Грошові реформи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ  УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

 

 

Кафедра менеджменту, економічної теорії та фінансів

РЕФЕРАТ

з дисципліни

“Економічна теорія”

на тему:

Грошові реформи

Виконала:

студентка 2 курсу

факультету управління та економіки

Альбертович Олена Вадимівна

Науковий керівник:

Гаврик Віра Павлівна,

кандидат економічних наук, доцент

Хмельницький 

2011 
ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………	3
1. Сутність грошових реформ, їх цілі та класифікація..................................	4
2. Методи проведення грошових реформ та методи стабілізації…….…....	10
3. Особливості та етапи проведення грошової реформи в Україні………..	15
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..	20
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………	22

 

 

ВСТУП

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або  часткової перебудови грошової системи  з метою стабілізації грошового  обігу. Такий радикальний спосіб використовується державою лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають відповідного ефекту. Актуальною проблемою сучасного розвитку фінансової системи є проблема збереження стабільності грошової одиниці. Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обігу особливе місце займають грошові реформи.

Найважливішою метою грошової реформи  є надання національній валюті характеру  справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності і конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов’язаних між собою, але не тотожних аспекти: зовнішній – стабільність обмінного курсу національної валюти; і внутрішній – стабільність цін тобто відсутність інфляції, вибираючи модель проведення грошової реформи, вкрай важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора твердості” запровадження національної валюти у просторі цих двох вимірів.

Тривалі і глибокі  кризові явища в економіці  й особливо в грошовому обігу  країни завжди вимагають розробки та здійснення заходів, покликаних змінити ситуацію і поліпшити стан грошового обігу й економіки в цілому. Ці заходи можуть набувати форми часткових і подовжених у часі дій виконавчої й законодавчої влади, чи форму концентрованих за часом і місцем дій, націлених на кардинальну зміну ситуації. У такому разі йдеться про грошову реформу. .Кожна грошова реформа завжди індивідуальна, бо, з одного боку, віддзеркалює конкретні історичні й ринкові умови тієї країни, в якій вона здійснюється, а з іншого – має свою мету, засоби її реалізації і, врешті-решт, свої, несхожі ні на яку іншу реформу, наслідки. Тому доцільно розглянути сутність, методику та особливості здійснення грошових реформ.

1. Сутність грошових реформ, їх цілі та класифікація

Більшість дослідників (Алєксєєв І. В., Колісник М. К., Колодізєв О. М., Щетинін А. І.) трактують поняття грошової реформи так: це – повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту [2, с.99; 7, с.217; 14, с.179].

Основними цілями грошової реформи є стабілізація грошового обігу. оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу, відповідно до нових соціально-економічних умов. Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. Вибираючи модель проведення грошової реформи, важливо чітко визначитись щодо конкретного її результату. Для досягнення мети та цілей грошової реформи недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золото-валютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

Грошові реформи необхідні  у випадках:

• зміни державних устроїв;
• глибоких економічних криз фінансової системи;
• економічних потрясінь, коли гроші перестають виконувати свої функції;
• поглиблення дифіциту бюджету та інфляційних процесів;
• падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту [9, с.28].

Кожна грошова реформа  є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Реформи значно різняться за цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо [3, с.170]. Але попри високий рівень індивідуальності та специфічності, притаманні кожній грошовій реформі, вони мають і певні спільні риси, що дає змогу деяким чином класифікувати грошові реформи.

Грошові реформи класифікують по-різному. Передусім слід зауважити, що в економічній літературі часто розрізняють грошові реформи у вузькому й широкому розумінні. У вузькому розумінні – це реформи, спрямовані на те, щоб зміцнити грошову систему без докорінної зміни самої системи [2, с.99].

Що ж стосується грошових реформ у широкому розумінні, то це якісні масштабні і, як правило, довготермінові зміни в усій царині грошових відносин. Такі реформи у зв’язку з масштабністю і різноплановістю стуктурних змін та інституційних перетворень є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, кілька років. В умовах нашої держави вони тісно пов’язані зі структурною перебудовою економіки, формуванням і розвитком ринкової інфраструктури, удосконаленням нормативної бази суспільного виробництва, розвитком банківської системи, розробкою ринкових механізмів регулювання грошової сфери, удосконаленням організації використання різноманітних фінансових інструментів тощо [10].

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної  грошової системи реформи можна  класифікувати так.

1. Становлення нової грошової системи. Реформи такого змісту передбачають ііе лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й функціональну структурну перебудову всієї системи грошово-валютних і кредитних відносин. Вони булії типовими під час переходу від біметалізму до монометалізму і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей за умов створення нових держав, як це мало місце в період розпаду колоніальних імперій чи виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР.

2. Часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення. Наприклад, грошова реформа в СРСР у 1922-1924 роках – це перехід від бюджетної до кредитної системи емісії, коли замінили в обігу казначейські білети «совзнаки» на банкноти «червінці». Такий підхід прийнятний за зміни влади.

3. Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків. Нерідко грошова реформа має всі три ознаки, як наприклад, грошова реформа в Україні 2-16 вересня 1996 р. Нова незалежна держава потребувала власної національної грошової сисгеми, а глибока інфляція – проведення ефективних заходів загальної санації економіки і фінансів.

За способом проведення грошові реформи поділяються  на три типи:

1. Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до технічного аспекту – впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Обмін старих купюр на нові здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом до такої заміни може бути:

а) необхідність поліпшення фізичних властивостей  (міцності, захисту від підробки і под.) банкнот, що перебувають в обігу, зміни їх відносних і абсолютних розмірів, що може бути результатом технічного прогресу (у розумінні як можливостей випуску банкнот вищої якості, так і нових вимог до їхньої якості у зв'язку із застосуванням різних технічних пристроїв -банкоматів, електронних машин тощо);

б) посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Це відбувається у тому разі, коли в обігу перебуває велика кількість підроблених банкнот (наприклад, накопичених за роки війни), виявлення і вилучення яких стає першочерговою справою;

в) необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їхнього оформлення, що може зумовлюватися політичними причинами, наприклад зміною державної символіки.

Усі ці аспекти здійснення грошової реформи мають в основному  суто формальний, неконфіскаційний характер. Якщо реформа обмежується розв'язанням  лише цих проблем, не зачіпаючи більш суттєвих монетарних та економічних аспектів, її точніше називати не реформою, а обміном грошей.

2. Грошові реформи конфіскаційного типу, або «шокові» реформи. Такі реформи передбачають здійснення комплексу явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру:

• встановлення ліміту на обмін банкнот;
• замороження частки депозитів понад встановлений рівень;
• тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.

Мета цих і подібних заходів – конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості, отримання додаткового доходу державою.

Коли реформи мають  конфіскаційний характер, встановлюються досить обмежені терміни обміну та кількісні ліміти обміну, які доповнюються вимогою декларування доходів. У  цьому разі обмін звичайно проводиться за регресивною шкалою. До певної межі (суми) старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі – зі знижувальним коефіцієнтом. Як правило, установлюють кілька послідовних порогів обміну і кілька значень коефіцієнтів, хоч конфіскаційні реформи можуть базуватися і на обміні старих грошей на нові з використанням знижувального коефіцієнта для сум будь-якого розміру, а не лише для тих, що перевищують певний поріг, як у першому випадку [4,с.227].

Аналогічна процедура  може використовуватися і для обміну депозитних грошей, хоча частіше тут застосовують певну форму примусового заморожування на спеціальних рахунках сум, що перевищують установлені межі.

З економічного погляду, такі заходи фактично еквівалентні одноразовому інфляційному податку (на багатство, яке зберігається у грошовій формі) з усіма його соціальними наслідками, оскільки призводять до зменшення купівельної спроможності наявної грошової маси. Тобто у даному разі коефіцієнт перерахунку цін не збігається з коефіцієнтом обміну старих грошових знаків на нові. І хоч реформа конфіскаційного типу сприймається економічно не так болісно, як інфляція, вона часто призводить до тих самих політичних та соціальних наслідків: підрив довіри до держави, можливий несправедливий перерозподіл трудових доходів населення тощо [8, с.84].

Такі варіанти реформи  застосовуються, коли нова державна влада  знімає з себе відповідальність за дії попередньої (післяреволюційна реформа в Росії) або якщо держава  визнає себе банкрутом. Такі випадки  мали місце в Німеччині, Угорщині та інших країнах.

Однією з найрадикальніших грошових реформ конфіскаційного типу вважається реформа, проведена в  Західній Німеччині у червні 1948 р. Тоді криза охопила всі ланки  виробництва, але найсильніше вдарила  по грошовій системі, яка фактично повністю занепала. Про масштаби конфіскації свідчать такі дані. У перший день реформи (20 червня) всі громадяни, що проживали на території Західної Німеччини, дістали можливість поміняти 40 рейхсмарок за курсом 1:1 на нові гроші – німецькі марки. У серпні за цим же курсом було здійснено обмін ще 20-ти марок. За таким самим принципом було переоцінено й депозитні рахунки: 70% їх суми було анульовано; 20% переведено на строкові (на 20 років) сертифікати; 10% перераховано в нову грошову одиницю. У підсумку в процесі реформи було анульовано 93,5% депозитних грошей і готівки, що була в населення. Водночас було анульовано і внутрішній державний борг. Ефект реформи був надзвичайно високим, а головне – стабілізувався ринок, почався реальний процес економічного відродження й розвитку [6, с.246-249].

3. Реформи паралельного, або, як їх ще називають, консервативного типу, є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витискує старі гроші поступово. У результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці – стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.

Одночасне функціонування в обігу двох грошових одиниць породжує ускладнення не лише технічного порядку. Існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і «тіньових» операцій. Водночас система паралельного обігу має й помітні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дає змогу уникнути заходів конфіска-дійного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики.