Грошові доходи населення та рівень його соціального захисту

станом отримувачів пільг;

• удосконалення механізмів,  які   стимулюватимуть   діяльність

надавачів  соціальних  послуг щодо постійного підвищення їх якості

та відповідатимуть  потребам  різних  груп  населення,  насамперед

людей, що опинилися у  складних життєвих обставинах;

• стимулювання зайнятості  та  створення  нових робочих місць з

метою підвищення рівня життя  населення;

• підвищення ефективності        функціонування         системи

загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• забезпечення поетапного запровадження накопичувальної системи

пенсійного страхування;

• розвиток недержавного пенсійного забезпечення;
• удосконалення механізму  забезпечення   соціально   вразливих

верств населення доступним  житлом;

• розроблення механізму    забезпечення    житлом   працівників

бюджетної  сфери  на  умовах  співфінансування  між державою   та

отримувачем житла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, формування доходів населення держави має відповідні коливання. Можна зробити висновок, що вирішальним чинником формування доходів населення на є суттєва диференціація за рівнем професійної спеціалізації та економічними чинниками, а також географічним розташуванням регіону. Такі розбіжності за рівнем доходів сформовані не

лише диспропорціями у економічному розвитку, а й сформованим складом населення та його розподілом за місцевістю проживання. Розшарування між містом і селом посилюється впродовж останніх років. А це означає, що потрібно розробити такий механізм формування доходів населення, який би відповідав сучасній соціально- демографічній та економічній ситуації в Україні.

Вищі органи державної  влади України визначають державну політику у сфері соціального  захисту та соціального забезпечення шляхом розробки і прийняття законів  та інших нормативно-правових актів, виходячи з повноважень, передбачених Конституцією та законами України. До проведення конституційної реформи  одними з найбільш ефективних у цій  сфері були укази Президента України. Для актів чинного законодавства характерна комплексність (з ознаками кодифікації), тобто вони прагнуть охопити цілий комплекс правовідносин, пов’язаних із певною проблемою або соціальною групою. Більшість нормативно-правових актів, що визначають державну політику у сфері соціального захисту та соціального забезпечення, належать до спеціальних, тобто мають чітко визначене коло осіб, на яке поширюється їх дія, – не все населення, а лише певні соціальні групи. У нормативно-правових актах спостерігається паралельне співіснування пострадянського підходу (соціальне забезпечення, пільги, соціальні та компенсаційні виплати) і новітнього європейського підходу (соціальні послуги, соціальна робота, житлові субсидії). В цих документах немає системності (дотримання визначених на перспективу пріоритетів) та наступності (логічного зв’язку чинних нормативно-правих актів із попередніми та наступними спорідненими актами).

Загальною проблемою осціального захисту та соціального забезпечення, є від сутність чітко визначених і закріплених пріоритетів політики, що дало б змогу сприймати та реалізувати її як єдиний взаємопов’язаний комплекс принципів та заходів. Така ситуація породжує невпевненість щодо дієвості та незмінності державної політики, а також сприяє виникненню соціальної напруги та недовіри в суспільстві. Суттєвим недоліком у сфері соціального захисту є те, що здебільшого відсутні чітко визначені показники результативності, які б дали змогу оцінити актуальний стан реалізації та ефективність державної політики.

 

Список використаної літератури:

1. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005.
2. Савченко А. Г. Макроекономіка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ. – 1999
3. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л. – Макроекономіка: підручник за ред..Базилевича В. – К.: Знання , 2044.-851 ст.
4. Наукова стаття: Акименко Н.Є, Сидорова М.Є. «Оцінка грошових доходів населення»
5. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України
6. www.minfin.gov.ua – Міністерство фінансів України
7. www.bank.gov.ua – Національний банк України
8. http://buklib.net
9. http://library.if.ua/books
10. http://www.mlsp.gov.ua – Міністерство соціальної політики України