Форвардні операції

У світовій практиці форвардні курси періодично публікуються у фінансових виданнях, зокрема у «Financial Times» та на сторінках агентства REUTERS. Ці дані використовуються валютними дилерами для котирування відповідних валютних курсів.

Важливе значення для укладення і здійснення форвардних угод має чітке визначення тривалості угод у робочих днях. Якщо вважати датою укладення  угоди 5 квітня, то датою розрахунків  для о двомісячної угоди буде: 06.04. + 30 днів + 2 робочі дні (тобто 30днів + термін виконання угоди «спот»).

 

 

4.Форвардні угоди на нестандартні  терміни

 

На практиці часто виникає потреба в укладенні  форвардних угод на дату поставки, відмінну від стандартних термінів, наприклад  на 50, 80, 140 днів тощо. Такі періоди, як уже  зазначалося, називають ламаними датами (Ьго-Ьеп сіаіез). У разі виникнення потреби у визначенні таких форвардних курсів можна скористатися наведеними формулами, поставивши відповідне значення тривалості форвардного періоду. Форвардний курс можна визначити, користуючись показниками двох найближчих стандартних періодів. Різниця значень форвардної маржі між двома найближчими стандартними періодами ділиться на число днів між наступною й попередньою стандартними датами поставки, тобто визначається одноденне значення форвардної маржі.

Потім цей  показник перемножують на кількість  днів понад перший стандартний період і одержаний результат додають  до показників форвардної маржі першого  стандартного періоду. Це й буде форвардна  маржа для нестандартного періоду.

У вигляді  формули розрахунок форвардної маржі  для ламаної дати можна записати:

 

М_Л — М₁ +(М₂ — М₁)/(D₂ — D₁) х (D_Л х D₁),

 

де М_Л — значення форвардної маржі для ламаної дати, пунктів;

М₁— значення форвардної маржі для першого форвардного періоду;

М₂ — значення форвардної маржі для другого форвардного періоду;

D_Л — тривалість форвардного періоду ламаної дати, днів;

D₁ — тривалість першого форвардного періоду;

D₂ — тривалість другого форвардного періоду.

 

5.Нові форми форвардних угод

 

Як ми могли переконатися, використання форвардних угод для хеджування страхування валютних ризиків має багато переваг. Проте існують і недоліки такої схеми страхування. Головний із них полягає в тому, що угоди укладаються на міжбанківському ринку, а не на біржовому, як ф'ючерсні контракти, а тому відповідальність за виконання таких угод повністю лягає на учасників конкретної угоди. І якщо один з учасників угоди не зможе виконати її умов у повному обсязі, то інший зазнає значних збитків. З метою запобігання таким ситуаціям або їх уникнення використовують додаткові методи страхування, які останнім часом набувають дедалі більшого поширення. Це, зокрема:

— продовження  терміну форвардної угоди;

— використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

— використання форвардних опціонів із перехресними датами;

— використання валютних контокорентів;

— укладення  непрямих форвардних угод;

— забезпечення валютного покриття;

— самостійне створення «форварду»;

— використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FОХ);

— використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.

Продовження терміну форвардної угоди здійснюють тоді, коли з певних причин один із учасників  угоди не може виконати своїх зобов'язань.

Форвардні опціони з відкритим терміном виконання використовують у тих  випадках, коли нема впевненості у  термінах надходження валюти. Форвардний опціон дає клієнтові право обирати  дату виконання угоди протягом певного, заздалегідь обумовленого, відтинку часу, тоді як звичайний форвардний контракт необхідно виконати в стандартні терміни.

За наявності  значних та інтенсивних валютних потоків підприємство може скористатися валютним контокорентом. Якщо власникові форвардної угоди на купівлю валюти вона знадобиться пізніше, ніж передбачалося, то валюта, куплена за форвардним контрактом, розміщується на контокорент. Якщо потреба  у валюті виникає до настання терміну  виконання форвардного контракту, то клієнт із метою здійснення розрахунків  в іноземній валюті може скористатися овердрафтом, який потім покривається надходженнями валюти за форвардною угодою.

Непрямі форвардні контракти використовуються в тих випадках, коли для певної валюти А форвардні курси не розраховуються, але вона тісно пов'язана з  валютою Б, для якої форвардні  котирування здійснюються постійно. Тому клієнтові банку вигідніше  буде укласти форвардну угоду  на валюту Б, а потім здійснити  необхідні розрахунки у валюті А. Прикладом непрямих форвардів може бути використання країнами, що не належать до Європейського валютного союзу, валют країн — членів ЄВС.

Специфічним методом запобігання валютним ризикам  є самостійне створення банком форвардного  контракту. Розглянемо схему такого створення «форварду» через одержання  банком позички і видання кредиту  в різних валютах.

Новою формою форвардного валютного контракту, тісно пов'язаного з різновидом опціонної угоди, є форвардний контракт з опціоном анулювання. За економічним  змістом це форвардний контракт, який дає право одній із сторін угоди  відмовитися від виконання зобов'язань, якщо цей контракт з якихось причин стає невигідним. За відмову від виконання зобов'язань один контрагент після закінчення дії контракту сплачує іншому контрагентові комісійні, розмір яких відповідає опціонній премії. При цьому за контрактом FОХ форвардний валютний курс буде менш сприятливим, ніж за звичайним форвардним контрактом.

