Функції фінансових посередників

 

Таблиця 1. Основні показники розвитку фінансових посередників в Україні.

 

На страховому ринку  України також можемо спостерігати поступове поліпшення діяльності страхових компаній та недержавних пенсійних фондів. Недержавні пенсійні фонди не зазнали серйозного впливу від зниження темпів зростання національної економіки, на відміну від страхових компаній, так за 2009-2011 рр. пенсійні фонди залучили більше 350 млн грн. у вигляді пенсійних внесків, то страховий ринок у 2009-2011 р. не отримав близько 8 млрд. грн. страхових премій. Перш за все така ситуація пояснюється тим, що саме ринок недержавного пенсійного страхування в нашій країні нерозвинутий, тому і клієнти цих установ є більш забезпеченими і будь яка фінансово-економічна нестабільність не має значного впливу на їхні доходи. Ці установи також проводять більш зважену політику в сфері інвестицій. Загальні показники розвитку інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні протягом 2006-2011 рр., згідно із статистичними даними, значно зростають. Але варто зазначити, що у загальному обсязі активів, більше 95 % займають кошти венчурних фондів, учасниками яких є юридичні особи. Це означає, що залучення коштів фізичними осіб цими установами практично не здійснюється, хоча вони можуть запропонувати продукти альтернативні банківським депозитам. Слід зазначити, що вкладення в інвестиційні фонди, є більш стабільним інструментом з точки зору ризику, ніж інвестування на відкритому ринку, а коливання їхньої дохідності – не такі суттєві, як у фондових індексів.

Обсяги залучених фінансовими  посередниками капіталів характеризують їх позиції серед компаній свого  типу. Вони, конкуруючи між собою, намагаються  поліпшити якість та доступність своїх послуг і забезпечити додаткові вигоди для акціонерів. Таким чином, наявність внутрішньогрупової конкуренції змушує фінансових посередників зменшувати свої витрати на ведення бізнесу з метою зменшення вартості своїх послуг. Також відбувається міжгрупова конкуренція. Намагаючись забезпечити для своєї групи конкуренті переваги, організації намагаються впливати на прийняття рішень та внесення змін у діюче законодавство (лобіювання). Державне регулювання фінансового посередництва справляє значний вплив на такі зміни. Приймаючи новий законодавчий акт держава може забезпечити конкурентні переваги фінансовим посередникам певної групи.

За результатами аналізу  діяльності інституційних посередників на фондовому ринку України (табл. 2) можна дійти висновку, що по кожній з виділених груп інвесторів спостерігається тенденція до зростання активів, поряд із значним домінуванням банківського сектору. Так, станом на кінець 2011 року активи банків склали 942,08 млрд. грн., що становить 94,45% від загальної суми по вказаних чотирьох групах інвесторів. Тобто, фондовий ринок України є також банкоцентричним.

 

Інституційні інвестори	1-й кв. 2011	2-й кв. 2011	3-й кв. 2011	4-й кв. 2011
Банки	874964,7	885255,7	917497,5	942083,9
Страховики	41312,1	43166,2	43917,2	45234,6
Інститути спільного інвестування	7189,2	7027,8	8837,5	8890,4
відкриті	304,7	248,8	243,4	286,1
інтервальні	298,3	268,4	237,7	252,5
закриті	6586,2	6510,5	8356,4	8351,8
Недержавні пенсійні фонди	939,4	984,6	1057,3	1144,3

 

Таблиця 2. Динаміка активів інституційних інвесторів на фондовому ринку України, млн. грн.

 

Проведений аналіз свідчить, що фінансові посередники в Україні  мають неоднаковий вплив на розвиток національної економіки. Переважний вплив здійснюють банківські установи та ІСІ. Для виявлення проблем та розробки конкретних пропозицій для їх вирішення окремого розгляду потребує кожен із видів фінансових посередників. Виокремлюють основні проблеми розвитку посередництва на фінансовому ринку України:   

- історичні передумови (разом із становленням незалежності України почався процес капіталізації, а не розвитку фінансового ринку в цілому, крім того, спеціалісти не були готові та не знали дію ринкових факторів);  

- відсутня системна  законодавча база щодо посередництва,  яка мала б передбачати перспективний розвиток та сучасні тенденції (крім цього, негативно впливає на розвиток фінансового ринку його нестійкість);  

- відсутність державної  підтримки та цілісної політики  щодо розвитку даного сектору;   

- політична, економічна  та фінансова кризи в Україні упродовж останніх років;  

- недостатність досвіду  у посередників, та перевага власних  інтересів над державними (звідси  випливає низький рівень конкурентоспроможності  вітчизняних посередників порівняно  з зарубіжними);  

- недосконалість регіональної  інфраструктури, що пов'язано з нерівномірним розміщенням ресурсного потенціалу та продуктивних сил;  

- непоінформованість  та недовіра населення до посередницьких  структур.  Розвиваючи фінансовий ринок, необхідно ґрунтуватись на тому, що першочергове значення мають якість і доступність фінансових послуг, а не те хто саме з фінансових посередників їх надає.  

