Гроші та грошовий обіг

 

Вступ

Гроші - одне з найдавніших явищ у житті суспільства - відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для пізнання природи грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства.

Метою даної курсової роботі є дослідження походження грошей, визначення та детальний розгляд сутності та фукцій грошей. Також при виконанні курсової роботи ми окремо зупинимость на сучасному грошовому обігу і визначимо, з яких частин він складається.

 

1. Походження грошей

Гроші – це одне з найвеличніших  досягнень людства. Їх виникнення пов’язане  з VII-VIII тис. до н.е., коли у древніх  племен з’явились залишки якихось  продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти, в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у  продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство  в якості обігу, - це і були гроші.

 

 

Починаючи з Аристотеля і до ХVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналістичної концепції.

На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку - сокиру, а за неї - зерно. У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто споживною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей.

Виникнення та розвиток грошей - тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для визначення сутності грошей.

З еволюційної концепції випливає ряд важливих висновків:

1) гроші за походженням - це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного - грошового;

2) як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку, гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;

 

3) гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути "введені" там, де таких відносин не існує.

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника у творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі, гроші і держава існують у тісному взаємозв'язку і взаємовпливі. Тому немає підстав заперечувати роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не конституююча, а трансформуюча. Інакше кажучи, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей (тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі).

 

2. Сутність грошей

За своїм місцем у товарному  обміну та виробництві, гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Як такі гроші виходять в окремих своїх функціях далеко за межі сфери товарного обміну й обслуговують усі сфери економіки, зокрема нагромадження вартості, її розподіл, перерозподіл та використання, у тому числі на потреби інвестування.

У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються  одне від одного. Під грошима часто  розуміється все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між  людьми; товар особливого роду, ще виконує  роль загального еквівалента; те, що використовується як гроші. Л. Харріс визначає гроші як «будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця й засіб збереження вартості». Р. Барр пише, що «гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві». С. Фішер, Р. Дорн-буш і Р. Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: «Гроші - загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при оплаті боргів». Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні

 

слугує визначення К.Р.Макконнела і С.Л.Брю: “Гроші - це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші”.

Підсумовуючи різні визначення сутності грошей, можна виділити такі особливості:

- грошима у широкому змісті  можуть бути названі будь-які  знаки цінності, що служать для  розміну, придбання інших предметів,  чи наймання людської праці;

- гроші - це суспільний інститут, що збільшує багатство, знижуючи  витрати обміну та сприяючи  більшій спеціалізації відповідно  з наявними порівняльними перевагами  людей;

- переваги використання грошей  у порівнянні з натуральним  обміном величезні. Витрати обміну  були б набагато більші, а суспільне  багатство внаслідок цього набагато  менше, якби не існувало грошей, що значно полегшують весь  цей процес;

- гроші - це те, що приймають  як сплату за товари, послуги  і борги, отже гроші – це  засіб обміну. Без такого засобу  обміну люди повинні звертатися  до бартеру - безпосереднього  обміну товарів і послуг на  інші товари і послуги - дуже  неефективного засобу здійснення  обміну;

- гроші служать також розрахунковою  одиницею або «мірою вартості».  Роль грошей як «одиниці виміру»  дозволяє використовувати встановлені  ціни для угод та інше.

 

3.Функції грошей

 

Суть грошей як економічної категорії  проявляється в їхніх функціях (табл. 1).

1. Міра вартості — це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

Таблиця 1

Функції грошей

Функція грошей	Призначення грошей
Міра вартості	Служать еквівалентом вартості всіх товарів
Засіб обігу	Служать посередником в обміні, стимулюють обмін товарів
Засіб утворення скарбів (нагромадження)	Виступають як резерв багатства, регулюють  грошовий обіг
Засіб платежу	Забезпечують погашення боргових зобов'язань
Світові гроші	Виступають як: міжнародний засіб платежу; загальний купівельний засіб; сприяють матеріалізації багатства.

