Формування попиту на ринку продовольчих товарів у світі: країни Захіної Європи

8

Реферат

на тему: «Формування попиту на ринку продовольчих товарів у світі: країни Захіної Європи»

Вступ

Одним з головних завдань успішної діяльності підприємств в умовах сьогодення є вивчення поведінки кінцевого споживача, основою якого є дослідження потреб,  уподобань,  смаків тощо.  Це дозволяє виробникам продовольчих товарів краще розуміти потреби їх потенційних споживачів,  вміти швидко реагувати на їхні вимоги та володіти інформацією щодо діяльності конкурентів. В іншому разі не може бути забезпечений продаж товару, підвищена прибутковість підприємства. Стає край необхідним вивчення можливостей та ефективності різних форм і методів продажу товарів, проведення роботи по формуванню запитів населення,  підвищення іміджу підприємства-виробника.  Вивчення попиту на конкретний товар,  а також факторів,  що впливають на його формування,  стає необхідною умовою діяльності підприємств,  спрямованої на розвиток виробництва та отримання максимальних прибутків. Без вивчення механізму формування попиту на ринку продовольчих товарів неможлива ефективна робота жодного підприємства.

Основним чинником формування попиту,  його структури та обсягу, характеру споживання та інших ознак виступає населення,  яке характеризується рядом процесів:  демографічним,  урбанізаційним, агломераційним,  етнокультурним,  релігійним тощо,  які суттєво впливають на якість та стиль життя. Сукупна дія вказаних чинників формує рівень та умови життя населення,  значно впливає на формування потреби та забезпечує механізм формування платоспроможного попиту населення на продовольчі товари, визначає його структуру та характер споживання.

Так,  більш поширеними та загальними факторами,  що впливають на попит на ринку продовольчих товарів, є: розміри грошових доходів населення, якість товарів, безпека продуктів харчування, обсяг та асортимент продукції на ринку,  рівень цін на харчові продукти на продовольчому ринку,  чисельність населення,  його статтево-віковий склад,  територіальні та національні особливості в споживанні продовольчих товарів тощо.

За умов,  що склалися,  вивчення попиту та вибір кожним виробником конкретних,  більш ефективних,  стратегічних пріоритетів розвитку,  зокрема формування дійової системи управління попитом, можливий лише на підставі ретельного вивчення поведінки споживачів та ситуації,  що складається на ринку. [4.]

Постановка і аналіз проблеми

Процес споживання продовольчих товарів є достатньо складним,  на характер якого в умовах сучасного розвитку економіки впливають такі групи факторів як:  демографічні,  дієтлогічні та економічні.  При дослідженні механізму формування попиту на продовольчі товари виникає необхідність орієнтації на статистичні дані щодо чисельності населення, оскільки сегментація продовольчого ринку здійснюється також й за демографічними ознаками: 1)  за статтю; 2) за віком; 3)  за місцем проживання (слід розділяти сільське та міське населення,  оскільки міста мають більш розвинуту мережу закладів роздрібної та оптової торгівлі,  через які відбувається реалізація продовольчих товарів).

Загальна чисельність населення Західної Європи наближається до 400 млн. осіб. Найбільшою країною є ФРН (80,3 млн.), що займає 12 місце в світі за цим показником. У світову «двадцятку» також входять Великобританія (58,5 млн.), Франція (58,1 млн.), Італія (57,9 млн.). У більшості інших країн мешкає від 5 до 15 млн. осіб; знову ж таки, окрему групу складають мікродержави (в регіоні розташована найменша в світі держава за площею та кількістю населення – Ватикан, яка, до того ж, унікальна й за статевою структурою). В останні десятиліття чисельність населення Західної Європи зростає дуже повільно. В регіоні спостерігається одна з найгірших демографічних ситуацій в світі, що пояснюється «старінням націй» та низькою народжуваністю. Окремі країни мають нульовий або навіть від’ємний природний приріст: Нідерланди (9-9=0‰), Монако (10-10=0‰), ФРН (10-11=-1‰), Італія (9-10=-1‰). Деякі карликові країни мають дещо кращі демографічні формули, наприклад, Мальта (14-7=7‰), Андорра (14-8=6‰), Ліхтенштейн (12-6=6‰) або Сан-Марино (10-6=4‰), але суттєво вплинути на європейську ситуацію вони неспроможні. Типові для Західної Європи демографічні формули мають Швеція (13-12=1‰), Бельгія та Португалія (12-11=1‰), Греція та Іспанія (10-9=1‰). Для розміщення населення Західної Європи характерні високі показники густоти (навіть у середньому більше 100 осіб/км2; в двох нідерландських провінціях Північна і Південна Голландія – 1100 осіб/км2, а в князівстві Монако навіть 17500 осіб/км2). Отже, Західна Європа – один з найбільш густозаселених регіонів світу. Рівень урбанізації також один з найвищих – >80% в середньому, а у Великобританії навіть >90% (Нідерланди – 89%, ФРН – 88%, Данія – 85%, Швеція - 83%). Мережа міст – найгустіша у світі. До того ж, Західна Європа – батьківщина міських агломерацій, вони і зараз лишаються головною формою розселення. Найбільші агломерації, злившись між собою, утворили мегаполіси «Рурштадт» (місто Рур з населенням 40 млн.) у ФРН та Англійський (від Лондона до Ліверпуля з населенням у 35 млн. осіб) у Великобританії. Тому, зважаючи на стійкі демографічні показники та довготривалість життя населення, країни Західної Європи на державному рівні особливого значення надають орієнтації виробників продовольчих товарів на задоволення "здорового"  попиту населення. [2.]