 Можна виділити  ряд завдань для удосконалення  фінансового посередництва:  

- розробку нормативно-правових  актів, спрямованих на якісний  розвиток посередництва на фінансовому ринку; 

- формування сприятливого  середовища для розвитку ринку  посередницької діяльності (уряд  має прийняти дійсно ефективні  заходи для усунення наслідків  дії фінансової кризи); 

- посилення ринкових  процесів у регіонах та роль  місцевих органів самоврядування у інфраструктурному розвитку фінансового ринку (при цьому слід враховувати соціально-економічний розвиток регіону та якість життя населення у ньому);  

- здійснення міжнародного  співробітництва для обміну досвідом, та виконання відповідних дій на фінансовому ринку України;  

- створення такого  механізму дії посередницьких  структур, що забезпечить збільшення  довіри населення до їх діяльності.   

 Першочерговим завданням  держави має бути підтримка  розвитку такого фінансового  посередництва в Україні, яке сприятиме швидкому, якісному та надійному розвитку фінансового ринку. Заходи розвитку посередницької діяльності на конкретному ринку (банківському, фондовому, страховому тощо) повинні мати системний і цілісний характер.

 

Висновки. 

 

В Україні серед фінансового  посередництва переважає банківський  сектор. Зумовлено це історичними  особливостями появи та розвитку цих установ – перші комерційні банки в Україні з’являлись вже  в 90-му році, зазвичай на основі існуючого  державного Ощадного банку при залученні спеціалістів які працювали там. Парабанківські ж установи створювались “з нуля” – через відсутність вітчизняних спеціалістів, та власних теоретичних наробок в цій галузі. Також на розвиток парабанкових установ вплинуло те що перша хвиля появ таких посередників на вітчизняному фінансовому ринку була невдала і залишила в пам’яті громадян негативний відбиток спогадів про раптові банкрутства та зникнення різноманітних пенсійних, довірчих та інших фондів. Та попри весь цей негатив парабанкові установи поступово заповнюють свою нішу у секторі фінансового посередництва, створюючи конкуренцію банкам, та поповнюючи вітчизняний фінансовий ринок новими видами послуг.

Якщо використовувати  до класифікаційного поділу фінансових посередників на:

• депозитарні установи;

• ощадні установи контрактного типу;

• інвестиційні посередники;

то нерівномірність  розвитку ринку фін послуг в Україні  стає ще більш помітною. При більш-менш стрімкому розвитку першого типу установ (депозитарні установи), ощадні установи контрактного типу відчутно відстають у своєму розвитку, а інвестиційне посередництво в Україні знаходиться ледь чи не в зародковому стані.

Щодо тенденцій розвитку фінансового ринку в Україні  вже було сказано, що банківський  сектор значно випереджує у розвиткові пара банківські установи, котрі досі не змогли створити більш-менш відчутну конкуренцію банкам на ринку фінансових послуг. На основі цього можна зробити висновки про подальший розвиток ринку фінансових послуг в нашій державі. По-перше, фінустанови всіх типів будуть поступово позбавлятись спільного недоліку – низької капіталізації, котра наразі не дає змоги виходити їм на міжнародний ринок. Тенденція до збільшення капіталізації присутня на ринку та явно виражена. По-друге, попит на послуги небанківських фінансових послуг змушує швидше розвиватись парабанківські установи, але через недостатність капіталів, такі установи будуть утворюватись і розвиватись як дочірні установи банків, тобто за рахунок капіталів з банківського сектору. Одним з шляхів до цього повинно стати створення в країні фінансових універмагів. Але за таких умов розвитку говорити про розвиток ринку фінансового посередництва на основі конкуренції банківських та парабанківських установ можна тільки в віддаленій перспективі.

До причин користування послугами фінансових посередників, а не інших суб'єктів ринкових відносин, можна віднести:

1) знижується ризик  неповернення позики або ризик  неефективних капіталовкладень (їх значною мірою переймає фін. посередник);

2) знижуються сумарні  витрати позичальника на отримання позики за рахунок зменшення моральних і фізичних витрат часу на відшкодування декількох заощаджувачів для отримання відповідної сумарної позики;

3) через фінансових  посередників є можливість одержання  гарантованого доходу;

4) фінансові посередники зменшують вартість здійснення фінансових операцій і це досягається шляхом їх спеціалізації.

5) відкриттю доступу  до великого, високодохідного бізнесу.

 

Список використаних джерел: 

• Розвиток ринків фінансових послуг // Журнал Ринок цінних паперів України. – 2011. – № 27 (672)
• Тенденції розвитку ІСІ // Журнал Ринок цінних паперів України. – 2011.
• Посередницька діяльність в Україні / Білостецька В.О. // Фінанси України. - 2008. - №3.
• Роль та місце ринку фінансових послуг у структурі фінансового ринку/ Бобров Є.А.// Фінанси України. - 2009. - №4.
• Структурні елементи фінансового ринку та механізми їх взаємодії / Орлова Н.С. // Менеджер. - 2009. - №1 (39).
• http://www.ukrstat.gov.ua - Фінансове посередництво в Україні.
• УДК; 336, Онишкевич Н., 2011.