Грошово-кредитна система Аргентини

Національна академія статистики, обліку та аудиту

Державний комітет статистики України 

Кафедра «Банківська справа» 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Грошово-кредитна система зарубіжних країн»

на  тему:

«Характеристика грошово-кредитної  системи Аргентини» 
 

Виконала:

студентка групи БС – IV(07.06/1)

Семізорова  Марина Ігорівна 

Перевірив:

Литвиненко  Я. В. 
 
 
 
 

КИЇВ  – 2010

ЗМІСТ

стор.

Вступ………………………………………………………………………………3

Економічна  ситуація в країні………………………………………………….5

Центральний Банк Аргентини………………………………………………...9

Характеристика національної валюти………………………………………11

Особливості розвитку грошово-кредитної системи Аргентини………….12

Висновки………………………………………………………………………...15

Список  використаної літератури…………………………………………….16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Аргентина була державою з високим рівнем життя. Для кредитування житлового будівництва існували спеціальні загальнонаціональні програми соціального розвитку. У їх рамках створювалися державні іпотечні банки: Сентраль іпотекарія, Банко іпотекаріо насьональ, спецбанков і фонди житлового будівництва. У 60-х роках виникли ощадні кредитні установи, що функціонують на заощадженні робітників (акції продавалися профспілкам, кооперативам, окремим особам). У капіталі брало участь і держава. На поповнення ресурсів залучалися також іноземні позики. Коштів не вистачало і програми вирішувалися з великими труднощами. В цілому програма імпортозамінної індустріалізації сприяла розвитку банківської справи, динаміка зростання активів КБ випереджала динаміку зростання ВВП. Прийнятий після перевороту 1976р. Закон № 21382 про іноземні інвестиції сприяв створенню сприятливого "інвестиційного клімату". Іноземному капіталу відкрили доступ у всі галузі, включаючи банківську і страхову справу. Іноземним компаніям було дозволено отримувати в аргентинських банках короткочасні позики, а після отримання спецдозволу від ЦБ - середньо-і довгострокові кредити. З 1980р. лібералізація режиму іноземних інвестицій посилилася: нерезиденти могли вільно купувати акції місцевих компаній на суму до $ 2млн., створювати змішані банки. Частка іноземного банківського капіталу на національному позичковому ринку орієнтовно досягла 15%.

     У 1978р. центральний банк ввів "плаваючий  курс" національної валюти, не прив'язаний до долара. Регулювання валютного  курсу виходило з множинності  валютних курсів, тобто встановлення диференційованих курсових співвідношень з різних видів валютних і зовнішньоторговельних операцій як методу вирівнювання перекосів в платіжних балансах при обмеженості валютних ресурсів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЕКОНОМІЧНА  СИТУАЦІЯ В КРАЇНІ

     В економічному відношенні Аргентина - одна з найбільш розвинутих країн Латинської Америки. ВНП на душу населення становить 2370 доларів за рік. Але економіка  її значною мірою залежить від  іноземного капіталу. Однак держава  продовжує зберігати міцні позиції в атомній промисловості, видобутку нафти, газу і вугілля, виробництві електроенергії, військовій промисловості, виплавці чавуну і сталі, залізничному транспорті, морському судноплавстві. Іноземний капітал майже повністю контролює автомобільну, тракторну, нафтохімічну, хімічну, фармацевтичну, тютюнову промисловість, будівництво.

     У важкій індустрії виділяються машинобудування, нафтопереробка, чорна металургія. Є цементні, целюлозно-паперові підприємства. Розвинуті текстильна, шкіряно-взуттєва галузі. Провідна галузь - харчова.

     Аргентина спеціалізується на товарному виробництві  продуктів тваринництва, зернових і  олійних культур. За виробництвом та експортом м'яса (2,5 млн. т на рік, понад 50 млн. голів великої рогатої  худоби), за настригом вовни Аргентина посідає одне з перших місць у світі.

     Близько 80 відсотків вартості експорту припадає на сільськогосподарську продукцію. Основні  сільськогосподарські культури - пшениця, кукурудза, соя; плодівництво і виноградарство (розвинуте виноробство). Аргентина - один з найбільших у Латинській Америці виробників парагвайського чаю - маті та екстракту кебрачо. Понад 80% експорту - сільськогосподарська продукція: м'ясо і м'ясопродукти, шкіра, вовна, зернові тощо.

