Грошові доходи населення та рівень його соціального захисту

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота з курсу макроекономіка на тему:

«Рівень грошових доходів населення та система  його соціального захисту»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка заочної форми  навчання

Спеціальність «Облік та аудит»

Група № 258/27

Фархутдінова Ольга

 

 

Київ - 2013

 

План:

Вступ………………………………………………………………………………2

Розділ 1…………………………………………………………………………….3

1. Грошові доходи населення………………………………………………..3
2. Соціальне забезпечення та соціальний захист населення України…….5

Розділ 2…………………………………………………………………………….8

Висновок………………………………………………………………………….13

Список використаної літератури……………………………………………….14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Рівень життя суспільства має конкретний зміст і означає забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними та духовними благами, тобто певний рівень задоволення потреб людей у цих благах. Набір необхідних для життєдіяльності благ та послуг повинен задовольняти різноманітні потреби, що стосуються умов праці, освіти, охорони здоров'я, якості харчування, житла, довкілля тощо. Ступінь задоволення потреб людей залежить насамперед від індивідуальних і сімейних доходів, які отримують члени суспільства та їхні родини.

Перехід до ринкової економіки пов'язаний з виникненням проблеми розподілу доходу в суспільстві. Питання про те, як необхідно розподіляти грошовий доход, має давню й суперечливу історію. Одні економісти вважають, що основою стабільного розвитку економіки є рівність у розподілі доходу, інші — дотримуються протилежної точки зору, тобто вважають, що прагнення до рівності в розподілі доходу не може стимулювати зростання виробництва та призводить до кризи економіки. Головним аргументом на користь рівного розподілу гроового доходу є те, що він необхідний для максимізації задоволення потреб споживачів, тобто граничної корисності. Головним аргументом на користь нерівності доходів є необхідність збереження стимулів до праці, виробництва продукції та зростання доходу.

На рівень грошових доходів впливає багато факторів: розбіжності в рівні заробітної плати; в складі сімей; доходи від приросту капіталу (акцій, облігацій, нерухомості); допомога від держави та ін. Причинами нерівності доходів є також відмінності у фізичних та розумових здібностях людей,освіті й професійній підготовці. Особлива роль у загостренні проблеми економічної нерівності належить фактору володіння власністю — землею, основними фондами, житлом, акціями чи іншими цінними паперами. За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності. Бідність —це той рівень життя, який не може забезпечити нормальні умови для відтворення населення. Кількісно цей рівень виражається показником «прожитковий мінімум», або «поріг бідності». Прожитковий мінімум на відміну від біологічного мінімуму є більш динамічним. Він змінюється з розвитком соціально-економічного життя суспільства. Але світова практика показує, що поріг бідності значно підвищується у зв'язку із зростанням цін (інфляції), втім це не означає збільшення рівня споживання і підвищення рівня життя людей. Все це свідчить, що проблеми бідності потребують від будь-якої цивілізованої держави проведення політики соціального захисту певних груп населення.

 

РОЗДІЛ  1

1. Грошові доходи населення

В умовах сучасного функціонування ринкового механізму та структурних  змін в економіці держави зазнало  трансформації формування доходів  населення, їх використання та система  розподілу. Найбільшу питому вагу у  структурі грошових доходів населення  становить оплата праці. Заробітна  плата як соціально-економічна категорія  є основним джерелом грошових доходів  працівників і разом з тим  є головним рушієм соціально-економічного розвитку держави. Вона забезпечує не лише відтворення робочої сили, але  й стає вагомим чинником відтворення  суспільного виробництва та виступає основним регулятором ринку праці.

Сутність політики доходів  полягає в безпосередньому встановленні державою такої верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати, яка  сприяла б виконанню основних задач і реалізації пріоритетів, що стоять перед економікою.

Доходи населення  – це сума грошових коштів і матеріальних благ, які домашні господарства одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від їх рівня.

Грошові доходи населення включають всі надходження грошей у вигляді оплати праці робітників, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів і нерухомості.

Доходи населення формуються на підставі: грошових коштів (включаючи  оплату праці, грошові виплати з  суспільних фондів споживання) та доходів  в натуральній формі. Для розрахунків  грошових доходів складають баланс грошових доходів і видатків населення. Цей баланс відображає обсяг і  джерела грошових надходжень, обсяг  і структуру витрат, співвідношення між грошовими доходами населення, роздрібним товарообігом, обсягом платних  послуг і заощаджень. На підставі балансу  визначають рівень забезпечення населення  готівкою, задають головні параметри  для розрахунку показника емісії грошей. Баланс характеризує середній рівень достатку населення, дає змогу: визначити реальні доходи, загальний  обсяг платоспроможності попиту, розраховувати показники інфляції тощо.

Інформацію для розробки балансу надають Держкомстат  України, Міністерство фінансів, Національний банк, Пенсійний фонд, Фонд соціального  страхування, інші позабюджетні державні та суспільні фонди, які є учасниками готівкового грошового обігу.

Реальні доходи, як узагальнений показник рівня життя населення, відображають частку національного  доходу, яку безпосередньо використовують на споживання і нагромадження.

До реальних доходів належать:

o усі види грошових  доходів населення,

o натуральні доходи від  особистого підсобного господарства,

o доходи, отримувані у  вигляді безоплатних послуг із  суспільних фондів споживання (не  враховуючи зношення основних  невиробничих фондів).

У практиці інших держав показник реальних доходів населення  визначають шляхом коригування показника  грошових доходів населення на індекс споживчих цін. В Україні прогнозування  і планування реальних доходів пов'язане  з розрахунком і використанням  трьох показників: номінальні та реальні  доходи, кінцеві (реально використовувані) доходи.