Для оцінки рівня та якості харчування у світі та окремих регіонах більш широкого розповсюдження набуває показник середньодушового споживання продуктів харчування в калорійному вимірі на добу,  необхідний рівень якого складає  3250  ккал і є типовим для країн Західної Європи. Аналізуючи динаміку споживання основних видів продуктів харчування із розрахунку на душу населення можна відмітити, що спостерігається тенденція до споживання продуктів,  багатих вмістом вітамінів та білками.  За останні 5 років суттєво помітним є збільшення обсягів споживання за наступними групами товарів:  м'ясо та м’ясопродукти – 20%,  яйця – 16,1%,  риба і рибопродукти – 25%,  овочі та баштанні культури – 11,4%,  плоди ягоди та виноград – 3%. Цікаві факти наводяться в газеті «Агробізнес», згідно з якими Іспанія сповільнила імпорт пшениці, а французькі виробники переходять на імпортне зерно. «Через зростання світових цін на зернові, залежна від імпорту Іспанія почала споживати пшеницю власного виробництва, тим самим уповільнивши темпи її ввезення до країни. Джерела у портах повідомляють, що у структурі імпорту залишились сорго та кукурудза.  У порту Таррагона запаси пшениці знизилися до 200 тис. т - у вересні 2010 року запаси становили 300 тис. т. Іспанія купує пшеницю переважно у країнах Чорноморського регіону, але трейдери прогнозують, що постачання імпортної пшениці буде поновлено не раніше червня 2011 року, коли на ринках з'явиться болгарське та румунське зерно і цінова ситуація покращиться. Раніше, одним з традиційних постачальників значних обсягів фуражної пшениці до Іспанії, була Україна, але через недавні події на вітчизняному зерновому ринку, імпортери втратили інтерес до українського зерна. Французський же кооператив, Cobrena (Бретань), придбав близько 30 тис. т української кукурудзи. Причиною стало стрімке подорожчання вирощеної в Європі фуражної пшениці. Перша партія кукурудзи надійшла до порту Lorient ще 1 січня 2011 року. Вантажу з кукурудзою, що вирощена в США, очікує і французська компанія-виробник комбікормів, обсяг цієї закупівлі поки що лишається невідомим. Франція є одним з найбільших виробників кукурудзи у Європі. Впродовж незначного часу французські виробники комбікормів законтрактували 300 тис. т. фуражної пшениці - з Німеччини, Нідерландів, Польщі, країн Балтії та Великобританії. Деякі підприємства закуповують фуражний ячмінь - за оцінками трейдерів від 50 до 60 тис. т збіжжя прибудуть у Французські порти до кінця квітня 2011 року. Можливою є також і закупівля австралійської пшениці, де через паводок переважна частина зерна нового врожаю буде фуражною»(дані від 14 січня 2011 року).

Звичайно,  попит населення є достатньо складним та на механізм його формування впливають також економічні чинники,  такі як рівень доходів населення,  ціна товару,  структура та об’єм пропозиції товарів, ринкова інфраструктура тощо. Тому ряд країн впроваджує пакет заходів з підтримки економічної кон'юнктури. Проаналізовано ситуацію в провідних країнах Західної Європи. У Німеччині такий пакет передбачає:

• відміну на два роки податку на транспортні засоби;

• надання 15 млрд. євро пільгових кредитів для середнього бізнесу;

• підтримка проблемних банків на 80 млрд. євро;

• створення гарантійного фонду на випадок банкрутства банків і невиконання ними своїх зобов'язань;

• обмеження заробітної плати керівництва банків 500 тис. євро в рік.

Франція виділяє на підтримку економіки 26 мільярдів євро. За рахунок цих грошей намагатимуться, зокрема, підтримати автомобільну та будівельну галузі та гарантувати робочі місця близько 100 тисяч людей. Також у Франції прийнято пакет заходів з підтримки споживчого ринку країни субсидіями в обсязі 26 млрд. євро. Це відповідає 1,3% ВВП Франції. Серед інших заходів передбачено:

• виділення для 3,8 млн. французьких сімей чеків по 200 євро;

• надання компаніям податкових пільг на суму 11,5 млрд. євро;

• надання підтримки фінансовому сектору в сумі 360 млрд. євро на гарантії з міжбанківського кредитування;

• виділення 40 млрд. євро на так звану рекапіталізацію банків (коли держава в обмін на долю в банку дає свій капітал).