     Експорт: м'ясо, м'ясопродукти, вовна, шкіра, зернові, олійні, молочні продукти, устаткування.

     Імпорт: машини і промислове устаткування, сировина і напівфабрикати, паливо.

     Різке загострення в грудні минулого року ситуації в Аргентині (масові хвилювання, введення надзвичайного стану, відставка  президента та уряду, заява Аргентини про призупинення виплат по зовнішнім боргам) стало закономірним наслідком наростаючої упродовж минулих років великомасштабної політичної, фінансової і социальної кризи. "Банкрутство" економічних реформ в Аргентині, здійснюваних з початку 90-х рр., які донедавна розглядалися як зразок підходу до економіки, що розвивається, спеціалісти безпосередньо пов'язують з прорахунками економічної політики, яка проводиться у суворій відповідності з порадами МВФ.

     Суть  аргентинських фінансових перетворень полягала в доларизації національної фінансової системи на основі принципів "currency board" ("валютної ради"). Основними заходами були прирівняння песо до долара і пряме пов'язування емісії грошей з валютними резервами Центробанку. Це значно підвищило фінансову стабільність, але обмежило можливості економічного маневру (наприклад, облікова ставка змінювалася відповідно до американської навіть тоді, коли економіка країни цього не потребувала).

     В перші роки ці реформи, які проводилися  в умовах високого рівня довіри населення президенту країни, дозволили Аргентині домогтися стабільності національної грошової одиниці і побороти гіперінфляцію. Це забезпечило надходження в країну інвестицій і високі темпи росту. Однак платою за фінансову стабілізацію стали висока залежність економіки від іноземних інвестицій, зовнішньоторговельний дисбаланс і високий рівень безробіття (18%). І вже четвертий рік продовжується найтриваліший в історії країни спад виробництва (в 2001 р. - 11%) з усіма його соціальними наслідками.

     Сукупний  розмір боргу сягнув 155 млрд. дол. (зовнішній - 132 млрд. дол., з яких близько 50 млрд. дол. становить просрочений борг держави перед банками), що в п'ять  разів більше річного експорту. Щорічне  зниження бюджетних витрат лише поглиблювало спад і посилювало соціальну напруженість. Характерно, що криза виникла при зовнішньо стабільних фінансових показниках - незмінний курс песо і фактично відсутність інфляції.

     Аргентинську  кризу, як правило, пояснюють жорсткою "прив'язкою" курса песо до долара і проблемою зовнішнього боргу. Її навіть використовують як аргумент проти політики сильної національной валюти і стабільного валютного курсу.

     Однак насправді причини кризи полягають  у непродуманій грошово-кредитній  і бюджетній політиці, яка не враховувала специфіку потреб економіки країни і сліпо наслідувала стандартні вимоги МВФ (урізання непроцентних витрат, досягнення бездефіцитного бюджету здебільшого шляхом залучення займів, пріоритет виплати зовнішніх боргів). Цей курс не вирішив внутрішніх соціальніх та економічних проблем, призвів до кризи у фінансовій сфері, стабільність якої прагнули забезпечити. Таким чином, досвід Аргентини ще раз підтвердив давно відому істину - не буває сильних фінансів у країні зі слабкою економікою.

     Привертає увагу подібність сценарію развитку кризи в Аргентині з російською ситуацією 1995-1998 рр. (фіксація курсу національної валюти, швидке зростання доходності боргових паперів і нарощування держборгу, розвиток фінансово-спекулятивного сектора при падінні золотовалютних резервів, зміна уряду). Саме тому аргентинські економісти закликають сьогодні використовувати післякризовий досвід Росії для виведення економіки з глухого кута.

     Цей досвід, зокрема, підказує, що підтримання  стабільного валютного курсу  не є причиною кризи, а, навпаки, сприятиме зміцненню довіри інвесторів. Але це може дати позитивний результат лише за умови грамотної побудови бюджетної і грошово-кредитної політики, спрямованих, насамперед, на зростання внутрішнього виробництва, що забезпечить податкові надходження, необхідні для виходу з боргової кризи.

     Очевидно  тому нове керівництво, оголосивши про  тимчасову заминку в обслуговуванні держборгу, спочатку заявило, що не має  наміру девальвувати національну валюту песо і відмінювати прив'язку його до долара. Замість цього в країні планувалося ввести в обіг вже третю паралельну валюту (у вигляді облігацій "архентино") з "плаваючим" курсом, з допомогою якої передбачалося поступово витіснити фіксований песо з обігу і за рахунок цього попередити різку девальвацію національної валюти.

