Характеристика безготівкових рахунків банку: акредитиви, векселі

 
 
 
 
 

Реферат

на тему: «Характеристика безготівкових рахунків банку: акредитиви, векселі» 

Виконала:        Студентка гр. ЕФ-09-1 
 
 

Перевірив:         
 
 

2011

     Зміст

     Вступ

1. Розрахунки з використанням акредитивів
2. Аналіз участі банків в обслуговуванні зовнішньоекономічної

     діяльності  підприємств

3. Розрахунки векселями
4. Обсяги операцій банків з векселями

     Висновки

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Форми безготівкових розрахунків розрізняються  між собою видом застовуваних розрахуноквих документів та порядком їх обігу.

     На  сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселя.

     Способи платежів визначаються порядком та умовами  виконання госпорганами своїх грошових зобов'язань один перед одним.

     При кожній формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов'язання на більш вигідних для себе умовах. 

1. Розрахунки  з використанням акредитивів

     Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві.

     Умови та порядок проведення  розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива (далі договір) і не повинні суперечити чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.    

     Якщо  це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються  Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів  в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати №500) у частині, що не суперечить чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.

     За  операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань з якими можуть бути пов’язані ці документи.

     У банку покупця або постачальника можуть відкриватися акредитиви:

• покриті (депоновані у банку постачальника або у банку платника);
• непокриті (гарантовані).

     Розрізняють відкличний та безвідкличний акредитиви. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий і банку-емітента. В акредитиві має бути зазначено, яким він є: відкличним або безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважатиметься безвідкличним.

     Акредитив може відкриватися для розрахунків  тільки з одним постачальником. Строк  дії та порядок розрахунків за ним встановлюються у договорі між платником і постачальником.

     Для відкриття акредитива клієнт подає  до банку-емітента заяву на акредитив  за встановленою формою не менше ніж  у трьох примірниках, заповнену  згідно з вимогами Інструкції, та в  разі відкриття покритого акредитива – відповідні платіжні доручення.

     Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу  банкам без ускладнень їх проконтролювати, з іншого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив.

     Акредитив має містити лише ті умови, які  банк може перевірити документально.

     Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

     Виплати бенефіціару за акредитивом, кошти  за яким заброньовано у виконуючому  банку, здійснюються з аналітичного рахунку «Розрахунки за акредитивами».

     Списання  коштів з аналітичного рахунку «Розрахунки  за акредитивами» виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, що наданий разом з іншими документами. Що відповідають умовам акредитива.

2. Аналіз участі банків в обслуговуванні зовнішньоекономічної

     діяльності  підприємств

     Для визначення участі банків в обслуговуванні зовнішньоекономічної

діяльності  підприємств доцільним буде розглянути регіональну структуру банків України. Можна зазначити, що в Україні спостерігається неоднорідне розміщення комерційних банків по регіонах. В Криму зареєстровано 3 комерційних банки, в Києві - 97, Харкові - 12, Дніпропетровську - 11 , Одесі - 10, Донецьку - 10, у Львові - 5. В Україні 11 областей не мають зареєстрованих комерційних банків на своїй території. Одним із найважливіших чинників, який зумовлює особливості розподілу банківських відділень по території України, є потреба місцевого бізнесу в банківських послугах. Таким чином, рівень розвитку банківської сфери в регіоні характеризує рівень розвитку економіки цього регіону в цілому: з одного боку, банківський сектор розвивається для забезпечення потреб небанківського бізнесу, а з іншого — сприяє створенню і зростанню цього бізнесу. Найбільш яскравою характеристикою розподілу банківських відділень по регіонах України є його нерівномірність: всі регіони можна поділити на 4 групи . У групі лідерів (частка банківських відділень регіону більше 6 %), до якої належить лише м. Київ, Донецька та Дніпропетровська області, зосереджено майже 30 % всіх банківських відділень. Другу групу складають 10 регіонів з часткою у загальній кількості банківських відділень від 3 до 6 % — на цю групу припадає майже 42 % всіх банківських відділень. На території 10 областей, що належать до третьої групи (частка від 2 до 3 %), функціонують майже 27 % банківських відділень України. А у четвертій групі (аутсайдерів) (частка до 2 %), до якої увійшли З регіони, зосереджено лише 4,5 % всіх банківських відділень.