Важливе практичне значення для реалізації форвардних угод мають установлення й підтримка паритету відсоткових  ставок завдяки механізмові відсоткового арбітражу. Фактично угоди про форвардну  відсоткову ставку —їх ще називають угодами про майбутню відсоткову ставку (угоди FRA)— є своєрідною формою валютних форвардних контрактів.

Фінансовий  зміст хеджування валютного ризику з допомогою угод FRA полягає в укладенні умовної угоди про надання певної суми кредиту або позички у відповідній валюті з поставкою грошових сум у майбутньому за відсотковою ставкою, визначеною на дату укладення угоди. Такі відсоткові ставки покупця і продавця регулярно публікуються у фінансових виданнях. Вони встановлюються з урахуванням ринкових відсоткових ставок за кредитами і депозитами на міжбанківському ринку Лондона Комітетом Асоціації британських банкірів/ До складу Асоціації входять 12 провідних банків. Фіксинг відсоткових ставок із окремих валют здійснюється Комітетом щоденно об 11-й годині ранку на основі відповідних котирувань 8 банків, що входять до ВВА. Необхідна відсоткова ставка визначається як середня арифметична величина з 4 котирувань, що знаходяться в середині листка котирувань. На практиці розрахована в такий спосіб ставка угод FRA наблизиться до ставок ЛІБОР чи ЛІБІД; на відміну від останніх вона записується не дробами, а в десятковій системі.

 

 

 

 

 

Висновок

 

Використання  форвардних угод у чистому вигляді  на українському валютному ринку  поки що поширення не набуло, але  фахівцями Національного банку  України вже напрацьовано пакет  нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій в практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку  України № 216 від 07.07.1997 р. затверджено  «Правила випуску та обігу валютних деривативів», які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.

Згідно  з цими Правилами форвардний валютний контракт визначається як угода між  двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у  майбутньому курсів валют і відсоткових  ставок за депозитами в іноземній  валюті. Дві сторони угоди зобов'язані  визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (щонайменше один місяць од дати укладення  угоди).

Метою укладення  та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард-форвард) або мінімізація ризиків за змінами курсів валют, визначуваних як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (ІLIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим контрактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-кур-сом валюти на дату розрахунків за цим контрактом. Покупцями й продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України.

Форвардні валютні контракти укладаються  на первинному ринку за стандартною  формою, що відповідає чинному законодавству  України.

Первинним продажем форвардного валютного  контракту вважається така угода  купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.

За умови  первинного продажу форвардного  валютного контракту підлягають заповненню такі реквізити:

— номер  контракту;

— місце  й дата укладення;

— офіційні назви та реквізити сторін;

— вид  і сума валюти, що є предметом  укладення контракту;

— відсоткові ставки та курс валюти контракту;

— дати платежу й поставки валюти;

— інші реквізити, що визначають права та відповідальність сторін.

Зміни й  доповнення до форвардного валютного  контракту оформлюються у письмовій  формі та від моменту підписання е невід'ємною частиною цього  форвардного контракту.

Продаж  або передача зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам здійснюється продавцем лише за згоди покупця  форвардного валютного контракту  будь-коли до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту.

Зміни до форвардного валютного контракту  вносяться покупцем чи продавцем  контракту в разі погодження обох сторін контракту. У змінах до форвардного  валютного контракту вказуються:

— номер  і дата укладення контракту, до якого  вносяться зміни;

— порядковий номер і дата внесення змін до контракту;

— реквізити  і назва попереднього покупця (продавця) форвардного валютного контракту  та особи, якій переходять його повноваження;

— ціна продажу форвардного валютного  контракту;

— умови  реалізації форвардного валютного  контракту;

— дата поставки, строк здійснення платежу.

Згідно  з Правилами розірвання угоди  за форвардним валютним контрактом може бути здійснене в разі відмови  від означеної угоди однієї зі сторін і згоди іншої сторони  або в разі, передбаченому чинним законодавством України. Претензії  щодо виконання форвардного валютного  контракту можуть бути пред'явлені лише емітентові цього форвардного  валютного контракту.

Особливістю обліку форвардних валютних контрактів є врахування трьох типів бухгалтерських подій:

— бухгалтерський облік на дату, обумовлену контрактом (день угоди);

— бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець періоду оцінки, як що кошти за операцією  не сплачені);

— бухгалтерський облік на дату розрахунків.

Номінальна вартість контракту  обліковується за позабалансовими  рахунками, а переоцінка форвардного  валютного контракту здійснюється на кожну звітну дату з використанням  форвардного курсу на період до дати виконання контракту. Результат  переоцінки форвардного валютного  контракту, придбаного з метою хеджування, визначається симетрично з результатом переоцінки фінансового інструменту, котрий хеджується.

 

 

Список літератури

 

1. Арчакова, О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику .
2. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання : навчальний посібник / Ю. М.
3. Бойко, К. В. Особливості використання інструментів хеджування ризиків господарської діяльності .
4. Валютне регулювання : навчальний посібник .
5. Дубовик, В. В. Понятие и классификация кредитных деривативов .
6. Иванова, Е. В. Биржевые деривативные сделки в международной. банковской практике .
7. Іванов, М. Деривативи та криза: міфи і реальність.