науко  во-технологічних розробок та  їх впровадження). 5. Інформаційне забезпечення	Податково-бюджетна; кредитно-грошова; цінова; регулювання; законодавство; інвестування; інноваційна; фінансово-кредитна; банківська; амортизаційна; інформаційна та ін.
2	Політична	Непередбачувані                                                                       зміни в політиці	Законодавча; судова; політична  та ін.
3	Міжнародна (економічна та політична)	Міжнародне співробітництво  та відносини України з міжнародними організаціями	Правова; захисна та ін.
4	Природно-екологічна	Клімат та відповідні зміни, місце розташування, рівень забруднення навколишнього середовища	Законодавча; судова; захисна та ін.
5	Соціально-культурна	Ставлення до бізнесу  та бізнесменів, мотивація праці, менеджмент та ділова етика, інтерес до соціальних проблем, соціальне забезпечення і медичне обслуговування	Мотивації праці; соціального захисту; медичної послуги (допомоги)та ін.
6	Демографічна	Вік, рівень освіти, рівень розшарування населення, працездатне населення, рівень безробіття, соціальна структура населення, ставлення до інвестицій	Пенсійна; освіти; працевлаштування таін.

 

 

Додаток Б.     Індекси ВВП та інвестицій в Україні [6, c.371]

Рік	Показники, %
	ВВП	Продукція промисловості	Інвестиції в основний капітал	Валове нагромадження капіталу, у % до підсумку 2006 р.
1995	87,8	88,0	71,5	23,3
1996	90,0	94,9	78,0	—
1997	97,0	99,7	91,2	19,8
1998	98,1	99,0	106,1	19,6
1999	99,8	104,0	100,4	19,3
2000	105,9	112,4	114,4	19,7
2001	109,2	114,2	120,8	19,7
2002	105,2	107,0	108,9	20,2
2003	109,3	115,8	127,7	—
2004	112,1	112,5	128,0	—
2005	102,7	103,1	101,9	—
2006	107,1	106,2	119,0	—

 

 

 

Додаток В.  [18, c.15]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Д. [18, c.19]

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Е.    Аналіз окремих законів щодо інвестиційної діяльності

                                                                                               [6, c.347-348]