Глобалізація як закономірність світової економіки

Всі ці елементи новизни найбільш притаманні американській моделі корпорації. При всіх названих проявах корпоративного глобалізму слід зважати на те, що, за незначним винятком, всі ТНК контролюються капіталами країни базування головної компанії, але мало контролюються державами, в яких розташовані філії. Необхідність для ТНК уникати протекціоністських бар'єрів модифікує вартісні, а точніше, цінові форми. З середини минулого сторіччя з'являються так звані трансфертні ціни. Але застосування їх досягло свого апогею в ТНК, адже внутрішній характер утворення і використання цих цін за суттю є міжнародним і дає привід підозрювати корпорації у спробі уникнути оподаткування та інших виплат національним державам. На практиці така "ринкова ціна" не може бути визначена, оскільки вона може бути або порівняльною неконтрольованою ціною, або перепродажною ціною, або ж витратною з деякою надбавкою у вигляді прибутку. За методами розрахунку використовується два види трансфертних цін. Перший вид базується на граничних витратах з метою максимізації чистих доходів у цілому. Ці ціни впливають на рішення про розподіл ресурсів. Другий вид цін спеціально розраховується для зменшення тягаря податків. В будь-якому випадку, державі складно здійснювати контроль за цими цінами.

Отже, можна стверджувати, що ТНК  урізноманітнюють форми проникнення  на міжнародні ринки, тим самим утверджуючи  і розширюючи транснаціональну економіку.

Сьогодні новим явищем у міжнародній  економіці є поява стратегічних альянсів. Вони являють собою довірчі  довгострокові взаємовигідні відносини  між фірмами з метою досягнення стратегічних цілей. В рамках стратегічного  альянсу компанії об'єднують зусилля, зберігаючи при цьому господарську і юридичну самостійність. Використовуючи сильні сторони учасників альянсу, компанії збільшують конкурентні переваги над суперниками. Прозорі міжфірмові комунікації дають змогу отримати більш повну інформацію одним учасникам альянсу про інших. В цих умовах значно зростає роль такого фактору, як взаємна довіра. Ключовою тенденцією є зростання транснаціональних міжфірмових союзів. Спираючись на національні конкурентні переваги, включаючи інноваційний та фінансовий потенціал, державну підтримку, компаніям різних країн вигідно налагоджувати партнерські відносини на міжнародному рівні. Інноваційні причини виникнення альянсів досить різноманітні та в найзагальнішому вигляді їх можна звести до таких. По-перше, це можливість створення стійких каналів передачі передових знань та методів їх засвоєння, а також спрощення доступу до нових технологій у різних регіонах планети. По-друге, це зниження витрат на інноваційні процеси за рахунок об'єднання зусиль корпорацій для розробки спільних міжнародних інноваційних проектів. По-третє, це створення міжфірмових мережевих інноваційне орієнтованих структур в міжнародному просторі. По-четверте, це можливість виходу на міжнародну арену навіть середніх і малих фірм зі збереженням за ними своєї спеціалізації. В цілому, можна зазначити, що альянси дають змогу компаніям адаптуватись до вимог сучасного транснаціонального ринку. Ще одна нова тенденція транснаціоналізації, що проявилась на рубежі тисячоліть, — це регіоналізація. За 90-ті pp. організаційно оформилось і закріпилось декілька регіональних об'єднань. Сьогодні це не традиційні і термінові угоди щодо предметів взаємного інтересу, а регіонально-цивілізаційні співтовариства, своєрідний метапростір з поліфункціональним статусом. Лідер у найбільш складних секторах економічної діяльності — Європейський Союз. Європейський Союз являє собою унікальне наднаціональне економічне утворення, яке забезпечує оптимальне функціонування національних господарських систем в умовах уніфікованого законодавства, єдиної кредитно-грошової політики і яке передбачає в найближчому майбутньому формування найбільшої у світі єдиної регіональної економіки. Напрямки побудови цієї економіки в основному узгоджуються з об'єктивними критеріями формування глобальної спільноти у сфері задоволення потреб, раціоналізації економічних механізмів, наднаціональної інституціоналізації та структуризації багатонаціонального суспільства. Розглянемо деякі деталі, що найбільше підкреслюють неординарність процесу.