У великобританії такий пакет передбачає:

• зниження ставки податку на додану вартість з 17,5% до 15%;

• підвищення верхньої ставки прибуткового податку з 40% до 45%;

• зниження нижньої ставки прибуткового податку з 15% до 13,5%.

Завдяки зниженню нижньої ставки у підприємців і громадян залишаються додаткові 12,5 млрд. ф.ст. Це здешевить товари та послуги, стимулюватиме споживання та економічне зростання.

Слід нагадати, що у Великій Британії уже реалізуються раніше прийняті заходи:

• збільшення банком Англії ліміту кредитування банків як мінімум до 200 млрд. ф.ст.;

• придбання урядом привілейованих акцій банків на суму в 25 млрд. ф.ст.;

• надання державних позик банкам в обмін на їх зобов'язання збільшити капіталізацію на 25 млрд. ф.ст.;

• надання урядових гарантій за борговими зобов'язаннями банків на суму в 250 млрд. ф.ст.

В обмін на допомогу держави банки, які беруть участь в урядовому плані, мають взяти на себе наступні зобов'язання:

• надати конкурентоспроможні кредити домогосподарствам та малому бізнесу з відсотковою ставкою на рівні 2007 р.;

• розробити схеми допомоги домогосподарствам, що зазнають фінансові труднощі;

• переглянути систему виплати бонусів топ-менеджменту;

• надати уряду право участі в призначенні нових незалежних рад директорів.

Італія оголосила про запровадження соціальної картки, яка щомісяця поповнюватиметься на 40 євро. Картку видаватимуть незаможним пенсіонерам і малозабезпеченим родинам, чиї річні статки не перевищують 6 тис. євро. Соціальною кредитівкою, зокрема, можна розраховуватись при купівлі продуктів у супермаркетах. Італійський прем’єр Берлусконі визначив суму для стимулювання економіки своєї країни обсягом у 80 мільярдів євро. Та, як відзначають експерти, він сюди зарахував і вже ухвалені програми та заходи. Насправді, в італійську економіку планують влити лише 6 мільярдів євро «свіжих грошей». Це, насамперед, будуть купони для споживачів та знижки на енергозабезпечення. [3.]

Звичайно,  не залишається поза увагою й взаємозв’язок формування попиту на товари з системою оподаткування.  Згідно вимог чинного законодавства нараховані податкові зобов'язання  платниками включаються до валових витрат,  які впливають на собівартість.  На собівартість та рентабельність нараховується податок на додану вартість. Слід зауважити, що в Європі існує зловживання системою ПДВ. «Європейська модель» використання системи ПДВ, як правило, не включає цінових маніпуляцій і перенесення доданої вартості на фірми-одноднівки, а натомість ґрунтується на змові платників податку з двох чи декількох країнчленів ЄС, задіяних у експортноімпортних операціях. Тобто, експортер однієї з країн продає свої товари фірмі-одноднівці, у іншій країні, яка потім перепродає їх третьому «брокеру» на своїй же території, який, в свою чергу, експортує їх назад першому «гравцю». Фірмаодноднівка зникає, не сплативши ПДВ, «брокер» отримує відшкодування несплаченого податку, і таким чином ця схема може повторюватися декілька разів, через що у Європейській податковій практиці вона отримала назву «каруселі». Для країн Західної Європи додаткове ускладнення полягає також у відсутності митного контролю торгівельних операцій між країнамичленами починаючи з 1993 року, що звужує можливості викриття та припинення «карусельних» схем і висуває якісно нові вимоги до роботи відповідних органів податкової адміністрації. [1.]

Податок з доходів фізичних осіб у західних економічно розвинутих країнах є головним фіскальним податком. Це обумовлено специфікою західної філософії податкової політики. Однією з головних функцій системи державних фінансів країн ЄС є забезпечення високих соціальних стандартів життя населення. Оскільки соціальні трансферти є механізмом вирівнювання доходів різних верств населення, логічно, що їх розмір має залежати від рівня добробуту громадян, який безпосередньо впливає на величину сукупного попиту. У країнах ЄС-27 надходження даного податку в середньому становлять 8,1% ВВП. Попри високі ставки податку основний фіскальний тягар несуть заможні громадяни. Для бідних активно застосовується податкове вираховування: певний рівень доходу, який виключається з бази оподаткування. Крім того, оподаткування доходів найбідніших верст населення, що перевищують прожитковий мінімум, але не є великими, часто здійснюється за зниженими ставками. У Великий Британії - 10%, тоді як для найзаможніших існує ставка 50%. У Португалії - 10,5% і 42%, у Франції - 14,8% і 45,8% відповідно. [5.]