     Однак в умовах триваючого в країні політичного  та економічного хаосу, зростання цін  і фактичного обезцінення національної грошової одиниці новий Президент  Аргентини T. Дуальде не лише підтвердив дефолт, але й оголосив про девальвацію песо.

     З 7 січня ц.р. в країні були введені  два курси песо: "офіційний" - 1,4 песо за 1 долар США, який переважно  використовуватиметься у зовнішній  торгівлі, і "неофіційний", який визначає ринковий попит і пропозиції. У  майбутньому планується повністю перейти до політики "плаваючого" курса. Крім того, в лютому 2002 року розпочалися переговори з МВФ про реструктуризацію зовнішнього боргу Аргентини і надання їй міжнародними фінансовими організаціями нових кредитів у розмірі 15-20 млрд. доларів. Одночасно з цим керівництво країни заявило про намір проводити протекціоністську політику щодо національного капіталу, ввести часткове регулювання цін, реалізувати масштабні соціальні проекти і суттєво підвищити мінімальну оплату праці.

     Поки  що не відомо, чи вдасться сумістити прагнення досягти фінансової стабілізації і пріоритетної підтримки вітчизняного виробництва, проведення структурних і соціальних реформ. Вдалося досягти компромісу у домовленостях з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями, а також у прийнятті зваженої економічної програми, від чого залежатиме здатність держави рефінансувати свій внутрішній борг і вирішити економічні проблеми країни.

     ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК АРГЕНТИНИ

     Центральний банк Аргентини - хранитель золотовалютних резервів, монетарний центр, "кредитор останньої інстанції", "банк банків". Він виконує операції на відкритому ринку і розміщує облігаційні позики на світовому ринку єврокредитів. Банк був створений з представництвом приватних акціонерів у 1935р. за сприяння Фінансової місії Англії і її експортного банку. Націоналізація ЦБ проведена в 1946р. під впливом аналогічної політики в розвинених країнах.

     Центральний банк Аргентини підтримує приватні банки, гарантуючи їх платоспроможність. З середини 60-х років ЦБ виступав гарантом держави і "кредитором останньої інстанції" на світовій арені. Регулювання передбачало різноманітний інструментарій, запозичений з США та Англії. Держава (Міністерство фінансів, ЦБ) встановлювало рівень процентних ставок за активно-пасивними операціями приватних КБ, обсяг і спрямування кредитів, виплати по державних цінних паперів і інших інструментах примусової мобілізації ресурсів на позичковому ринку. Переоблік векселів (дисконтні операції) введено з 20-х років. Змінюючи облікову ставку, ЦБ змінює вартість своїх позик, проводячи політику "дорогих" або "дешевих" грошей і регулюючи тим самим пропозицію грошового ринку (в Латинській Америці підвищений попит на капітал і великий ризик, через що висока ціна приватного кредиту). Ситуація змінюватися у відкритій економіці з хронічною бюджетної проблемою.

       Аргентинський Центральний банк  вводить норми обов'язкових банківських  резервів у національній валюті, що зберігаються на спецрахунках ЦБ. Частина їх банки тримають у формі державних цінних паперів з низьким фіксованим відсотком для операцій на відкритому ринку. Така покупка і продаж ЦП державних цінних паперів йде з 30-х років. Крім на резервну позицію банків, операції використовуються для обслуговування внутрішнього боргу і надання фінансової допомоги банкам і компаніям, а при створенні державних корпорацій і банків розвитку ЦБ стали їхніми акціонерами.

       Центральний банк видає обов'язкові  для кредитних установ інструкції, впливає на стан активів банків, структуру позикового капіталу, напрямок кредитних ресурсів, вживає заходів з обмеження спекулятивних операцій, але приватний бізнес знаходить виверти, особливо в умовах "кредитного фаворитизму".

       Центральний банк може виконувати функції казначейства по касовому обслуговуванню держбюджету, ведення рахунків, кредитування бюджетного дефіциту грошовою емісією, розміщувати та обслуговувати внутрішні держпозики, індексовані облігації і бони. Це змінює структуру грошової маси: скорочує питому вагу готівки, збільшує депозитні гроші, гроші в казначейських і боргових зобов'язаннях.