Форвардні операції

 

 

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «МИКОЛАЇВСЬКА ФІЛІЯ»

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ  І БІЗНЕСУ

 

Кафедра менеджменту

 

РЕФЕРАТ

З навчальної дисципліни : «Управління капіталом»

На тему : «Форвардні операції»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 5 курсу

Групи ЕКО-5

Лєдєнцова А. О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2012

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Форвардні  операції…………………………………………………………..5

2. Мета і умови укладення форвардних контрактів………………………….8

3. Особливості розрахунку форвардних курсів………………………………9

4. Форвардні угоди на нестандартні терміни…………………………………11

5. Нові форми форвардних угод………………………………………………12

Висновок…………………………………………………………………………15

Список  літератури……………………………………………………………….18

 

 

Вступ

 

Протягом останніх 10—15 років широкого розвитку набув терміновий сегмент  валютного fогех-ринку, представлений форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами та їх різновидами і комбінаціями.

Форвардними операціями називають угоди з обміну валют за раніше узгодженим курсом, які укладаються сьогодні, проте дата валютування (тобто виконання контракту) відкладена на визначений термін у майбутньому.

Ринок форвардних валютних контрактів є невід'ємною  складовою світового валютного  ринку від початку 80-х років. Уперше форвардні угоди почали використовувати  лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалютами. У серпні 1985 р. Асоціація британських банків (ВВА) вже видала правила щодо, регулювання  угод на міжбанківському валютному  ринку (FRАВВА terms), якими дотепер керуються банки при укладенні форвардних контрактів.

Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу  іноземної валюти протягом певного  періоду або на певну дату в  майбутньому за обмінним курсом, обумовленим  на дату укладення угоди. Форвардні  контракти є терміновими контрактами  міжбанківського валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані  та, як правило, не перевищують 12 міс.; найбільш поширеними є угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. На практиці ці періоди позначаються 1М, 2М, 3М та ін.

Останнім  часом форвардні операції широко використовуються для неторговельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення  інвестицій, придбання цінних паперів  іноземних емітентів, репатріації  прибутків тощо.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються  переважно з метою реальної купівлі  або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Умови форвардного  контракту полягають у тому, що:

— валютний курс фіксується на момент укладення  форвардної угоди;

— реальна  передача валюти здійснюється через  певний обумовлений стандартний  проміжок часу;

— під  час підписання угоди ніякі попередні  платежі не здійснюються;

— обсяги контрактів не стандартизовані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Форвардні операції.

Фінансовий  зміст форвардної операції полягає  в купівлі чи продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів  покупця (продавця), з метою одержання  прибутку чи запобігання збиткам.

Форвардні валютні курси на відміну від  інших видів угод безпосередньо  не фіксуються, а розраховуються. Показники  курсів "спот" і "форвард" називають форвардною маржею (спред, пункти, піпи) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.

Форвардний  валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається  з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту).

На практиці з метою розрізнення премії або  знижки їх часто записують відповідно із знаком "плюс" чи "мінус", однак дилер завжди безпомилково визначить премію або знижку, якщо знак і не буде вказано. Це пояснюється  тим, що курс покупця завжди нижчий за курс продавця. Тому якщо показники  форвардної маржі (спред) наведеш в порядку збільшення, наприклад 150—200 або (-100) — (-20)], то йдеться про форвардну премію. У разі, якщо спред наведено в порядку зниження, наприклад 220—100 або (-50) — (-180)], то дилер має враховувати цей спред як форвардну знижку (дисконт).

Крім  того, слід мати на увазі, що курси "форвард" відрізняються від курсів "спот" значно більшим абсолютним значенням показника маржі — різниці між курсом продажу та курсом купівлі. Це пояснюється специфікою банківської операції "форвард", яка одночасно є також формою страхування валютних ризиків. Чим триваліший форвардний період, тим вищим буде рівень валютного ризику, а отже, більшим буде і розмір форвардної маржі.

Головним  чинником, який формує динаміку та рівень форвардного курсу, є, як було показано в наведеному вище прикладі, різниця  відсоткових ставок за міжбанківськими  кредитами й депозитами у відповідних  валютах. Загальне правило динаміки форвардного валютного курсу: форвардний курс перевищує спот-курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки з валюти, котирування якої здійснюється, нижчі, ніж із контрагентної валюти.

Валюта  з вищою відсотковою ставкою  на форвардному ринку продаватиметься  з дисконтом відносно валюти з  нижчою відсотковою ставкою, а з  нижчою — з премією відносно валюти з вищою відсотковою ставкою.

Отже, форвардний курс відрізняється від поточного  на величину форвардної маржі (премія чи дисконт). У професійній термінології для визначення форвардного курсу  використовують курс "аутрайт". Це означає, що покупець хоче у майбутньому  купити певну суму валюти (або продавець  — продати) без проведення додаткових операцій чи укладення додаткових угод. Цей термін застосовують з метою  уникнення плутанини в розумінні  умов форвардної операції, якщо йдеться  про одну просту форвардну операцію на відміну від складнішої комбінації, пов'язаної з одночасним здійсненням  строкової та поточної операцій (операції "своп").

Показник  розміру форвардної премії (П) чи дисконту (Д) можна подати у вигляді формули. Для розрахунку премії чн дисконту за визначення курсу "аутрайт" на купівлю валюти вона буде такою:

 

де П(Д)_куп— премія (або дисконт) для форвардного курсу купівлі певної валюти;

К_с.куп — спот-курс купівлі певної валюти;

С _Д.в.  — відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для валюти котирування;

С _кр.б. — відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для базової валюти (база котирування);

Т — термін у днях, на який розраховується форвардний курс.