На фоні зростаючої майнової нерівності Європа демонструє більш рівномірний  розподіл національного доходу і  багатства в суспільстві. Внутрішня політика європейських держав протягом десятиріч сприяє нівелюванню різниці у майні за допомогою підтримки доходів, особливо низькооплачуваних груп населення на соціально прийнятному рівні. Наприклад, середня заробітна плата в країнах ЄС дорівнює 22,3 евро / год., в той час як в США — 17,5 евро / год.. Причому доходи європейців постійно зростають. Особливу роль відіграють трансфертні платежі, вони є основним інструментом усунення бідності. В 90-ті pp. соціальна політика в ЄС понизила рівень бідності у 6—11 разів. Країни Євросоюзу порівняно з Америкою та іншими країнами також надають більш якісні соціальні послуги. Прикладом може бути тривалість відпустки, що оплачується. В Європі вона становить 32 дні, а у СІЛА — 18 днів². Політика соціальної справедливості проводиться також у сфері зайнятості населення та ліквідації безробіття. Це робить ЄС привабливим для багатьох країн Європи і утверджує ідею європейської транснаціоналізації. У Західній Європі найбільш суттєво виявляються процеси глобалізації господарського життя та регіональної економічної інтеграції. Свідченням цього є, по-перше, така тенденція розвитку торгівлі європейських країн: зростає експорт-імпорт продукції близьких галузей. В подібних умовах торгові операції заохочують конкуренцію в усіх галузях, а не в одному секторі. Ця обставина усуває перепони і ставить в рівні умови менш розвинені країни Союзу з більш розвиненими. По-друге, на межі тисячоліть ЄС став єдиним інвестиційним центром сучасного світу. Він забезпечує близько 80 % всього нетто-експорту іноземних інвестицій. По-третє, інституційні зміни у європейському економічному просторі змусили європейські ТНК пристосовувати міжнародні операції до нових умов розміщення прямих іноземних інвестицій. Це мало свої наслідки. У 1999 р. європейські компанії за обсягом коштів, отриманих від первинного розміщення нових акцій, вперше випередили американські компанії — 82,6 млрд. дол. проти 63,5 млрд. дол.³ В Європі досить ефективно розв'язується проблема національної відчуженості на шляху усунення ідеї мультикультуралізму, пропагується пріоритет прав окремої людини над правами етнічних груп. На порядку денному сьогодні постала проблема підвищення чутливості європейських наднаціональних інституцій до запитів громадян в процесі прийняття рішень у Співтоваристві. Для розв'язання її використовувалось багато способів. Один з них — це дотримання принципу партнерства у різних програмах, чим забезпечується схвалення населенням законодавчих пропозицій. Отже, ЄС більш близький до критерію гармонійного розвитку, ніж світ у цілому. В сучасних умовах трансформується роль національних держав. Найбільш розвинені серед них перетворюються на транснаціоналізовані країни. Вони не можуть не рахуватись з національними тенденціями в економіці, фінансах, торгівлі, культурі тощо, беруть на себе роль глобального підприємця, делегують функцію реалізації стратегічних національних інтересів транснаціональним корпораціям і банкам, консорціумам тощо.

З позиції  Заходу гегемонія Сполучених Штатів забезпечує політичну стабільність, а отже — можливість проводити  глобальну економічну політику. Вступаючи  в XXI ст., США за 100 років значно зміцнили свої позиції у світі і приймають будь-які економічні виклики. Найбільш фундаментальним з них є ринковий виклик — саме на території США сформувалась і закріпилась ідеальна ліберальна модель ринку. Завдяки їй американський бізнес і американське суспільство змогли максимально ефективно на сучасному етапі мобілізувати для розвитку всі доступні зовнішні і внутрішні ресурси. Багато в чому завдяки Сполученим Штатам сьогодні у світі панує конкурентно-ринковий механізм. Але на світовому ринку, крім приватних фірм, агентами виступають і держави. Тому вільна конкуренція наштовхується на економічну "вагу" цих держав. За підтримки держави продовжується тенденція інвестиційної експансії американських корпорацій за межами країни. На кінець XX ст. США поступалися лише Великій Британії як донору зарубіжних прямих капіталовкладень. Але слід відзначити одну суттєву деталь. Розширюючи інвестиції, американські корпорації не збільшують норму нагромадження. В цілому в країні спостерігається висока інвестиційна активність (сумарні інвестиції досягають 16—18 % ВНП). Водночас заощадження становлять лише 3—5 % національного доходу. утвердження своєї конкурентоспроможності і лідируючих позицій у світовій економіці Америка широко використовує інформаційні технології. Це привело до появи ряду нових явищ в економіці. По-перше, різко зросло значення інформаційного фактору. По-друге, ще більше поглибилася взаємозалежність усіх процесів, що відбуваються у світовій економіці. По-третє, об'єктивно розширилась база для активної участі державних інституцій у забезпеченні ефективного функціонування ринкового механізму шляхом підтримки і розвитку адекватної інформаційної інфраструктури. Інформаційні технології не можуть обійтись без фінансових ресурсів держави. Це, передусім, виявилось в США. Американська адміністрація розробила спеціальну програму підтримки, забезпечення і фінансування інформаційних технологій. Конкуренція як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках все більше переміщується в електронну сферу. Електронний ринок стає домінуючим і все більше впливає на хід світового розвитку. Завдяки йому лідируючі позиції США посилились. Держава вважає своїм обов'язком очолити і стимулювати впровадження сучасних інформаційних технологій. Наприклад, сьогодні під час пікових навантажень одна година користування мережею Internet коштує американцю менше одного долара. У США не рентабельно займатись традиційними ненаукомісткими виробництвами, оскільки будь-яке з них дуже дороге у зв'язку з високим рівнем оподаткування, відрахувань на страхування і охорону природи, значними витратами на експлуатацію основних фондів тощо. Тому традиційну продукцію виробляти невигідно, як наслідок — внутрішній ринок промислової продукції країни тільки на 47 % представлений вітчизняним виробником. Інші 53 % складає імпорт. Звідси випливає, що економічні зв'язки із зарубіжжям розширюються і зростає високотехнологічне виробництво, яке заохочується державою. Продукція цих виробництв завдяки винятковості не має достойних конкурентів на світовому ринку.