 

Призначення грошей як міри вартості пов'язане з категорією ціни, що є  грошовим виразом вартості товару, а також з грошовою одиницею. Грошова  одиниця — встановлений у законодавчому  порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін  усіх товарів.

Сама вартість, представлена у грошовій одиниці, виступає як масштаб для  цін. Коли роль грошей виконували благородні метали, масштаб цін визначався державою через золотий чи срібний вміст  грошової одиниці, і вагова кількість  металу була його основою. Наприклад, якщо один долар США у 1913 році відповідав у обігу 1,5 г золота, а англійський  фунт стерлінгів — 7,3 г золота, то валютне  співвідношення становило 1:4,87.

2. Засіб обігу — це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші є ідеальним засобом товарного обміну, тобто за них завжди можна придбати будь-який з усього набору товарів, що надходять на ринок. Для аналізу даної функції необхідно розглянути процес товарного обміну. Він виражається формулою:    Т — Г — Т.  В даній схемі Т — товар, Г — гроші. Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші — на інший потрібний йому товар. Грошовий обіг тут є похідним від товарного. Завдяки даній функції грошей товарообіг в порівнянні з бартером (який здійснюється по схемі Т — Т) став набагато зручнішим та ефективнішим.

3. Засіб утворення скарбів  (нагромадження) — це функція грошей, пов'язана з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представником

 

абстрактної форми багатства.

Нагромадження грошей має таке призначення:

• збереження вартості;
• створення резерву платіжних засобів;
• розширення виробництва і одержання додаткового прибутку.

Функцію нагромадження виконують  реальні гроші, які тимчасово  перебувають поза сферою обігу. Сучасні  гроші не виконують функцію засобу утворення скарбів, оскільки не мають  власної вартості.

4. Засіб платежу — це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Гроші, виконуючи дану функцію, не просто вимірюють вартість, а представляють її в русі, переході від одного суб'єкта економічної діяльності до іншого, в оплаті товарів і послуг, у податкових платежах тощо, тобто є засобом платежу (засобом покриття певних зобов'язань). Платіжний засіб виступає таким відносно і продавця, і покупця. Але для останнього він є також купівельним засобом (засобом придбання необхідного товару).

5. Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Дана функція зумовлена інтернаціоналізацією економічних зв'язків, поглибленням міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі та появою світового ринку.

Світові гроші є синтезом попередніх функцій та мають трояке призначення:

• міжнародного платіжного засобу;
• міжнародного купівельного засобу;
• формою матеріалізації суспільного багатства.

Іншого підходу до визначення функцій  грошей дотримуються вітчизняні вчені  на чолі з Кривенко К.Т. Вони пропонують таку класифікацію функцій грошей:

1. Міра вартості:

а) засіб вираження вартості;

 

б) засіб уособлення одиниці вартості (масштаб цін).

2. Засіб обігу:

а) купівельний засіб;

б) засіб платежу.

3. Засіб збереження вартості чи засіб нагромадження.

Ринок грошей — це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок  має складний механізм функціонування, на ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими  потоками. За видами інструментів грошовий ринок складається з двох взаємопов'язаних, проте окремо функціонуючих ринків:

• ринок позичкових капіталів;
• ринок цінних паперів.

Ринок позичкових капіталів охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та надання їх у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. На даному ринку об'єктом оперування є не самі гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

Ринок цінних паперів — охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Залежно від призначення  та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку, виділяють два основні його сегменти: ринок грошей та ринок капіталів. На першому продаються та купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до 1 року), на другому — грошові кошти у вигляді середньо та довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік.

 

 

 

 

4. ВИДИ ГРОШЕЙ

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й  урізноманітнення їх форм. Під впливом  зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення  вимог ринку до грошей останні  періодично скидали одну форму і  набували іншої, більш адекватної новим  умовам. Історія грошей по суті є  процесом поступового відбору окремих  товарів чи особливих штучних  форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах.