Характерні риси глобалізації бізнесу

Вступ

 

Глобалізація - посилення взаємозалежності національних економік, переплетіння соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу  і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності.

а) Рушійні фактори глобалізації

• Подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.

• Природно-кліматичні і економічно-географічні  відмінності, що зумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн  і викликають розвиток і поглиблення  взаємозв'язків між ними.

• Досягнення транспорту і комунікацій.

• Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.

• Прискорення темпів технологічних  нововведень і виведення винаходів  на ринок.

• Кооперація зусиль багатьох держав в екологічній сфері.

б) Гальмуючі фактори глобалізації

• Відмінності соціально-економічних  систем.

• Втручання держав в економіку  і політика протекціонизму.

• Коливання обмінних валютних курсів.

• Традиційні конфлікти.

• Ідеологічні розбіжності.

• Релігійні обмеження.

в) Ключові фактори глобалізації

• Інтернаціоналізація.

• Етика.

• Підприємництво.

• Ділові комунікації.

 

 

1. Глобалізація  та її рушійні фактори

 

Однією з основних ознак сучасного  розвитку світового господарства є  розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних  відносин, трансформують напрями  і визначають тенденції розвитку національних економік .

Глобалізація (від англ. "globe" - земна куля) - складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення:

Глобалізація - тривалий процес  інтеграції національних економік  світу з метою розвитку глобальних проблем людства.

Глобалізація - складне явище взаємозалежності економік, що виникає у звязку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.

Глобалізація - процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в  одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей  і їхні спільноти в усіх частинах світу.

Глобалізація - сукупність викликів і проблем  сьогодення.

Під глобалізацією  світового господарства розуміють  процес посилення взаємозвязку  національних економік  країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

Теоретичне  осмислення сутності процесу глобалізації

 

 

Перші спроби осмислення і оптимізації суспільного  розвитку різного рівня тісно  пов`язані з появою і розвитком  перших релігійних і філософських систем людства. Найбільш конкретними були так звані утопії, починаючи від  утопій Платона, Томаса Мора, Томазо Кампанели та закінчуючи утопіями Маркса, Леніна та їх послідовників.

Вже, починаючи  з XVII-XVIII ст. повільно, але послідовно йшла робота, спрямована на об'єктивізацію інтуїтивних та суб'єктивних за своєю природою теорій і моделей суспільного розвитку. Велику роль в цьому процесі відіграли розвиток природничих наук, спеціальних математичних та економетричних методів, статистики, демографії і, особливо, прикладної соціології, прогностики та загальної теорії вимірів.

В середині ХХ ст. фактично була завершена розробка засад аналізу і прогнозування  основних процесів соціального розвитку регіонального рівня. Футурологічна  література цього періоду стимулювала  розвиток системного мислення та системного підходу до розгляду процесів глобального  і регіонального рівнів.

Якщо  в перших глобальних моделях Дж. Форестера (1971) і Медуза зі співавторами (1972), заснованих на спрощенні екстраполяції п'яти параметрів розвитку сучасного світу - росту народонаселення, прискорення індустріалізації, погіршення рівня харчування, вичерпання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища основна увага надається фізичним, демографічним і екологічним чинникам розвитку, а соціально-політичні, культурні і навіть науково-технічні чинники практично ігнорувалися, то для наступних розробок був характерний набагато об’єктивніший підхід до опису глобальних і регіональних процесів.

Вже в  другій доповіді Римського Клубу "Людство  біля поворотного пункту" (1974) її автори М. Месарович і Е. Пестель зробили спробу врахування специфіки соціально-політичного розвитку різних регіонів. У зв'язку з цим світ було поділено умовно на 10 регіонів. Ієрархічна система моделей складається з 3-х рівнів: причинного, організаційного та рівня

формування  норм, цінностей і цілей суспільства. Підхід Месаровича і Пестеля виявився дуже продуктивним і був покладений в основу значної кількості інших моделей і розробок, зокрема моделі, спрямованої на дослідження проблем урбанізації Мехіко, моделі "Китай-2000" і модельного комплексу "Форкаст".

Багаторівнева ієрархічна структуризація моделі відтворення  світу як сукупності взаємопов'язаних регіонів, а головне, введення факторів управління за рахунок перебирання альтернативних сценаріїв розвитку надійно увійшли до методичного арсеналу розробників моделей і стратегій глобального і регіонального розвитку і використовувалися, зокрема, при розробці великого класу економетричних і макроекономічних моделей останніх десятиліть. Серед них слід назвати моделі ООН В. Леонтьєва "майбутнє світової економіки", Л. Клейна "УОРТОН", моделі японського центру економічних досліджень, моделі ЮНКТАД та інші, Департаменту ООН з міжнародних, економічних і соціальних питань, періодичні моделі ОЕСР, "Чейз Манхеттен Бенк", Світового банку тощо. Сьогодні ці моделі і розробки є важливим інструментом аналізу і формування регіональної і світової політики не тільки в галузі економічних, але й більш широких міжнародних питань. Проте саме успіхи в розробці досить адекватних моделей економічних і екологічних процесів зробили цілком очевидним штучність і безпорадність спроб формалізації політичних і соціальних процесів.