Номінальні доходи - це сума доходів у грошовій та натуральній  формі та у вигляді так званого  безплатного споживання суспільних благ.

Реальні доходи визначають на підставі величини кінцевих (реально  використовуваних) доходів. Кінцеві  доходи менші від реальних на величину приросту заощаджень населення і  внесків до державних і громадських  організацій та фондів.

Розрахунок кінцевих доходів  населення потребує послідовного визначення таких складових:

o номінальних доходів  (грошових, натуральних, матеріального  споживання в закладах, що надають  суспільні послуги);

o грошових доходів, не  використаних для придбання товарів;

o зміни заощаджень населення;

o сальдо операцій за  переказами та акредитивами.

Кінцеві (реально використовувані) доходи населення спочатку обчислюють у цінах відповідних років, а  пізніше - у порівняльних цінах. Для  перерахунку кінцевих доходів у  порівняльних цінах реальні доходи коригують на прогнозований індекс споживчих цін.

Іншим узагальнюючим показником рівня життя населення є суспільні  фонди споживання - матеріальні блага  і послуги, які надає населенню  держава безоплатно або на пільгових  умовах, а також грошові виплати, які не є оплатою праці.

Важливе значення має розрахунок середнього сукупного доходу сім'ї  та середнього сукупного доходу на особу. Останній показник з основою  для визначення щомісячної допомоги на дітей до 16 років (учнів - до 18 років), грошових виплат матерям (батькам), що доглядають трьох дітей віком  до 16 років, за народження дитини тощо.

Індекси споживчих цін  прожиткового мінімуму визначають стосовно фіксованого набору матеріальних благ та послуг, що входять до мінімального споживчого бюджету. Державний комітет  статистики України ці індекси розраховує за власною методикою, а прогнозно-плановий період оцінює з урахуванням інфляційних  очікувань.

 

2. Соціальне забезпечення та соціальний захист населення України

Соціальна політика, її зміст, спрямованість на формування нової  якості соціального буття, підвищення індексу людського розвитку є  визначальною ознакою соціальної ринкової економіки.

Соціальна політика - це система управлінських, регулятивних, організаційних, саморегулятивних заходів, дій, цілеспрямованої діяльності суб'єктів господарювання, скерована на забезпечення оптимального функціонування соціальних відносин, умов для їх розвитку, всебічної самореалізації соціального потенціалу особистості, її соціальної безпеки. Основним координуючим суб'єктом виступає соціальна держава, яка за своїм потенціалом переважає можливості інших суб'єктів цього процесу.

Особливістю соціальної політики України є : надання пріоритету проблемам соціального захисту населення, підвищення ролі особистого трудового доходу і ліквідації системи утримань, формування нового механізму фінансування та регулювання розвитку соціальної сфери.

Під соціальною допомогою як формою соціального захисту населення розуміють надання соціальних благ та послуг соціально уразливим групам населення на основі визначення їх потреб. Об'єктом соціальної допомоги є малозабезпечені верстви населення, доходи яких нижчі від прожиткового мінімуму чи межі бідності. Державна соціальна допомога здійснюється двома шляхами: програми допомоги в грошовій формі та допомога в натураль ній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлової допомоги, позичок студентам тощо

Основний зміст політики соціального захисту працездатного  населення зводиться до створення  необхідних умов підвищення кожним працівником  свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу підприємництва, ділової активності.

З урахуванням сучасного  стану економіки в Україні  метою державного регулювання доходів  та споживання є соціальний захист населення від зростання цін  та гарантоване забезпечення прожиткового мінімуму громадян.

На макрорівні функції  державного регулювання рівня життя  і соціального захисту населення  виконують Міністерство економіки  і Міністерство праці та соціальної політики України. За умов недосконалості ринкових механізмів головною формою державного регулювання є планові  розробки системи показників, які  характеризують матеріальні основи, стан і розвиток рівня життя населення. Серед них можна назвати такі: рівні та структура доходів, споживання населенням матеріальних благ і послуг; стан споживчого ринку; соціальні гарантії малозабезпеченим верствам населення.

Основними джерелами фінансування соціального забезпечення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди. Усі цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні (соціальні) фонди, створення яких пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в частині реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв’язку з цим окремо створюються спеціальні фонди з метою гарантованого забезпечення цих видатків. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються за конкретною необхідністю і після вирішення проблеми закриваються.

Особливу роль у забезпеченні соціального захисту населення відіграють соціальні фонди, за рахунок яких здійснюються виплати більшості соціально незахищеним категоріям населення. До таких фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонд соціального захисту інвалідів та інші. Окремі цільові фонди згідно з чинним законодавством включаються до державного бюджету України, а деякі функціонують самостійно. За допомогою коштів соціальних фондів оплачуються соціальні видатки понад суми, передбачені у бюджетах усіх рівнів. Вони є додатковим джерелом соціального захисту населення. Порядок формування і використання коштів позабюджетних соціальних фондів визначається відповідними положеннями.

Основними завданнями   у      напрямі  соціального захисту та соціального забезпечення  є    підвищення ефективності   державної   підтримки соціально вразливих верств населення,  подальше реформування сфери надання соціальних  послуг та забезпечення соціального захисту населення.

     У середньостроковій  перспективі передбачається:

• досягнення належного  рівня  державних соціальних гарантій та

їх  поступове  підвищення  з  урахуванням   реальних   можливостей 

бюджету;

• надання пільг,     компенсацій    та    державної    допомоги

малозабезпеченим верствам населення;

• забезпечення адресності надання пільг;
• удосконалення системи надання пільг за  професійною  ознакою,

їх  персоніфікація,  встановлення зв'язку з фінансовим та майновим