Премію (дисконт) валютного курсу "аутрайт" на продаж валюти можна розрахувати за формулою

 

 

де П(Д)_пр. — премія (дисконт) для форвардного курсу на продаж певної валюти;

К_с.пр.— спот-курс продажу валюти;

С _кр.в. — відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для певної валюти;

С_Д.б. — відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для базової валюти.

Тоді  курс "аутрайт" на купівлю чи продаж валюти можна визначити так:

 

К_ф.куп. = К_с.куп + П(-Д),

 

К_с.куп — спот-курс на купівлю валюти;

П — премія;

Д — дисконт;

К_ф.прод. = К_с.прод. + П(-Д),

 

К_с.прод. — спот-курс на продаж валюти.

Інформація  про форвардні курси регулярно  публікується у фінансових виданнях.

Останнім  часом з'явилися нові форми та модифікації форвардних угод, зокрема:

— продовження  терміну форвардної угоди;

—використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

— використання форвардних опціонів із перехресними датами;

— використання валютних контокорентів;

— укладення  непрямих форвардних угод;

— забезпечення валютного покриття;

— самостійне створення "форварду";

— використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FОХ);

• використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.

 

2. Мета і умови укладення форвардних контрактів

 

Форвардні угоди є найбільш поширеним методом хеджування валютних ризиків, який дозволяє здійснити обмінну валютну операцію на даний момент часу з постачанням валюти в майбутньому.

Оскільки  форвардний ринок є міжбанківським, останнім часом банки, крім стандартних  термінів, самостійно використовують так звані короткі дати — short dates (до одного місяця) та ламані дати — broken dates (понад місяць), що не збігаються зі стандартними термінами. Одначе ринок таких дат вважається менш ліквідним, ніж ринок зі стандартизованими термінами, а тому угоди мають разовий характер за домовленістю сторін.

Основне призначення форвардних валютних угод — забезпечити надійне страхування  майбутніх платежів або надходжень за зовнішньоторговельними контрактами. Наприклад, металургійне підприємство, експортуючи свою продукцію, розрахунки веде в доларах США, а обладнання та устаткування закуповує за євро. Якщо відомий чіткий графік постачання товарів, надходжень і платежів, то підприємство може застрахувати свій валютний ризик від зміни курсу  американського долара до євро, уклавши  угоду про купівлю євро за американські долари в майбутньому, враховуючи дату купівлі обладнання чи устаткування. За таких умов менеджери підприємства мають чітку інформацію щодо майбутніх  витрат і можуть формувати відповідну стратегію фінансового менеджменту. Використання форвардних угод дає змогу визначити вартість і ефективність експортних чи імпортних операцій, нейтралізуючи можливі коливання валютних курсів.

 

3.Особливості розрахунку форвардних  курсів

 

Специфікою  форвардних операцій є те, що форвардні  валютні курси на відміну від  інших видів угод безпосередньо  не фіксуються, а розраховуються. Маркет-мейкери та професійні дилери оперують показниками, вираженими у вигляді десятитисячної частини валютного курсу, що відображають різницю ;між курсом "спот" і курсом "форвард". Ці показники називають форвардною маржею (спред, пункти) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.

Форвардний  валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається  з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту). Якщо форвардний курс валюти вищий від поточного, для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія. Якщо форвардний курс нижчий від поточного, він визначається відніманням від значення спот-курсу форвардної знижки (дисконту).

Головні причини котирування премій та знижок, а не форвардних курсів, є такими:

1) форвардні  спреди можуть тривалий час залишатися незмінними, тоді як курси «спот» постійно змінюються, а тому в розрахунки форвардних курсів треба вносити значно більше змін;

2) форвардні  угоди укладаються на різні  терміни, а тому значно простіше  користуватися спре-дами, ніж постійно визначати форвардні курси;

3) нетто-позиції  банку щодо строкових валютних  операцій ведуться різними торговцями, на відміну від нетто-позиції  банку за умовами «спот»;

4) форвардні  пункти є наслідком різниці  у відсоткових ставках, але  оскільки відсоткові ставки визначаються  не так швидко, як спот-курси, доцільніше проводити котирування саме форвардних пунктів.

У світовій практиці для визначення показників форвардної маржі найчастіше використовують ставки ЛІБОР і ЛІБІД для відповідних  валют або відсоткові ставки за євровалютами.

Використовуючи  відсоткові ставки внутрішнього ринку, слід мати на увазі, що вони можуть суттєво  відрізнитися од відповідних ставок євроринку. Внутрішні ставки залежать від багатьох чинників, серед яких слід назвати й систему валютного  регулювання. В умовах значного притоку  іноземних капіталів відсоткові ставки на національних грошово-кредитних  ринках можуть штучно занижуватися, а  в умовах відтоку капіталів, окрім  уведення обмежень на вивіз капіталу, відсоткові ставки можуть бути значно завищені.

Слід  також зазначити, що різниця у  відсоткових ставках, використовувана  для розрахунків форвардного  курсу, є хоч і найголовнішим  чинником курсоутворення, та все ж  не єдиним. За наших умов, особливо на розрахунки курсу «аутрайт» на період 6—12 місяців, можуть суттєво впливати й інші чинники, зокрема ті, що формують рівень і динаміку спот-курсу.