Грошово-кредитна система Аргентини

     З 1992р. ЦБ має статус автономного установи, входить в угоду центральних  банків МЕРКОСУР (Tratado de Asuncion) про узгоджену  політику в режимі валютних курсів, можливе використання національних або регіональних валют у взаємних платежах. Узгоджені норми регулювання ринків капіталу, обговорено взаємне сприяння інвестиціям, обмін інформацією про фінансові системах, банк проводить порівняльний аналіз ситуації.

     ХАРАКТЕРИСТИКА  НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ

     Держава Аргентинська Республіка має в якості національної та офіційної валюти має  в розташуванні - новий аргентинський  песо, в міжнародному обігу символізується як ARS. Один аргентинський песо складається  з 100 сентаво.

     У готівково-грошовому обігу беруть участь купюри гідністю 100 аргентинських  песо, 50 аргентинських песо, 20 аргентинських  песо, 10 аргентинських песо, 5 аргентинських  песо і 2 аргентинських песо, а також  монети номіналом в 1 аргентинських  песо, 2 аргентинських песо та 5 аргентинських песо, 50, 25, 10, 5 і 1 сентаво.

     На  даний момент один долар США дорівнює 3,05 ARS. Долар США має майже повсюдне ходіння.

     Збираючись  у подорож по Аргентині дорожні  чеки найкраще купувати у доларах  США.

     Валюту  можна обміняти у всіх аргентинських банках і великих торгових центрах, в готелях і в спеціалізованих обмінних пунктах. У великих торгових точках, готелях і ресторанах до оплати приймаються кредитні карти American Express, Visa, Master Card і Eurocard. А ось у провінції розплатитися ними практично неможливо.

     У більшості аргентинських банків і аргентинських пунктів обміну використовується система квитків - замість стояння в черзі відвідувач отримує квиток з номером і  далі чекає, поки його номер не назве  службовець. Дана процедура займає досить багато часу.

     Ввезення  і вивіз іноземної і національної (аргентинський песо) валюти не обмежений.

     Не  слід міняти гроші на аргентинських  вулицях, користуйтеся послугами вуличних пунктів обміну валюти. Існує тільки офіційний курс обміну валюти. У маленьких містечках аргентинських досить складно обміняти дорожні чеки і обмінні пункти беруть за це великі комісійні. У більшості закладів приймають кредитні картки, але часто за це роблять надбавку до рахунку.

     ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ  СИСТЕМИ АРГЕНТИНИ

       Протягом 50—70-х років для політики  прискореної індустріалізації у  країнах Латинської Америки було  характерне посилення втручання держави внаслідок слабкості національного капіталу, його неспроможності самостійно вирішувати проблеми структурної перебудови економіки, значного тиску транснаціональних компаній, які намагалися зберегти контроль над ключовими галузями економіки. Держава здійснювала як прямий, так і опосередкований вплив на процес економічного розвитку. Грошово-кредитна система багато в чому формувалась як інструмент цього впливу. Національні банки після отримання незалежності були націоналізовані, що давало уряду змогу контролювати процес емісії.

     Характерною ознакою розвитку грошових систем Аргентини упродовж 80-х років були інфляційні процеси. Високі темпи інфляції зумовлювалися багатьма факторами.

     Так, в країні протягом здійснення політики прискореної індустріалізації для досягнення стабілізації широко використовували механізм індексації. Майже автоматично відбувалося вирівнювання співвідношення цін і заробітної плати, податкових платежів, фінансових і кре­дитних нормативів. Індексація відігравала роль механізму контролю у грошово-кредитній і фінансовій сферах, запобігання "доларизації" господарства. Проте вона стала одним із факторів стимулювання інфляції. Високі темпи інфляції та високі процентні ставки на початку 90-х років призвели до розширення спекулятивних операцій банків. Висока прибутковість внутрішніх цінних паперів давала змогу залучати кошти банків і дрібних національних вкладників, що не сприяло росту виробничих інвестицій в економіку країни. Як тільки було до­сягнуто фінансової стабілізації в економіці країни, багато банків, які заробляли в цей період на спекулятивних операціях, стали банкрутами, що спричинило кризу банківської системи.

     Фінансова стабілізація, що передбачала подолання  передусім наслідків руйнівної  інфляції (934 %) в економіці цієї країни, здійснювалася на основі заходів, сформульованих так званим Літнім планом. Згідно з  цим планом передбачалося скасувати індексацію банківського відсотка залежно від темпів інфляції, відмовитися від механізму автоматичної індексації заробітної плати, ліквідувати дефіцит державного бюджету та здійснити грошову реформу — запровадити "новий крузадо".

     Особливості розвитку грошової системи значною мірою зумовлені переходом до експортоорієнтованої моделі, яку почали впроваджувати в цих країнах з кінця 80-х років. Підвищення ролі національної валютної системи та валютна політика у розвитку грошової системи латиноамериканських країн є результатом передусім залежності від зовнішніх факторів економічного розвитку, міжнародних ринків та іноземних інвестицій.

     Істотні зміни відбулись у національній валютній системі, передусім у механізмах встановлення валютного режиму. До початку реформ 80-х років у країнах Латинської Америки, як правило, застосовувалися фіксовані валютні курси. Це сприяло появі нелегального валют­ного ринку, ціни на якому були вищі порівняно з офіційним курсом.

     У результаті припливу великих обсягів іноземного капіталу центральний банк змушений був скуповувати іноземну валюту, щоб уникнути надмірного подорожчання національної грошової одиниці. Проте незважаючи на вжиті заходи відбулося подорожчання національної валюти. В Аргентині стабільність грошового обігу досягається жорсткою прив'язкою національної валюти до долара США. Проте внаслідок підвищення курсу національної грошової одиниці знижується конкурентоспроможність експорту та збільшується дефіцит торгового і платіжного балансів.

     Характерною ознакою кредитної системи Аргентини є домінування державних компаній у кредитній сфері. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ

     Багатоваріантність  моделей розвитку фінансових систем в різних країнах робить природним  вибір різних пріоритетів, різних інструментів, формування різних інститутів в банківській системі.

     Передбачається, що регіональні і субрегіональні банки та кредитно-фінансові організації  після приватизації посилить свою роль в економіці, їх діяльність на приватному капіталі стане "приземленіші", включиться механізм конкуренції, банки будуть прагнути виражати інтереси своїх власників. У субрегіональних банках виникає наддержавний рівень угруповань.

     Змінилася роль державних банків розвитку: перенесений  акцент з кредитування урядових великих  об'єктів на соціально значущі  регіональні проекти.

     Фінансова лібералізація призвела до становлення  гігантських фірм - універсальних  банків. Завдяки цим інститутам та субрегіональним фінансовим організаціям проглядається новий контур у  створенні спільного для груп країн кредитно - фінансового ринку. Концепція ринків капіталів займає все більш важливу позицію в обговоренні проблематики зближення економічних систем і в стратегічних розробках ЕКЛАК. В умовах світової кризи і подорожчання довгострокових капіталів стоїть питання, як гармонізувати фінансову та національну промислову складові економіки.

     Центральний банк повинен забезпечити стійкість  національних грошей для створення  сприятливих умов для власних  економічних агентів та залучення  зовнішніх інвестицій. 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Іванов В. М., Сотищенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. Курс лекцій. - Київ: МАУПП, 2010
2. Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с.
3. http://uk.wikipedia.org/wiki/ - Вікіпедія
4. http://www.bcra.gov.ar/ - Центральний Банк Аргентини