Висновки

Виступаючи за глобальну економіку, США вітають поширення у світі  стандартів робочої сили, інтелектуальної  власності, руху капіталів, розвитку сфери  послуг, підвищення ефективності аграрного  сектору та інших параметрів. Виходячи з лідерства Сполучених Штатів у  зазначених програмних напрямках та стабільного стану національної економіки, навіть після 11 вересня 2001 p., можна стверджувати, що реалізація ідеї глобалізації в особі виконавця, яким є США, має серйозні перспективи. Попередній аналіз дає змогу стверджувати, що приблизний інтегрований показник частки транснаціональної економіки в усьому світовому господарстві становить близько однієї третини. Він задовольняє потреби, допускаючи умову пересічності, "золотого мільярда" населення розвинутих країн світу. Сюди можна приплюсувати ще приблизно 10 % елітарного населення інших країн. Отже, в сумі населення планети, яке знаходиться в сфері впливу транснаціональної економіки з позицій його життєзабезпечення і життєствердження, очевидно не перевищує 1,5 млрд. осіб. Доходи іншої частини населення планети не дозволяють віднести його до цієї сфери. Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що для глобалізації характерні такі закономірності:

а) революція в інформаційних технологіях;

б) економічна революція;

в) налагодження горизонтальних зв'язків у світових економічних структурах;

г) поляризація країн за етнокультурним принципом;

д) "локалізація", що характеризується утвердженням націоналізму;

е) тріумф ліберальної демократії.

В цілому ж очевидно, що глобалізація має об'єктивне підґрунтя і  є закономірним процесом. В контексті  розвитку головної ідеї попереднього розділу можна стверджувати, що глобалізація — це глобальна інтеграція, а  сучасний її стан можна класифікувати  як економічну транснаціоналізацію.

Список використаних джерел:

1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2005. – 397с. – (« Вища освіта ХХІ століття»)

2. Иноземцев В. Возвращение Европы. В авангарде прогресса: социальная политика в ЕС // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 2. — С.5.,7

3. Иноземцев В. Восставшая из пепла: европейская экономика в XX веке // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 1. — С. 12, 313.

4. Иноземцев В. Парадоксы постиндустриальной экономики // Мировая экономика и международные отношения. — 2000. — № 3. — С. 3—11.

5. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Румянцева. — К.: Знання-Прес, 2004. — С. 428—435.

6. Мозиас И. Прямые иностранные инвестиции: современные тенденции // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 1. — С. 65—72.

7. Одягайло Б.М. Економіка: транзитивність від найпростішої до глобальної: Монографія. — Дніпропетровськ: Пороги, 2003. — С. 113—130, 246—265.

8. США и проблемы мирового лидерства: Реферат // Экономика и управление в зарубежных странах. Информационный бюллетень. — М.: ВИНИТИ, 2001. — № 7. — С. 11—20.

9. Хайек Ф. Происхождение и действие нашей морали: проблема науки // Экономика и организация промышленного производства. — 1991. — № 12. — С. 177—192.

10. Шишков Ю. О гетерогенности глобалистики и о стадиях ее развития // Мировая экономика и международные отношения. — 2001. — № 2. - С. 58.