     Підтвердженням всього цього виступає те, що саме регіони де спостерігається більша кількість банків та їх структурних підрозділів також виділені і в регіональній структурі експорту і імпорту. Таким чином, наявна регіональна структура банківської системи адекватно відображає високий ступінь централізації грошових потоків в економіці України. Так як банки в основному не оприлюднюють обсяги здійснюваних акредитивних операцій, то для визначення лідерів в наданні акредитивних операцій проведемо порівняльний аналіз обсягів акредитивних операцій у структурі зобов’язань банку що пов’язані з кредитуванням.

     Для аналізу було обрано банки які  найкраще зарекомендували себе при обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Банки, а також зобов’язання за експортними та імпортними аккредитивами представлені в таблиці 2.1

 

     

     Аналізуючи  дані наведені в таблиці можна  відмітити, що лідером у кредитуванні підприємств при здійсненні операцій за експортними акредитивами у 2009 році був ОТП Банк, сума зобов’язань склала 161643 тис. грн., найменша сума зобов’язань – 1588 тис. грн. була у Правекс – Банку. У кредитуванні операцій за імпортними акредитивами можна спостерігати іншу ситуацію. Тут лідером у 2009 році був Укрексімбанк з зобов’язаннями в 947544 тис. грн., а на останньому місці – Райффайзен банк «Аваль» з зобов’язаннями в 49246 тис. грн. В 2010 році першість у кількості наданих кредитів за імпортними операціями перейшла до Приватбанку та склала 2326000 тис. грн. Найменше зобов’язань спостерігається знову ж таки у Райффайзен банку «Аваль» 3110 тис. грн. Отже, провівши аналіз зобов’язань пов’язаних з кредитуванням операцій за акредитивами можна відмітити досить жваву діяльність банків у кредитуванні акредитивних операцій, а отже і обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності підприємств. І хоча зростання даних зобов’язань є позитивним для банку, проте воно супроводжується значними ризиками для банку. 
 

3. Розрахунки  векселями

 

     Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

     Для запровадження комерційного кредиту, поліпшення розрахункових відносин між суб’єктами господарської діяльності постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992р, « Про застосування векселів в господарському обороті України» введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 р.  

     Законодавством  України передбачено, зокрема, використання векселів:

• в рахунок фінансування витрат державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 1996 р. № 689 «Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства»;
• під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. «Про затвердження Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих на час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплату ввізного мита у разі відчуження цього майна»;
• для сплати ввізного мита, податків та зборів українським виконавцем при ввезенні на митну територію України давальницької сировини, а також для сплати вивізного (експортного) мита, податків та зборів українським замовником при вивезенні давальницької сировини за межі митної території України відповідно до Закону України від 15 вересня 1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» та в інших випадках, передбачених законодавством;
• в інших випадках, передбачених законодавством.

     Зобов’язуватися та набувати права за переказними  та простими векселями на території  України можуть юридичні та фізичні  особи.

     Органи  виконавчої влади, органи місцевого  самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету  Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, зобов’язуватися та набувають  права за переказними та простими векселями  лише у випадках і в порядку, визначених кабінетом Міністрів України.

     Використання  векселів Національним банком України  здійснюється відповідно до законодавства  України про обіг векселів.

     Видавати  переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставленні товари, виконані роботи, надані послуги.

     Векселі (переказні та прості) складаються  у документарній формі на бланках  з відповідним ступенем захисту  від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

     Вексель підписується:

• від імені юридичних осіб –власноручно керівником та головним бухгалтером ( якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;
• від імені фізичних осіб – власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється печаткою ( разі її наявності).

     Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

     Розрізняють два види векселів: простий і переказний (ст. 21 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»).

     Простий вексель - це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) бере на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк чи на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.

     Переказний вексель (тратта) - складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасанта) іншій особі, платнику (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.