Формування стратегiчних альянсiв у мiджународному економiчному прсторi

   Фінансовою синергією називають вплив злиття або поглинання корпорації на залучення капіталу компанії,  що поглинає,  або партнерів по злиттю.  У тих межах,  у яких існує фінансова синергія в об’єднаних корпораціях,  слід знижувати і витрати на капітал.  Проте питання про те,  чи дійсно існує фінансова синергія,  є в корпоративних фінансах спірним.

   Як наголошувалося,  об’єднання двох компаній може знижувати ризик,  якщо їх грошові потоки не збігаються повністю.  Як- що поглинання або злиття знижує волатильність грошових потоків, інвестори можуть вважати компанію менш ризикованою.  Ризик банкрутства теоретично зменшується з урахуванням факту, що в грошових потоках об’єднаної корпорації великі коливання вгору і вниз менш можливі.  Це означає зниження ймовірності падіння грошових потоків до рівня, коли компанія виявляється технічно неплатоспроможною.  Останнє трапляється,  коли фірма не може виконувати свої поточні зобов’язання при настанні терміну їх

погашення.

   Технічна неплатоспроможність може відбутися навіть тоді,  коли сума активів перевищує суму пасивів.  Інша серйозніша форма банкрутства підприємства виражається в перевищенні суми пасивів над активами, коли чиста вартість компанії є негативною.

   Хоча технічна неплатоспроможність є менш серйозною загрозою, ніж ця форма банкрутства, її може бути достатньо, щоб призвести до падіння кредитного рейтингу компанії, що,  у свою чергу,  може спричинити зростання витрат на капітал.

   Проблемою ефекту взаємного страхування боргу є те, що вигоди власникам позикового капіталу забезпечуються за рахунок власників власного капіталу.  Кредитори виграють тому, що вкладають гроші в менш ризиковану компанію.  Ці вигоди отримують за рахунок акціонерів,  які втрачають у процесі поглинання.  Припускають,  що загальний прибуток,  який може бути отриманий об’єднаною компанією,  є постійним (RT).

   Якщо велика частина цього прибутку передається власникам облігацій (RB), товинно відбуватися за рахунок акціонерів (RS):

RT = RS + RB. (3)

   Цей ефект називають взаємним страхуванням боргу. Якщо кореляція вхідних потоків двох компаній не повністю збігається, ризик банкрутства,  що асоціюється з об’єднанням цих компаній,  може бути знижений.  При певних обставинах одна з компаній може опинитися в умовах, які призведуть її до банкрутства. Важко визначити заздалегідь, яка з двох компаній збанкрутіє. У випадку якщо одна з компаній зазнає невдачі,  кредитори матимуть збитки.  Протее якщо дві фірми було об’єднано до настання фінансових проблем, грошові потоки платоспроможної компанії,  що перевищують її потреби з обслуговування власного боргу, можуть пом’якшити падіння грошових потоків іншої компанії.  Компенсуючих прибутків компанії,  що перебувають у стабільному стані,  може бути достатньо,  щоб запобігти банкрутству об’єднаної корпорації і завданню збитків кредиторам.

   На фінансових ринках велика компанія має певні переваги,  які можуть знижувати для неї витрати на залучення капіталу. Вона користується кращим доступом до фінансових ринків і, як правило, несе менші витрати при залученні необхідного капіталу тому, що вона вважається менш ризикованою,  ніж менша за розміром компанія. Отже, вартість позики при випуску облігацій нижча,  тому що велика за розмірами компанія зможе, ймовірно,  випускати облігації,  що пропонують нижчу відсоткову ставку,  ніж менша компанія. Крім того, існують певні фіксовані витрати при страхуванні цінних паперів, такі як вартість реєстрації. Всі ці витрати можна розподілити на більший грошовий обсяг цінних паперів, що випускаються,  тому що велика за розмірами компанія буде при кожному випуску своїх облігацій запозичувати більше капіталу.

ІV. Висновки

Таким чином,  можна зробити висновки про те, що формування стратегічних альянсів у масштабах міжнародної економіки – це неминучий процес інтеграції активів.  При цьому відбувається утворення особливого економічного ефекту,  який називають синергією.  Саме вона дає учасникам альянсу змогу скоротити операційні  (виробничі) і фінансові витрати,  формуючи тим самим досить конкурентоспроможного гравця в середовищі міжнародного бізнесу.

Література

1.  Дюссож П. Стратегические альянсы  / П. Дюссож, Б.  Гарретт. – М. :  Инфра-М, 2002 . – 348 с.

2.  Мизюк Б.М. Особенности стратегического управления предприятиями / Б.М. Ми- це по-зюк // Финансы Украины. − 2002. − № 12. − С. 31–36.

3.  Норт Д. Інституції,  інституційна зміна та функціонування економіки /  Д.Норт.  − К. : Основи, 2005. − 154 с.

4.  Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии : учебник для вузов : пер. с англ. / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд ; [под.  ред.  Л.Г. Зайцева,  М.И. Соколовой]. –  М. :  Банки и биржи :  ЮНИТИ, 1998. – 576 с.

5.  Чуб Б.А.  Корпоративное управление  / Б.А. Чуб, Р.С. Курчаков. − Казань : ДЛС, 2000.− 231 с.

6.  Ястемська О.М. Інвестиційна діяльність промислових підприємств: методологічні та методичні засади / О.М. Ястемська. – Х. : ХДЕУ, 2004. – 472 с. 7. Easterbrook F.H. and Fishel D. The Corporate Contract. In: Bebchuck L., ed. Corporate Law and Economic Analysis, 2003.