Цілком  об’єктивним є виникнення та формування в останнє десятиліття минулого століття нової галузі наукового знання, яка отримала назву "глобалістика". Вона намагається систематизувати і узагальнено представити сукупність досліджень з даної проблематики. Глобалізація як одна з самих молодих соціологічних конструкцій потребує ґрунтовного її осмислення щодо всіх галузей життєдіяльності людської спільноти. В науковий обіг термін "глобалізація" була введена Р.Робертсоном, який

 

вперше  його застосував в 1983р.; в 1985р. він дав  детальне його тлумачення, а в 1992р. виклав основи цієї концепції у спеціальному дослідженні.

На думку  А. Неклесса, в сучасному глобальному світі формуються світова конструкція - мета інфраструктура - в якій "перерозподіляється увесь сукупний світовий дохід між геоекономічними персонажами, тісно пов’язаними різними видами господарської діяльності. На засадах останнього класу технологій формується домінуюча глобальна інфраструктура, сприйнятлива для певного класу економічних суб`єктів і набагато менш дружня по відношенню до інших. Інфраструктура, сутність якої не виробництво, а розподіл і перерозподіл ресурсів, доходів, прибутку. Такий перерозподіл зорієнтований на країни півночі ... є своєрідним глобальним податком на економічну діяльність".

На думку  М. Кастельса, "архітектура глобальної економіки відображає асиметрично взаємозалежний світ, що організований навколо трьох головних економічних регіонів і все більше поляризується по осі протистояння між продуктивними, процвітаючими, багатими інформацією галузями і галузями знедоленими, економічно і соціально знеціненими". Глобалізація набуває різного значення залежно від того, чи йдеться про окрему компанію, галузь, країну, чи про світове господарство. Для окремої компанії глобалізація визначається тим, наскільки компанія розширила географію надходження своїх доходів і в яких масштабах і пропорціях розподілила свої активи у різних країнах, а також тим, наскільки вона залучена до експорту капіталу, товарів та ноу-хау через структури, що їй належать.

Сутність  глобалізації.

Причини формування глобалізаційних процесів:

- процес  інтернаціоналізації, який приводить  до поглиблення співробітництва  між країнами та посилення  їх взаємозалежності;

- науково-технічний  прогрес: поява інформаційних  технологій, які корінним чином  змінюють всю систему соціально-економічних  відносин, переносять на якісно  новий технічний рівень організаційно-економічні

відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);

- загострення  проблем, що є загальними для  всіх людей і країн світу  та є важливими з точки зору  збереження та розвитку людської  цивілізації.

Основні ознаки процесу глобалізації:

- взаємозалежність  національних економік  та їхнє  взаємопроникнення, формування міжнародних  виробничих комплексів поза національними  кордонами;

- фінансова  глобалізація - зростаюча фінансова  єдність та взаємозалежність  фінансово-економічних систем країн  світу;

- послаблення  можливостей національних держав  щодо формування незалежної економічної  політики;

- розширення  масштабів обміну та інтенсифікація  процесів руху товарів, капіталів,  трудових ресурсів;

- створення  інституцій міждержавного, міжнародного  регулювання глобальних проблем;

- тяжіння  світової економіки до єдиних  стандартів, цінностей, принципів  функціонування.

На рівні  галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній  країні взаємопов`язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.

Глобалізація  на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких:

• співвідношення зовнішньоторговельного обороту і  ВВП;

• прямі  іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;

• потік  платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.

Глобалізація  на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються.

Основною  рисою процесу глобалізації є  формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого  є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли - ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового  господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави.

У сучасному  світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування  національних економік , а з іншого - посилює  нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.

На одному полюсі сучасної світової економіки  концентруються країни - глобальні  лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у  всіх сегментах світового ринку, накопиченого у безпрецедентних  масштабах капіталу ключовими детермінантами їх успіху стають інтелектуалізація, соціалізація, екологізація, деіндустріалізація економіки, пріоритетність знань та інформації, розвиток "людського капіталу".

На іншому полюсі світової економіки - більшість  країн, для котрих економічна глобалізація проявляється як якісно нові умови  розвитку, на які практично неможливо  впливати, але обов’язково треба враховувати. Особливо важливо враховувати масштаби і динаміку процесу становлення системи глобального управління ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, який не є еквівалентним.

Глобалізація  тісно пов'язана з регіоналізацією світового господарства. З одного боку, це дві суперечливі, різнонаправлені за характером дії та практичними наслідками тенденції, а з іншого - консолідація глобального ринку посилюється діяльністю потужних регіональних коаліцій країн, які, маючи, перш за все, спільні економічні інтереси, об’єднують свої зусилля з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва в регіональному масштабі, що дозволяє їм досягати мультиплікативного ефекту від співробітництва з іншими членами угруповання та ефективно реалізовувати на міжнародній арені широкий спектр стратегічних інтересів. Найбільш інтенсивна господарська взаємодія спостерігається в межах таких потужних інтеграційних угруповань, як: ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН, МЕРКОСУР. Так, на долю НАФТА, ЄС і АТЕС приходиться приблизно 80% світового ВВП, 82% всіх державних бюджетів країн світу і 85% експорту.